Постанова
Іменем України
29 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 524/8097/20
провадження № 61-2434 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (меблевий центр "ІНФОРМАЦІЯ_1"),
треті особи: Головне управління Держпродспоживслужби в Полтавській області, приватне підприємство "Арт-Ніко",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука
від 08 листопада 2021 року у складі судді Нестеренка С. Г. та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до фізичної особи-підприємця (далі - ФОП) ОСОБА_2 (меблевий центр "ІНФОРМАЦІЯ_1"), третя особа - Головне управління Держпродспоживслужби
в Полтавській області (далі - ГУ Держпродспоживслужби), про захист
прав споживачів, розірвання договору купівлі-продажу, стягнення коштів
і відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у березні 2019 року вона звернулася до меблевого магазину " ІНФОРМАЦІЯ_1" з метою зробити замовлення на виготовлення меблів у свою квартиру. Відповідно до індивідуальних замовлень: 04 квітня 2019 року вона замовила гардеробну (шафу кутову), остаточна вартість якої 139 922,00 грн; 09 квітня 2019 року нею було замовлено комод, остаточна вартість якого 25 749,00 грн; 15 травня
2019 року вона замовила передпокій, остаточна вартість - 160 656,00 грн,
а всього нею зроблено індивідуальних замовлень на суму - 326 327,00 грн, яку нею було сплачено. Крім того, вона сплатила 3 500,00 грн за послуги
з доставки та збирання меблів. Тобто вона виконала взяті на себе зобов`язання та повністю сплатила вартість замовлених меблів.
Разом із цим, через 3 місяці після виготовлення та встановлення меблів, вона виявила наступні недоліки: глибина передпокою була 600,00 мм,
а не 500,00 мм; меблі мали явні дефекти; збірка меблів виконана неякісно,
у результаті чого меблі не могли використовуватися за їх призначенням.
Відповідно до висновку № П-135 експертного товарознавчого дослідження, складеного за її заявою 15 жовтня 2020 року судовим експертом Кременчуцького відділення Полтавської Торгово-промислової палати Власенко Л. В. (далі - висновок експертного товарознавчого дослідження
від 15 жовтня 2020 року № П-135), замовлені меблі не відповідають комплекту технічної документації (ескізам), мають дефекти виробничого
і невиробничого характеру, якість меблів не відповідає нормативним документам, що діють на території України.
Виробник меблів - приватне підприємство "Арт-Ніко" (далі - ПП "Арт-Ніко"), у відповідь на її звернення 06 листопада 2020 року повідомив,
що всі претензії повинні пред`являтися до магазину, який виконував замовлення. 30 жовтня 2020 року вона направила претензію до магазину,
на яку 20 листопада 2020 року отримала відповідь, що замовлення було виконано відповідно до її побажань, замовлень та вихідних даних.
Зазначала, що замовлені нею у ФОП ОСОБА_2 (меблевий центр " ІНФОРМАЦІЯ_1") меблі є неякісні, непридатні для використання.
Крім того, внаслідок довготривалого користування неякісними меблями,
їй завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях через неможливість нормального використання меблів, відсутності пропорцій
і належного розташування меблів у кімнаті, що призвело до погіршення взаємовідносин у сім`ї, так як у неї виникла дратівливість, поганий настрій та конфліктне налаштування, розмір якої оцінила у 20 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд розірвати договори купівлі-продажу меблів, укладені між нею та ФОП ОСОБА_2, а саме: від 04 квітня 2019 року № 123, від 09 квітня 2019 року № 128,
від 15 травня 2019 року № 179, стягнути з останньої на її користь:
326 327,00 грн у рахунок сплачених грошових коштів за договорами,
3 500,00 грн за послуги із доставки та збирання меблів, 1 108,00 грн
за проведене експертне товарознавче дослідження, 20 000,00 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, а також вирішити питання понесених
нею судових витрат.
Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції
Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 22 лютого 2021 року клопотання представника ФОП ОСОБА_2 задоволено частково. Залучено до участі у справі ПП "Арт-Ніко" в якості третьої особи. Витребувано від ГУ Держпродспоживслужби завірені належним чином копії матеріалів за результатами проведення перевірки - планового заходу державного нагляду щодо додержання суб`єктом господарювання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, на підставі яких було складено акт ГУ Держпродспоживслужби від 21 січня 2021 року
про виявлені порушення, які зобов`язано направити до суду у строк
до 15 березня 2021 року.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2021 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що укладені між сторонами угоди (індивідуальні замовлення) відповідають елементам договорів купівлі-продажу та виконання робіт.Позивачем було сплачено відповідачу 326 327,00 грн за індивідуальне виготовлення меблів і 3 500,00 грн
за послуги із доставки та збирання меблів, що не заперечувалося сторонами. Гардеробну (шафу кутову) та комод було доставлено позивачу 27 липня 2019 року, передпокій - 26-27 жовтня 2019 року.
Позивачем не доведено, що при доставці та безпосередньо після встановлення меблів були виявлені недоліки товарів (меблів) чи роботи,
а саме видимі дефекти, що унеможливлюють використання меблів
за їх призначенням, а також те, що замовлені меблі не відповідали замовленню та ескізам меблів. При цьому позивач та її представник указували, що недоліки меблів виявлено лише через 3 місяці після
їх доставки та встановлення. Цьому районний суд надав критичну оцінку, оскільки вказані позивачем недоліки, зокрема різниця розмірів у глибині передпокою були б одразу візуально помітними. Разом із цим,
ОСОБА_1 прийняла замовлені та зібрані на місці меблі без будь-яких зауважень, тривалий час користувалася ними.
Суд першої інстанції надав правову оцінку поданим сторонам доказам, зокрема: претензіям позивача виробнику меблів та продавцю, відповідям на вказані претензії, висновку експертного товарознавчого дослідження
від 15 жовтня 2020 року № П-135, врахував доводи сторін і вказав,
що можливі недоліки, зафіксовані у вищевказаному висновку експертного дослідження, були зафіксовані через 1 рік і 3 місяці з моменту отримання товару, яким весь цей час ОСОБА_1 користувалася, і які могли виникнути внаслідок порушення споживачем правил користування товаром і його зберігання. При цьому претензій продавцю протягом 14 з дня отримання товару вона не пред`явила, не надала доступ продавцю
та виробнику оглянути меблі. У матеріалах справи відсутній акт про виявлені недоліки під час прийняття товару та наданих послуг.
Крім того, районний суд указав, що у висновку експертного товарознавчого дослідження від 15 жовтня 2020 року № П-135 відсутній стверджувально-категоричний висновок про те, що виготовлені та продані позивачу меблі мають істотні недоліки, які взагалі не можуть бути усунуті чи роблять меблі суттєво іншими, ніж передбачено договором. Позивач не заявляла клопотань про призначення судової товарознавчої експертизи та судової будівельно-технічної експертизи, хоча відповідні права судом було роз`яснено.
При цьому враховано матеріали перевірки відповідача за заявою позивача ГУ Держпродспоживслужби, у тому числі витребувані судом, відповідно
до яких у діях ФОП ОСОБА_2 не встановлено порушень вимог законодавства, не вбачається можливим встановити наявність у меблях істотного недоліку, допущеного з вини виробника, оскільки відсутнє будь-яке документальне підтвердження даного факту. Рішення про повернення коштів може бути прийняте лише у разі неможливості усунення недоліків.
У цій частині враховано відповідну судову практику Верховного Суду.
Оскільки відсутні правові підстави для розірвання договору й стягнення
з відповідача на користь позивача грошових коштів, відсутні й правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1
про відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката
Остахова В. П., залишено без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08 листопада 2021 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції виходив із того, що суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні
у справі докази й надав їм належну правову оцінку, так як позивачем
не доведено виявлення істотних недоліків меблів, які виникли з вини відповідача. Висновок експертного товарознавчого дослідження
від 15 жовтня 2020 року № П-135 складено за заявою позивача майже через рік після початку есплуатації меблів, а дослідження експерта проведено односторонньо без участі іншої сторони договору.
При цьому не заперечується, що гарантійний строк становить 2 роки
і позивач саме у цей строк звернулася до відповідача з відповідними вимогами, що спростовує доводи позивача про неправильне застосування районним судом норм Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема пункту 5 частини першої статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" (гарантійний строк), так як у даному випадку позивачем заявлено вимоги не про здійснення безоплатного ремонту меблів
чи їх заміни, а про розірвання договорів купівлі-продажу меблів, стягнення їх вартості, тобто має місце інший предмет спору, а тому підлягають застосуванню інші норми матеріального права. У даному випадку позивачем пред`явлено позов на підставі пункту 1 абзацу 2 частини першої статті 8 указаного Закону, за якою у разі виявлення протягом встановленого гарантійного строку істотних недоліків, які виникли з вини виробника товару (продавця, виконавця), або фальсифікації товару, підтверджених
за необхідності висновком експертизи, споживач, у порядку та у строки,
що встановлені законодавством і на підставі обов`язкових для сторін правил чи договору, має право за своїм вибором вимагати від продавця
або виробника: розірвання договору та повернення сплаченої за товар грошової суми.
У даному спорі не встановлено наявність істотного недоліку товару.
Крім того, не впливають на законність рішення районного суду доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції послався на статтю 711 ЦК України, як на підставу відмови у відшкодуванні моральної шкоди, оскільки вказана норма є спеціальною нормою ЦК України, яка регулює відповідальність за шкоду, завдану внаслідок недоліків товару. У даному випадку така вимога є похідною від основних позовних вимог,
у задоволенні яких судом обґрунтовано відмовлено.
Суд апеляційної інстанції вважав правильними висновки районного суду
у частині надання правової оцінки матеріалам перевірки відповідача,
проведеної ГУ Держпродспоживслужби за заявою позивача.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду
із касаційною скаргою на рішення Автозаводського районного суду
м. Кременчука від 08 листопада 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 31 січня 2022 року, у якій, посилаючись
на неправильне застосування судами норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення про задоволення її позову.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає застосування судами норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного
у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389
ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової
палати Касаційного цивільного суду від 05 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу
№ 524/8097/20 із суду першої інстанції. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву
на касаційну скаргу.
У квітні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, зокрема,
норми Закону України "Про захист прав споживачів" у частині гарантійного строку виявлення істотних недоліків товару, який у спорі складає 2 роки,
а також у частині обов`язку доказування наявності дефекту товару
та причин його виникнення.
У цій частині посилається на правові позиції Верховного Суду у подібних,
на думку заявника касаційної скарги, справах.
Крім того, порушено норми процесуального права, оскільки надано невірну оцінку висновку експертного товарознавчого дослідження від 15 жовтня 2020 року № П-135, не враховано подані позивачем письмові докази, помилково враховано матеріали перевірки ФОП ОСОБА_2 .
ГУ Держпродспоживслужби. При цьому судові рішення у відповідних частинах ґрунтуються на припущеннях.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального
чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд
і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси
у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який
не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом
чи судом у визначених законом випадках.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з договору.
Частиною першою статті 626 ЦК України передбачено, що договором
є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
Згідно з частиною першою статті 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно
(товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає
або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця
на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому (частина перша статті 659 ЦК України).
За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника),