Постанова Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/2157/16-ц
провадження № 61-9262св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, філія "Інфоксводоканал", акціонерне товариство "Одесаобленерго", публічне акціонерне товариство "Одесагаз", про усунення небезпеки життю та здоров`ю, загрози заподіяння матеріальних збитків та зобов`язання вчинити певні дії,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року в складі колегії суддів: Ващенко Л. Г.,
Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог позовної заяви
У лютому 2016 року ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду
з позовом до ОСОБА_3, треті особи: Державна архітектурно-будівельна інспекція України в особі департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області, Київська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6,
ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20,
ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24,
ОСОБА_25, ОСОБА_26, ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33,
ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, філія "Інфоксводоканал", акціонерне товариство "Одесаобленерго" (далі - АТ "Одесаобленерго"), публічне акціонерне товариство "Одесагаз" (далі - ПАТ "Одесагаз"), про усунення небезпеки життю та здоров`ю, загрози заподіяння матеріальних збитків та зобов`язання вчинити певні дії.
Позовна заява ОСОБА_1 і ОСОБА_2 мотивована тим, що ОСОБА_3 здійснила будівництво багатоквартирного житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1, не призначеній для цієї мети, тому відповідно до вимог частини першої
статті 376 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зазначений будинок є об`єктом самочинного будівництва.
Позивачі вказували, що їм на праві спільної часткової власності належить будинок на АДРЕСА_2, що розташований навпроти самочинно збудованого ОСОБА_3 будинку. Зазначали, що спірна будівля ОСОБА_3 побудована з порушеннями вимог містобудівного законодавства, цільового призначення земельної ділянки, містобудівних умов та обмежень, проекту, державних будівельних норм і створює позивачам численні незручності у користуванні своїм майном.
ОСОБА_3 не отримала технічних умов на інженерне забезпечення будинку з урахуванням необхідної потужності електромереж, мереж водопостачання, водовідведення та газопостачання, що створює перешкоди для реалізації права власності позивачів, у використанні комунікацій та засобів енергетичної експлуатації мереж, не призначених для такого навантаження.
Крім того, ризик руйнування спірної споруди, побудованої з численними порушеннями будівельних норм та будівельних технологій, є небезпечним для життя, здоров`я позивачів і довкілля.
На підставі викладеного ОСОБА_1 і ОСОБА_2, з урахуванням уточнених позовних вимог, просили: заборонити експлуатацію об`єкта самочинного будівництва на земельній ділянці на
АДРЕСА_1 ; застосувати правові наслідки заборони експлуатації вказаного об`єкта самочинного будівництва, вказавши, що така заборона є підставою: для заборони надання технічних умов, укладення договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу на
об`єкт самочинного будівництва на АДРЕСА_1
ПАТ "Одесагаз", для розірвання чинних договорів з неналежним користувачем ОСОБА_3, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії об`єкту цього самочинного будівництва постачальними організаціями (філією "Інфоксводоканал", АТ "Одесаобленерго"); зобов`язати ОСОБА_3 усунути небезпеку життю, здоров`ю, заподіянню матеріальних збитків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 шляхом знесення спірного об`єкта самочинного будівництва за власний рахунок та власними силами або у разі відмови відповідача за рахунок позивачів з компенсацією витрат вартістю матеріалів чи матеріалами від розбирання будинку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 07 серпня
2019 року (в складі судді Коблової О. Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що стороною позивача не доведено пов`язаності викладених обставин по справі із заявленими вимогами. Позивачем не виконаний процесуальний обов`язок довести ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.
Постановою Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 07 серпня 2019 року змінено у мотивувальній частині з викладенням у редакції цієї постанови апеляційного суду, резолютивну частину рішення суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до участі у справі не залучені належні відповідачі, які повинні відповідати за вимогами
ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , а під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції виключається можливість залучення осіб як відповідачів, тому наявні правові підстави для відмови в позові з указаних підстав.
Так, квартири у спірному будинку на АДРЕСА_1 належать фізичним особам, які не залучені відповідачами до участі у справі. Разом з тим вимоги позивачів про заборону експлуатації будинку шляхом заборони надання технічних умов, укладення договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, розірвання чинних договорів, припинення надання послуг і відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії до будинку, а також знесення цього будинку безпосередньо стосуються прав власників п`ятдесяти трьох квартир вказаного будинку, які також
є і споживачами послуг із газопостачання, водопостачання, водовідведення та електропостачання. Крім того, до участі у справі не залучені як відповідачі ПАТ "Одесагаз", філія "Інфоксводоканал", АТ "Одесаобленерго", яких стосуються вимоги позивачів про заборону надання технічних умов, укладення договорів на постачання газу, здійснення підключення споживачів до мереж постачання газу, розірвання чинних договорів, припинення надання послуг та відключення від мереж водопостачання, водовідведення та системи розподілу електроенергії до будинку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року, справу направити до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.
У касаційній скарзі ОСОБА_1 посилається на пункти 1, 4 частини другої
статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) як на підставу оскарження судових рішень. Вважає, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права
у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 916/2791/13, від 23 червня 2020 року у справі № 680/214/16-ц, Верховного Суду від 07 жовтня 2020 року у справі № 705/3876/18.
Зазначав, що суд апеляційної інстанції неповно та вибірково дослідив докази, якими обґрунтовувалися позовні вимоги. Так, апеляційний суд залишив поза увагою встановлені у справі № 815/5504/14обставини та безпідставно врахував рішення судів у справі № 815/2611/15. За
результатом судового розгляду не враховано висновки експертизи
від 02 листопада 2018 року. Апеляційний суд залишив поза увагою, що спірне будівництво здійснювалося без дозвільної документації під час судової заборони, а також не зазначив в оскаржуваній постанові, що у деклараціях про початок будівництва та про готовність будівництва зазначено різну кількість поверхів будинку.
Касаційна скарга також мотивована тим, що апеляційний суд застосував висновки Верховного Суду, які не підлягають застосуванню у спірних правовідносинах, та дійшов помилкового висновку, що ОСОБА_3
є неналежним відповідачем у цій справі, не зазначивши при цьому, хто
є належним відповідачем за вимогами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . До третіх осіб, які придбали частки самочинно збудованого будинку, не може бути звернута вимога про знесення такого будинку. Саме ОСОБА_3 здійснила самочинне будівництво, тому вона є належним відповідачем у цій справі.
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що скасування декларацій про початок робіт та про готовність до експлуатації відбулося за рішенням Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року
у справі № 815/5504/14, оскільки реєстрація декларацій була скасована постановою Одеського окружного адміністративного суду від 25 грудня
2014 року у справі № 815/5504/14 ще до набуття права власності третіми особами та до здійснення поділу індивідуального житлового будинку на квартири.
Інші учасники справи відзиви на касаційну скаргу не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
03 червня 2021 року ОСОБА_1 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2021 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного суду від 08 квітня 2021 року.
06 вересня 2021 року справу передано до Верховного Суду.
Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду
від 11 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 16 квітня 2012 року є власниками 2/3 частин домоволодіння на АДРЕСА_2 (по 1/3 частини кожен).
З травня 2013 року ОСОБА_41 здійснювала будівництво житлового будинку на земельній ділянці на АДРЕСА_1 .
За договором дарування від 12 червня 2013 року ОСОБА_41 подарувала, а ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,0617 га на АДРЕСА_1 та житловий будинок з надвірними спорудами за вказаною адресою.
Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю в Одеській області 18 листопада 2013 року склала щодо ОСОБА_3 акти та припис, а також протокол про адміністративне правопорушення щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил. Постановою від 28 листопада 2013 року № 1011 ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною сьомою статті 96 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
26 березня 2014 року зареєстрована Декларація про початок виконання будівельних робіт на АДРЕСА_1, а 24 липня 2014 року зареєстрована Декларація про готовність вказаного об`єкта до експлуатації.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 лютого 2015 року у справі № 815/5504/14, яка залишена без змін ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 21 жовтня 2015 року, скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт на
АДРЕСА_1, зареєстровану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 26 березня 2014 року. Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати наказ та виключити вказану Декларацію про початок виконання будівельних робіт з Єдиного реєстру. Скасовано реєстрацію Декларації про готовність об`єкта до експлуатації на АДРЕСА_1, зареєстровану Державною архітектурно-будівельною інспекцією України 24 липня 2014 року. Зобов`язано Державну архітектурно-будівельну інспекцію України видати наказ та виключити зазначену Декларацію про готовність об`єкта до експлуатації з Єдиного реєстру.
Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня
2015 року у справі № 815/2611/15 відмовлено у задоволенні позову заступника прокурора Київського району міста Одеси в інтересах Департаменту державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області про визнання незаконним та скасувати рішення державного реєстратора від 04 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 ; визнання незаконними та скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на квартири
АДРЕСА_3 .
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 грудня 2015 року скасовано постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року та прийнято нову постанову, якою позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції від 04 листопада 2014 року № 16933287 про державну реєстрацію права власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 за ОСОБА_3, на підставі якого було видане свідоцтво про право власності від 04 листопада 2014 року № 28968238.
Визнано протиправними та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно реєстраційної служби Одеського міського управління юстиції про державну реєстрацію права власності на квартири АДРЕСА_3, за ОСОБА_3, на підставі яких були видані свідоцтва про право власності від 06 січня
2015 року № 32067474, від 14 січня 2015 року № 32214937, від 17 січня
2015 року № 32329047, від 17 січня 2015 року № 32328819, від 06 січня
2015 року № 32067965, від 19 січня 2015 року № 32375582, від 17 січня
2015 року № 32335413, від 17 січня 2015 року № 32360730, від 19 січня
2015 року № 32404826, від 17 січня 2015 року № 32359857, від 06 січня
2015 року № 32068401, від 19 січня 2015 року № 32406251, від 17 січня
2015 року № 32330593, від 20 січня 2015 року № 32426369, від 06 січня
2015 року № 32060058, від 06 січня 2015 року № 32056531, від 20 січня
2015 року № 32421256, від 06 січня 2015 року № 32058073, від 05 січня
2015 року № 32039698, від 05 січня 2015 року № 32038499, від 20 січня
2015 року № 32419185, від 19 січня 2015 року № 32408826, від 19 січня
2015 року № 32409912, від 19 січня 2015 року № 32407872, від 19 січня
2015 року № 32403075, від 05 січня 2015 року № 32033960, від 16 січня
2015 року № 32319590, від 16 січня 2015 року № 32305749, від 19 січня
2015 року № 32400345, від 16 січня 2015 року № 32297668, від 14 січня
2015 року № 32224192, від 14 січня 2015 року № 32223368, від 14 січня
2015 року № 32221549, від 14 січня 2015 року № 32220086, від 14 січня
2015 року № 32218869, від 05 січня 2015 року № 32036107, від 16 січня
2015 року № 32317543, від 05 січня 2015 року №32032256, від 19 січня
2015 року № 32410204, від 17 січня 2015 року № 32329348, від 19 січня
2015 року № 32409964, від 19 січня 2015 року № 32408233, від 19 січня
2015 року № 32407423, від 17 січня 2015 року № 32359778, від 17 січня
2015 року № 32360508, від 05 січня 2015 року № 32035168, від 17 січня
2015 року № 32361228, від 19 січня 2015 року № 32381413, від 19 січня
2015 року №32383783, від 19 січня 2015 року № 32385227, від 20 січня
2015 року № 32430280 та від 05 січня 2015 року № 32029849.
Ухвалою Вищого адміністративного Суду України від 21 вересня 2016 року скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду
від 17 грудня 2015 року та залишено в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28 серпня 2015 року.
У січні 2015 року між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_27, ОСОБА_28,
ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32,
ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37,
ОСОБА_38, ОСОБА_39 та ОСОБА_40 укладено правочини (договори купівлі-продажу та дарування) щодо відчуження квартир на
АДРЕСА_1 .
За договором купівлі-продажу від 23 лютого 2015 року ОСОБА_42 продав ОСОБА_33 квартиру АДРЕСА_4 . Крім того,
23 лютого 2015 року ОСОБА_42 продав ОСОБА_26 квартиру АДРЕСА_5 за вказаною адресою.
За повідомленням філії "Інфоксводоканал" ТОВ "Інфокс" від 16 березня
2015 року фізичні та юридичні особи не звертались із заявою про укладення договору з надання послуг водопостачання та водовідведення на
АДРЕСА_1 .
За повідомленнями АТ "Одесаобленерго" станом на жовтень-листопад
2015 року електропостачання житлового будинку на
АДРЕСА_1 здійснюється на підставі договору з ОСОБА_43 від 26 червня 2007 року, підстави для припинення договору відсутні.
Висновком судової будівельно-технічної експертизи від 02 листопада
2018 року встановлено відповідність та порушення будівельних норм при будівництві житлового будинку на АДРЕСА_1 ; станом на час обстеження середньозважений фізичний знос конструктивних елементів становить 10 %, технічний стан оцінюється як добрий, пошкоджень
і деформацій немає, є окремі несправності, що не впливають на експлуатацію елемента й усуваються під час ремонту; проконтролювати якість виконаних робіт і застосування матеріалів не представляється можливим за відсутності необхідної документації; за відсутності вказаних відомостей, відповісти на питання щодо подальшої безпечної експлуатації вказаного об`єкта не надається можливим; перебудова об`єкта на АДРЕСА_1 відповідно до вимог містобудівних умов та обмежень забудови земельної ділянки від 10 липня 2013 року № 01-07/264 та відповідно до вимог
пункту 3.25 згідно з додатком 3. 1 до Державних будівельних норм 360-92 "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" без його знесення неможлива.
Суди також встановили, що станом на час звернення до суду з позовом у цій справі власниками квартир АДРЕСА_3 є: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13,
ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23, ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26,
ОСОБА_27, ОСОБА_28, ОСОБА_29, ОСОБА_30, ОСОБА_31, ОСОБА_32, ОСОБА_33, ОСОБА_34, ОСОБА_35, ОСОБА_36, ОСОБА_37, ОСОБА_38, ОСОБА_39, ОСОБА_40, ОСОБА_33
і ОСОБА_26 .
Вказані особи є споживачами послуг з газопостачання, водопостачання, водовідведення та електропостачання, які надаються до їхніх квартир на АДРЕСА_1 . Договори на постачання зазначених послуг укладені з ПАТ "Одесагаз", філією "Інфоксводоканал", АТ "Одесаобленерго".
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених
у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.