ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
9 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 295/424/21
провадження № 51-619 км 22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Щепоткіної В. В.,
суддів Ємця О. П., Кишакевича Л. Ю.,
за участю:
секретаря судового засідання Ткаченка М. С.,
прокурора Костюка О. С.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р. В. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 4 листопада 2021 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020060020004021, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився в смт Клевань Рівненського району Рівненської області, зареєстрований в АДРЕСА_1, проживає на АДРЕСА_2, раніше судимого, останній раз - 19 вересня 2017 року Кузнєцовським міським судом Рівненської області за ч. 3 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК) до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, 21 серпня 2020 року звільнений по відбуттю покарання,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Корольовського районного суду м. Житомира від 19 квітня 2021 року ОСОБА_1 засудженого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК із застосуванням положень ст. 69 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 2 роки.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 25 листопада 2020 року приблизно о 21 год, перебуваючи поруч з будинком № 52/2, що на пров. 1 Мар`янівському в м. Житомирі, діючи повторно, з метою таємного викрадення чужого майна, проникнувши через незачинені передні ліві дверцята до салону автомобіля марки ВАЗ 2103, державний номерний знак НОМЕР_1, взяв звідти майно, що належить ОСОБА_2, загальною вартістю 1404, 5 грн., та склав його поряд із автомобілем. Проте з причин, що не залежали від волі ОСОБА_1, не вчинив усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, оскільки був затриманий свідком ОСОБА_3 .
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 4 листопада 2021 року вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р. В., посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого, просить ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Вважає, що положення ст. 69 КК судом застосовані неправильно, що призвело до явної несправедливості призначеного засудженому покарання через м`якість. Вказує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні достатні обставини, які би пом`якшували покарання засудженого та були би підставою для призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 3 ст. 185 КК.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Костюк О. С. підтримав касаційну скаргу заступника керівника Житомирської обласної прокуратури Гребенюк Р. В., просив її задовольнити, скасувати ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_1 та призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судове рішення суду апеляційної інстанції у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412 - 414 КПК.
Згідно з вимогами ч. 1 ст. 413 КПК неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено, та кваліфікація вчиненого за ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 ККу касаційній скарзі не оспорюються.
При цьому, доводи касаційної скарги прокурора щодо неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, що призвело до невідповідності призначеного ОСОБА_1 покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину й особі засудженого через м`якість, є обґрунтованими.
Так, ОСОБА_1 визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185 КК, який згідно з вимогами ст. 12 КК є тяжким злочином.
Санкція ч. 3 ст. 185 КК передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років.
Згідно зі статтями 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.