Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/14719/15-ц
провадження № 61-7478св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),
позивач (стягувач) - ОСОБА_1,
відповідач (боржник) - ОСОБА_2,
заявник (особа, яка звернулася з поданням) - приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв Олександр Сергійович,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва Олександра Сергійовича на постанову Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року у складі колегії суддів: Маміної О. В., Кругової С. С., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що 04 листопада 2011 року він придбав у ОСОБА_2 за договором купівлі-продажу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначав, що рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 14 червня 2014 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 17 грудня 2014 року, указана квартира була вилучена у нього та визнано право власності за ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Вказував на те, що на момент укладення договору купівлі-продажу з відповідачем йому не було відомо про те, що ця квартира вибула з володіння власників не з їх волі. Він був впевнений, що ОСОБА_2 був єдиним власником квартири і, відповідно, останній мав право її продавати. Крім того, відповідач при укладенні договору купівлі-продажу запевнив його, що квартира є приватною власністю, на момент укладання договору прав щодо неї у третіх осіб не має та внаслідок відчуження квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб. Ринкова вартість вилученої квартири станом на 18 серпня 2015 року (дату проведення оцінки) становить 772 440,00 грн, які ОСОБА_2 відмовляється у добровільному порядку сплатити йому. Також вказував на те, що відповідачем була завдана і моральна шкода, оскільки він протягом розгляду інших судових справ, пов`язаних з витребуванням квартири, відчував душевні страждання, внаслідок чого значно погіршилось його здоров`я. У нього немає власного житла та грошей для його придбання, у зв`язку з чим, посилаючись на положення статей 661, 1192 ЦК України, просив стягнути з ОСОБА_2 ринкову вартість квартири АДРЕСА_2 у розмірі 772 440,00 грн, яка була витребувана у нього як добросовісного набувача за рішенням суду, а також стягнути з відповідача завдану йому моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму ринкової вартості вилученої за рішенням суду квартири АДРЕСА_2 у розмірі 772 440,00 грн. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення коштів та судових витрат змінено. Указані позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. В іншій частині рішення суду першої інстанції судом апеляційної інстанції не переглядалось.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 листопада 2017 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Харківської області від 12 квітня 2016 року скасовано, справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постановою Апеляційного суду Харківської області від 30 січня 2018 року, залишеною без змін постановою Верховного Суду від 30 жовтня 2019 року, апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. Рішення Київського районного суду міста Харкова від 20 листопада 2015 року залишено без змін.
Зміст подання приватного виконавця
У серпні 2020 року приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Семендяєв О. С. звернувся до суду з поданням, у якому просив:
- визначити частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно із ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, серія та номер: реєстраційний № 2051, виданий 10 серпня 2017 року, видавник ОСОБА_6 приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
- визначити частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3, а саме квартирі АДРЕСА_4 у розмірі 1/3 частки, підстава виникнення права власності - договір про розірвання договору дарування номер 3886, виданий 27 вересня 2016 року, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Харитонова Я. М., свідоцтво про право власності серія та номер 2-96-74868-М-1, виданий 11 липня 1996 року, видавник Харківський міський центр приватизації державного житлового фонду; договір дарування номер 1586, виданий 11 травня 2005 року, видавник приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Корнійчук О. В., з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
Виконавець зазначав, що у нього на виконанні перебувають два виконавчих провадження № 55967726 і № 55967772 щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 коштів у розмірі 772 440,00 грн та судового збору.
Боржник не надав декларацію про доходи, поштову кореспонденцію не отримує.
Під час виходу за адресою проживання боржника - АДРЕСА_5, встановлено, що боржника вдома не було, двері відчинила громадянка, яка представила себе дружиною боржника. Вона відмовилась надати доступ до приміщення, мотивуючи це тим, що квартира належить їй, а не боржнику, про що складений акт від 13 листопада 2018 року.
Боржник за трудовими та цивільно-трудовими договорами доходів не отримує, пенсію не отримує, доходи відсутні, фізичну особу-підприємця припинено, транспортні засоби за ОСОБА_2 не зареєстровано.
Як стало відомо приватному виконавцю, боржник ОСОБА_2 перебуває у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3, за якою зареєстровано право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_6 ; 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5 .
Боржнику належить на праві спільної сумісної власності 1/2 частина зазначеного майна, набутого під час перебування у шлюбі.
Ураховуючи відсутність іншого майна, зареєстрованого за боржником, що унеможливлює виконання судового рішення, приватний виконавець звернувся до суду з цим поданням про визначення частки боржника зі спільного майна для звернення стягнення.
Короткий зміст ухвал суду першої інстанції
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 21 жовтня 2020 року залучено до участі у справі як третю особу ОСОБА_3 .
Ухвалою Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. задоволено частково.
Визначено частку боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки, підстава виникнення права власності - договір купівлі-продажу 1/2 частини квартири, серія та номер: реєстраційний № 2051, виданий 10 серпня 2017 року, видавник Малахова Г. І. приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу, з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
У задоволенні іншої частини подання відмовлено.
Задовольняючи частково подання, суд першої інстанції виходив з того, що боржник у добровільному порядку рішення суду не виконує, при примусовому виконанні судового рішення грошових коштів, які б були виявлені для погашення заборгованості та майна, у нього не має. Отже, наявні в матеріалах подання докази свідчать про умисне ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на боржника. Враховуючи вказане, суд приходить до висновку, що визначення частки майна боржника у майні, що перебуває у спільній сумісній власності, є необхідним для здійснення виконавчого провадження про примусове стягнення з боргу із боржника, який не має іншого майна, на яке може бути звернено стягнення. Визначення такої частки не призведе до звуження належних боржнику прав на житло чи на інше майно, оскільки предметом розгляду подання є не звернення стягнення на майно, а лише визначення частки боржника у спільній сумісній власності. Відсутні підстави для визначення спільним сумісним майном подружжя 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_5, оскільки воно належить ОСОБА_3 на підставі договору дарування. Оскільки приватним виконавцем встановлено відсутність іншого майна боржника, на яке може бути звернено стягнення, боржник рішення суду не виконав, суд вважає, що подання слід задовольнити частково та визначити частку майна боржника у спільному майні, а саме щодо квартири АДРЕСА_3 .
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Харківського апеляційного суду від 13 квітня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 задоволено.
Ухвалу Київського районного суду міста Харкова від 03 листопада 2020 року в частині задоволення подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. скасовано.
Відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. про визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_3, в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що зі змісту договору купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року (т. 2, а. с. 181) убачається, що покупець ОСОБА_3 придбає 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 за рахунок особистих коштів, про що є заява її чоловіка ОСОБА_2 (боржника). Набуття майна в особисту власність одним із подружжя не суперечить вимогам СК України, якщо майно придбано за особисті кошти. Суд першої інстанції не дав оцінку зазначеним обставинам та помилково вважав 1/2 частину квартири, придбану за договором купівлі продажу від 10 серпня 2017 року, спільною сумісною власністю подружжя. З огляду на зміст договору купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року підстав для висновку, що ОСОБА_2 володіє квартирою спільно з іншими особами, не вбачається.
Аргументи учасників
Короткий зміст вимог та доводи касаційної скарги
У травні 2021 року до Верховного Суду від приватного виконавця Семендяєва О. С. надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі та її уточненій редакції приватний виконавець Семендяєв О. С. зазначає, що:
- апеляційний суд, дослідивши договір купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року, в якому зазначено, що покупець ОСОБА_3 придбає 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 за рахунок особистих коштів, неправильно застосував норму статті 60 СК України, в якій закріплено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя;
- стаття 57 СК України дає правову можливість визнати майно не спільною, а особистою власністю, якщо воно набуто подружжям під час перебування у зареєстрованому шлюбі, проте за особисті кошти, за умови доведення обставин, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу, тим з подружжя, який її спростовує. Статтею 60 СК України передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю;
- оскільки ОСОБА_2 не надано суду доказів на підтвердження таких обставин, як джерело особистих коштів його дружини на покупку частки квартири в період шлюбу, в договорі купівлі-продажу від 10 серпня 2017 року також не зазначено про походження особистих коштів дружини, то суд першої інстанції зробив правильний висновок щодо визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, якою він володіє спільно з ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_3 у розмірі ј частки. Визначення конкретного майна, що належало кожному з подружжя до шлюбу (дошлюбне майно), може бути підтверджено відповідними документами, які свідчать про набуття його до шлюбу, свідченнями свідків, такі докази мають відповідати вимогам належності та допустимості відповідно до статей 77, 78 ЦПК України, але боржником не надано належних та допустимих доказів щодо походження особистих коштів ОСОБА_8 для придбання частки квартири;
- лише факт зазначення у договорі про те, що майно придбається за особисті кошти, не доводить факту придбання частки квартири за особисті кошти. У договорі не вказано джерело особистих коштів ОСОБА_8, яка перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 на момент укладення договору.
Аналіз оскарженої постанови апеляційного суду свідчить, що ухвала суду першої інстанції переглядалася в апеляційному порядку лише у частині задоволених вимог подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Семендяєва О. С. про визначення частки боржника ОСОБА_2 у майні, яким він володіє спільно з ОСОБА_3, а саме в квартирі АДРЕСА_3, в розмірі ј частки з метою звернення на нього стягнення в рамках виконавчого провадження № 55967726. В іншій частині подання приватного виконавця в апеляційному порядку не переглядаються. Тому судові рішення переглядаються в касаційному порядку лише у частині задоволених вимог подання приватного виконавця, в іншій частині - судові рішення не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції