ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 904/854/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Могил С.К. - головуючий, Волковицька Н.О., Случ О.В.,
за участю секретаря судового засідання Мазуренко М.В.,
та представників
позивача: Брагін О.О.,
відповідача: Савчук Ю.М. (в режимі відеоконференції),
третьої особи-1: не з`явились,
третьої особи-2: не з`явились,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022
у справі № 904/854/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер"
за участю третіх осіб, які не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:
1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Серединецьке";
2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер-2019"
про стягнення 2 266 016, 89 грн,
В С Т А Н О В И В:
Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області (з урахуванням заяви про відмову від частини позовних вимог та заяви про уточнення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" з позовом про стягнення суми недоотриманих відсотків виходячи з процентної ставки 70% у розмірі 2 266 016,89 грн. за період з 23.03.2019 по 07.02.2020.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 27.07.2021 (суддя Васильєв О.Ю.) в задоволені позову відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 (колегія суддів у складі: Березкіна О.В. - головуючий, Іванов О.Г., Антонік С.Г.) рішення місцевого господарського суду скасовано та прийнято нове, яким стягнуто з відповідача на користь позивача суму недоотриманих відсотків у розмірі 2 266 016, 89 грн.
Судами обох інстанцій встановлено, що 11.03.2015 між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №8АФ-15, відповідно до п. 1.1. якого лізингодавець зобов`язується передати на умовах фінансового лізингу у платне користування предмет лізингу (трактор John Dееrе 8335R, 2013 року випуску, ціною 250 000,00 доларів США), а лізингоодержувач прийняти предмет лізингу (майно) та сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.
Відповідно до п. 4.1 договору всі платежі за договором лізингоодержувач зобов`язаний здійснювати в національній валюті України (гривнях) відповідно до умов цього договору та додатку №2 Графік внесення лізингових платежів до договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок лізингодавця, вказаний у цьому договорі.
Згідно з п. 7.2. договору у випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений у графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 70% річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Відповідно до п. 11.1. строк дії договору встановлено сторонами з 11.03.2015 по 20.12.2017, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов`язань за цим договором.
Додатком №1 до цього договору є специфікація майна,в якій наведено його найменування - трактор John Dееrе 8335R, вартістю 250 000 доларів США.
Відповідно до Графіку внесення лізингових платежів, що є додатком №2 до договору, перший лізинговий платіж, який повинна була здійснити третя особа - 20.04.2015, а останній - 20.12.2017; загальна сума лізингових платежів -275 367,45 доларів США.
Між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) 13.07.2016 укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, якою був збільшений платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з 62 867,45доларів США до 84 412,57 доларів США, викладено у новій редакції Графік внесення лізингових платежів (загальна сума лізингових платежів збільшилася з 275 367,45 доларів США до 296 912,57 доларів США ), а також внесено зміни в п. 7.2. договору шляхом викладення його у наступній редакції: У випадку, якщо лізингоодержувач порушить строк оплати будь-якого лізингового платежу, який встановлений в графіку, лізингоодержувач несе відповідальність перед лізингодавцем у вигляді сплати 365 процентів річних від суми простроченого лізингового платежу (відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України).
Цією додатковою угодою № 2 ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" погоджено загальний розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ "Агротек" станом на момент її укладання (13.07.2016) 280 277,87доларів США, який складається:
- із заборгованості станом на 13.07.2016 по сплаті чергових лізингових платежів згідно графіку внесення лізінгових платежів за вересень 2015 - червень 2016 років у розмірі 99 745,77 доларів СІІІА (п. 2 Додаткової угоди №2),
- та платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.07.2016 по 20.12.2017 у загальному розмірі 180 532,10доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
Між ТОВ "Агротек" (лізингодавець) та ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) 30.03.2018 укладено додаткову угоду №3 до договору фінансового лізингу, якою був збільшений платіж як винагорода (комісія) лізингодавцю за отримане у лізинг майно з 84 412,57 доларів США до 94 790,76 доларів США, внесено зміни до Графіку внесення лізингових платежів (перший платіж 20.04.2015, останній 20.06.2019), а також враховуючи зміну строків платежу за графіком, подовжено строк дії договору до 20.06.2019 включно.
У п. 3 цієї додаткової угоди сторони визначили прострочену заборгованість по сплаті чергових лізингових платежів за лютий 2016 - грудень 2017 років в розмірі 194 881,54 доларів США, яка складається з: суми, що компенсує частину вартості предмету лізингу -162 477,34 доларів США, платежу як винагороди (комісії) за отримане у лізинг майно - 8 476,29 доларів США, штрафних санкцій - 23 927,91 доларів США лізингоодержувач зобов`язується сплатити у наступному порядку:
1) 105 443,39 доларів США в строк до 20.11.2018;
2) 52 721,69 доларів США в строк до 20.03.2019;
3) 26 360,85 доларів США в строк до 20.05.2019;
4) 10 355,61 доларів США в строк до 20.06.2019.
Загальний розмір зобов`язань ТОВ "Серединецьке" перед ТОВ"Агротек" станом на момент укладання Додаткової угоди №3 (30.03.2018) становив 205 259,73 доларів США.
Цей загальний розмір зобов`язань складався з:
- простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів за лютий 2016 - грудень 2017 років в розмірі 194 881,54 (п. 3 Додаткової угоди);
- платежів за Графіком внесення лізингових платежів, починаючи з 20.11.2018 по 20.06.2019 у розмірі 10 378,19 доларів США (п.1 Додаткової угоди №2).
Між ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ Сварог-Дністер (поручитель) та ТОВ "Середницьке" (лізингоодержувач) 30.03.2018 укладено договір поруки №2П/8АФ-15, предметом якого є зобов`язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань перед лізингодавцем, які випливають з умов договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (надалі за текстом основний договір).
Відповідно до п. 1.3. вищезазначеного договору поруки поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов`язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Відповідно до п. 2.1. договору поруки у випадках неможливості виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором лізингодавець має право на свій розсуд пред`явити свої вимоги безпосередньо до поручителя чи лізингоодержувача або обом сторонам одночасно, повідомивши поручителя про прострочення лізингоодержувачем своїх зобов`язань за основним договором протягом 2-х робочих днів з моменту прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання.
Відповідно до пунктів 3.1.1., 3.1.2. договору поручитель зобов`язаний протягом одного робочого дня від дати отримання письмової вимоги лізингодавця про прострочення лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання або листа лізингодавця про неможливість виконати зобов`язання за основним договором, виконати відповідне зобов`язання шляхом перерахування коштів на погашення заборгованості лізингоодержувача за основним договором на рахунок лізингодавця. Поручитель зобов`язаний у разі невиконання лізингоодержувачем забезпеченого порукою зобов`язання відповідати перед лізингодавцем як солідарний боржник всім своїм майном, на яке згідно з чинним законодавством України може бути звернено стягнення.
Згідно з п. 6.2. договору поруки сторони договору встановлюють, що цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов`язання за основним договором не пред`явить вимоги до поручителя.
Відповідно до п. 6.3. договору поруки: у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).
Від імені ТОВ "Сварог-Дністер" (поручитель) цей договір було підписано директором товариства Олійником А.А., який діяв на підставі рішення загальних зборів учасників ТОВ "Сварог-Дністер" (протокол №29/03-2018/СД від 29.03.2018), яким (поміж-іншим) було уповноважено його укласти та підписати договір поруки з метою гарантування виконання ТОВ "Серединецьке" своїх зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 (зі змінами та доповненнями), що укладені між ТОВ "Агротек" та ТОВ "Серединецьке" (копія цього протоколу загальних зборів була надана представником ТОВ Сварог-Дністер до матеріалів справи № 904/1478/19 за участю тих же сторін, та в подальшому залучена до матеріалів цієї справи).
ТОВ "Агротек" 01.03.2019 направив на адресу ТОВ "Серединецьке" повідомлення №2802/19-2019/2юр від 28.02.2019 та рахунок №2802/2019/2 від 28.02.2019 з вимогою щодо виконання зобов`язань за договором фінансового лізингу з оплати лізингових платежів в загальному розмірі 4 149 472,76 грн.
Позивач 09.04.2019 направив поручителю - ТОВ "Сварог-Дністер" вимогу №0904/19-20юр від 09.04.2019 про сплату грошових коштів в сумі 4 149 472,76 грн., яка залишилась невиконаною.
Звертаючись до ТОВ "Сварог-Дністер" із позовом про стягнення суми недоотриманих відсотків виходячи з процентної ставки 70% у розмірі 2 266 016,89 грн. за період з 23.03.2019 по 07.02.2020, позивач посилався на невиконання відповідачем як поручителем ТОВ "Серединецьке" зобов`язань за договором фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015, що є підставою для стягнення з відповідача процентів, передбачених ст. 625 ЦК України за період після ухвалення судового рішення у справі №904/1478/19 за позовом позивача до відповідача про стягнення основної заборгованості та процентів, тобто, за період з 23.03.2019 по день звернення з позовом, тобто 07.02.2020.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, господарський суд першої інстанції виходив з відсутності доказів на підтвердження того, що поручитель - ТОВ "Сварог-Дністер" надав письмову згоду на збільшення ціни договору фінансового лізингу і відповідальності за ним, що свідчить про припинення поруки за договором поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 в силу закону з 30.03.2018 (моменту збільшення розміру відповідальності поручителя внаслідок укладання додаткової угоди №3 від 30.03.2018 до договору фінансового лізингу без згоди поручителя), що зумовлює і припинення з вказаної дати перебування сторін договору у статусі кредитора та боржника у розумінні ст. 509 ЦК України, а отже і існування у позивача, як кредитора, права на стягнення сум, передбачених ст. 625 ЦК України та умовами договору фінансового лізингу. Суд зазначив, що оскільки договір поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 припинився до 04.02.2019, тому до відносин сторін за таким договором не підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018, який було введено в дію 04.02.2019, та яким ч. 1 ст. 559 ЦК України було викладено у новій редакції.
Скасовуючи рішення місцевого господарського суду та постановляючи нове - про задоволення позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що погоджується з висновками суду першої інстанції в частині того, що позивачем не надано доказів на підтвердження повідомлення ТОВ "Сварог-Дністер" про укладення додаткової угоди №3 до договору фінансового лізингу, згідно з якою змінено ціну даного договору та графік внесення лізингових платежів. Проте станом на дату підписання додаткової угоди № 3 до договору поруки, відповідач був обізнаний про існування додаткової угоди № 2, за якою розмір зобов`язання ТОВ "Серединецьке" фактично був набагато меншим від первісного зобов`язання, яке існувало за договором фінансового лізингу. Так, відповідач поручився перед позивачем за виконання третьою особою грошового зобов`язання у розмірі 280 277,87 доларів США. З огляду на вищезазначене, господарський суд першої інстанції, відмовивши у стягненні процентів за порушення виконання грошового зобов`язання за період після ухвалення рішення у справі № 904/1478/19 з тих підстав, що порука припинилась у зв`язку із збільшенням обсягу відповідальності без згоди поручителя, не надав оцінки та не з`ясував обсяг зобов`язань, який існував на момент укладання додаткової угоди № 2 та був нею визначений. Оскільки додаткова угода №3 до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 хоча і була укладена без згоди поручителя, однак через те, що обсяг забезпеченого зобов`язання та обсяг відповідальності поручителя не збільшився, підстав для припинення договору поруки від 30.03.2018 №2П/8АФ-15 відповідно до ч. 1 ст. 559 ЦК України немає. За наслідками укладання додаткової угоди № 3 до договору фінансового лізингу №8АФ-15 від 11.03.2015 не відбулося збільшення зобов`язання поручителя без його згоди та не відбулося збільшення обсягу його відповідальності, що спростовує висновки суду першої інстанції про припинення поруки з цих підстав. З огляду на вищезазначені обставини, апеляційний господарський суд також визнав помилковими висновки суду першої інстанції про те, що до відносин сторін за таким договором не підлягають застосуванню положення Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" №2478-VIII від 03.07.2018, який було введено в дію 04.02.2019, та яким ч. 1 ст. 559 ЦК України було викладено у новій редакції з тих підстав, що договір поруки №2П/8АФ-15 від 30.03.2018 на думку суду першої інстанції припинився до 04.02.2019. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що оскільки з матеріалів справи вбачається, що у межах справи № 904/1478/19 позивач у квітні 2019 року звернувся до ТОВ "Торговий дім "Армада", ТОВ "Сварог-Дністер" та ТОВ "СК Бужок" з позовом про солідарне стягнення 34 132 215,75 грн. (у т.ч.: 4 177 187,23 грн. - заборгованості з лізингових платежів і 29 955 028,52 грн. - 365% річних), то з урахуванням додаткових угод до договору фінансового лізингу, якими були змінені строки лізингових платежів та строк дії договору, відсутні підстави вважати припиненою поруку на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.
Таким чином, оскільки відповідач не виконав зобов`язання з оплати поточної та простроченої заборгованості по сплаті чергових лізингових платежів у строки, визначені умовами договору, внаслідок чого, за період з 23.03.2020, тобто, з дати, до якої здійснено розрахунок недоотриманих відсотків у справі № 904/1478/19 по 07.02.2020, розмір відсотків у заявлених позивачем межах 70% річних, складає 2 266 016,89 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.
Не погоджуючись з постановою апеляційного господарського суду, відповідач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити в силі.
В обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на те, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення ст.ст. 554, 559 ЦК України, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм права.
Скаржником вмотивовано подання касаційної скарги на підставі п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, а саме - апеляційним судом не враховано висновків щодо застосування норм права (ст.ст. 554, 559 Цивільного кодексу України), викладених у постановах Верховного Суду 11.08.2020 у справі № 904/1478/19, від 14.06.2021 у справі № 924/181/20, від 19.02.2021 у справі № 904/2979/20, від 24.07.2019 у справі № 910/10364/16, від 16.04.2019 у справі № 910/9673/17, від 09.10.2020 у справі № 903/998/19, від 05.11.2020 у справі № 924/174/20, від 24.12.2020 у справі № 924/175/20, від 21.01.2021 у справі № 924/190/20, від 21.01.2021 у справі № 924/208/20, від 26.01.2021 у справі № 924/180/20, від 28.01.2021 у справі № 924/209/20, від 02.02.2021 у справі № 924/193/20, від 09.02.2021 у справі № 924/744/20, від 11.02.2021 у справі № 924/173/20, від 11.02.2021 у справі № 924/200/20, від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18, від 25.04.2018 у справі № 641/9926/15-ц, від 15.06.2020 у справі № 138/240/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/23028/17, від 27.03.2019 у справі № 296/3797/14-ц.
Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2022 відкрито провадження за касаційною скаргою з підстав, передбачених п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, призначено останню до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.04.2022, надано строк на подання відзивів на касаційну скаргу до 09.03.2022, а також зупинено виконання постанови Центрального апеляційного господарського суду від 25.01.2022 у справі до закінчення її перегляду в касаційному порядку. Також в ухвалі зазначено, що Суд не приймає до уваги посилання скаржника на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 25.01.2021 у справі № 924/181/20, на рішення Господарського суду Хмельницької області від 24.11.2020 у справі № 924/181/20 та на ухвалу Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 924/197/20, оскільки за змістом ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд має враховувати висновки щодо застосування норм права, викладені саме в постановах Верховного Суду, тоді як вказані судові рішення не є джерелом правозастосовчої практики у розумінні цієї правової норми.