ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 серпня 2022 року
м. Київ
справа №200/12767/18-а
адміністративне провадження № К/9901/47679/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Білак М.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши у порядку письмового провадження справу
за касаційною скаргою Управління державної казначейської служби України в м. Бахмуті Донецької області
на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року (головуючий суддя - Стойка В.В.)
та постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року (головуючий суддя - Гаврищук Т.Г., судді: Блохін А.А., Гайдар А.В.)
у справі №200/12767/18-а
за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго"
до Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцеве Донецької області
третя особа Управління соціального захисту населення Дебальцевської міської ради
про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.
I. РУХ СПРАВИ
1. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2019 року визнано протиправними дії Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області щодо невиконання наказу господарського суду Донецької області №905/2814/17 від 05 квітня 2018 року. Зобов`язано Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про виконання наказу господарського суду Донецької області №905/2814/17 від 05 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.
2. У березні 2020 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з заявою щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, виданим Донецьким окружним адміністративним судом 09 вересня 2019 року, з Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області.
3. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 06 квітня 2020 року у задоволенні заяви відмовлено у зв`язку з тим, що діяльність Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області не припинена, а Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області є окремою юридичною особою та не є його правонаступником.
4. У травні 2021 року відділ примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) звернувся до суду з заявою щодо заміни боржника у виконавчому провадженні, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, виданим Донецьким окружним адміністративним судом 09 вересня 2019 року, з Управління державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, у зв`язку з неможливістю виконання судового рішення.
5. Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 01 червня 2021 року, залишеною без змін постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, заяву задоволено.
Замінено боржника у виконавчому провадженні АСВП № 60687635 від 22 листопада 2019 року, відкритому за виконавчим листом № 200/12767/18-а, що виданий Донецьким окружним адміністративним судом 09 серпня 2019 року, про зобов`язання Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області повторно розглянути заяву Публічного акціонерного товариства "Центренерго" про виконання наказу господарського суду Донецької області № 905/2814/17 від 05 квітня 2018 року, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, з Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області.
6. У поданій касаційній скарзі Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанції норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
7. Ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
IІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
8. Задовольняючи заяву про заміну боржника у виконавчому провадженні, суд першої інстанції виходив з мети ефективного захисту прав заявника.
9. За отриманою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань інформацією сторона виконавчого провадження - Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області є юридичною особою, діяльність якої не припинена.
10. Однак, той факт, що держава не забезпечила належну організацію роботи органу державної влади, не врегулювала на законодавчому рівні питання правонаступництва Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області, а наведений орган до теперішнього часу є юридичною особою та органом державної влади, хоча за фактичних обставин, які склалися на Сході країни, здійснення функцій та повноважень таким органом не здійснюється, не може впливати на права громадянина України, гарантовані Основним Законом держави.
11. Суд при вирішені процесуального питання враховував практику застосування Європейським судом з прав людини Конвенції про захист прав людини і основних свобод, зокрема пілотне рішення у справі "Юрій Миколайович Іванов проти України" (заява №40450/04), відповідно до якого від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.
12. Також суд посилався на позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а щодо застосування практики Європейського суду з прав людини.
13. Суд апеляційної інстанції погодився з позицією суду першої інстанції щодо необхідності задоволення заяви про заміну сторони у виконавчому провадженні.
IІІ. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
14. Скаржник у касаційній скарзі зазначає, що відповідно до частини першої статті 4 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" міністерства, інші центральні органи виконавчої влади припиняються як юридичні особи з дати внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань запису про державну реєстрацію їх припинення. У той же час запис про державну реєстрацію припинення Управління Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області відсутній.
15. Фактично суд першої інстанції своєю ухвалою переклав повноваження, що належать Управлінню Державної казначейської служби України у м. Дебальцевому Донецької області на Управління Державної казначейської служби України у м. Бахмуті Донецької області, тим самим ініціював процес правонаступництва органу державної влади, що суперечить частині першій статті 5 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади", у якій зазначено, що міністерства та інші центральні органи виконавчої влади утворюються, реорганізуються та ліквідуються Кабінетом Міністрів України за поданням Прем`єр-міністра України.
16. Стверджує, що оскаржуваними рішеннями суди створили прецедент права, згідно з яким надалі можна ініціювати процес правонаступництва органу державної влади на підставі рішення суду першої інстанції, що суперечить пункту 6 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади та статті 6 Конституції України.
17. Звертає також увагу на те, що суд апеляційної інстанції, погоджуючись з позицією суду першої інстанції, визначав підставами для відмови у задоволенні апеляційної скарги практику Європейського суду з прав людини та Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, що є порушенням як національного так і міжнародного законодавства, адже застосування Конвенції та практики можливе лише у разі якщо однією зі сторін виступає фізична особа. У той же час спірні правовідносини виникли між юридичними особами.
18. Також вважає помилковим застосування правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 27 грудня 2019 року у справі № 757/42871/15-а, а доречним вважає застосування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 17 липня 2019 року у справі №425/260/17.