ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/13397/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Багай Н. О. - головуючого, Дроботової Т. Б., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Письменна О. М.,
за участю представників сторін:
позивача - Андріюка Р. В.,
відповідача-1- не з`явилися,
відповідача-2 - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна"
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022 (колегія суддів: Куксов В. В. - головуючий, Грек Б. М., Шаптала Є. Ю.) і рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 (суддя Сівакова В. В.) у справі
за позовом Фізичної особи - підприємця Андріюка Ростислава Володимировича
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт"
про визнання недійсною додаткової угоди,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст позовних вимог
1.1. 16.08.2021 до Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Фізичної особи - підприємця Андріюка Ростислава Володимировича (далі - ФОП Андріюк Р. В.) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Груп Україна" (далі - ТОВ "Форум Груп Україна") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Форум Сателіт" (далі - ТОВ "Форум Сателіт") про визнання недійсною додаткової угоди від 16.04.2021 № 10 до договору оренди від 10.11.2016 № ОТ 1833, укладеного між ТОВ "Форум Груп Україна" та Приватним акціонерним товариством "Форум Сателіт" (правонаступником якого є ТОВ "Форум Сателіт").
1.2. Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач стверджував, що на підставі укладеного між відповідачами договору оренди від 10.11.2016 № ОТ 1833 (далі - договір оренди) між ним та ТОВ "Форум Груп Україна" 20.03.2020 було укладено договір суборенди № 16053 нежитлового приміщення № 1-006 (А) загальною площею 13,52 м2 (далі - нежитлове приміщення № 1-006(А)) зі строком дії договору до 25.09.2023 (далі - договір суборенди). Листом від 19.04.2021 № 61156 відповідач-1 повідомив позивача, що між відповідачами укладено додаткову угоду від 16.04.2021 № 10 до договору оренди (далі - додаткова угода), тому ТОВ "Форум Груп Україна" зобов`язаний повернути відповідачу-2 орендоване майно за актом прийому-передачі до 30.04.2021, а позивач з цієї дати втрачає право користуватися нежитловим приміщенням. У заяві від 30.04.2021 № 62010 позивач висловив свою незгоду з порушенням його права на користування нежитловим приміщенням № 1-006 (А) та зазначив, що умовами договору суборенди не встановлено права односторонньої відмови від виконання цього договору. Вважаючи, що його права порушені, ФОП Андріюк Р. В. звернувся до суду з цим позовом.
2. Короткий зміст судових рішень
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.11.2021, яке залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, у справі № 910/13397/21 позов ФОП Андріюка Р. В. задоволено повністю. Визнано недійсною додаткову угоду до договору оренди, укладену між ТОВ "Форум Груп Україна" та ПрАТ "Форум Сателіт" та посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Покальчуком І. М. Вирішено стягнути з ТОВ "Форум Груп Україна" на користь ФОП Андріюка Р. В. 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору та 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. Вирішено стягнути з ТОВ "Форум Сателіт" на користь ФОП Андріюка Р. В. 1 135, 00 грн витрат зі сплати судового збору та 22 300,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
2.2. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив із того, що сторони договору оренди не могли врегулювати свої відносини без урахування прав, волевиявлення та законних інтересів фактичного користувача майном - позивача, права якого базуються на чинному договорі суборенди, натомість учасники додаткової угоди врегулювали на власний розсуд свої правовідносини без урахування прав та інтересів позивача. Суд зазначив, що внаслідок укладення відповідачами додаткової угоди позивач був позбавлений отримувати дохід, який він розраховував отримати, користуючись приміщенням до закінчення строку дії договору суборенди. Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірної додаткової угоди) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (додаткова угода) використаний відповідачами з метою позбавлення позивача права користування орендованим приміщенням, суд дійшов висновку, що додаткова угода є фраудаторною, тобто вчиненою на шкоду позивачу.
Розподіляючи витрати на правову допомогу, суд першої інстанції зазначив, що відповідачі не заявили клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, не довели неспівмірність заявленого розміру витрат позивача на правничу допомогу. Оскільки позивачем підтверджено правовий статус адвоката, подано докази про фактичне надання послуг та їх обсягу, а також співмірність розміру витрат з наданими послугами, господарський суд дійшов висновку, що витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.
2.3. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП Андріюк Р. В. довів, що додаткова угода вчинена на шкоду позивачу - вчинена з порушенням приписів статей 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати позивача на правову допомогу покладаються на відповідачів порівну по 22 300,00 грн.
3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї
3.1. ТОВ "Форум Груп Україна" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 23.11.2021 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.06.2022, справу передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що суди неправильно застосували норми матеріального права, зокрема, положення статей 761, 774 Цивільного кодексу України, та норми процесуального права - статті 69, 74, 86, 101, 104, 174, 236, 266 Господарського процесуального кодексу України; оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 27.06.2018 у справі № 638/7748/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20. Скаржник вважає, що суди помилково визнали встановленими обставини, які є недоведеними, а саме наявність збитків позивача. Так, ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує, що суди, посилаючись на висновок експерта від 14.07.2021 № 70, не врахували та не дослідили, що цей висновок було складено з порушенням вимог частини 5 статті 101 Господарського процесуального кодексу України, тому, на думку скаржника, висновки судів ґрунтуються на неналежному та недопустимому доказі. ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що суди не надали оцінки обраному позивачем способу захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів. Крім того, скаржник вважає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування у подібних правовідносинах статей 69, 86, 98, 101, 104 Господарського процесуального кодексу України, статей 7, 10 Закону України "Про судову експертизу" щодо надання оцінки висновку експерта, підготовленому на замовлення учасника справи, в якому не зазначено, що висновок підготовлено для суду та/або експерт обізнаний про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
3.3. У відзиві на касаційну скаргу ФОП Андріюк Р. В. просить залишити касаційну скаргу ТОВ "Форум Груп України" без задоволення, а судові рішення - без змін. ФОП Андріюк Р. В. вважає, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, і зазначає про відсутність підстав для їх скасування. ФОП Андріюк Р. В. посилається на необґрунтованість доводів, наведених у касаційній скарзі.
4. Обставини справи, встановлені судами
4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 10.11.2016 між Публічним акціонерним товариством "Форум Сателіт" (орендодавець) та ТОВ "Форум Груп Україна" (орендар) укладено договір оренди, відповідно до якого орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти згідно з умовами цього договору нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 598,70 м2, та включає в себе: будівлю літ. "А, Аʼ", площею 20 730,30 м2, будівлю літ. "Б", площею 27,20 м2, будівлю літ. "В", площею 21,90 м2, будівлю літ. "Ж", площею 68,60 м2, споруду літ. "Е", площею 456,70 м2, споруду літ. "К", площею 294,00 м2 (далі - нерухоме майно).
4.2. Нерухоме майно належить орендодавцю на праві власності на підставі рішення Господарського суду міста Києва від 11.07.2008 у справі № 18/242 та ухвали Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 18/242, право власності зареєстровано Комунальним підприємством "Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об`єкти нерухомого майна", реєстраційне посвідчення від 19.10.2009 № 0019024, записано в реєстрову книгу № 5з-33 за реєстровим № 584-з.
4.3. Згідно з актом прийому-передачі від 01.01.2017 орендодавець передав, а орендар прийняв в оренду нерухоме майно, розташоване за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, загальною площею 21 598,70 м2.
4.4. Суди зазначили, що відповідно до пункту 1.2 договору оренди строк оренди встановлено з 01.01.2017 до 30.11.2019.
4.5. Згідно з пунктом 1.3 договору оренди метою оренди визначено здачу нерухомого майна в оперативну суборенду під офіси, торгівельні площі, заклади громадського харчування або побутового обслуговування та здійснення іншої господарської діяльності суборендарів невиробничого характеру. Сторони погодились, що передача нерухомого майна в суборенду здійснюється орендарем без необхідності попереднього письмового погодження з орендодавцем.
4.6. Додатковою угодою від 23.03.2020 № 7 до договору оренди сторони дійшли згоди продовжити строк оренди до 31.12.2026.
4.7. Господарські суди встановили, що 20.03.2020 між ТОВ "Форум Груп Україна" (орендар) та ФОП Андріюком Р. В. (суборендар) укладено договір суборенди.
4.8. Відповідно до пункту 2.1 договору суборенди в порядку та на умовах, визначених договором, орендар зобов`язується передати в суборенду, а суборендар зобов`язується прийняти приміщення (нежитлове приміщення, загальною площею 13,52 м2, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А)) та сплачувати орендну плату, інші платежі, передбачені договором.
4.9. Згідно з пунктом 2.3 договору суборенди нежитлове приміщення № 1-006(А) передається суборендарю для його використання в господарській діяльності суборендаря для розміщення магазину з продажу кави та аксесуарів, а також кав`ярні.
4.10. У пунктах 3.1, 3.2 договору суборенди сторони погодили, що строк суборенди приміщення становить з 01.10.2020 (дата початку строку суборенди) до 25.09.2023 (дата закінчення строку суборенди). Передача нежитлового приміщення № 1-006(А) суборендарю в дату початку строку суборенди та його повернення орендарю в дату закінчення строку суборенди оформлюється відповідними актами прийому-передачі.
4.11. Відповідно до пунктів 10.1, 10.2 договору суборенди у випадку неможливості подальшого використання нежитлового приміщення № 1-006(А) або будівлі в цілому за призначенням у зв`язку із пошкодженням цього приміщення внаслідок впливу обставин непереборної сили та пов`язаним із цим проведенням реконструкції або капітального ремонту, а також в інших випадках необхідності проведення капітального ремонту будівлі, в якій знаходиться це приміщення, або самого приміщення, орендар зобов`язаний не пізніше ніж за один місяць до його початку повідомити суборендаря про намір здійснити капітальний ремонт.
Після вручення або направлення повідомлення суборендарю про намір орендаря розпочати капітальний ремонт, суборендар зобов`язаний протягом строку, зазначеного в повідомленні орендаря, звільнити нежитлове приміщення № 1-006(А), при цьому дія договору тимчасово призупиняється на строк проведення капітального ремонту, якщо сторони не домовляться про інше шляхом укладення відповідної додаткової угоди до даного договору.
4.12. Пунктом 15.3 договору суборенди визначені умови, за яких договір може бути припинений шляхом односторонньої відмови орендаря від договору.
Водночас господарські суди встановили, що матеріали справи не містять доказів досягнення сторонами згоди про розірвання договору суборенди.
4.13. Згідно з актом прийому-передачі від 01.10.2020 орендар передав, а суборендар прийняв нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, № 1-006(А), площею 13,52 м2 .
4.14. 16.04.2021 між орендодавцем (відповідачем-2) та орендарем (відповідачем-1) укладено додаткову угоду № 10 до договору оренди, відповідно до якої сторони дійшли згоди 30.04.2021 зменшити орендовану площу майнового комплексу за рахунок повернення нежитлового приміщення № 1-006(А), розташованого на 1 поверсі другого корпусу (будівлі літ. "Аʼ") за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, у зв`язку з чим викладено пункт 1.1.1 договору у наступній редакції:
"1.1.1. Орендодавець зобов`язується передати в оперативну оренду, а орендар зобов`язується прийняти, згідно з умовами цього договору, нерухоме майно (майновий комплекс), що розташований за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, буд. 4, загальною площею 21 585,18 м2, та включає в себе: будівлю літ. А площею 12 929,85 м2, будівлю літ. Аʼ, площею 7 786,93 м2, будівлю літ. Б, площею 27,20 м2, будівлю літ. В, площею 21,90 м2, будівлю літ. Ж, площею 68,60 м2, споруду літ. Е, площею 456,70 м2, споруду літ. К площею 294,00 м2".
4.15. Згідно з пунктом 3 додаткової угоди орендар зобов`язується повернути орендодавцю 30.04.2021 за актом прийому-передачі нежитлове приміщення № 1-006 (А), розташоване на 1 поверсі другого корпусу (будівлі під літерою "Аʼ"), на умовах та у стані, передбачених договором.
4.16. Суди зазначили, що відповідач-1 звернувся до позивача з листом від 25.03.2021, в якому повідомив про дострокове розірвання договору суборенди через необхідність реконструкції, відповідач-1 пропонував позивачу достроково припинити дію договору за згодою сторін та підписати проект додаткової угоди.
У відповідь позивач листом від 31.03.2021 повідомив відповідача-1 про те, що умовами договору суборенди не передбачена можливість одностороннього дострокового розірвання договору внаслідок запланованих та незапланованих реконструкцій.
4.17. Відповідач-1 листом від 02.04.2021 № 60123 повідомив позивача, що власник будівель - ПрАТ "Форум Сателіт" звернувся до ТОВ "Форум Груп Україна" із вимогою про дострокове розірвання з 30.04.2021 основного договору оренди, укладеного між цими компаніями, відносно орендованого позивачем приміщення, у зв`язку із необхідністю здійснення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу. А також звернув увагу на те, що власник майнового комплексу має повне та безспірне право володіти, користуватись, розпоряджатись своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У зв`язку з цим нагадав позивачу про необхідність звільнення займаного приміщення 30.04.2021.
У відповідь на цей лист позивач листом від 12.04.2021 повідомив відповідача-1, що пунктами 10.1 та 10.2 договору суборенди передбачено призупинення, а не розірвання цього договору на строк проведення капітального ремонту.
4.18. ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 13.04.2021 № 60854 повідомило, що до нього звернувся власник будівлі - ПрАТ "Форум Сателіт" з вимогою достроково розірвати з 30.04.2021 договір оренди відносно приміщень, що займає позивач. Посилаючись на положення статті 774 Цивільного кодексу України, відповідач-1 зазначив, що договір суборенди є похідним від договору оренди і може зберігати свою чинність виключно протягом строку дії договору оренди. З огляду на те, що укладений між відповідачами договір оренди достроково припиняється (розривається) 30.04.2021 стосовно орендованого позивачем приміщення, з цієї дати буде припинено право відповідача-1 користуватись орендованим приміщенням, зокрема припиняється право відповідача-1 передавати його в суборенду. Тому ТОВ "Форум Груп Україна" вимушено повідомити позивача про розірвання 30.04.2021 договору суборенди, у зв`язку з чим просив позивача звільнити та повернути приміщення. Також відповідач-1 у листі від 13.04.2021 № 60830 попередив, що, починаючи з 09:00 по 13:00 14.04.2021, в орендованому приміщення буде тимчасово відсутнє постачання електричної енергії у зв`язку з необхідністю зняття лічильника електричної енергії для здійснення його повірки.
4.19. Позивач у листі від 15.04.2021 зауважував з посиланням на положення статті 774 Цивільного кодексу України, що у власника внаслідок передачі права користування його майном виникають зобов`язання, які не можуть бути припинені в момент розірвання основного договору без застосування процедур їх усунення у встановленому порядку.
4.20. Відповідач-1 листом № 61156 від 19.04.2021 у відповідь на лист позивача від 15.04.2021 послався на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, та зазначав, що договір суборенди припиняється одночасно з припиненням договору оренди, незалежно від підстав його припинення. Дія договору суборенди поза межами договору оренди суперечить природі договору суборенди. Згідно з додатковою угодою до договору оренди приміщення площею 13,52 м2 належить повернути 30.04.2021. У зв`язку з цим запросив позивача 30.04.2021 для підписання акта прийому-передачі (повернення) приміщення.
4.21. На зазначений лист позивач листом від 30.04.2021 повідомив ТОВ "Форум Груп Україна", що не є стороною договору оренди між відповідачами і не має жодного стосунку до їх зобов`язань. Умовами договору суборенди погоджено його предмет, ціну та строк дії договору.
4.22. У відповідь відповідач-1 листом від 05.05.2021 № 62166 повідомив, що у зв`язку з незвільненням позивачем приміщення ТОВ "Форум Груп Україна" готує позов щодо звільнення приміщення у судовому порядку та очікує добровільного повернення приміщень до 11.05.2021.
4.23. Господарські суди встановили, що позивач листом від 22.04.2021 звертався до ТОВ "Форум Груп Україна" з проханням надати йому можливість зайняти іншу вільну площу, яка наявна у достатній кількості у цьому ж майновому комплексі.
4.24. ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 23.04.2021 № 61632 повідомив позивача про неможливість задоволення його прохання, оскільки на зазначені приміщення укладені попередні договори суборенди з потенційними суборендарями.
4.25. 07.05.2021 позивач звернувся до відповідача-1 із заявою, в якій просив вирішити технічну проблему з відновлення електропостачання до орендованого приміщення, однак ТОВ "Форум Груп Україна" листом від 07.05.2021 № 62354 повідомило про припинення дії договору суборенди з 30.04.2021 та зазначило, що власник будівель самостійно укладає договори з постачальниками комунальних послуг.
Суди зазначили, що внаслідок відключення орендованих позивачем приміщень від електропостачання та водовідведення позивач з травня 2021 року позбавлений використовувати приміщення за призначенням, визначеним умовами договору суборенди.
4.26. Суд апеляційної інстанції зауважив, що за змістом наявного в матеріалах справи листування підставою для укладення між відповідачем-1 та відповідачем-2 додаткової угоди в частині зменшення загальної площі орендованого майна за рахунок повернення із оренди нежитлового приміщення № 1-006(А) стала необхідність проведення реконструкції (капітального ремонту) частини першого поверху другого корпусу. При цьому, як установив суд, відповідач-2 на підтвердження необхідності проведення ремонтних робіт надав акт огляду об`єкта від 13.03.2021, в якому зазначено, що комісією у складі голови комісії фізичної особи-підприємця Руденка Р. М. і членів комісії: голови правління ПрАТ "Форум Сателіт" Коваля В. В. та головного інженера ПрАТ "Форум Сателіт" Вялка М. В. встановлено невідповідність трубопроводу ливневої каналізації, прокладеної під нежитловим приміщенням № 1-006(А), що знаходиться в будівлі за адресою: м. Київ, вул. Героїв Космосу, 4, ДБН В.2.5-64:2012, а саме: трубопровід знаходиться без захисного кожуха, що призвело до втрати герметичності цього трубопроводу та, як наслідок, потрапляння ливневих вод під фундамент будівлі; систематичне потрапляння таких вод під фундамент будівлі може призвести до порушення його основи та просідання.
Господарські суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідно до кошторису до договору підряду від 19.04.2021 № 19/04-21, за яким мали бути виконані ремонтні роботи, зазначено найменування робіт - влаштування мережі К1 побутової каналізації. Водночас суди встановили, що побутова каналізація К1 призначена для відведення стічних вод від санвузлів, ванн, кухонь, душових, громадських вбиралень, сміттєкамер і т. ін., це основна каналізація будівель, тобто цей договір підряду укладено на проведення іншого виду робіт, що не пов`язані з невідповідністю трубопроводу саме ливневої каналізації, прокладеної під нежитловим приміщенням № 1-006(А).
4.27. Спір виник у зв`язку із наявністю чи відсутністю підстав для визнання недійсною додаткової угоди, укладеної між відповідачами.
5. Позиція Верховного Суду
5.1. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на таке.
5.2. Предметом позову у цій справі є матеріально-правові вимоги ФОП Андріюка Р. В. про визнання недійсною додаткової угоди, укладеної між відповідачами. Обґрунтовуючи позовні вимоги, ФОП Андріюк Р. В. посилався на порушення своїх прав щодо користування нежитловим приміщенням № 1-006 (А) та стверджував, що додаткову угоду укладено на шкоду його охоронюваним інтересам.
5.3. Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України визначає, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
5.4. Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 стаття 5 Господарського процесуального кодексу України).
5.5. За змістом статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа чи суб`єкт господарювання має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного та господарського законодавства.
5.6. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною. Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки від порушення його прав.
Установивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.
Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам необхідно виходити із його ефективності, а це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечувати поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.
Подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.02.2020 у справі № 923/364/19 та від 16.06.2020 у справі № 904/1221/19.
5.7. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.
Такі правові висновки стосовно застосування ефективного способу захисту цивільного права викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16, від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц, від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17.
5.8. Згідно зі статтею 3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства є: 1) неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; 2) неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом; 3) свобода договору; 4) свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; 5) судовий захист цивільного права та інтересу; 6) справедливість, добросовісність та розумність.
Стаття 13 Цивільного кодексу України, в якій визначаються межі здійснення цивільних прав, встановлює, що цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Зокрема, при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.
5.9. Межі є невід`ємною ознакою будь-якого суб`єктивного права. Суб`єктивні цивільні права, що є мірою можливої поведінки уповноваженої особи, мають певні межі за змістом і за характером здійснення.
Зокрема, зловживання правом - це особливий тип правопорушення, яке вчиняється правомочною особою при здійсненні нею належного їй права, пов`язаний з використанням недозволених конкретних форм в рамках дозволеного йому законом загального типу поведінки.
Під зловживанням правом розуміють випадки, коли суб`єкт цивільних правовідносин, якому належить певне суб`єктивне цивільне право, здійснює його неправомірно, коли суть здійснення права іде врозріз з його формальним змістом.
Тобто уповноважена особа, маючи суб`єктивне право і спираючись на нього, виходить за межі дозволеної поведінки. Слово "зловживання" за своїм буквальним змістом означає використання, вживання чого-небудь з метою заподіяння певного зла, шкоди, збитків кому б то не було.
Семантичне тлумачення терміна "зловживання правом" свідчить про те, що його основним змістом є використання належного уповноваженій особі суб`єктивного цивільного права на шкоду іншому учаснику цивільних відносин.
Отже, можна стверджувати, що учасники цивільних відносин при здійсненні своїх прав зобов`язані діяти добросовісно, утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб; не допускаються дії, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. На цих засадах мають ґрунтуватися і договірні відносини.
У зв`язку з цим слід дійти висновку, що межею реалізації принципу свободи договору має бути неприпустимість зловживання правом.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.07.2022 у справі № 904/6251/20.
5.10. Господарський суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги ФОП Андріюка Р. В., виходив із того, що сторони договору оренди не могли вирішувати свої відносини без урахування прав, волевиявлення та законних інтересів фактичного користувача майном - позивача, права якого базуються на чинному договорі суборенди; натомість учасники додаткової угоди врегулювали на власний розсуд власні правовідносини без урахування прав та інтересів позивача. Суд зазначив, що внаслідок укладення відповідачами додаткової угоди позивач був позбавлений отримувати дохід, який він розраховував отримати, користуючись приміщенням до закінчення строку дії договору суборенди. Враховуючи, що учасники цивільних відносин (сторони спірної додаткової угоди) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (додаткова угода) використаний відповідачами з метою позбавлення позивача права користування орендованими приміщеннями, суд дійшов висновку, що додаткова угода є фраудаторною, тобто вчиненою на шкоду позивачу. Колегія суддів апеляційного господарського суду погодилася з висновком суду першої інстанції про те, що ФОП Андріюк Р. В. довів, що додаткова угода вчинена на шкоду позивачу з порушенням приписів статей 3, 13 Цивільного кодексу України, а тому підлягає визнанню недійсною.
Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України
5.11. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувані судові рішення ухвалені без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18, від 05.06.2019 у справі № 9901/847/18, від 27.06.2018 у справі № 638/7748/18, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, від 27.06.2018 у справі № 826/1216/16, у постановах Верховного Суду від 16.03.2018 у справі № 910/17082/17, від 27.11.2018 у справі № 905/2260/17, від 19.03.2019 у справі № 809/1718/15, від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20 у подібних правовідносинах.
5.12. За змістом пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
5.13. Процесуальний закон у визначених випадках передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет подібності. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
5.14. Дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд зазначає, що обставини, які стали підставою для відкриття касаційного провадження відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, у цьому випадку не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень з огляду на таке.
5.15. ТОВ "Форум Груп Україна" зазначає, що позовну заяву та клопотання про стягнення судових витрат і прийняття доказів щодо витрат на професійну правничу допомогу від імені ФОП Андріюка Р. В. підписано неуповноваженою особою, що є підставою для залишення позову без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України. Так, скаржник зауважує, що ордер, наданий на підтвердження повноважень адвоката на представництво інтересів позивача у суді, не містить відомостей на підтвердження повноважень адвоката саме в Господарському суді міста Києва.
5.16. ТОВ "Форум Груп Україна" стверджує, що наведені доводи підтверджуються тим, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 9901/939/18 зазначено про обґрунтованість висновку Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду про повернення позовної заяви у зв`язку із тим, що: "в ордері не зазначено конкретної назви суду, у якому адвокат надає правову допомогу, а тому такий ордер не можна визнати документом, що посвідчує повноваження адвоката на надання правової допомоги у Верховному Суді."