ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 751/5750/19
провадження № 51-4959км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Чистика А. О.,
суддів Єремейчука С. В., Мазура М. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Піх Ю. Г.,
особи, кримінальне провадження щодо
якої закрито (у режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
захисника (у режимі відеоконференції) Селюха А. В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора Пугачова Кирила Володимировича на ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 19 липня 2021 року стосовно ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019270000000359 від 13 червня 2019 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Козелець Чернігівської області, який згідно з матеріалами кримінального провадження зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживає за адресою: АДРЕСА_2,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2020 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки без конфіскації майна.
Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з цим вироком ОСОБА_1 12 червня 2019 року біля супермаркету "Сільпо" на вул. Богдана Хмельницького, 54 у м. Остері Козелецького району Чернігівської області запропонував начальнику відділу протидії злочинам у паливно-енергетичному комплексі, сфері природних ресурсів та екології Управління захисту економіки в Чернігівській області Департаменту захисту економіки Національної поліції України (далі - УЗЕ в Чернігівській області) ОСОБА_2 10 000 грн неправомірної вигоди за припинення перевірки Приватного підприємства "МАЙТЕРРА" (далі - ПП "МАЙТЕРРА"), розпочатої за зверненням Управління Держпраці у Чернігівській області про виявлення фактів порушень указаним підприємством вимог законодавства з охорони праці та промислової безпеки під час здійснення господарської діяльності, пов`язаної з роздрібною торгівлею зрідженим вуглеводневим газом на автомобільному газозаправному пункті (далі - АГЗП) за адресою: вул. Космонавтів, 2-В., с. Карпилівка,Козелецький район, Чернігівська область.
Після того як ОСОБА_2 відмовився від отримання неправомірної вигоди, ОСОБА_1 повідомив, що згодом він разом із директором ПП "МАЙТЕРРА" ОСОБА_4 прибуде до м. Чернігова для врегулювання питання щодо припинення перевірки вказаного підприємства, а 19 червня 2019 року близько 20:25 ОСОБА_1 прибув до службового кабінету ОСОБА_2 в УЗЕ в Чернігівській області за адресою: вул. Івана Мазепи, 70, м. Чернігів, та передав останньому частину неправомірної вигоди в сумі 4000 грн за припинення перевірки ПП "МАЙТЕРРА".
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 19 липня 2021 року задовольнив апеляційну скаргу захисника Селюха А. В., скасував вирок Новозаводського районного суду м. Чернігова від 15 липня 2020 року, а кримінальне провадження стосовно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 369 КК України закрив на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) через відсутність у діянні обвинуваченого складу вказаного кримінального правопорушення.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 404 КПК України апеляційний суд обмежився перевіркою доводів сторони захисту лише на предмет наявності провокації з боку працівників правоохоронних органів, тоді як інші доводи прокурора про законність та обґрунтованість вироку суду першої інстанції залишились поза увагою. Також вважає, що апеляційний суд на порушення вимог ст. 94 КПК України надав неправильну оцінку показанням обвинуваченого ОСОБА_1, не надав оцінки показанням свідка ОСОБА_5 та іншим доказам у кримінальному провадженні. Стверджує, що дії працівників правоохоронних органів не були провокаційними, оскільки саме працівник поліції ОСОБА_2 повідомив своє керівництво про факти пропонування йому з боку ОСОБА_1 неправомірної вигоди. На думку прокурора, аналіз з`єднань телефонних номерів свідчить про активні дії ОСОБА_1, який не звертався до правоохоронних органів із заявами про вимагання в нього неправомірної вигоди. Аналіз відеозапису за результатами негласних слідчих (розшукових) дій (далі - НСРД) також свідчить про відсутність провокації. Вказує, що результати НСРД є допустимим доказом, вони підтверджують умисел ОСОБА_1 на вчинення кримінального правопорушення. На переконання прокурора, рішення місцевого суду є законним та обґрунтованим, проте апеляційний суд безпідставно не застосував положення ч. 3 ст. 369 КК України і закрив кримінальне провадження. Вважає, що рішення апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 370 КПК України.
У запереченнях на касаційну скаргу прокурора захисник Селюх А. В. зазначає про її необґрунтованість та просить залишити без задоволення, а оскаржену ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Прокурор Піх Ю. Г. підтримала подану касаційну скаргу та просила її задовольнити.
Захисник Селюх А. В. та ОСОБА_1 заперечували проти задоволення касаційної скарги прокурора і просили залишити ухвалу апеляційного суду без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому наділений повноваженнями лише щодо перевірки правильності застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до приписів ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Під час перегляду судових рішень у касаційному порядку Суд виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Відповідно до приписів ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
На підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України, положень ст. 17 КПК України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Як зазначено у ст. 17 КПК України, ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду під час оцінки доказів слід керуватися критерієм доведення винуватості поза розумним сумнівом. Таке доведення має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою.
У достовірності факту (винуватості особи) не повинно залишитися розумних сумнівів. Це не означає, що в його достовірності взагалі немає сумнівів, а означає, що всі альтернативні можливості пояснення наданих доказів є надмірно малоймовірними.
За статтею 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Статтею 91 КПК України передбачено обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, зокрема, це подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), а також винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.