Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 225/2532/21
провадження № 61-18152св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Ступак О. В.,
учасники справи:
заявник - ОСОБА_1,
суб`єкт оскарження - державний виконавець Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Киреєв Андрій Миколайович,
заінтересована особа (стягувач) - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 26 липня 2021 року у складі судді Соляник А. В. тапостанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Мальованого Ю. М., Агєєва О. В., Космачевської Т. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду із скаргою на постанову державного виконавця від 01 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на пенсію з інвалідності боржника, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.
Скаргу обґрунтовано тим, що Закон України "Про виконавче провадження" та інші Закони не містять прямої заборони на звернення стягнення на пенсію боржника у випадку, якщо її розмір дорівнює прожитковому мінімуму для відповідної особи. Водночас Закон України "Про виконавче провадження" та інші закони не містять і прямої нормативної вказівки про можливість звернути стягнення на пенсію, розмір якої дорівнює прожитковому мінімуму. Зазначав, що стаття 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачає дотримання державним виконавцем таких засад як верховенство права, законності, справедливості, неупередженості та об`єктивності, співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
ОСОБА_1 отримує пенсію з інвалідності у розмірі 1 769,00 грн, що дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Інших доходів він не має. Утримання 20 % щомісячно з пенсії призводить до того, що заявник отримує суму меншу за прожитковий мінімум, який встановлений державою для осіб, які втратили працездатність, та не дозволяє ОСОБА_1 забезпечити свої елементарні життєві потреби в їжі, засобах гігієни, одязі та лікарських препаратах, що є порушенням його права на соціальний захист від держави. Втручання у власність заявника становитиме для нього індивідуальне та надмірне навантаження і є очевидним, що захід примусового виконання рішення у вигляді звернення стягнення на пенсію ніколи не досягне мети, на яку він спрямований, що не відповідає встановленому у статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішенням суду. Просив застосувати до спірних правовідносин статтю 46 Конституції України як норму прямої дії, а також рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Ромева проти Північної Македонії" як джерело права.
На підставі вищевикладеного заявник просив визнати неправомірною та скасувати постанову державного виконавця Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) (далі - Торецький МВ ДВС) Кирєєва А. М. від 01 березня 2021 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернуто стягнення на пенсію з інвалідності боржника ОСОБА_1, розмір якої дорівнює розміру прожиткового мінімуму для особи, яка втратила працездатність.
Ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 26 липня 2021 року у задоволенні скарги відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні скарги ОСОБА_1, суд першої інстанції дійшов висновку, що в діях державного виконавця Торецького МВ ДВС Кирєєва А. М. порушень законодавства в рамках виконавчого провадження № 64352028 з виконання виконавчого листа № 6/225/2/2020, виданого 23 грудня 2020 року Дзержинським міським судом Донецької області, щодо винесення ним постанови про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 01 березня 2021 року, не встановлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Апеляційний суд, посилаючись на норми Закону України "Про виконавче провадження", вказав, що державному виконавцю законом надані повноваження щодо виконання судових рішень про стягнення коштів, у тому числі і за рахунок пенсії боржника, тому постанова про звернення стягнення на доходи боржника від 01 березня 2021 року винесена державним виконавцем у межах наданих йому повноважень, у тому числі правомірним є рішення державного виконавця щодо здійснення відрахування із доходів боржника у розмірі 20 % для стягнення загальної суми боргу у розмірі 824 182,68 грн.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У листопаді 2021 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Дзержинського міського суду Донецької області від 26 липня 2021 року та постанову Донецького апеляційного суду від 06 жовтня 2021 року у справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким скаргу заявника задовольнити повністю.
На обґрунтування підстав касаційного оскарження судового рішення представник заявника зазначив, що суди попередніх інстанцій не дослідили конкретні обставини справи, поза увагою судів залишилось те, що помилка в питанні права щодо присудження позивачеві коштів за рахунок Фонду соціального страхування була спричинена самими органами державної влади, без вини скаржника. Суди також не врахували, що наслідком такої дії державного виконавця є покладення на ОСОБА_1 надмірного фінансового тягаря. Додатково просить врахувати при вирішенні спору статтю 46 Конституції України та рішення ЄСПЛ у справі "Ромева проти Північної Македонії".
У касаційній скарзі заявник також зазначає, що утримання 20 % з щомісячної пенсії позивача призводить до того, що він отримує 1 415,19 грн, тобто суму, яка є меншою (рівно на 20 %) за прожитковий мінімум, встановлений державою для осіб, які втратили працездатність, не дозволяє позивачу забезпечити свої елементарні життєві потреби в їжі, засобах гігієни, одязі та лікарських препаратах, що посягає на його людську гідність та є порушенням його права на соціальний захист від держави. Позивач стверджує, що втручання у його власність не є пропорційним законній меті, що має переслідуватися у подібній ситуації, і становить для позивача індивідуальне та надмірне навантаження. За один рік примусового виконання держава стягуватиме з позивача лише 4 245,60 грн, тобто для стягнення з пенсії позивача загальної суми боргу (з урахуванням виконавчого збору та інших платежів) у розмірі 906 769,95 грн знадобиться більше 200 років. Таким чином, є цілком очевидним, що захід примусового виконання рішень у вигляді звернення стягнення на пенсію позивача ніколи не досягне мети, на яку він спрямований, що не відповідає встановленому у статті 2 Закону України "Про виконавче провадження" принципу співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями.
Відзиви на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 станом на дату розгляду справи до Верховного Суду не надходили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю.
Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2021 року (з урахуванням ухвали Верховного Суду від 18 листопада 2021 року про надання строку для усунення недоліків) відкрито касаційне провадження у справі (з підстав, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 225/2532/21 із Дзержинського міського суду Донецької області та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу.
У січні 2022 року матеріали справи № 225/2532/21 надійшли до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 28 квітня 2012 року у цивільній справі № 2-84/12 повністю задоволено позовні вимоги ОСОБА_3 (матері заявника) про встановлення факту сумісного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу та виплату одноразової допомоги у зв`язку зі смертю члена сім`ї. Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив із того, що матір позивача проживала однією сім`єю з загиблим ОСОБА_4 як чоловік та жінка без реєстрації шлюбу.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 21 червня 2012 року (провадження № 22-0590/6873) у справі № 2-84/12 рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 28 квітня 2012 року скасовано, в задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.
У березні 2015 року (після досягнення повноліття) позивач звернувся до суду з позовом до Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві і професійних захворювань України в м. Дзержинську (далі - Фонд соціального страхування), в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просив: (1) встановити юридичний факт того, що він є членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 та перебував на його утриманні з 2000 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ; (2) зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату всіх належних позивачу як члену сім`ї страхових виплат з індексацією та компенсацією у зв`язку з несвоєчасною виплатою; (3) стягнути із відповідача на користь позивача 10 000,00 грн в рахунок компенсації завданої моральної шкоди.
Рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2015 року у цивільній справі № 225/1414/15-ц позовні вимоги позивача задоволено частково. Суд встановив факт того, що позивач був членом сім`ї загиблого ОСОБА_4 та перебував на утриманні останнього у період з 2000 року по 10 лютого 2012 року.
Суд зобов`язав відповідача Фонд соціального страхування виплатити позивачу одноразову страхову виплату у розмірі п`ятирічного заробітку загиблого в сумі 438 372,60 грн, одноразову допомогу у розмірі річної заробітної плати загиблого в сумі 87 674,52 грн, сплачувати щомісячні страхові платежі у розмірі 2 739,83 грн. Суд також зобов`язав відповідача провести індексацію щомісячних платежів і стягнув з відповідача на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 1 000,00 грн.
Рішенням Апеляційного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року (провадження № 22-ц/775/145/2016) рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2015 року скасовано в частині часткового задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди і у відшкодуванні моральної шкоди відмовлено повністю. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Фонд соціального страхування рішення суду виконав. Виплатив позивачу одноразові страхові виплати та почав виплачувати щомісячну страхову виплату. Водночас Фонд соціального страхування звернувся до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 жовтня 2017 року задоволено касаційну скаргу Фонду соціального страхування, скасовано рішення Дзержинського міського суду Донецької області від 19 листопада 2015 року та рішення Апеляційного суду Донецької області від 10 лютого 2016 року в частині вирішення позовних вимог про встановлення фактів, які мають юридичне значення, а також в частині покладення на Фонд соціального страхування обов`язків із виплати страхових виплат, з направленням справи у цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції.
За результатами нового розгляду рішенням Дзержинського міського суду Донецької області від 18 лютого 2019 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 21 травня 2019 року та постановою Верховного Суду від 12 грудня 2019 року, позивачу відмовлено в задоволенні позову.
У постанові Верховного Суду від 12 грудня 2019 року зазначено, зокрема, наступне: "Слід зазначити, що суди попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених обставин справи, дійшли обґрунтованих висновків про те, що ОСОБА_1 фактично перебував на утриманні ОСОБА_4, оскільки його заробіток був основним джерелом доходів їхньої сім`ї, однак вказане не може бути підставою визнання позивача членом сім`ї потерпілого, який перебував на його утриманні, з подальшим призначенням страхових виплат, передбачених статтею 28 Закону України від 23 вересня 1999 року "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності", оскільки на час смерті ОСОБА_4 позивач був повнолітнім, мав дохід з пенсійних виплат, що забезпечував встановлений законом прожитковий мінімум на непрацездатну особу, мав матір ОСОБА_3, при цьому сімейних відносин між його матір`ю та ОСОБА_4 судами не встановлено. Отже, виходячи із положень СК України, у померлого ОСОБА_4 не було обов`язку щодо утримання позивача".
Ухвалюючи рішення про відмову в позові, суд першої інстанції питання про поворот виконання рішення (про стягнення з позивача вже отриманих страхових виплат) не вирішував.
05 серпня 2019 року Фонд соціального страхування звернувся до Дзержинського міського суду Донецької області з заявою про поворот виконання рішення суду (про стягнення виплачених Фондом соціального страхування страхових виплат), яка ухвалою Дзержинського міського суду Донецької області від 13 липня 2020 року, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, задоволена повністю. Суд стягнув з позивача на користь Фонду соціального страхування грошові кошти в сумі 824 182,68 грн.
Ухвалою Верховного Суду від 27 січня 2021 року позивачу відмовлено у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали Дзержинського міського суду Донецької області від 13 липня 2020 року та постанови Донецького апеляційного суду від 02 грудня 2020 року, оскільки зазначена постанова апеляційного суду, прийнята за результатами перегляду ухвали, не підлягає касаційному оскарженню у зв`язку з відсутністю пункту 29 частини першої статті ЦПК України у переліку оскаржуваних ухвал за пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України.
Позивач є особою з інвалідністю з дитинства і отримує пенсію з інвалідності, розмір якої станом на 01 квітня 2021 року складає 1 769,00 грн (прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність).
З матеріалів виконавчого провадження № 64352028 вбачається, що згідно з постановою про відкриття виконавчого провадження від 03 лютого 2021 року старшим державним виконавцем Торецького міського відділу державної виконавчої служби Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Киреєвим А. М. відкрито виконавче провадження № 64352028 з виконання виконавчого листа № 6/225/2/2020, виданого 23 грудня 2020 року Дзержинським міським судом Донецької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь Управління виконавчої дирекції ФСС України в Донецькій області грошових коштів у розмірі 824 182,68 грн.
Державним виконавцем здійснено перевірку майнового стану боржника та встановлено, що згідно з відомостями з реєстраційно-облікових установ боржник не працює, транспортні засоби та нерухоме майно на нього не зареєстроване, відкриті рахунки в установах банку відсутні, при цьому отримує пенсію у Торецькому об`єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
01 березня 2021 року державний виконавець Торецького МВ ДВС Киреєв А. М. виніс постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернув стягнення на пенсію з інвалідності позивача та наказав проводити щомісячне утримання з пенсії в розмірі 20 % до погашення боргу в сумі 824 182,68 грн, виконавчого збору в сумі 82 418,27 грн та витрат на проведення виконавчих дій у розмірі 169,00 грн.
07 квітня 2021 року позивач отримав чергову пенсійну виплату у розмірі 1 415,19 грн, тобто на 353,81 грн (на 20 %) менше від призначеної йому пенсії.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.