ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
25 серпня 2022 року
м. Київ
cправа № 927/561/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Губенко Н.М. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
на ухвалу Північного апеляційного господарського суду
у складі колегії суддів: Ткаченко Б.О., Гаврилюк О.М., Майданевич А.Г.
від 08.06.2022
за позовом Фонду гарантування вкладів фізичних осіб
до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6
про солідарне стягнення шкоди в сумі 434 526 950,08 грн.
Розпорядженням Заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 22.08.2022 № 29.3-02/1478 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 927/561/21 у зв`язку з відпусткою судді Кондратової І.Д.
Згідно із протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями від 22.08.2022 для розгляду справи № 927/561/21 визначено колегію суддів Касаційного господарського суду у наступному складі: головуючий - Губенко Н.М., судді: Баранець О.М., Вронська Г.О.
1. Історія справи
Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Господарського суду Чернігівської області із позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про солідарне стягнення шкоди у розмірі 434 526 950,08 грн, в порядку частини 5 статті 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Позовні вимоги мотивовано тим, що під час здійснення ліквідаційної процедури Публічного акціонерного товариства "БАНК "ДЕМАРК", Фондом гарантування вкладів фізичних осіб було виявлено факти прийняття пов`язаними особами банку необґрунтованих рішень з кредитування юридичних осіб без додержання основних принципів кредитування, у тому числі перевірки кредитоспроможності позичальників та без перевірки наявності ліквідного забезпечення таких кредитів, за результатом яких здійснено ряд завідомо збиткових активних операцій, які прямо протирічили інтересам банку та його кредиторам, тим самим було завдано збитків.
Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 у задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, 10.03.2022 Фонд гарантування вкладів фізичних осіб звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив поновити строк на подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21, відстрочити обов`язок надіслання апеляційної скарги в порядку визначеному статтею 259 Господарського процесуального кодексу України (належним чином) до усунення об`єктивних причин неможливості надсилання (непрацюючі відділення ПАТ "Укрпошта" у місті Чернігів, які обслуговують відповідачів, внаслідок запровадження воєнного стану), скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 у справі № 927/561/21 відмовлено у відстроченні надіслання апеляційної скарги в порядку визначеному статтею 259 Господарського процесуального кодексу України до усунення об`єктивних причин неможливості надсилання. Апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб залишено без руху. Запропоновано скаржнику усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме: протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, надати до Північного апеляційного господарського суду: докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у справі № 927/561/21 у розмірі 1 191 750,00 грн; докази надсилання копії скарги відповідачам. Роз`яснено скаржнику, що при невиконанні вимог даної ухвали, апеляційна скарга вважається неподаною та повертається скаржнику.
2. Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 апеляційну скаргу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на рішення Господарського суду Чернігівської області від 02.02.2022 у справі № 927/561/21 повернуто скаржнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що скаржником усунуто частково недоліки апеляційної скарги, визначені ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022. Так, скаржником надано докази направлення сторонам у справі копії апеляційної скарги, однак апелянтом не долучено докази, які підтверджують сплату судового збору в сумі 1 191 750, 00 грн.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2022 у даній справі, Фонд гарантування вкладів фізичних осіб подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції скасувати, та направити справу № 927/561/21 до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду апеляційної скарги.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
4. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
- судом апеляційної інстанції порушено приписи статей 174, 242 Господарського процесуального кодексу України, оскільки ухвала Північного апеляційного господарського суду від 10.05.2022 скаржником не отримувалась, судом апеляційної інстанції вказана ухвала ні на поштову адресу скаржника, представника скаржника, ні на електронну адресу скаржника, представника скаржника не надсилалась;
- судом апеляційної інстанції порушено приписи статті 258 Господарського процесуального кодексу України, статті 5 Закону України "Про судовий збір", оскільки Фонд гарантування вкладів фізичних осіб при зверненні з відповідною апеляційною скаргою був звільнений від сплати судового збору.
5. Узагальнені доводи інших учасників справи
Відповідачі відзиви на касаційну скаргу не надали, що відповідно до частини 3 статті 295 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду судового рішення.
6. Позиція Верховного Суду
У статті 129 Конституції України у числі основних засад судочинства зазначено забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За змістом статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України. На розширення цього положення Основного Закону в статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерела права.
Згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Важливим елементом верховенства права є гарантія справедливого судочинства. Так, у справі Bellet v. France Європейський суд з прав людини зазначив, що "стаття 6 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів якого є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права у демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання в її права".
Згідно з позицією Європейського суду з прав людини основною складовою права на суд є право доступу в тому розумінні, що особі має бути забезпечено можливість звернутися до суду для вирішення певного питання і держава не повинна чинити правових чи практичних перешкод для здійснення цього права.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, реалізуючи положення Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги - є порушенням права на справедливий судовий захист.
Зокрема, у рішенні від 04.12.1995 у справі "Беллет проти Франції" Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
У рішенні від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
Відповідно до статті 258 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається у письмовій формі. В апеляційній скарзі мають бути зазначені: 1) найменування суду, до якого подається скарга; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає апеляційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв`язку та електронної пошти, офіційна електронна адреса, за наявності; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) рішення або ухвала, що оскаржується; 5) у чому полягає незаконність і (або) необґрунтованість рішення або ухвали (неповнота встановлення обставин, які мають значення для справи, та (або) неправильність установлення обставин, які мають значення для справи, внаслідок необґрунтованої відмови у прийнятті доказів, неправильного їх дослідження чи оцінки, неподання доказів з поважних причин та (або) неправильне визначення відповідно до встановлених судом обставин правовідносин тощо); 6) нові обставини, що підлягають встановленню, докази, які підлягають дослідженню чи оцінці, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, заперечення проти доказів, використаних судом першої інстанції; 7) клопотання особи, яка подала скаргу; 8) дата отримання копії судового рішення суду першої інстанції, що оскаржується; 9) перелік документів та інших матеріалів, що додаються. До апеляційної скарги додаються: 1) довіреність або інший документ, що посвідчує повноваження представника, якщо скарга подана представником і в справі немає підтвердження його повноважень; 2) докази сплати судового збору; 3) докази надсилання копії скарги іншій стороні у справі; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.