ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 640/24097/21
адміністративне провадження № К/990/14176/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Тацій Л.В.,
суддів: Стрелець Т.Г., Стеценка С.Г.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ) "Захистбуд" на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022 (головуючий суддя: Грибан І.О., судді: Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) за позовом ТОВ "Захистбуд" до Державної служби геології та надр України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Установлені судами фактичні обставини справи, короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
У серпні 2021 року ТОВ "Захистбуд" (далі- позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної служби геології та надр України (далі- відповідач, Держгеонадра України), в якому позивач просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 21.02.2014 № 49 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 03.02.2010 № 5137, виданого ТОВ "Захистбуд" на видобування піску;
- зобов`язати Держгеонадра вчинити дії щодо продовження строку дії вказаного дозволу на строк його анулювання;
- зобов`язати Держгеонадра внести відповідні відомості до електронного реєстру дозволів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про анулювання дозволу на користування надрами, у даному випадку, могло бути прийняте виключно у судовому порядку, оскільки позивачем не надавалось згоди на припинення відповідного права користування.
Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021 позов ТОВ "Захистбуд" задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано наказ Державної служби геології та надр України від 21.02.2014 № 49 в частині анулювання спеціального дозволу на користування надрами від 04.02.2010 (переоформлення) № 5137, виданого ТОВ "Захистбуд". У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.
Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не надано суду доказів повідомлення позивача про прийняті рішення, які передували анулюванню спеціального дозволу на користування надрами, зокрема: не підтверджено обізнаність ТОВ "Захистбуд" про здійснення процедури перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин, результати якої зафіксовані актом від 05.04.2012 №57; прийняття наказу від 11.06.2012 №260 та наказу від 21.02.2014 №49, - а судом встановлено, що позивач дізнався про порушення своїх прав з відповіді на адвокатський запит від 13.08.2021.
Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 28.04.2022 скасував рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.10.2021, позов ТОВ "Захистбуд" до Держгеонадр України про визнання протиправним та скасування наказу в частині, зобов`язання вчинити певні дії - залишив без розгляду.
Залишаючи позов ТОВ "Захистбуд" без розгляду, суд апеляційної інстанції виходив із того, що повідомлення про прийняття наказу від 21.02.2014 №49 про анулювання спеціального дозволу направлено на адресу господарюючого суб`єкта листом від 12.03.14 №3515/01/14-14, яке згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення вручено довіреній особі позивача 15.03.2014. Крім того, Державною службою геології та надр України всі накази, відповідно до Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами від 30.05.2011 року №615, розміщено на сайті. Отже, колегія суддів дійшла висновку, що позивач про порушене право мав дізнатися, принаймні, ще у березні 2014 року та мав достатньо часу на звернення до суду із даним позовом у випадку не погодження із актом індивідуальної дії Державної служби геології та надр України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись із зазначеною постановою апеляційного суду, позивач подав касаційну скаргу, у якій просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.04.2022, справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В касаційній скарзі заявник покликається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права та недотримання норм процесуального права. Вказує, що Шостий апеляційний адміністративний суд прийняв неналежні докази, подані відповідачем без дотримання положень частини 3 статті 79 та частини 4 статті 296 КАС України
Провадження в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 23.06.2022 відкрив касаційне провадження за скаргою ТОВ "Захистбуд".
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Касаційне провадження у справі відкрито за касаційною скаргою ТОВ "Захистбуд", яка подана на судове рішення, право на касаційне оскарження якого передбачено частиною 2 статті 328 КАС України.
Підставами касаційного оскарження судового рішення, зазначеного у частині 3 статті 328 КАС України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (абзац 2 пункту 4 частини 4 статті 328 КАС України).
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того, стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова суду апеляційної інстанції не відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи заявника є необґрунтованими з огляду на наступне.
Судами встановлено, що 04.02.2010 ТОВ "Захистбуд" було переоформлено спеціальний дозвіл на користування надрами № 5137, а саме на видобування супіску, глини мергельної І, ІІ горизонтів, піску Яблунівського родовища, розташованого на південно-східній околиці с. Яблунівка Макарівського району Київської області.
Згідно акту проведеної відповідачем перевірки дотримання вимог законодавства у сфері видобування корисних копалин (металічні руди, неметалічні корисні копалини, горючі тверді корисні копалини) від 05.04.2012 № 57, встановлено наступні порушені у сфері надрокористування, допущені позивачем:
- надрокористувач не приступив до розробки родовища протягом двох років з моменту отримання спеціального дозволу на користування надрами від 04.02.2010 № 5137;
- не виконується мета спеціального дозволу на користування надрами від 04.02.2010 № 5137;
-не виконується п.п. 2, 3, 4, 5 Програми робіт;
-не виконуються умови статей 3, 4, 10 Угоди про умови користування надрами з метою видобування від 13.01.2011 № 5137.
У зв`язку з наведеним, наказом Держгеонадр від 11.06.2012 № 260 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень" ТОВ "Захистбуд" зупинено дію спеціального дозволу на користування надрами та надано 21 календарний день на усунення виявлених порушень.
У зв`язку з неусуненням ТОВ "Захистбуд" зазначених в акті перевірки недоліків протягом визначеного в наказі №260 від 11.06.2012 терміну, Держгеонадра розглядалося питання стосовно анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
Наказом від 21.02.2014 № 49 "Про анулювання, зупинення, поновлення дії спеціальних дозволів на користування надрами та встановлення термінів на усунення порушень" - анульовано дію спеціального дозволу на користування надрами, наданого ТОВ "Захистбуд" від 04.02.2010 за № 5137.
Вважаючи вказаний наказ в частині анулювання спеціального дозволу протиправним, позивач 26.08.2021 звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання щодо застосування до спірних правовідносин строку звернення до суду, Верховний Суд звертає увагу на те, що застосування строку звернення до адміністративного суду передує вирішенню спору по суті.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 КАС України, згідно з частиною 3 якої встановлено, що якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору в публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. Початок перебігу строку звернення до суду починається з часу, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на звернення з позовом, тобто коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Порівняльний аналіз словоформ "дізналася" та "повинна була дізнатися" дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.