Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 522/1514/21
провадження № 61-19123св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року в складі колегії суддів: Колеснікова Г. Я., Вадовської Л. М., Сєвєрової Є. С.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів, в якому просили: стягнути з ОСОБА_3 на користь кожного позивача по 1 405 335 грн та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів по 415 614,50 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2019 року між позивачами та відповідачами укладено корпоративний договір, за яким ОСОБА_3 отримав від позивачів на безповоротній основі грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США, а ОСОБА_4 - на поворотній основі 4 200 000 грн., що підтверджено відповідними розписками. Посилаючись на те, що укладений між сторонами корпоративний договір є частково недійсним в силу закону (нікчемним), а відповідачі відмовляються повертати їм грошові кошти, позивачі просили задовольнити їх вимоги на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У квітні 2021 року адвокат Гуляєва А. А. в інтересах позивачів подала до суду уточнену в подальшому заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки ОСОБА_3 у статутних капіталах низки юридичних осіб і заборони державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії у державних реєстрах, до набрання чинності рішенням суду у цій справі, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації зміни власника, реєстрації застави часток ОСОБА_3 у статутних капіталах наведених нею юридичних осіб. На обґрунтування заяви про забезпечення позову позивачі, крім іншого зазначили, що після їх звернення до господарського суду з позовом до ОСОБА_3, останній здійснив відчуження своїх часток в статутних капіталах юридичних осіб, в саме: приватне підприємство "МИР ЛЕО", товариство з обмеженою відповідальністю "ТОРГОВИЙ ДОМ "СТРАТЕГ", товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕГУКРАЇНА". Іншого рухомого та нерухомого майна у відповідача немає. Вжиття таких заходів забезпечення позову не виходить за межі ціни позову у справі враховуючи вартість часток, є необхідним для забезпечення реального виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене не користь позивачів. Відповідне забезпечення позову не перешкоджатиме господарській діяльності юридичних осіб.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2021 року в задоволенні заяви позивачів про забезпечення позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що подана заява необґрунтована, а її доводи не свідчать про те, що невжиття відповідних заходів може утруднити чи унеможливити виконання рішення суду у майбутньому. Обраний заявниками вид забезпечення позову щодо накладення арешту на частки у статутному капіталі юридичних осіб не є співмірним із заявленими позовними вимогами; такі обмеження можуть негативно вплинути на права ОСОБА_3 щодо участі в управлінні юридичними особами.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково.
Ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2021 року скасовано.
Заяву ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено частково.
Заборонено державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії у державних реєстрах, до набрання чинності рішенням суду у цій справі вчиняти будь-які дії щодо реєстрації зміни власника, реєстрації застави часток ОСОБА_3 у статутних капіталах суб`єктів господарювання:
- частка у статутному капіталі приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас Україна" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 36109958) у розмірі 50 %;
- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С. Бізнеспартнер" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 35117308) у розмірі 100%.
- частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал Судноплавство" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 43432174) у розмірі 100%;
- частка у статутному капіталі приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіа партнер" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 34443112) у розмірі 100 %.
- частка у статутному капіталі приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас" (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України - 32521502) у розмірі 50%.
У задоволенні заяви позивачів про накладення арешту на частки у статутних капіталах вказаних юридичних осіб відмовлено.
Апеляційний суд встановив, що після звернення позивачів до господарського суду Одеської області 11 вересня 2020 року з позовом до ОСОБА_3 про визнання недійсним корпоративного договору від 27 грудня 2019 року та стягнення виконаного за недійсним правочином, останній здійснив відчуження належних йому часток у статутних капіталах низки юридичних осіб (приватне підприємство "МИР ЛЕО", товариство з обмеженою відповідальністю"ТОРГОВИЙ ДОМ "СТРАТЕГ", товариство з обмеженою відповідальністю "СТРАТЕГУКРАЇНА"), що підтверджено витягами з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Тобто, представником позивачів доведено, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Тому висновок суду першої інстанції про те, що такі дії відповідача пов`язані з самостійним проведенням ним господарської діяльності, яка збіглась з часом звернення позивачів до господарського суду до суду з позовом до ОСОБА_3 є помилковими.
ОСОБА_3 належать частки у статутних капіталах наступних юридичних осіб: приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас Україна" у розмірі 50% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 500 грн); товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С. Бізнеспартнер" у розмірі 100% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 42 000 грн); товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал Судноплавство" у розмірі 100% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 5 000 грн); приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіапартнер" у розмірі 100 % (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 100 грн); приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас" у розмірі 50% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 1 000 грн).
Оскільки представником позивача доведено, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, апеляційний суд заяву про забезпечення позову задовольнив частково, а саме шляхом заборони державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії у державних реєстрах, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації зміни власника, реєстрації застави часток ОСОБА_3 у статутних капіталах наведених юридичних осіб, без накладення на них арешту. Такий захід забезпечення позову не створить будь-яких перешкод ОСОБА_3 в управлінні цими підприємствами та товариствами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
08 листопада 2021 року ОСОБА_3 надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року.
У касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2021 року та залишити в силі ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 07 квітня 2021 року.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.
Вказана справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Аргументи учасників справи
Узагальнення доводів касаційної скарги
Касаційна скарга мотивована тим, що у справі відсутні докази боргового зобов`язання відповідачів перед позивачами; відчуження належних ОСОБА_3 часток у статутному капіталі відповідних юридичних осіб мали місце до пред`явлення позову у цій справі; позивачі не витребували докази про наявність у ОСОБА_3 іншого рухомого майна чи грошових коштів на банківських рахунках. ТОВ "А.В.С. Бізнеспартнер" було припинено в 2011 році. Права на частку у статутному капіталі є корпоративними правами, тобто особистими немайновими правами особи, однак відповідні частки відповідача не є предметом спору у справі. Застосовані заходи забезпечення позову неспівмірні із позовними вимогами; позивачами не доведено, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду, якщо таке буде ухвалене на їх користь.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи до суду не надходив.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що у березні 2021 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення коштів, в якому просили: стягнути з ОСОБА_3 на користь кожного позивача по 1 405 335 грн та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивачів по 415 614,50 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 27 грудня 2019 року між позивачами та відповідачами укладено корпоративний договір, за яким ОСОБА_3 отримав від позивачів на безповоротній основі грошові кошти у розмірі 100 000 доларів США, а ОСОБА_4 - на поворотній основі 4 200 000 грн., що підтверджено відповідними розписками. Посилаючись на те, що укладений між сторонами корпоративний договір є частково недійсним в силу закону (нікчемним), а відповідачі відмовляються повертати їм грошові кошти, позивачі просили задовольнити їх вимоги на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
У квітні 2021 року адвокат Гуляєва А. А. в інтересах позивачів подала до суду уточнену в подальшому заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на частки ОСОБА_3 у статутних капіталах юридичних осіб та заборони державним реєстраторам та іншим особам, уповноваженим здійснювати реєстраційні дії у державних реєстрах, до набрання чинності рішенням суду у цій справі, вчиняти будь-які дії щодо реєстрації зміни власника, реєстрації застави часток ОСОБА_3 у статутних капіталах наведених юридичних осіб, а саме:
- приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас Україна" у розмірі 50% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 500 грн);
- товариства з обмеженою відповідальністю "А.В.С. Бізнеспартнер" у розмірі 100% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 42 000 грн);
- товариства з обмеженою відповідальністю "Журнал Судноплавство" у розмірі 100% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 5 000 грн);
- приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіапартнер" у розмірі 100 % (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) - 100 грн);
- приватного підприємства "Рекламно-інформаційна агенція "Медіакомпас" у розмірі 50% (з розміром статутного (складеного) капіталу (пайового фонду) -1 000 грн).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
У абзаці 6 частини другої статті 389 ЦПК України вказано, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволеннюз огляду на таке.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частинах першій-третій статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним.
Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майновим наслідкам заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу.