Постанова
Іменем України
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 189/1244/20
провадження № 61-20185св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2021 року, ухвалене у складі судді Єдаменко І. В., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Свистунової О. В., Красвітної Т. П., Єлізаренко І. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовна заява мотивована тим, що 20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладено кредитний договір, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 95 000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 20 липня 2012 року.
ОСОБА_1 не виконала належним чином зобов`язання за вказаним договором, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 25 серпня 2020 року становить 1 053 459,48 грн і складається із: 75 872,53 грн - заборгованість за кредитом; 288 373,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 689 213,71 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 20 липня 2007 року між банком та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 укладено договори іпотеки, згідно з якими відповідачі надали в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 252,50 кв. м, житловою площею 84,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Покровською державною нотаріальною конторою 05 березня 2004 року, за реєстровим № 551, зареєстрованого в КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 21 квітня 2004 року в книзі № 15 за реєстраційним № 2671, та 1/2 частини вказаного житлового будинку, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору міни, посвідченого Покровською державною нотаріальною конторою 27 березня 1996 року, за реєстровим № 390, зареєстрованого в КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 01 квітня 1996 року в низі № 15 за реєстраційним № 267.
З урахуванням зазначеного, АТ КБ "ПриватБанк" просилоу рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором у розмірі 1 053 459,48 грн, яка складається із: 75 872,53 грн - заборгованість за кредитом; 288 373,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 689 213,71 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме будинок загальною площею 252,50 кв. м, житловою площею 84,20 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах; виселити відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у вказаному житловому будинку (предмет іпотеки).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Заочним рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2021 року позов АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено частково.
У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором № 207039 від 20 липня 2007 року у розмірі 1 053 459,48 грн (75 872,53 грн - заборгованість за кредитом; 288 373,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 689 213,71 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором) звернуто стягнення на будинок загальною площею 252,50 кв. м, житловою площею 84,20 кв. м та земельну ділянку, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмета іпотеки на прилюдних торгах.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 належним чином не виконувала зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилась заборгованість, а тому банк набув право звернути стягнення на нерухоме майно, яке передано в іпотеку на забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про виселення, суд першої інстанції виходив із того, що нерухоме майно, що є предметом договору іпотеки, придбано не за рахунок отриманого кредиту, тому відсутні правові підстави для виселення відповідачів зі спірного житлового приміщення без надання їм іншого, що відповідає положенням частини другої статті 109 ЖК України.
Додатковим рішенням Покровського районного суду Дніпропетровської області від 18 серпня 2021 року у задоволенні позовних вимог в частині виселення відповідачів та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у житловому будинку (предмет іпотеки) відмовлено.
Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив із того, що у резолютивній частині заочного рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 24 квітня 2021 року суд не зазначив висновок суду про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 11 листопада 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, заочне рішення Покровського районного суду Дніпропетровської області від 21 квітня 2021 року в оскаржуваній частині залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про виселення, оскільки переданий відповідачами в іпотеку житловий будинок придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, а тому вимога про позбавлення відповідачів права користування спірним житлом суперечить положенням чинного законодавства України, зокрема статті 109 ЖК України, статті 40 Закону України "Про іпотеку".
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У грудні 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просило скасувати вказані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про виселення та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не встановили фактичних обставин справи, що мають істотне значення для вирішення справи, зокрема, чи мають відповідачі інше житло для постійного проживання на праві власності чи на праві користування.
Також суди не врахували, що банк не надавав згоду на реєстрацію та користування спірним житловим приміщенням інших осіб, які зареєстровані після укладення договору іпотеки.
Суди попередніх інстанції помилково застосували до спірних правовідносин положення статті 109 ЖК України, оскільки таке призводить до наслідків несумісних із положеннями Конвенції, Конституції України та ЦК України.
Крім того, з матеріалів прави взагалі не вбачається, що у відповідних органів державної влади та місцевого самоврядування відсутня можливість забезпечити відповідачів житловим приміщенням.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі № 666/213/16-ц (провадження № 61-176св20), від 08 серпня 2019 року у справі № 761/1604/13 (провадження № 61-15532св18), від 12 листопада 2020 року у справі № 404/7922/17 (провадження № 61-8256св19).
Судові рішення в частині вирішення позовних вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки не оскаржуються, а тому в силу вимог статті 400 ЦПК України в касаційному порядку не переглядаються.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У січні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
20 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АТ КБ "ПриватБанк" укладений договір № 207039, згідно з умовами якого ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 95 000,00 грн, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 20,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом, з кінцевим терміном повернення 20 липня 2012 року.
Згідно з пунктом 1.4 кредитної угоди кредит надається на наступні цілі: поповнення товарного обороту.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором між банком та відповідачами 20 липня 2007 року були укладені договори іпотеки, згідно з якими відповідачі надали в іпотеку нерухоме майно, а саме: 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 252,50 кв. м, житловою площею 84,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого Покровською державною нотаріальною конторою 05 березня 2004 року, за реєстровим № 551, зареєстрованого в КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 21 квітня 2004 року в книзі № 15 за реєстраційним № 2671, та 1/2 частини житлового будинку, загальною площею 252,50 кв. м, житловою площею 84,20 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2 на праві власності на підставі договору міни, посвідченого Покровською державною нотаріальною конторою 27 березня 1996 року, за реєстровим № 390, зареєстрованого в КП "Синельниківське міжміське бюро технічної інвентаризації" 01 квітня 1996 року в книзі № 15 за реєстраційним № 267.
Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 25 серпня 2020 року утворилась заборгованість в розмірі 1 053 459,48 грн, яка складається із: 75 872,53 грн - заборгованість за кредитом; 288 373,24 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом; 689 213,71 грн - пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором.
Згідно з довідкою виконавчого комітету Покровської селищної ради Покровського району Дніпропетровської області від 19 березня 2021 року у житловому будинку АДРЕСА_1 зареєстровані такі особи: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3, ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_5 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.