Постанова
ІменемУкраїни
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 295/8769/18
провадження № 61-14891св21
Верховний Суд у складіколегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонернетовариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
відповідач - ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішенняБогунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 рокув складі судді Перекупки І. Г. та постанову Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року в складі колегії суддів: Павицької Т. М., Трояновської Г. С., Миніч Т. І.у справі за позовом Публічногоакціонерного товариства "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк", до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюднихторгів,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2018 року Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк") звернулосядо суду ізпозовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюднихторгів.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що 16 грудня 2011 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступникомякого є Публічне акціонернетовариство "Укрсоцбанк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 281СІ10111216001, відповідно до умов якого ОСОБА_2 було надано на умовахзабезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошовікошти в сумі 200 000, 00 грн на споживчі потреби.
З метою забезпечення належноговиконання зобов`язання за кредитним договором 16 грудня 2011 року між Акціонерним-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір№ 281СІ10111216001/заст, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку банку нерухомемайно, а саме: житловийбудинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, житловий будинок літ. "А", дерево обкладеноцеглою, загальною площею 168,2 кв. м, житловою площею 75,5 кв. м, до житлового будинку належать: гараж з погребом літ. "Б", сарай літ "В", огорожа № 1-2 (далі - житловий будинок); земельну ділянку площею 725 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер 810136300:03:29:0109 (далі - земельна ділянка).
В порушення умов договору позичальник ОСОБА_2 зобов`язання належним чином не виконував, в результаті чого станом на 25 травня 2018 року заборгованість за кредитом становить 166 666,70 грн, за відсотками 180 091,36 грн.
Посилаючись на зазначене, позивач просив суд звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на житловий будинок та земельну ділянку шляхом проведення прилюднихторгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайніціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктомоціночної діяльності/незалежнимекспертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчихдій в рахунок погашеннязаборгованості за кредитним договором від 16грудня 2011 року № 281СІ10111216001, яка станом на 25 травня 2018 року становить 385 817,93 грн.
На підставі заяви АТ "Укрсоцбанк", яке є правонаступником ПАТ "Укрсоцбанк", ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 20 листопада 2019 року залучено до участі у справі замість АТ "Укрсоцбанк", його правонаступника Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") (т. 1 а. с. 182-194, 199, 200).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року, з урахування ухвал про виправлення описки від 24 вересня 2020 року та від 07 грудня 2020 року, позовні вимоги АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", задоволено.
В рахунок погашення заборгованості за договором кредиту від 16 грудня 2011 року № 281СІ10111216001, яка станом на 25 травня 2018 року становить 385 817,93 грн, та складається з: заборгованості за кредитом - 166 666,70 грн; заборгованості за відсотками - 175 435,81 грн; розмір інфляційних витрат за кредитом - 13 067,65 грн; розмір інфляційних витрат за відсотками - 20 411,72 грн, звернено стягнення на предмети іпотеки, яким є: житловий будинок та земельна ділянка, шляхом проведення електронних торгів згідно з Законом України "Про виконавче провадження", за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Вирішено питання судових витрат.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позичальник ОСОБА_2 порушив свої зобов`язання за кредитним договором, виконання яких забезпечене договором іпотеки від 16 грудня 2011 року, то позивач як іпотекодержатель набув право на звернення стягнення на передане ОСОБА_1 в іпотеку майно шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження на підставі статті 33 Закону України "Про іпотеку".
Суд не взяв до уваги доводи відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з цими вимогами, оскільки, здійснюючи платежі та подаючи заяви до банку щодо врегулювання заборгованості, позичальник визнавав свої зобов`язання, чим переривав строк позовної давності, а відповідно заявлення відповідачем про її застосування є безпідставним.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 10 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
РішенняБогунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року в частині визначення загальноїсуми заборгованості за кредитним договором змінено, зменшивши суму заборгованості за кредитним договором з 385 817,93 грн до 294 668,68 грн, суму заборгованості за відсотками з 180 091,36 грн до 98 440,21 грн, розмір інфляційних витрат за кредитом з 13 167,65 грн до 14 638,61 грн, розмір інфляційнихвитрат за відсотками з 20 411,72 грн до 14 923,16 грн.
В решті рішення залишено без змін.
Змінюючи рішення суду першої інстанції, апеляційний суд виходив з того, що, визначаючи розмірзаборгованості за кредитним договором, суд першоїінстанції не врахував, що нарахування кредитором відсотків за підвищеною ставкоювідбулося з порушенням вимогстатті 1056-1 ЦК України та пункту 2.7 кредитного договору. Крім того, розмір заборгованості за відсотками в сумі 180 091,36 грн кредитор визначив за період з 16 грудня 2011 року до 25 травня 2018 року.Разом з тим 12 червня 2017 року кредитор направив позичальнику та майновому поручителю вимогу про дострокове виконання зобовʼязань за кредитним договором, чим змінив строку дії кредитного договору, а тому втратив право нараховувати відсотки після зміни строку договору після 13 червня 2017 року. Тому до розміру заборгованості не підлягають зарахуванню відсотки, що нараховані позивачем за період з 13 червня 2017 року до 25 травня 2018 року.
Крім того, суд врахував те, що останній платіж за тілом кредиту та за відсотками ОСОБА_2 здійснив 15 березня 2013 року. Оскільки за умовами пункту 4.4 кредитного договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив на 91 день післяпорушення строківсплати боргу за тілом кредиту та відсотками, то післязміни строку виконання зобовʼязання (16 липня 2013 року) усі наступніплатежі, передбачені графікомсплати щомісячнихплатежів, не мають правового значення, оскільки за вимогою пункту 4.4 кредитного договору позичальник зобовʼязанийбув повернути кредит у повному обсязі до вказаної дати.
Такожапеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції про те, що банком не пропущено строк позовної давності для зверненнядо суду з цим позовом.
Короткий зміст вимог та доводівкасаційної скарги
У вересні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 14 вересня 2020 року та постанову Житомирськогоапеляційного суду від 10 серпня 2021 року, в якій він просить скасувати оскаржувані судові рішення та відмовити в задоволенні позову повністю.
Підставою касаційного оскарження, з урахуванням уточненої позовної заяви, заявник зазначає те, що суди неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права. Суди не врахували висновки Верховного Суду, викладеніу постановах Верховного Суду від 24 червня 2020 року в справі № 757/30494/15, від 30 січня 2019 року в справі № 905/2324/17(пункт 1 частинидругої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга мотивована тим, що нарахування відсотків банк мав припинити після спливу 90 днів від дати припинення боржником виконання своїх обов`язків за кредитним договором, а не після направлення вимоги про дострокове повернення кредиту, як зазначила апеляційна інстанція.
Крім того, заявник не погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що банк не пропустив строк звернення до суду з цим позовом. Зазначає, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не вчиняли будь-яких дій щодо визнання боргу за тілом кредиту, а звертались до банку з приводу зменшення відсоткової ставки і реструктуризацію заборгованості за відсотками, проте суд апеляційної інстанції безпідставно зробив висновок про те, що заяви від 24 листопада 2015 року, від 07 квітня 2016 року, від 18 жовтня 2016 року стосуються визнання боргу і по тілу кредиту. Крім того, в текстізаяв відсутнє посилання на будь-якісуми боргу, абоїх визнання, тому є помилковим висновок про те, щоборжник вчинив дії, щосвідчать про визнання боргу за тілом кредиту. Тому заявник вважає, що строк позовної давності для стягнення заборгованості за тілом кредиту не переривався ніякими діями позичальника або іпотекодавця і є таким, що сплив 17 квітня 2016 року, і в її стягненні має бути відмовлено судом.
Останній платіж за тілом кредиту позичальник здійснив 17 січня 2013 року, а тому відповідно до пункту 4.4 цього договору строк користування кредитом вважається таким, що сплив, через 90 днів після сплати боржником останнього платежу, відповідно термін позовної давності щодо вимоги по тілу кредиту сплив 16 квітня 2016 року, і підставі для його поновлення відсутні.
Оскільки термін користування кредитом є таким, що сплив 16 квітня 2013 року, а зобов`язання по сплаті процентів за фактичний час користування кредитом аналогічно припинились 16 квітня 2013 року, то сума виплат, здійснених ОСОБА_2 по відсотках в період часу з 20 лютого 2017 року заявник вважає переплатою.
Також зазначає, що ухвалою Богунського райсуду м. Житомира від 20 листопада 2019 року замінено позивача АТ "Укрсоцбанк" на його правонаступника АТ "Альфа-Банк". Проте в резолютивній частині рішення судів першої та апеляційної інстанцій суди помилково зазначили позивачем - АТ "Укрсоцбанк", права якого не порушені в цьому спорі. А інтереси сторони позивача АТ "Альфа-Банк" залишились не вирішеними.
Рух справи у суді касаційноїі нстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у ційсправі, витребувано цивільну справу з Богунського районного суду м. Житомира.
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла витребувана цивільна справа.
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Доводи інших учасників справи
У грудні 2021 року АТ "Альфа-Банк" надіслало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційнускаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що16 грудня 2011 року між Акціонерно-комерційнимбанком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_2 укладено договір кредиту № 281СІ10111216001, згідно з умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит в розмірі 200 000,00 грн на строк до 15 грудня 2018 року (т. 1 а. с. 37-42).
Відповідно до умов кредитного договору сторони встановили як строк дії договору (пункт 1.1.1 договору), так і строки виконання зобовʼязаньзі щомісячним погашеннямзаборгованості (пункти 1.1.1, 2.4 договору).
Відповідно до підпункту 3.2.3 пункту 3.2кредитного договору кредитор має право вимагати дострокового повернення кредиту, нарахованих процентів, сплатикомісії та можливих штрафнихсанкцій у разі затриманняпозичальником сплати кредиту (частини кредиту) та/або процентівщонайменше на три календарні місяці.
Відповідно до підпункту 3.3.14 пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний протягом 60-ти календарних днів з дати одержання письмового повідомлення кредитора, достроково повернути в повному обсязі кредит, нараховані проценти, комісії, а також можливо штрафні санкції (пеню, штраф) у випадку, передбаченому, зокрема пунктом 3.2.3 кредитного договору.
Відповідно до підпунктів 3.3.7, 3.3.8пункту 3.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний забезпечувати оплату процентів за використання кредиту в порядку та в розмірі, визначеному пунктами 1.1, 2.4, 2.7 цього договору, та комісії в розмірах та в порядку, передбачених цим договором; забезпечувати своєчасне та в повному обсязі погашення кредиту ізнарахованими процентами за фактичний час його використання та можливими тарифнимисанкціями в порядку, визначеному пунктами 1.1, 2.4 цього договору.
У пункті 4.4 кредитного договору сторони погодили, що у разі невиконання (неналежноговиконання) позичальником обов`язків, визначених підпунктами 3.3.7, 3.3.8 цього договору, протягом більше ніж 90 (дев`яносто) календарних днів, строк користування кредитним договором вважається таким, що сплив.
Згідно з пунктом 7.2 кредитного договору всіповідомлення за кредитним договором будуть вважатися зроблениминалежним чином, у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, курʼєром, телеграфом за зазначеними адресами сторін, або вручені особистопід розписку про отримання. Датою отримання таких повідомлень буде вважатися: у випадку надісланнярекомендованим листом - дата поштового штемпеля відділу звязку одержувача.
З метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 16 грудня 2011 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено іпотечний договір № 281СІ10111216001/заст, предметом якого є спірний житловий будинок та земельна ділянка (т. 1 а. с. 48, 49).
Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 договору іпотеки у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених основним договором, іпотекодаржатель має право задовольнити свої забезпечені іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. У разі порушення іпотекодавцемобов`язків, встановлених цим договором, іпотекодаржатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов`язання, а в разі йогоневиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Підпунктом 4.6.2 пункту 4.6 договору іпотекивизначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертаєстягнення на предмет іпотеки в один із наступних способів, зокрема шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчогопровадження.
У звʼязку з невиконанням ОСОБА_2 зобовʼязань за кредитним договором від 16 грудня 2011 року№ 281СІ10111216001 станом на 25 травня 2018 року у нього утворилась заборгованість у розмірі 385 817,93 грн, яка включає заборгованість за кредитом - 166 666,70 грн; заборгованість за відсотками - 180 091,36 грн; розмірінфляційних витрат за кредитом - 17 075,28 грн; розмір інфляційнихвитрат за відсотками - 21 984,59 грн.
12 червня 2017 року ПАТ "Укрсоцбанк" направило на адресу ОСОБА_2 та адреси ОСОБА_1 вимоги про усунення порушень та добровільне виселення,в яких проінформовано про розмір заборгованості за кредитним договором, що станом на 25 травня 2017 року становить в сумі 456 376,05 грн, попереджено про намір звернути стягнення на предмет іпотеки в порядку, передбаченому статтею 37 Закону України "Про іпотеку" в разі невиконання вимоги. Крім того, повідомлено, що у разі не усунення порушень основного зобов`язання ПАТ "Укрсоцбанк" вимагає добровільно звільнити всіма мешканцями житлове приміщення, яке є предметом іпотеки (т. 1 а. с. 57-59).
25 серпня 2017 року приватним нотаріусомКиївського міськогонотаріального округу Чуловським В. А. вчинено виконавчий напис за № 17265 щодо звернення стягнення на зазначеневище нерухоме майно на суму 342 102,51 грн за період з 20 квітня 2017 року до 25 травня 2017 року (т. 1 а. с. 98).
Проте постановою Житомирського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року у справі № 295/4839/18 вказанийвиконавчий напис від 25серпня 2017 року № 17265 визнано таким, що не підлягає виконанню (т. 1 а. с. 152-154).
Згідноз довідкою від 14 травня 2018 року № 04.22-07/5632 станом на 14травня 2018 року ОСОБА_2 в період з 16грудня 2011 року до 13 травня 2018 року сплачено всього 123 917,88 грн заборгованості за кредитним договором № 281СІ10111216001, з якої 33 333,30 грн - на основну заборгованість по кредиту та 90 584, 58 грн - заборгованості по відсоткам за кредитом.
Останній платіж за тілом кредиту та за відсотками ОСОБА_2 здійснив 15 березня 2013 року.
24листопада 2015 року, 07 квітня 2016 року та 18 жовтня 2016 року відповідач звертався до начальника управління примусового погашеннязаборгованості банку про реструктуризацію заборгованості за договором кредиту від 16 грудня 2011 року№ 281СІ10111216001 та з проханням пролонгації вказаного договору на 7 років, встановленням відсоткової ставки на перший рік реструктуризації на рівні 10,1 % річних, з другого року відсоткову ставку встановити на рівні 19,9 % річних та сплати простроченихвідсотків з другого року до кінця дії договору (т. 1 а. с. 217-222).
Відповідно до звіту про експертну оцінку ринкова вартість житлової нерухомості загальною площею 168,20 кв. м, житловою площею 75,50 кв. м та земельної ділянки площею 0,0725 га (кадастровий номер 1810136300:03:029:0109), призначеної для обслуговування жилого будинку і господарських будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, проведеної 01 червня 2018 року, становить 1 397 544,00 грн (53 500,00 дол. США).
Встановлено, що 21 грудня 2018 року ОСОБА_1 під час розгляду справизвернувся до судуіз заявою про застосування строку позовної давності.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду