Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 363/702/17
провадження № 61-3220св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Олійник А. С., Погрібного С. О., Усика Г. І., Яремка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивачка - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2020 року у складі судді Баличевої М. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року у складі колегії суддів: Кравець В. А., Мазурик О. Ф., Махлай Л. Д.,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У лютому 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області, Товариство з обмеженою відповідальністю "Землевпорядна компанія "Приват", про знесення самочинної забудови.
На обґрунтування позову посилався на таке. 30 вересня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено припис
№ С-3009/4 про усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд на АДРЕСА_1, що належить на праві власності відповідачу.
02 липня 2016 року за результатом проведення Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України перевірки дотримання вимог містобудівного законодавства щодо будівництва житлового будинку та господарських споруд на земельній ділянці відповідача, складено акт, протокол № 1-Л-А-0207/1, припис № С-0207/1 та винесено постанову від 13 липня 2016 року № А-1307/4.
Вимоги зазначених приписів від 30 вересня 2015 року, від 02 липня 2016 року та постанови від 13 липня 2016 року ОСОБА_2 не виконує, що є порушенням прав та інтересів ОСОБА_1 як власника квартири АДРЕСА_2 . На її земельній ділянці знаходяться господарські споруди - об`єкти самочинного будівництва, створені відповідачем, а саме: прибудова до житлового будинку літ. "а2", гараж літ. "К" та сарай літ. "И".
09 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду ОСОБА_3 проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою позивачки. За результатами перевірки складено протокол від 29 вересня 2016 року
№ 1-ЛА-2909/1 та винесено припис № 2909/1 про усунення виявлених порушень.
Невиконання відповідачем постанови і приписів головного інспектора будівельного нагляду має наслідком знаходження на земельній ділянці відповідача самочинно збудованих будівель, зведених без дотримання протипожежних норм.
Відповідач відмовляється зносити частину свого майна, що розташоване на спірній земельній ділянці, чим порушує її право володіння, користування та розпорядження її майном.
Спірні будівлі розміщені без додержання відстані в 1 м до межі сусідньої земельної ділянки для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, чим порушено пункт 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Позивачка просила зобов`язати ОСОБА_2 знести самочинно збудовану прибудову до житлового будинку літ. "а2" загальною площею 14,1 кв. м, гараж літ. "К", сарай літ. "И", що розміщені на АДРЕСА_1 .
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 29 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 26 січня 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що на час розгляду справи не було встановлено порушення відповідачем будівельних норм, спірні об`єкти будівництва є його власністю, що також підтверджується дослідженими письмовими доказами.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників
У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги посилається на те, що суди першої та апеляційної інстанцій, всупереч вимогам Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), розгляд справи здійснили неповно, необ`єктивно, не дослідили усіх доказів, не надали оцінки суперечливим документам, які подав відповідач, необґрунтовано відмовили позивачці у задоволенні клопотань, хоча вони стосувалися безпосередньо предмета спору. Суди не надали оцінки встановленим інспектором Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції Українипорушенням, зокрема, розташуванню самочинних будівель відповідача без дотримання відстані до межі сусідньої земельної ділянки в 1 м для догляду за будівлями і здійснення їх поточного ремонту, що є порушенням пункту 3.25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Станом на 04 вересня 2015 року, коли встановлювались межі її земельної ділянки, відповідач ОСОБА_2 вже шість років був власником земельної ділянки згідно зі свідоцтвом про право на спадщину за законом від 29 квітня 2009 року, проте суд першої інстанції констатував, що станом на момент винесення в натурі (на місцевості) меж земельної ділянки з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103, яке відбулось 04 вересня 2015 року, ОСОБА_2 не набув права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 і не мав законних підстав узгоджувати межі суміжних земельних ділянок.
Суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні заяв про збільшення розміру позовних вимог; залучення третьої особи як відповідача; зупинення провадження у справі. 07 жовтня 2019 року суд першої інстанції прийняв від відповідача документи: технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1, виготовлений 12 лютого 2019 року суб`єктом господарювання фізичною особою - підприємцем ОСОБА_4 (далі - ФОП ОСОБА_4 ); витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 15 березня 2019 року, виданий державним реєстратором Зазимської сільської ради Броварського району Київської області Підіпригорою Т. В.; рішення Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 лютого 2019 року № 2, проте кожний із вказаних документів не відповідає вимогам закону, про що позивачка зазначала у заяві про збільшення позовних вимог.
Жоден із цих документів не був досліджений у судовому засіданні та їм не була надана правова оцінка.
Також на цей час відсутній висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Судові рішення оскаржуються з підстав відсутності висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; недослідження судами під час ухвалення оскаржуваних судових рішень зібраних у справі доказів; необґрунтоване відхилення клопотання про збільшення позовних вимог.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 квітня 2021 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 3, 4 частини другої статті 389, пунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України.
Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2022 року справу призначено до розгляду.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам рішення суду апеляційної інстанції не відповідає.
Суди встановили, що ОСОБА_1 є власницею земельної ділянки площею 0,245 га, яка розташована на АДРЕСА_3, з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 256104132218, номер запису про право власності: 4121117 від 28 грудня 2013 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.
ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,2436 га, яка розташована на АДРЕСА_3, з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).
Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року в справі № 363/5120/15-ц у задоволенні позову ОСОБА_2 до Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - управління Держгеокадастру у Вишгородському районі Київської області, про скасування рішення Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області та визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку відмовлено.
Рішенням Апеляційного суду Київської області від 02 червня 2016 року рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 2016 року змінено, виключено із мотивувальної частини рішення посилання суду на пропущення позивачем позовної давності як на підставу відмови у задоволенні позову. В решті рішення суду залишено без змін.
Судами у вказаній справі встановлено, що відповідно до державного акта на право приватної власності на землю, виданого 13 січня 2000 року на підставі рішення Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24 вересня 1999 року № 61, ОСОБА_5 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,245 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку і господарських будівель, яка розташована на АДРЕСА_3 . Власницею зазначеної земельної ділянки є ОСОБА_1 згідно з договором дарування від 28 грудня 2013 року.
Згідно з актом про встановлення на місцевості та погодженні зовнішньої межі земельної ділянки від 08 жовтня 1998 року, площа ділянки, наданої ОСОБА_5, згідно із земельно-кадастровою документацією становить 0,24 га. Акт складено в присутності землевласника ОСОБА_5, представника виконкому ОСОБА_6 та суміжних землевласників в тому числі батька ОСОБА_2 - ОСОБА_7, а також ОСОБА_8, ОСОБА_9 . Претензій при встановленні зовнішньої межі не заявлено. Межі погоджені і не викликають спірних питань про, що всі присутні поставили підписи. Зазначені обставини підтверджуються копією технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на землі громадянам с. Новосілки Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області.
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 12 жовтня 1993 року № 31 ОСОБА_7 передано безкоштовно у приватну власність земельну ділянку площею 0,29 га на АДРЕСА_3, в тому числі, для обслуговування житлового будинку і господарських будівель - 0,25 га, для ведення особистого підсобного господарства - 0,04 га.
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 24 січня 2000 року № 5 затверджено матеріали технічної документації зі складання державних актів на право приватної власності на земельні ділянки громадянам с. Новосілки, внесено зміни у відповідні рішення виконкому сільської ради "Про передачу земельних ділянок у приватну власність громадянам" згідно з додатками, видано державні акти громадянам відповідно до додатку та зареєстровано їх у книзі записів. Згідно з додатком до цього рішення ОСОБА_7 передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,244 га.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 28 липня 2016 року відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі.
Встановлено, що 30 вересня 2015 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено припис № С-3009/4 про усунення виявлених порушень вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2
02 липня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду Інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою А. Г. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_2 .
За результатами перевірки Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України було складено акт перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів від 02 липня 2016 року, протокол від 02 липня 2016 року № 1-Л-0207/1, припис № С-0207/1 та винесено постанову від 13 липня 2016 року № А-1307/4.
09 серпня 2016 року головним інспектором будівельного нагляду інспекційного відділу № 1 Управління контролю та нагляду за проведенням перевірок Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Шомою А. Г. проведено перевірку дотримання вимог містобудівного законодавства із будівництва житлового будинку та господарських споруд за адресою: АДРЕСА_4 .
За результатами зазначеної перевірки складено протокол від 29 вересня 2016 року № 1-Л-А-2909/1 та цього ж дня було винесено припис № 2909/1 про усунення виявлених порушень.
На підставі звернення ОСОБА_2 від 05 липня 2016 року
вх. № 10/26-В-3007/110/10-0507/3 Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України проведено позапланову перевірку дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил об`єкта будівництва: реконструкція житлового будинку, будівництво господарських будівель за адресою: АДРЕСА_4 .
За результатами перевірки складено акт від 29 вересня 2016 року, яким установлено, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_4, з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 належить ОСОБА_1 на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 256104132218, номер запису про право власності 4121117 від 28 грудня 2013 року, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, площа 0,245 га. Житловий будинок належить позивачу на підставі витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 255289932218, номер запису про право власності 4120387 від 28 грудня 2013 року. Декларація про готовність об`єкта до експлуатації зареєстрована Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Київській області від 06 грудня 2013 року КС182133400854.
На час перевірки, станом на 09 серпня 2016 року, встановлено, що на земельній ділянці за вищевказаною адресою розташований житловий будинок літ. "А" розмірами 10,3 х 6,55 м, рік побудови - 1961, сарай літ. "М" розмірами 2,8 х 2,4 м, рік побудови - 2000, літня кухня літ "І" розмірами 5,2 х 4,43 м, рік побудови - 2000, сарай літ. "Б" розмірами 6,2 х 10,7 м, рік побудови - 2000, сарай літ. "В" розмірами 1,68 х 5,57 м, рік побудови - 1998, сарай літ. "Ї" розмірами 1,6 х 1,8 м, рік побудови - 1998, убиральня літ. "Ж" з розмірами 1,0 х 1,6 м, рік побудови - 1975, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації виготовленим Товариством з обмеженою відповідальністю "Контакт КМП", інвентаризаційна справа від 28 жовтня 2013 року № 027-1113/Ц, виконавець Бобровська Л. В., сертифікат АЕ002728.
Проведеною перевіркою встановлено, що будівля сараю літ. "М" розміщена на межі земельної ділянки без забезпечення відстані в 1 м для обслуговування будівлі, чим порушено вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
Відстань між літньою кухнею літ. "І" і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. "К" розміром 4,15х8,8 м, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації, виготовленим Вишгородським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційний номер 2900096 від 20 грудня 2008 року), складає 5,5 м, відстань між сараєм літ. "Б" і будівлею гаража, що знаходиться на сусідній земельній ділянці (літ. "К" розміром 4,15 х 8,8 м, згідно з технічним паспортом Бюро технічної інвентаризації, виготовленим Вишгородським бюро технічної інвентаризації, інвентаризаційний номер 2900096 від 20 грудня 2008 року), становить 5,5 м, (будівлі, відносяться до V ступеню вогнестійкості, побудовані без дотримання протипожежних розривів), чим порушено вимоги пункту 3,25* ДБН 360-92** "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень".
На підставі встановлених порушень Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України 29 вересня 2016 року винесено припис про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил, яким зобов`язано ОСОБА_1 до 29 грудня 2016 року усунути порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності у встановленому законодавством порядку та у термін до 29 жовтня 2016 року повідомити департамент про виконання припису.
29 вересня 2016 року складено протокол № 1-Л-А-2909/1 про адміністративне правопорушення, яким повідомлено ОСОБА_1 про розгляд справи про адміністративне правопорушення.
12 жовтня 2016 року Департаментом державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України винесено постанову № А-1210/1 у справі про адміністративне правопорушення, якою за порушення ОСОБА_1 норм частини першої статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 850,00 грн.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2018 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано припис від 29 вересня 2016 року № 2909/1 про усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області та визнано протиправною та скасовано постанову Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції у Київській області Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 12 жовтня 2016 року № А-1210/1 у справі про адміністративне правопорушення. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.
02 липня 2018 року Управлінням з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області складено акт обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_4, площею 0,2436 га, в якому зазначено, що під час встановлення меж земельної ділянки ОСОБА_1 з кадастровим номером 3221886401:35:022:0103 порушено пункти 3.4, 3.12 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18 травня 2010 року № 376, при цьому винесені межі земельної ділянки не відповідають фактичним даним Державного земельного кадастру.
Листом від 14 лютого 2019 року вих. № Р-067/0-302/6-19 Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Київській області повідомило ОСОБА_1 про те, що державним інспектором Березовим А. О. було здійснено виїзд до місця розташування земельних ділянок з кадастровими номерами 3221886401:35:022:0103 та 3221886401:35:022:0104 у с. Новосілки Вишгородського району Київської області, за результатами якого складений акт обстеження земельної ділянки від 02 липня 2018 року
№ 10-0.411-367/90-18. Інформація, наведена в цьому акті обстеження, базувалась на пред`явлених ОСОБА_2 документах і матеріалах, в тому числі планово-картографічних матеріалах, складених за результатами зйомки.
Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_2 19 жовтня 2015 року здійснив державну реєстрацію права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3221886401:35:022:0104 на АДРЕСА_3 .
Рішенням Виконавчого комітету Новосілківської сільської ради Вишгородського району Київської області від 26 лютого 2019 року присвоєно частині житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на підставі рішення Вишгородського районного суду Київської області від 15 березня 1993 року у справі № 2/599, поштову адресу: АДРЕСА_4 та зобов`язано ОСОБА_2 виготовити табличку з назвою вулиці та номером будинку.
З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, сформованого 15 березня 2019 року, випливає, що 13 березня 2019 року ОСОБА_2 зареєстрував право приватної власності на житловий будинок, загальною площею 48,5 кв. м, житловою площею 24,2 кв. м, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
12 лютого 2019 року на замовлення ОСОБА_2 ФОП ОСОБА_4 виготовлено технічний паспорт на будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 .
04 березня 2019 року зареєстровано за № КС181190630780 декларацію про готовність об`єкта до експлуатації - реконструкція садибного будинку за адресою: АДРЕСА_1, початок будівництва - 1995 рік, закінчення будівництва - 2013 рік, який розташований на земельній ділянці площею 0,2436 га, кадастровий номер 3221886401:35:022:0104.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 13 Конституції України визначено, що власність зобов`язує. Власність не повинна використовуватися на шкоду людині і суспільству.
Аналогічні за змістом положення закріплено у статті 319 ЦК України, відповідно до яких власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону; усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав; власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.
Відповідно до частини четвертої статті 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.
Цільове призначення земель України покладено законодавцем в основу розмежування правових режимів окремих категорій земель (розділ ІІ "Землі України" Земельного кодексу України (далі - ЗК України)), такі режими характеризуються високим рівнем імперативності стосовно свободи розсуду власника щодо використання ним своєї земельної ділянки.