ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 260/262/20
адміністративне провадження № К/9901/25498/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Калашнікової О.В.,
суддів: Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у письмовому провадженні як суд касаційної інстанції справу за позовом ОСОБА_1 до Південно-Західного міжрегіонального управління юстиції в Закарпатській області про стягнення грошових коштів, провадження у якій відкрито за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року (суддя-доповідач - Заверуха О.Б., судді: Затолочний В.С., Ніколін В.В.)
І. СУТЬ СПОРУ
1. У січні 2020 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся в суд з адміністративним позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Головного територіального управління юстиції в Закарпатській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив стягнути солідарно з відповідачів вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку в розмірі 19238,14 грн та компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
2. На думку позивача, Головне територіальне управління юстиції у Закарпатській області не виплатило йому вихідну допомогу при звільненні, що є порушенням статті 44 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України). Також позивач вважає, що має право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
II.ОБСТАВИНИ СПРАВИ
3. Згідно із наказом Міністерства юстиції України від 21 квітня 2017 року №1522/к ОСОБА_1 з 21 квітня 2017 року призначено на посаду заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, як переможця конкурсу.
4. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" було прийнято рішення про ліквідацію територіальних органів Міністерства юстиції в тому числі і Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області.
5. Згідно із вищевказаною постановою міжрегіональні територіальні органи Міністерства юстиції, що утворюються згідно з пунктом 2 цієї постанови, є правонаступниками територіальних органів Міністерства юстиції, які ліквідуються згідно з пунктом 1, зокрема, Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) - Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, Головного територіального управління юстиції в Івано- Франківській області, Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, Головного територіального управління юстиції у Чернівецькій області.
6. 24 жовтня 2019 року позивача було ознайомлено зі змістом письмового попередження про наступне вивільнення із займаної посади на підставі пункту 1-1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу", у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та звільнення із займаної посади не раніше двох місяців з дня попередження.
7. Згідно із наказом від 20 грудня 2019 року № 3974/к позивача звільнено з посади заступника начальника Управління - начальника відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області з 26 грудня 2019 року, відповідно до пункту 1-1 частини першої статті 87 Закон України "Про державну службу". Підставою звільнення позивача із займаної посади зазначено постанову Кабінету Міністрів України від 09 жовтня 2019 року № 870 "Деякі питання територіальних органів Міністерства юстиції" та попередження з відміткою про ознайомлення.
8. Із наказом про звільнення від 20 грудня 2019 року № 3974/к позивач ознайомився 02 січня 2020 року.
9. Відповідно до наказу Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області від 23 грудня 2019 року № 1620/4 позивачу виплачено грошову компенсацію за невикористані дні відпустки.
10. Вважаючи протиправним не здійснення виплати вихідної допомоги під час звільнення із займаної посади, у зв`язку з ліквідацією Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області, позивач звернувся до суду.
III.ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
11. Рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2021 року позовні вимоги задоволено.
11.1 Стягнуто солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі не менше середньо місячного заробітку в сумі 19 238,14 грн. (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім гривень 14 копійок) грн.
11.2 Стягнуто солідарно з Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
11.3 Стягнуто солідарно за рахунок бюджетних асигнувань Головного територіального управління юстиції у Закарпатській області та Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано- Франківськ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7200,00 (сім тисяч двісті гривень) грн.
12. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність у позивача права на отримання вихідної допомоги, передбаченої статтею 44 КЗпП України. Суд першої інстанції зазначив, що у період з 25 вересня 2019 року по 13 лютого 2020 року нормами частини четвертої статті 87 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" не було врегульовано питання виплати вихідної допомоги державним службовцям, державна служба яких припинялася у зв`язку з ліквідацією державного органу на підставі пункту 1-1 частини першої вказаного закону. Виходячи із принципу верховенства Конституції і прямої дії її норм (складових принципу верховенства права; стаття 8 Конституції) до цих правовідносин у спірний період обґрунтованим є застосування загального регулювання трудових відносин, що здійснюється КЗпП України. Також суд першої інстанції, приймаючи рішення, використав правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №440/630/20.
13. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нову постанову про часткове задоволення позовних вимог.
13.1. Стягнуто з Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь позивача вихідну допомогу у розмірі не менше середньомісячного заробітку в сумі 19238,14 грн (дев`ятнадцять тисяч двісті тридцять вісім гривень вісімнадцять копійок).
13.2. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 7200,00 грн (сім тисяч двісті гривень).
13.3. В задоволенні позовних вимог про стягнення компенсації за несвоєчасну виплату вихідної допомоги - відмовлено.
14. Скасовуючи рішення суду першої інстанції та частково задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції погодився із наявністю у позивача права на отримання вихідної допомоги, проте, дійшов висновку, що на момент розгляду цієї справи є передчасною вимога про компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ (ЗАПЕРЕЧЕНЬ)
15. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги, позивач звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просив частково скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2021 року, ухваливши в оскаржуваній частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
18. Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 26 липня 2021 року відкрито касаційне провадження у цій справі на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України; суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
19. Скаржником зазначено, що суд апеляційної інстанції застосував статтю 117 КЗпП України щодо вимог про компенсацію за несвоєчасну виплату вихідної допомоги без врахування висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 28 грудня 2020 року у справі №440/630/20, від 28 січня 2021 року у справі №440/1613/20, від 04 лютого 2021 року у справі № 440/181/20, від 25 лютого 2021 року у справі №440/376/20, від 22 квітня 2021 року у справі №440/470/20, від 22 квітня 2021 року у справі №440/1402/20.
20. Південно-Західне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), Головне територіальне управління юстиції в Закарпатській області подали відзиви на касаційну скаргу, в яких просили оскаржуване судове рішення залишити без змін, а скаргу - без задоволення.
V. ДЖЕРЕЛА ПРАВА
21. Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. Статтею 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, та на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
23. Частинами першою-третьою статті 5 Закону України від 10 грудня 2015 року № 889-VIII "Про державну службу" (далі - Закон № 889-VIII) визначено, що правове регулювання державної служби здійснюється Конституцією України, цим та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, постановами Верховної Ради України, указами Президента України, актами Кабінету Міністрів України та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби.
Відносини, що виникають у зв`язку із вступом, проходженням та припиненням державної служби, регулюються цим Законом, якщо інше не передбачено законом.
Дія норм законодавства про працю поширюється на державних службовців у частині відносин, не врегульованих цим Законом.
24. Відповідно до статті 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.