Постанова
Іменем України
25 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 2315/6911/2012
провадження № 51-3296 км 19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Маринича В.К.,
суддів Короля В.В., Лагнюка М.М.,
за участю:
секретаря судового засідання Андрієнко М.В.,
прокурора Кузнецова С.М.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника в режимі відеоконференції Іванова А.Б.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Щепак Т.М. на ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року у кримінальному провадженні № 12012250230000020 стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),
за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115, ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.
Зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року ОСОБА_1 засуджено:
- за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого;
- за ч. 2 ст. 15, п. п. 6, 12 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2011 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 26 червня 2013 року вирок Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року щодо ОСОБА_1 змінено. Виключено з мотивувальної частини вироку слова "будь-якою метою" щодо кваліфікації дій за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.
В решті вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
Вироком Соснівського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2018 року за результатами розгляду заяви засудженого ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 25 лютого 2013 року щодо нього, зазначений вирок скасовано.
Ухвалено новий вирок, яким ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого, за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України - до покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років з конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2011 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 11 років із конфіскацією всього майна, яке є власністю засудженого.
Вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим та засуджено за вчинення злочинів за наступних обставин.
Так, 01 червня 2012 року приблизно о 22:40 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, переслідуючи корисливий мотив, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_2, на привокзальній площі станції ім. Т.Шевченка в м. Сміла Черкаської області під приводом здійснення поїздки сіли до автомобіля "Daewoo Nexia" д.н.з НОМЕР_1, який належить ОСОБА_3 . Знаходячись у зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_3, рухаючись по вул. Докучаєва в с. Холоднянське Смілянського району Черкаської області, з метою незаконного заволодіння зазначеним транспортним засобом вартістю 40 445,06 грн, ОСОБА_1 вчинив напад на ОСОБА_3, накинувши на шию потерпілого заздалегідь заготовлений відрізок дроту, яким почав його душити, спричинивши фізичний біль. Після чого ОСОБА_3 зупинив автомобіль і звільнив шию від удавлення, а ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та, відчинивши двері автомобіля з боку водія, завдав потерпілому ударів руками по голові, однак з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_3 забрав ключі від автомобіля та втік з місця події. Після цього ОСОБА_2 намагався заволодіти зазначеним транспортним засобом, однак ОСОБА_3 повернувся до свого автомобіля і він залишив місце події.
Зазначені дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України.
Крім того, 01 червня 2012 року приблизно о 22:40 ОСОБА_1, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння, з метою умисного вбивства ОСОБА_3 для незаконного заволодіння належного йому автомобіля "Daewoo Nexia" д.н.з. НОМЕР_1 на привокзальній площі станції ім. Т.Шевченка в м. Сміла Черкаської області під приводом здійснення поїздки сів до зазначеного автомобіля. Знаходячись у зазначеному автомобілі під керуванням ОСОБА_3, рухаючись по вул. Докучаєва в с. Холоднянське Смілянського району Черкаської області, діючи з корисливих мотивів, реалізуючи умисел на вчинення умисного вбивства, ОСОБА_1 вчинив напад на ОСОБА_3, накинувши на шию потерпілого заздалегідь заготовлений відрізок дроту, яким почав його душити, спричинивши фізичний біль. Після чого ОСОБА_3 зупинив автомобіль і звільнив шию від удавлення, а ОСОБА_1 вийшов з автомобіля та, відчинивши двері автомобіля з боку водія, завдав потерпілому ударів руками по голові, однак з причин, що не залежали від його волі, злочин не було доведено до кінця, оскільки ОСОБА_3 забрав ключі від автомобіля та втік з місця події.
Зазначені дії ОСОБА_1 були кваліфіковані за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України.
Ухвалою Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2018 року залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 26 березня 2020 року ухвалу Апеляційного суду Черкаської області від 27 лютого 2019 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2018 року залишено без зміни.
Постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року ухвалу Кропивницького апеляційного суду від 09 вересня 2020 року скасовано і призначено новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції.
Ухвалою Кропивницького апеляційного суду від 08 лютого 2022 року апеляційну скаргу засудженого ОСОБА_1 та захисника Іванова А.Б. задоволено частково, а вирок Соснівського районного суду м. Черкас від 18 грудня 2018 року змінено.
ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрито у зв`язку з відсутністю в його діях складу інкримінованого кримінального правопорушення.
Постановлено вважати ОСОБА_1 засудженим за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 289 КК України до покарання у виді 7 років позбавлення волі з конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого.
На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків до призначеного покарання частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 09 грудня 2011 року та визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років із конфіскацією Ѕ частини майна, яке є власністю засудженого.
ОСОБА_1 звільнено з-під варти у зв`язку з повним відбуттям призначеного покарання.
В іншій частині вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги, викладені у касаційній скарзі, та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор Щепак Т.М. ставить питання про скасування ухвали апеляційного суду і призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції. На обґрунтування своїх вимог вказує, що апеляційний суд, переглядаючи обвинувальний вирок, ухвалений за нововиявленими обставинами, безпосередньо не перевірив матеріали кримінального провадження, не дослідив всіх доказів, якими сторона обвинувачення обґрунтовувала пред`явлене обвинувачення. Стверджує, що апеляційний суд не виконав вказівки суду касаційної інстанції, оскільки вибірково дослідив докази сторони обвинувачення, які надані на підтвердження винуватості ОСОБА_1 у вчиненні замаху на вбивство потерпілого ОСОБА_3 (три протоколи слідчих дій та вирок щодо ОСОБА_2 ), при цьому порушив безпосередність їх дослідження. З огляду на викладене вказує, що суд апеляційної інстанції свої висновки побудував на суперечливих та неперевірених у законному порядку доводах засудженого та його захисника, доказам у справі надав іншу оцінку ніж суд першої інстанції та не обґрунтував, з яких підстав відкинув такі докази, які місцевий суд визнав належними. Також зауважує, що у своїй ухвалі апеляційний суд не конкретизував, які саме докази місцевий суд залишив поза увагою і які були законні підстави для їх дослідження у контексті перегляду вироку суду за нововиявленими обставинами. Таким чином вважає, що апеляційний суд фактично здійснив повторний апеляційний перегляд вироку Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 23 лютого 2013 року, чим порушив принцип юридичної визначеності. З огляду на викладене зазначає, що ухвала суду апеляційної інстанції не відповідає вимогам статей 370, 374, 417, 419, 459, 466 КПК України, що є підставою для її скасування. Крім того, звертає увагу, що апеляційний суд, не скасувавши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 15, п. 6 ч. 2 ст. 115 КК України, визнав його невинуватим та в цій частині закрив кримінальне провадження, тобто ухвалив рішення, яке не передбачено кримінальним процесуальним законом.
У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора Щепак Т.М. засуджений ОСОБА_1 вказував про необґрунтованість такої касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а ухвалу апеляційного суду без зміни.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу прокурора не надходило.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Кузнецов С.М., засуджений ОСОБА_1 та його захисник Іванов А.Б. заперечували щодо задоволення касаційної скарги прокурора Щепак Т.М., просили ухвалу апеляційного суду залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.