РІШЕННЯ
Іменем України
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа №9901/144/20
адміністративне провадження № П/9901/144/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача: Шарапи В.М.,
суддів: Берназюка Я.О., Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г, Тацій Л.В.,
розглянув у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправним та скасування наказу,
У С Т А Н О В И В:
І. ПРОЦЕДУРА Й АРГУМЕНТИ СТОРІН У СПРАВІ
1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - ВККС, Комісія), в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
2. Позов обґрунтований тим, що позивач, звернувшись до Комісії із запитом про надання копії посадової інструкції, отримав лист, у якому відповідач, посилаючись на положення Закону України "Про доступ до публічної інформації", запропонував ОСОБА_1 оплатити вартість сканування запитуваної ним посадової інструкції. У зв`язку із цим позивач звернувся до відповідача із запитом про надання йому документа, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів, за результатами розгляду якого отримав копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4 з додатком.
2.1. Зазначає, що цей наказ Комісії є неправомірним та підлягає скасуванню, оскільки обмежує його право на доступ до публічної інформації, адже встановлює оплату за сканування документів, яка не передбачена Законом України "Про доступ до публічної інформації".
2.2. Крім того, позивач указує, що відповідач неправомірно визначив її в максимально можливому розмірі без розрахунку реальних (фактичних) витрат на сканування.
3. Верховний Суд ухвалою від 10 листопада 2020 року відкрив провадження у справі за вказаним позовом.
4. 26 листопада 2020 року ВККС на адресу суду направила лист від 25 лютого 2020 року разом із засвідченою копією наказу ВККС від 29 січня 2020 року №4 за підписом в.о. керівника секретаріату, зазначивши, що Комісія як розпорядник інформації встановлює розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитом на інформацію, у межах граничних норм згідно з частиною 3 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
4.1. Окрім того, у вказаному листі зазначено, що станом на 25 листопада 2020 року нового складу Комісії не сформовано, у зв`язку з чим відповідач позбавлений можливості подати відповідні заяви по суті справи та заяви з процесуальних питань у встановлений судом строк, а також брати участь у судових засіданнях.
5. Отже, відзиву на адміністративний позов відповідачем не подано.
6. Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 передано за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.
7. Велика Палата Верховного Суду постановою від 19 січня 2022 року скасувала ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07 грудня 2020 року, а справу направила для продовження розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
8. Розгляд справи у судовому засіданні призначено на 28 серпня 2022 року об 11:00 год.
9. 22 серпня 2022 року позивач подав клопотання про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, яке було відкликано того ж дня та подано клопотання про розгляд справи за його відсутності.
10. Комісія в судове засідання не з`явилась.
ІІ. ВСТАНОВЛЕНІ У СПРАВІ ОБСТАВИНИ
11. 06 травня 2020 року ОСОБА_1 надіслав ВККС запит на доступ до публічної інформації, в якому просив надати йому, зокрема, посадові інструкції осіб, відповідальних у Комісії за організацію роботи з інформацією в форматі відкритих даних.
12. У відповідь листом від 13 травня 2020 року відповідач надіслав скан-копії декількох запитуваних документів, одна із скан-копій виявилась неповною, оскільки було надіслано лише 1 із 4 сторінок посадової інструкції провідного спеціаліста сектору з питань доступу до публічної інформації, прийому та звернень громадян секретаріату ВККС. З посиланням на частину 2 статті 21 Закону України "Про доступ до публічної інформації" позивачу запропоновано оплатити вартість сканування решти 3 сторінок за ціною 2,10 грн за кожну сторінку, надано рахунок №4 від 13 травня 2020 року.
13. Згодом, 14 травня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Комісії з іншим запитом та просив надати документ, яким встановлено розмір відшкодування за сканування/копіювання документів (з розрахунком фактичних витрат) в аспекті доступу до публічної інформації.
14. Комісія листом від 19 травня 2020 року надала позивачу скан-копію наказу ВККС від 29 січня 2020 року № 4, додатком якого затверджено розмір фактичних витрат на виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування (пункт 4) у розмірі 0,1 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну сторінку.
15. Вважаючи, що наказ ВККС від 29 січня 2020 року № 4 неправомірно обмежує право на доступ до публічної інформації, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА І ОЦІНКА СУДУ
16. Предметом спору у цій справі є вирішення питання щодо правомірності видання спірного наказу відповідача у частині встановлення плати за виготовлення цифрових копій документів шляхом сканування.
17. Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес визначається Законом України "Про доступ до публічної інформації".
18. Відповідно до статті 1 Закону України "Про доступ до публічної інформації" публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
19. Статтею 5 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що доступ до інформації забезпечується шляхом: систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах, будь-яким іншим способом; надання інформації за запитами на інформацію.
20. Статтею 19 Закону України "Про доступ до публічної інформації" визначено, що запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.
21. Отже надання інформації за запитом є різновидом забезпечення доступу до публічної інформації.
22. За статтею 12 Закону України "Про доступ до публічної інформації" суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.
23. Відповідно до статті 13 Закону України "Про доступ до публічної інформації" розпорядниками є суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання; юридичні особи, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим, - стосовно інформації щодо використання бюджетних коштів; особи, якщо вони виконують делеговані повноваження суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг, - стосовно інформації, пов`язаної з виконанням їхніх обов`язків; суб`єкти господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями, - стосовно інформації щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них.