ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 910/9375/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Селіваненка В.П. (головуючий), Булгакової І.В. і Львова Б.Ю.,
за участю секретаря судового засідання Малихіної О.В.,
представників учасників справи:
позивача - приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго" - Войтюка Д.В.,
відповідача - приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" - Остапенка С.Л.,
розглянув касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" (далі - ПАТ "НЕК "Укренерго")
на рішення господарського суду міста Києва від 25.11.2021 (суддя Усатенко І.В.) та
постанову Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022 (головуючий суддя - Чорногуз М.Г., судді Мальченко А.О. і Куксов В.В.)
зі справи №910/9375/21
за позовом приватного акціонерного товариства "Укргідроенерго"
(далі - ПАТ "Укргідроенерго")
до ПАТ "НЕК "Укренерго"
про стягнення боргу, штрафних санкцій, 3% річних та "інфляційних втрат".
РУХ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. Позов було подано, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення заборгованості у розмірі 8 108 252,92 грн., з яких: 6 902 566, 18 грн. -заборгованість за електроенергію для врегулювання небалансів, 290 987,87 грн. - пеня, 483 179,64 грн. - штраф, 339 158,56 грн. - "інфляційні втрати" та 92 360, 67 грн. - 3% річних.
2. 25.11.2021 судом ухвалено закрити провадження у справі в частині заявлених вимог про стягнення 5 380 817, 58 грн. основного боргу у зв`язку з відсутністю предмета спору між сторонами.
3. Позов обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
4. Рішенням господарського суду міста Києва від 25.11.2021, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 14.06.2022: позов задоволено повністю; стягнуто з ПАТ "НЕК "Укренерго" на користь ПАТ "Укргідроенерго" 1 521 748, 60 грн. основного боргу, 290 987, 87 грн. пені, 483 179, 64 грн. штрафу, 339 158, 56 грн. "втрат від інфляції", 92 360, 64 грн. - 3% річних, 121 623, 79 грн. витрат зі сплати судового збору.
5. Прийняті зі справи судові рішення мотивовані доведеністю обставин порушення відповідачем своїх зобов`язань щодо своєчасної та повної оплати за продану балансуючу електричну енергію, що підтверджується платіжними дорученнями. Сума неоплачених рахунків відповідача за спірний період складає 1 521 748, 60 грн., і доказів погашення зазначеного боргу відповідачем не надано, що є підставою для задоволення позовних вимог у частині стягнення основного боргу. Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, штрафу, 3 % річних та "інфляційних витрат", суди дійшли висновку про його обґрунтованість та арифметичну правильність.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
6. ПАТ "НЕК "Укренерго", посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції: залишити без розгляду заяву ПАТ "Укргідроенерго" від 14.07.2021 про збільшення позовних вимог; рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати в частині задоволення позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити повністю у задоволенні позовних вимог.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
7. У заяві про збільшення розміру позовних вимог позивач просив стягнути суму боргу за придбану у січні-травні 2021 року електричну енергію з метою врегулювання небалансів електричної енергії, однак вказана вимога була відсутня у позовній заяві, а, отже, вона не може бути розглянута в межах справи, і відтак заява про збільшення розміру позовних вимог повинна була бути залишена без розгляду. Всупереч вимогам законодавства та сталій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, суд першої інстанції незаконно прийняв до розгляду заяву про збільшення позовних вимог, навіть без винесення будь-якого процесуального рішення (ухвали). Суд апеляційної інстанції взагалі не переглядав питання законності розгляду збільшених позовних вимог судом першої інстанції, пославшись на приписи частини першої статті 14 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
8. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 04.02.2014 у справі № 3-1гс14, Верховного Суду від 11.07.2018 у справі № 915/507/17, від 18.06.2019 у справі № 914/891/16, стосовно того, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов`язання, санкції у вигляді штрафу, передбаченого абзацом третім частини другої статті 231 Господарського кодексу України (далі - ГК України), можливе за сукупності таких умов: якщо інший розмір певного виду штрафних санкцій не передбачено договором або законом; якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки; якщо допущено прострочення виконання негрошового зобов`язання, пов`язаного з обігом (поставкою) товарів, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких і вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафу. На думку скаржника, договір про врегулювання небалансів електричної енергії є договором купівлі-продажу, а зобов`язання за ним мають саме грошовий характер. Тому стягнення місцевим господарським судом штрафу в сумі 483 179, 64 грн. неправомірне, а судом апеляційної інстанції вказане порушення не усунуто.
9. Суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 910/19094/17, від 29.01.2019 у справі № 910/11249/17, від 04.12.2019 у справі № 910/15714/18, від 30.04.2020 у справі № 914/1001/19, стосовно того, що "сплата 3 % річних від простроченої суми, так само як і інфляційні нарахування, є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові". Проте, враховуючи особливий порядок розрахунків на ринку електричної енергії та вимоги статті 75 Закону України "Про ринок електричної енергії", відповідач не може користуватись коштами на рахунку зі спеціальним режимом використання, адже і джерела надходжень на вказаний рахунок, і напрямки сплати коштів з такого рахунку визначено законом. З огляду на зазначене, а також враховуючи неможливість використання відповідачем коштів, належних до сплати позивачу, позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних є необґрунтованими, а стаття 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), на думку скаржника, не підлягала застосуванню.
10. Підставою касаційного оскарження судових рішень ПАТ "Укренерго" також вважає відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України).
Так, відповідно до пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку оплата платіжного документа з банківського рахунку АР (адміністратора розрахунків, відповідача) на банківський рахунок учасника ринку (позивача) здійснюється протягом чотирьох банківських днів з дати направлення рахунка. Проте в своїх розрахунках пені, штрафу, 3 % річних та "інфляційних втрат" позивач вказував не день направлення рахунка позивачем, а день його розміщення (формування Відповідачем) у системі управління ринком (програмно-інформаційний комплекс Market Management System, MMS) з урахуванням пунктів 1.11.1, 1.11.8 глави 1.11 розділу І, пункту 5.13.10 глави 5.13 розділу V Правил ринку. Відтак позивач штучно збільшив період "прострочення". На даний час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування пункту 7.7.4 глави 7.7 розділу VII Правил ринку, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 №307.
Доводи іншого учасника справи
11. ПАТ "Укргідроенерго" у відзиві на касаційну скаргу зазначило, що касаційна скарга є необґрунтованою, а висновки та доводи, викладені в ній, не відповідають дійсним обставинам справи та нормам чинного законодавства, і просило відмовити у задоволенні касаційної скарги повністю, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ, ТА ЇХНІХ ВИСНОВКІВ
12. За заявою ПАТ "Укргідроенерго" від 05.04.2019 № 20-3/1509 останнє приєдналося до договору про врегулювання небалансів електричної енергії, яка була акцептована НЕК "Укренерго" 10.04.2019 за № 0422-01012, що підтверджується повідомленням НЕК "Укренерго" від 11.04.2019 № 01/13237 про укладення договору про врегулювання небалансів електричної енергії.
13. У повідомленні зазначено, що договір є публічним та укладається сторонами з урахуванням статті 634 ЦК України і розміщений на офіційному сайті ДП "НЕК "Укренерго" https://ua.energy/.
14. Виходячи з предмета заявленого позову, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, про стягнення заборгованості, що виникла внаслідок несплати за придбану у жовтні - грудні 2020 року, січні-березні, травні 2021 року електричну енергію, відносини сторін регулюються Договорами про врегулювання небалансів електричної енергії, типова форма яких затверджена наказами НЕК "Укренерго" від 06.03.2020 № 85, від 26.11.2020 № 634, від 05.01.2021 № 6, від 25.02.2021 № 111, від 16.03.2021 № 141.
15. Згідно з пунктами 1.3, 1.4 Договору (в редакції наказів від 06.03.2020 № 85; від 05.01.2021 № 6; від 25.02.2021 № 111; від 16.03.2021 № 141); пунктами 1.5, 1.6 Договору (в редакції наказу від 26.11.2020 № 634):
- за цим договором СВБ (яким у справі є позивач) врегульовує небаланси електричної енергії іншій СВБ шляхом входження до її балансуючої групи;
- ОСП (яким у справі є відповідач) врегульовує небаланси електричної енергії з СВБ у порядку, визначеному Законом України "Про ринок електричної енергії" та Правилами ринку, затвердженими постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 307 (далі - Правила ринку).
16. Порядок розрахунку обсягів, ціни та вартості небалансів електричної енергії визначається Правилами ринку (пункт 2.2 Договорів).
17. Спірні правовідносини пов`язані із виконанням відповідачем зобов`язань за договором про врегулювання небалансів електричної енергії.
18. Матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язань за договором, про що свідчать підписані відповідачем відповідні акти купівлі-продажу балансуючої електричної енергії.
19. Також, матеріалами справи підтверджується часткова оплата відповідачем вартості електричної енергії в загальному розмірі 5 380 817, 58 грн, про що свідчать відповідні платіжні доручення.
20. Встановивши порушення відповідачем умов договору щодо своєчасних розрахунків за придбану у жовтні-грудні 2020 року, січні-березні, травні 2021 року балансуючу електроенергію та відсутність доказів погашення боргу суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості у сумі 1 521 748,60 грн. є обґрунтованими. Також суди дійшли висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача пені, штрафу, 3% річних та "інфляційних нарахувань" та вірність проведеного позивачем розрахунку таких нарахувань.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій
21. Касаційне провадження у справі відкрито, зокрема, на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.
21.1. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Виходячи з положень зазначеної норми, касаційний перегляд може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного в постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
21.2. Вирішуючи питання визначення подібності правовідносин, Верховний Суд звертається до правового висновку, викладеного Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 12.10.2021 зі справи № 233/2021/19.
Так, Велика Палата Верховного Суду в зазначеній постанові задля юридичної визначеності в застосуванні приписів процесуального закону, які зобов`язують визначати подібність правовідносин, конкретизувала висновки Верховного Суду щодо тлумачення поняття "подібні правовідносини", що полягає у тому, що на предмет подібності слід оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то в такому разі подібність слід також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.
При цьому Велика Палата Верховного Суду зазначила, що термін "подібні правовідносини" може означати як ті, що мають лише певні спільні риси з іншими, так і ті, що є тотожними з ними, тобто такими самими, як інші. Таку спільність або тотожність рис слід визначати відповідно до елементів правовідносин. Із загальної теорії права відомо, що цими елементами є їх суб`єкти, об`єкти та юридичний зміст, яким є взаємні права й обов`язки цих суб`єктів. Отже, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України та пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
У кожному випадку порівняння правовідносин і їхнього оцінювання на предмет подібності слід насамперед визначити, які правовідносини є спірними. А тоді порівнювати права й обов`язки сторін саме цих відносин згідно з відповідним правовим регулюванням (змістовий критерій) і у разі необхідності, зумовленої цим регулюванням, - суб`єктний склад спірних правовідносин (види суб`єктів, які є сторонами спору) й об`єкти спорів.
21.3. Проаналізувавши висновки, що викладені в постановах Верховного Суду в справах, на які посилався скаржник, суд касаційної інстанції вважає, що вони стосуються правовідносин, які не є подібними з правовідносинами в справі, що розглядається, враховуючи таке.
21.4. У касаційній скарзі скаржник посилався на те, що всупереч вимогам законодавства та сталій практиці Верховного Суду, викладеній у постановах від 09.07.2020 у справі № 922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі № 925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, суд першої інстанції незаконно прийняв до розгляду заяву про збільшення розміру позовних вимог, оскільки у цій заяві позивач просив стягнути суму боргу за придбану у січні-травні 2021 року електричну енергію з метою врегулювання небалансів електричної енергії, однак вказана вимога була відсутня у позовній заяві, а, отже вона не могла бути розглянута в межах справи, і відтак заява про збільшення розміру позовних вимог повинна була бути залишена без розгляду.
21.5. Відповідно до пункту 2 частини другої статті 46 ГПК України позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти, відповідно, збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Під збільшенням розміру позовних вимог не може розумітися заявлення ще однієї чи кількох вимог, додатково до викладених у позовній заяві. Неправомірно під виглядом збільшення розміру позовних вимог висувати нові вимоги, які не були зазначені у тексті позовної заяви.
Такий же правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 10.12.2019 у справі 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19.
21.6. Звертаючись з позовною заявою в цій справі, позивач просив стягнути суму боргу за електроенергію для врегулювання небалансів, придбану ПАТ "НЕК "Укренерго" в жовтні - грудні 2020 року, у розмірі 5 332 903,13 грн., з яких: 4 457 440,24 грн. заборгованість за електроенергію для врегулювання небалансів; 257 845, 62 грн. пеня; 312 020,82 грн. - штраф; 240 475,98 грн. - "інфляційні втрати" та 65 120,47 грн. - 3% річних.
У заяві про збільшення розміру позовних вимог, поданій до закінчення підготовчого засідання у справі, позивач просив стягнути суму боргу за придбану у січні-травні 2021 року електричну енергію з метою врегулювання небалансів електричної енергії у сумі 8 108 252,92 грн., з яких: 6 902 566,18 грн. - заборгованість за електроенергію для врегулювання небалансів; 290 987,87 грн. - пеня; 483 179,64 грн. - штраф; 339 158,56 грн. - "інфляційні втрати"; 92 360,67 грн. - 3% річних.
Протокольною ухвалою у підготовчому засіданні 20.09.2021 господарським судом міста Києва прийнято заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог.
Тобто дане збільшення жодним чином не пов`язане зі зміною предмета чи підстав позову в первісній редакції та не є додатковою позовною вимогою, отже, збільшення розміру позовних вимог є лише зміною (збільшенням) матеріально-правової вимоги позивача до відповідача, що не суперечить чинному процесуальному законодавству.
21.7. Посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19, від 10.12.2019 у справі № 923/1061/18, від 19.12.2019 у справі №925/185/19, від 23.01.2020 у справі № 925/186/19, є безпідставними, оскільки:
- у справі №922/404/19 первісні позовні вимоги про розірвання договору відступлення права вимоги були доповнені заявою про збільшення позовних вимог, в якій позивач просив суд: здійснити тлумачення змісту договору дарування акцій та визнати право власності на 1315 акцій придбаних за договором дарування акцій. Отже, як зазначено у постанові Верховного Суду від 09.07.2020 у справі №922/404/19, позовні вимоги у збільшеній частині жодним чином не пов`язані ні з предметом, ані з підставами позову в первісній редакції. При цьому заява позивача про збільшення позовних вимог є фактично поданням окремого позову з іншим предметом та підставами позову, що виключає можливість розгляду поданої позивачем заяви в якості збільшення розміру заявлених позовних вимог;