ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 903/357/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Погребняка В.Я. - головуючого, Васьковського О.В., Жукова С.В.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна",
на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду
від 08.12.2021
у складі колегії суддів: Тимошенко О.М. (головуючий), Крейбух О.Г., Юрчук М.І.,
у справі за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна"
до Комунального підприємства "Луцькреклама"
треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача
Луцька міська рада
Виконавчий комітет Луцької міської ради
про стягнення 144 505,97 грн.,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергосеть Україна" (далі - позивач, ТОВ "Енергосеть Україна") звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Луцькреклама" (далі - відповідач, КП "Луцькреклама") про стягнення на підставі положень статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 142 100,97 грн. безпідставно набутих коштів, 6 199,15 грн. - 3 % річних, 15 021,35 грн. - інфляційні втрати.
1.1. Позовні вимоги обґрунтовані безпідставним утриманням відповідачем сплачених позивачем коштів за тимчасове договірне користування місцем розміщення засобу зовнішньої реклами на підставі рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 та № 854-1 від 18.12.2018 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", оскільки такі рішення були скасовані в судовому порядку.
1.2. Крім того, заявою від 18.08.2021 позивач просив зменшити позовні вимоги в частині 3% річних та інфляційних втрат до нарахованих за період з 04.02.2020 по 30.04.2021 на суму 17 818,19 грн., у зв`язку з чим просив стягнути з відповідача 144 505,97 грн., з яких: 142 100,97 грн. безпідставно набуті кошти, 660,62 грн. 3% річних, 1 744,38 грн. інфляційних втрат. Зазначена заява була подана в підготовчому провадженні, підписана представником позивача, прийнята судом, нова ціна позову становила 144 505,97 грн.
Розгляд справи місцевим судом та прийняте ним рішення
2. Рішенням від 01.09.2020 Господарський суд Волинської області позов задовольнив;
стягнув з КП "Луцькреклама" (код ЄДРПОУ 32964234) на користь ТОВ "Енергосеть Україна" (код ЄДРПОУ 39042027) - 142 100,97 грн. безпідставно набутих коштів, 660,62 грн. - 3% річних, 1 744,38 грн. - інфляційних втрат та 2 270,00 грн. витрат по сплаті судового збору, 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу а всього 161 775,97 грн. (том 1, а. с. 246 - 252).
2.1. Під час розгляду справи місцевим судом встановлено такі обставини:
- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 затверджено порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;
- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 414-1 від 16.07.2014 доповнено Порядок визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів пунктом 5, згідно якого, рішенням Виконавчого комітету може визначатись (змінюватись) розмір плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька, на визначений термін в розмірі до 50% базового тарифу;
- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 збільшено на період з 01.03.2018 по 31.12.2018 на 49 % величину базового тарифу плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;
- 06.09.2018 між КП "Луцькреклама" (уповноважена особа) та ТОВ "Енергосеть Україна" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/11ТК, згідно умов якого уповноважена особа передала розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місце для розташування засобу зовнішньої реклами; розмір оплати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР встановлюється Виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих КП "Луцькреклама" (п. 3.1);
- додатками № 1 від 06.09.2018, № 2 від 05.11.2018 на виконання рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 сторони визначили плату за тимчасове користування місцями розміщення засобу зовнішньої реклами, а на підставі виставлених відповідачем рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачем здійснено оплату наданих послуг за період з 01.09.2018 по 31.12.2018, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями;
- постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 №803/433/18, залишеною в силі постановою Верховного Суду від 27.02.2020, рішення Волинського окружного адміністративного суду від 05.05.2018 скасовано та прийнято нову постанову, якою заявлений ТОВ "Брендборд" позов задоволено; визнано протиправним та скасовано рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька";
- рішенням Виконавчого комітету Луцької міської ради № 854-1 від 18.12.2018 збільшено на період з 01.01.2019 по 31.12.2019 на 48 % величину базового тарифу за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, встановленого Порядком визначення розміру плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька;
- 02.01.2019 між КП "Луцькреклама" (уповноважена особа) та ТОВ "Енергосеть Україна" (розповсюджувач зовнішньої реклами) укладено договір № 01-02/35ТК, згідно умов якого уповноважена особа передала розповсюджувачу зовнішньої реклами у тимчасове користування місцем для розташування засобу зовнішньої реклами; розмір оплати за тимчасове користування місцем розміщення ЗЗР встановлюється Виконавчим комітетом Луцької міської ради та сплачується розповсюджувачем на підставі цього договору та/або рахунків-фактур, наданих КП "Луцькреклама" (п. 3.1);
- Додатками № 1 від 02.01.2019, № 2 від 01.02.2019, № 3 від 02.04.2019, № 4 від 07.05.2019, № 5 від 29.07.2019, № 6 від 01.10.2019, № 7 від 28.12.2019 на виконання рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради № 629-1 від 20.09.2012 сторони визначили плату за тимчасове користування місцями розміщення засобу зовнішньої реклами, а на підставі виставлених відповідачем рахунків, актів здачі-приймання робіт (надання послуг) позивачем здійснено оплату наданих послуг за період з 01.09.2019 по 31.12.2019, що підтверджується податковими накладними, платіжними дорученнями;
- позивачем сплачено 54 183,86 грн. за договором від 06.09.2018 та 383 203,06 грн. за договором від 02.01.2019.
2.2. Судом встановлено, що у зв`язку із скасуванням в судовому порядку рішень ВК Луцької міської ради № 111-1 від 21.02.2018, від 18.12.2018 № 854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", відпала відповідна правова підстава для утримання відповідачем коштів, які були перераховані йому позивачем на підставі зазначених рішень.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про те, що заявлена позивачем сума 142 100,97 грн. безпідставно отриманих грошових коштів є обґрунтованою, підтвердженою матеріалами справи, а тому підлягає стягненню з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України.
2.3. З урахуванням положень статей 625, 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), суд також зазначив про обґрунтованість нарахування інфляційних втрат та 3 % річних за період з лютого 2020 року по квітень 2021 року. При цьому, судом враховано, що нарахування штрафних санкцій здійснено позивачем починаючи з одинадцятого дня після отримання відповідачем вимоги № 37 від 22.01.2020 на суму 17 818,90 грн. (дата отримання позначена на відповідному штемпелі КП "Луцькреклама" - 22.01.2020).
2.4. Суд також зауважив, що судовий розгляд є наслідком дій відповідача, тому витрати по сплаті судового збору на суму 2 270, 00 грн. покладено на нього.
2.5. Крім того, місцевий суд також зазначив, що докази на підтвердження заявленої суми витрат на правничу допомогу наявні в матеріалах справи та були надіслані учасникам справи, а також, що договором встановлена фіксована сума витрат на правничу допомогу. Відтак, місцевий суд дійшов висновку про те, що вимоги про стягнення 15 000,00 грн. на правничу допомогу з відповідача на користь позивача також є обґрунтованими.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції та прийняте ним рішення
3. Постановою від 08.12.2022 Північно-західний апеляційний господарський суд апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив;
рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 скасував;
прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Енергосеть Україна" відмовив;
стягнув з ТОВ "Енергосеть Україна" (ЄДРПОУ 39042027) на користь КП "Луцькреклама" (код ЄДРПОУ 32964234) 3 405,00 грн. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги (том 2, а. с. 54 - 57).
3.1. Апеляційний суд, з посиланням на положення частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України, зазначив, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). При цьому, суд зауважив, що між позивачем та відповідачем були укладені, діяли та нечинними у судовому порядку не визнавались договори № 01-02/11ТК та 01-02/35ТК, тому позивач підставно сплачував кошти згідно умов діючих договорів, а відповідач правомірно їх отримував, а відтак, в цьому випадку грошові кошти не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України та положення зазначеної статті застосуванню не підлягають.
З огляду на зазначене апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга КП "Луцькреклама" підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 у справі № 903/357/21 - скасуванню.
3.2. За результатами розгляду апеляційної скарги суд здійснив новий розподіл судових витрат та поклав витрати зі сплати судового збору за апеляційний перегляд рішення місцевого суду від 01.09.2021 у цій справі на ТОВ "Енергосеть Україна".
КАСАЦІЙНЕ ПРОВАДЖЕННЯ У ВЕРХОВНОМУ СУДІ
4. ТОВ "Енергосеть Україна" 03.06.2022 звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021, подавши при цьому клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження.
5. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 903/357/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Білоус В.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 07.06.2022.
6. Ухвалою Верховного Суду від 27.06.2022 поновлено ТОВ "Енергосеть Україна" строк на касаційне оскарження;
прийнято касаційну скаргу ТОВ "Енергосеть Україна" у справі № 903/357/21 Господарського суду Волинської області до провадження та ухвалено здійснити перегляд постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 08.12.2021 в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи;
надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 19.07.2022;
витребувано з Господарського суду Волинської області та Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 903/357/21.
7. 05.07.2021 засобами електронного зв`язку від Луцької міської ради до Касаційного господарського суду надійшла заява про відвід колегії суддів Касаційного господарського суду: Погребняка В.Я., головуючий, Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21.
7.1. Автоматизованою системою документообігу суду у зв`язку із перебуванням судді у відпустці для розгляду справи № 903/357/21 визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя - Погребняк В.Я., судді - Жуков С.В., Васьковський О.В., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2022.
7.2. Ухвалою від 11.07.2022 Верховний Суд заяву Луцької міської ради про відвід суддів Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21 визнав необґрунтованою, справу № 903/357/21 передав на авторозподіл для визначення судді з розгляду заяви Луцької міської ради про відвід суддів Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В.
7.3. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду цієї заяви про відвід суддів визначено суддю Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду Краснова Є.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2022.
7.4. Ухвалою Верховного Суду від 14.07.2022 у задоволенні заяви Луцької міської ради про відвід колегії суддів у складі: Погребняка В.Я., Білоуса В.В., Васьковського О.В. від розгляду справи № 903/357/21 відмовлено.
8. Справа № 903/357/21 у кількості 2 т. надійшла до Верховного Суду з Господарського суду Волинської області 05.07.2022 із супровідним листом від 30.06.2022 № 01-19/903/357/21/3541/22.
9. Від уповноваженої особи Луцької міської ради 18.07.2022 надійшов відзив, у якому представник міської ради просив у задоволенні касаційної скарги позивача відмовити, постанову апеляційного суду від 08.12.2021 у цій справі залишити без змін.
10. Суддя Васьковський О. В. перебував у відпустці з 01.08.2022 по 08.08.2022 та з 09.08.2022 по 11.08.2022 (підстава: наказ КГС ВС від 28.07.2022 № 61-кв).
11. 18.07.2022 від уповноваженого представника Луцької міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі, у якому представник міської ради з посиланням на статтю 293 Господарського процесуального кодексу України просив закрити касаційне провадження у цій справі у зв`язку з відсутністю підстав для його відкриття.
12. 26.07.2022 від уповноваженого представника позивача надійшла заява про розподіл судових витрат.
13. З урахуванням положень Закону України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19" (зі змінами), Указу Президента України від 17.05.2022 № 341/2022 "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про продовження строку дії воєнного стану в Україні" (від 22.05.2022 № 2263-IX), з урахуванням обставин, зазначених в п. п. 7 - 7.4., 9, 10 цієї постанови, Верховний Суд розглянув справу № 903/357/21 у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав.
УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
(ТОВ "Енергосеть Україна)
14. Скаржник аргументував наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на неправильне застосування судом апеляційної інстанції положень статті 1212 ЦК України та за відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування зазначеної норми за умови скасування в судовому порядку рішення органу місцевого самоврядування, яке фактично визначає розмір та порядок набуття коштів за договором у більшому розмірі.
14.1. Також скаржник зазначив, що справа стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес, посилаючись на наявність судових рішень, що набрали законної сили, у справах № 903/511/19, № 903/358/21 та № 903/359/21, з різним застосуванням однієї правової норми в аналогічних правовідносинах та при аналогічних обставинах.
14.2. Скаржник зазначив про необґрунтованість висновку суду апеляційної інстанції про те, що договір є достатньою та належною підставою набуття майна (отримання грошей), оскільки в пункті 3.1 Договору визначено, що формування розміру плати саме на підставі відповідних рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради. Позивач наголосив, що формування плати за розміщення засобів зовнішньої реклами встановлювалось в Договорі не в чіткій грошовій сумі, а фактично утворювалося окремо від Договору на підставі рішень Виконавчого комітету Луцької міської ради.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Щодо меж та підстав розгляду справи судом касаційної інстанції
15. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
16. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
17. Відповідно до частини першої статті 36 Закону України "Про судоустрій та статус суддів", Верховний Суд є найвищим судом у системі судоустрою України, який забезпечує сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
18. Переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд виконує функцію "суду права", що розглядає справи, які мають найважливіше (найбільш принципове) значення для суспільства та держави, та не є "судом фактів", а тому не може здійснювати повторну оцінку доказів, належно досліджених судами попередніх інстанцій, та/або переоцінювати їх.
19. Верховний Суд звертає увагу, що його призначення як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, формування обґрунтованої правової позиції щодо застосування усіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок, у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акту законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, які потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, нижчестоящим судам результат вирішення конкретної судової справи.
20. Забезпечення єдності судової практики є реалізацією принципу правової визначеності, що є одним із фундаментальних аспектів верховенства права та гарантує розумну передбачуваність судового рішення. Крім того, саме така діяльність Верховного Суду забезпечує дотримання принципу рівності всіх громадян перед законом, який втілюється шляхом однакового застосування судом тієї самої норми закону в однакових справах щодо різних осіб.
21. Верховний Суд звертає увагу, що у Висновку № 20 (2017) Консультативної ради європейських суддів про роль судів у забезпеченні єдності застосування закону від 10.11.2017 зазначено, що однакове й уніфіковане застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Однакове (єдине) застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Натомість ухвалення суперечливих судових рішень, особливо судами останньої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд в пункті 1 статті 6 Конвенції (VIII. Основні висновки та рекомендації).
22. Однакове (єдине) застосування закону є визначальним задля дотримання принципу рівності перед законом. Окрім того, питання правових визначеності й передбачуваності є невід`ємною складовою верховенства права. У державі, яка керується принципом верховенства права, громадяни виправдано очікують, що до них будуть ставитися, як до всіх інших, та що вони можуть покладатися на попередні судові рішення в подібних справах, і таким чином громадяни можуть передбачати юридичні наслідки своїх дій чи бездіяльності.
22.1. Разом з тим, ухвалення судових рішень, які суперечать одне одному, може створити ситуацію юридичної невизначеності, що спричинить зменшення довіри до судової системи, у той час як ця довіра є важливим елементом держави, що керується принципом верховенства права. Тобто однакове застосування закону за подібних обставин справи та доказової бази обумовлює довіру громадськості до судів та покращує громадську думку стосовно справедливості та правосуддя.
23. Колегія суддів звертає увагу на те, що у випадку, коли доступ до верховних судів перестає бути питанням права і стає питанням винятку, саме апеляційні суди є вищою інстанцією для більшості справ, тому апеляційні суди повинні здійснювати свої повноваження щодо забезпечення якості правосуддя, що також включає потребу в забезпеченні єдності застосування закону. Досягнення послідовності судової практики може потребувати певного часу, і тому суперечливість судової практики може бути прийнятною, якщо при цьому не порушується принцип правової визначеності .
Отже, однакове й уніфіковане застосування закону забезпечує загальнообов`язковість закону, рівність перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права. Єдине застосування законів поліпшує громадське сприйняття справедливості та правосуддя, а також довіру до відправлення правосуддя. Разом з тим, ухвалення суперечливих судових рішень, особливо судами останньої інстанції, може спричинити порушення права на справедливий суд, закріпленого в пункті 1 статті 6 Європейської конвенції з прав людини.
24. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, скаржник обґрунтовував подання скарги, зокрема, тим, що існує низка подібних справ (справи № 903/511/19, № 903/357/21, № 903/358/21 та № 903/359/21), які у розумінні статті 12 ГПК України є малозначними справами, у яких є однаковий предмет розгляду та обставини, однак при цьому здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.
25. З наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.01.2020 (Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.03.2020 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою комунального підприємства "Луцькреклама" на рішення господарського суду Волинської області від 05.11.2019 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 20.01.2020 у справі № 903/511/19 з посиланням на статті 12, 287 ГПК України) залишив без задоволення апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2019 у справі № 903/511/19, яким позов ФОП Голубовича І.І. задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на суму 92 249,91 грн., 1 921,00 грн. витрат зі сплати судового збору та 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, судами було встановлено, що на момент сплати ФОП Голубовичом І.І. коштів за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів за період з 01.03.2018 по 31.12.2018 його розмір визначався КП "Луцькреклама" в рахунках, які виписувались на підставі Рішення № 111-1 виконавчого комітету Луцької міської ради, тобто, на момент сплати позивачем коштів у збільшеному, понад затвердженому сторонами в Договорі розмірі існувала підстава їх нарахування та сплати.
25.1. Разом з тим, внаслідок прийняття судом рішення про визнання протиправним та скасування зазначеного рішення Виконавчого комітету Луцької міської ради, така підстава відпала, тому апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про набуття КП "Луцькреклама" грошових коштів позивача в розмірі 92 249,91 грн. без достатньої правової підстави, у зв`язку з чим заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових зазначеної суми коштів підлягає задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.
26. Також, з наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 20.09.2021 у справі № 903/358/21 (рішення в касаційному порядку не переглядалось, набрало законної сили 20.09.2021) залишив без задоволення апеляційні скарги КП "Луцькреклама", Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021, яким позов ТОВ "Брендборд" задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача 268 491,41 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 17 698,34 грн. трьох відсотків річних та 34 297,06 грн. суми інфляційних нарахувань, а всього 320 486,81 грн., 4 807,31 грн. витрат зі сплати судового збору та 15 000,00 грн. витрат за надану професійну правничу допомогу.
26.1. При цьому, судами було встановлено, що рішення виконавчого комітету Луцької міської ради № 111-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Луцька" (на підставі якого у період з 01.03.2018 по 31.12.2018 позивач здійснював оплату відповідних визначених договором № 116/ТК послуг) постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11.12.2018 у справі № 803/433/18, визнано протиправним та скасовано, відтак підстава, на якій були сплачені позивачем кошти, відпала, тому суди дійшли висновку, що заявлена позивачем вимога щодо стягнення з відповідача грошових зазначеної суми підлягає задоволенню відповідно до статті 1212 ЦК України.
27. З наявної в Єдиному державному реєстрі судових рішень інформації вбачається, що Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 15.12.2021 у справі № 903/359/21 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21 скасував, прийняв нове рішення, яким у позові відмовив. При цьому, апеляційний суд зазначив, що між позивачем та відповідачем укладено договір № 01-02/95ТК, який в судовому порядку недійсним не визнавався, а тому, незважаючи на те, що постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 140/38628/19 рішення Волинського окружного адміністративного суду від 19.06.2020 скасовано та визнано протиправним та нечинним рішення від 18.12.2018 № 854-1 "Про збільшення базового тарифу в розрахунку плати за тимчасове користування місцем розташування рекламних засобів, що перебувають у комунальній власності територіальної громади міста Луцька", суд дійшов висновку, що грошові кошти, сплачені скаржником у період дії скасованого рішення № 854-1, не можуть вважатися отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні статті 1212 ЦК України та положення зазначеної статті застосуванню не підлягають.
27.1. Водночас, Постановою Верховного Суду від 04.05.2022 у зазначеній справі Верховний Суд касаційну скаргу ТОВ "Брендборд" задовольнив, постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 15.12.2021 у справі №903/359/21 скасував, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21 залишив в силі.
Відкриваючи 20.01.2022 касаційне провадження у справі № 903/359/21, Верховний Суд з огляду на те, що в касаційній скарзі заявник посилався на фундаментальне значення розгляду цієї справи для формування єдиної правозастосовчої практики, визнав доводи Касатора щодо можливості розгляду касаційної скарги у цій справі обґрунтованими.
Отже, з урахуванням зазначеного, положень частини першої статті 14 ГПК України, та повноважень суду касаційної інстанції, визначених положеннями статті 300, частини першої статті 301 ГПК України, а також враховуючи подібність предмету судового розгляду, суб`єктного складу та наявність неоднакового застосування положень статті 1212 ЦК України апеляційним судом у справі № 903/357/21, Верховний Суд, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики застосування положень статті 1212 ЦК України, вважає що касаційне провадження за цією касаційною скаргою має бути відкрито, а саму касаційну скаргу прийнятною щодо доводів скаржника, зазначених в пунктах 13 - 13.2. описової частини цієї постанови.
Розгляд заяв та клопотань учасників справи
28. 18.07.2022 від представника Луцької міської ради надійшло клопотання про закриття провадження у справі. Заявник в обґрунтування зазначеного клопотання зазначив, що відповідно до пункту 3 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо є постанова про залишення касаційної скарги цієї ж особи без задоволення або ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою цієї особи на це саме судове рішення, тому у суду не було законних підстав для відкриття провадження у справі.
Верховний Суд, надаючи оцінку доводам заявника, звертає увагу, крім зазначеного у пунктах 15 - 27.1. цієї Постанови, ще й на таке.
28.1. Зі змісту наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень вбачається, що відповідач був учасником справ № 903/511/19, № 903/357/21, № 903/358/21 та № 903/359/21, у яких є однаковий предмет розгляду та обставини, однак при цьому Північно-західним апеляційним господарським судом здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.
28.1.1. Так, постановою апеляційного суду від 20.01.2020 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" на рішення Господарського суду Волинської області від 05.11.2019 залишено без задоволення, рішення місцевого суду від 05.11.2019 у справі № 903/511/19, яким задоволено позовні вимоги ФОП Голубовича І.І., стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти в сумі 92 249,91 грн., 1 921,00 грн. витрат по сплаті судового збору та 6 100,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу, залишено без змін.
28.1.2. Постановою апеляційного суду від 30.09.2021 (головуючий суддя - Демидюк О.О., судді - Павлюк І.Ю., Савченко Г.І.) апеляційні скарги КП "Луцькреклама", Луцької міської ради на рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021 у справі № 903/358/21 залишено без задоволення, рішення Господарського суду Волинської області від 06.08.2021, яким задоволено позовні вимоги ТОВ "Брендборд", стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 268 491,41 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 17 698,34 грн. трьох відсотків річних та 34 297,06 грн. суми інфляційних нарахувань, а всього 320 486,81 грн., 4 807,31 грн. витрат по сплаті судового збору та 15 000,00 грн. витрат по оплаті за надання професійної правничої допомоги - залишено без змін.
28.1.3. Разом з тим, постановою від 15.12.2021 Північно-західний апеляційний господарський суд (головуючий суддя Бучинська Г.Б., судді - Філіпова Т.Л., Василишин А.Р.) апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задовольнив, рішення Господарського суду Волинської області від 09.09.2021 у справі № 903/359/21, яким позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь позивача грошові кошти на загальну суму 310 579,12 грн. безпідставно набутих грошових коштів, 4 658,69 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору, 15 000,00 грн. витрат на правову (правничу) професійну допомогу - скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовив.
28.1.4. У справі, що розглядається (№ 903/357/21) постановою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя - Тимошенко О.М., судді - Крейбух О.Г., Юрчук М.І.) від 08.12.2021 апеляційну скаргу КП "Луцькреклама" задоволено, рішення Господарського суду Волинської області від 01.09.2021 у справі № 903/357/21 скасоване, прийняте нове рішення, яким у задоволенні позову ТОВ "Енергосеть Україна" відмовлено.
28.1.5. При цьому, Верховний Суд звертає увагу, що відповідач у цій справі (№ 903/357/21) є також відповідачем у справах № 903/511/19, № 903/358/21 та № 903/359/21, у яких також однаковий предмет розгляду та подібні обставини. Однак апеляційним судом здійснено неоднакове (не єдине) застосування положень статті 1212 ЦК України до правовідносин, які виникли між їх учасниками.