Постанова
Іменем України
10 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 303/6079/17
провадження № 61-4747св20
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Грушицького А. І.,
суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2,
відповідачі: Івановецька сільська рада, ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4,
треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року у складі колегії суддів: Фазикош Г. В., Кожух О. А., Куштана Б. П.,
у справі за позовом ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, до Івановецької сільської ради, ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_5, про визнання недійсним та скасування рішення сільської ради,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, звернулася з позовом до Івановецької сільської ради, ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, треті особи: Головне управління Держгеокадастру у Закарпатській області, ОСОБА_5, у якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просила суд:
1) визнати недійсним та скасувати рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку у АДРЕСА_1";
2) визнати недійсним та скасувати рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, площею 0, 2876 га для ведення особистого селянського господарства у АДРЕСА_1".
Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно з рішенням Івановецької сільської ради Мукачівського району (35 сесії 5 скликання) від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки" ОСОБА_3 було передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_1
(далі - земельні ділянки).
При прийнятті спірних рішень органом місцевого самоврядування допущено ряд суттєвих процедурних порушень, які призвели до неправомірного виділення у приватну власність відповідача ОСОБА_3 цих земельних ділянок. Унаслідок таких дій Івановецької сільської ради порушено права позивача та третьої особи ОСОБА_5, які є фактичними власниками суміжних земельних ділянок.
Івановецька сільська рада Мукачівського району, вийшовши за межі своїх повноважень, повторно передала у власність відповідача земельні ділянки, які на підставі попередніх рішень вказаного органу місцевого самоврядування у 2009 році вже були виділені та передані у власність позивачеві ОСОБА_1, що підтверджується відповідними документами (листами, актами, протоколами допиту свідків) та констатує істотні конфігуративні порушення при виділенні у власність
ОСОБА_3 земельних ділянок, загальний розмір яких збільшився з 0,4846 га до 0,5376 га, а розмір земельної ділянки позивача зменшився на різницю між вказаними цифровими величинами.
Посилаючись на зазначені обставини, ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, просила суд задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 26 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не доведено протиправність прийнятих сільською радою рішень про надання відповідачеві земельних ділянок у власність у 2010 році. Позивач не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження того факту, що її право власності на належні земельні ділянки порушується, не визнається, оспорюється відповідачами, або щось перешкоджає їй у вільному володінні та розпорядженні своєю власністю (накладка меж земельних ділянок та ін.), а тому, як наслідок, не доведено неправомірність виділення у власність відповідачу земельних ділянок.
Вказаний висновок суду зумовлює також відсутність необхідності у детальному аналізі, перевірці та дослідженні хронології подій щодо процедурних моментів прийняття радою спірних рішень, оскільки судом не встановлено фактичних даних, які б свідчили про порушення прав позивача.
При цьому суд першої інстанції не взяв до уваги клопотання відповідача про застосування до спірних правовідносин строків позовної давності, оскільки вважав за необхідне відмовити у задоволенні позову у зв`язку з безпідставністю позовних вимог.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 14 травня 2019 року провадження у справі зупинено до залучення правонаступника позивача ОСОБА_1, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, а ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 15 жовтня 2019 року провадження у цій справі поновлено.
Ухвалою Закарпатського апеляційного суду від 24 жовтня 2019 року до участі у справі залучено ОСОБА_2 як правонаступника позивача ОСОБА_1 .
Постановою Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, задоволено.
Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 26 лютого 2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення.
Позов ОСОБА_1, правонаступником якої є ОСОБА_2, задоволено. Рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки ОСОБА_3, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та земельної ділянки площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства" визнано недійсним.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив із того, що надання земельних ділянок у власність відповідачеві здійснено
з порушенням земельного законодавства, а саме: без розроблення проектів землеустрою, з порушенням ряду процедурних питань (без проекту водовідведення, без технічної документації, без погодження з суміжними землекористувачами). Крім того, земельні ділянки виділено незважаючи
на існування попереднього рішення Івановецької сільської ради
від 11 листопада 2009 року. Внаслідок цього за господарством
ОСОБА_3 рахується земельна ділянка в більшому розмірі, ніж була до прийняття 19 травня 2010 року оспорюваних рішень Івановецькою сільською радою. Водночас у позивача навпаки рахується земельна ділянка в меншому розмірі. З огляду на зазначене, має місце порушення прав позивача як власника суміжної земельної ділянки, а тому позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про застосування позовної давності, суд апеляційної інстанції виходив із того, що спір між сторонами триває з 2012 року, а про факт переривання строків позовної давності свідчать судові рішення в інших справах, ухвалених між цими самими сторонами, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню положення частини другої статті 264 ЦК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2020 року ОСОБА_3 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, підписану представником ОСОБА_6, на постанову Закарпатського апеляційного суду від 30 січня 2020 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 травня 2020 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з Мукачівського міськрайонного суду.
У вересні 2020 року ОСОБА_4 подав до Верховного Суду клопотання про залучення його до участі у справі в якості правонаступника відповідача у справі ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 04 лютого 2021 року зупинено касаційне провадження у справі до залучення до участі у справі правонаступника.
Ухвалою Верховного Суду від 18 березня 2021 року поновлено касаційне провадження у справі та залучено ОСОБА_4 до участі у справі
№ 303/6079/17 як правонаступника ОСОБА_3 .
Ухвалою Верховного Суду від 03 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті
Як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на пункт
1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки судом апеляційної інстанції застосовано положення статті 264 ЦК України без урахування правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц, від 05 лютого 2020 року у справі
№ 372/1584/16-ц, від 24 травня 2017 року у справі № 544/525/15-ц,
від 18 грудня 2018 року у справі № 911/544/16.
У вказаних справах, зокрема, зроблено висновок про те, що обов`язковою умовою переривання позовної давності шляхом пред`явлення позову також є дотримання вимог процесуального закону щодо форми та змісту позовної заяви, правил предметної та суб`єктної юрисдикції (підвідомчості) та інших, порушення яких перешкоджає подальшому провадженню у справі.
Не перериває перебігу позовної давності подання позову з недодержанням правил підсудності, а також з іншим предметом спору та іншими матеріально-правовими підставами.
Апеляційний суд не звернув уваги на те, що позивач у вересні 2012 року зверталася з позовом про визнання недійсними рішень Івановецької сільської ради Мукачівського району від 19 травня 2010 року в порядку адміністративного судочинства, що свідчить про відсутність факту переривання позовної давності.
У подальшому у серпні 2013 року ОСОБА_1 звернулася з позовом у порядку цивільного судочинства, проте 09 грудня 2013 року вона подала заяву про відмову від позову в частині оскарження рішень Івановецької сільської ради Мукачівського району від 19 травня 2010 року та 21 грудня 2010 року, яка прийнята ухвалою суду від 21 січня 2014 року, а провадження у справі закрито. Повторно ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом лише 24 жовтня 2017 року, тобто з пропуском визначеного законом трирічного строку позовної давності навіть із дня закриття провадження у справі і не подавала клопотання про поновлення такого строку. Крім того, апеляційний суд, відмовляючи в задоволенні клопотання відповідача про застосування позовної давності, не вказав, коли в позивача виникло право на звернення до суду, коли вона дізналася про порушення свого права, коли позовна давність була перервана та з якого моменту перебіг розпочався заново.
Касаційна скарга також мотивована порушенням норм процесуального права, оскільки судом допущено до участі у розгляді справи як представника позивача ОСОБА_2 (правонаступника
ОСОБА_1 ) - ОСОБА_7 за відсутністю документів, що підтверджують його повноваження, передбачених статтею 62 ЦПК України.
Доводи інших учасників справи
У липні 2020 року ОСОБА_2 як правонаступник ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_4, у якому просить у задоволенні касаційної скарги відмовити.
Відзив мотивовано безпідставністю та необґрунтованістю доводів касаційної скарги, оскільки процесуальних порушень у частині допуску до розгляду справи представника ОСОБА_2 - ОСОБА_7 судом апеляційної інстанції не допущено, повноваження представника підтверджені нотаріально посвідченою довіреністю.
Посилання касаційної скарги на пропуск позовної давності ґрунтуються на припущеннях, є помилковими та необґрунтованими.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що рішенням Івановецької сільської ради
від 11 листопада 2009 року "Про надання дозволу на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку" вирішено:
1) надати дозвіл на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків та ведення особистого селянського господарства в селах Клячаново, Іванівці, Старе Давидково в межах населених пунктів згідно з додатком № 1, 2, 3;
2) пропонувати громадянам замовити в організаціях, які мають відповідні дозволи (ліценції), виготовити технічну документацію щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку.
У додатку № 1 до цього рішення міститься перелік фізичних осіб, яким надано дозволи на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування житлових будинків і для ведення особистого селянського господарства.
Додатком № 1 передбачено, зокрема, що ОСОБА_1 (у списку № 47) надаються відповідні дозволи на виготовлення технічної документації щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,2605 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2, а ОСОБА_3
(у списку № 48) надаються відповідні дозволи на земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва і обслуговування житлового будинку та на земельну ділянку площею 0,2346 га для ведення особистого селянського господарства на АДРЕСА_2 (а. с. 15-29, т. 1).
Рішенням Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області від 19 травня 2010 року ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою (а. с. 10, 11, т. 1).
Право власності ОСОБА_3 на зазначені земельні ділянки підтверджується державними актами серії ЯЛ № 424466 від 10 листопада 2011 року та серії ЯЛ № 424467 від 10 листопада 2011 року.
У справі № 0707/8356/12 ОСОБА_1 у вересні 2012 року звернулася до суду із позовом до Івановецької сільської ради Мукачівського району, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_9, ОСОБА_3, про визнання протиправним та скасування рішення Івановецької сільської ради 35 сесії 5 скликання від 19 травня 2010 року "Про передачу у власність земельної ділянки", згідно з яким ОСОБА_3 передано у власність земельні ділянки площею 0,25 га для будівництва та обслуговування житлового будинку на АДРЕСА_1 та площею 0,2876 га для ведення особистого селянського господарства за цією ж адресою, та зобов`язання Івановецьку сільську раду переглянути рішення щодо задоволення заяви
ОСОБА_3 із дотриманням вимог чинного законодавства.
Постановою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 11 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2015 року,
у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 березня 2018 року вказані судові рішення скасовано та закрито провадження у справі у зв`язку з порушенням правил юрисдикції, оскільки спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства (а. с. 163, 164, т. 2).
У серпні 2013 року ОСОБА_1, ОСОБА_5 звернулися до суду з позовом до Івановецької сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, державного підприємства "Закарпатгеодезцентр",
ОСОБА_3, Управління Держгеокадастру у Мукачівському районі Закарпатської області, третя особа - Державна інспекція сільського господарства у Закарпатській області, про визнання недійсними
рішень органу місцевого самоврядування, державних актів на право власності на земельну ділянку та скасування їх державної реєстрації
(справа № 303/5473/13-ц).
Ухвалою Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області
від 21 січня 2014 року заяву ОСОБА_1, ОСОБА_5 про відмову від позовних вимог у частині визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування задоволено, провадження у справі в цій частині закрито. Ухвала набрала законної сили.
Відповідно до акта перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 11 жовтня 2013 року Державною інспекцією сільського господарства України в Закарпатській області встановлено, що рішення 35 сесії 5 скликання Івановецької сільської ради від 19 травня 2010 року про передачу в приватну власність ОСОБА_3 земельних ділянок не в повній мірі відповідає вимогам пп. 1, 2 статті 118, 158, 159 ЗК України (а. с. 125, 126, т. 1).
Відповідно до відповіді прокуратури Мукачівського району Закарпатської області від 24 квітня 2014 року, наданої ОСОБА_1 та ОСОБА_5, надання ОСОБА_3 земельних ділянок на підставі рішень Івановецької сільської ради від 19 травня 2010 року здійснено
без розроблення проектів землеустрою, а на підставі технічної документації, що свідчить про порушення статті 118 ЗК України. Встановлено, що причиною спору, який виник між землекористувачами земельними ділянками на АДРЕСА_2, АДРЕСА_1, АДРЕСА_3, є незгода зі встановленими межами при наданні земельної ділянки ОСОБА_3 (а. с. 36, т. 1).
У судовому засіданні в апеляційній інстанції представник Івановецької сільської ради (голова ради Мишкулинець М. М.) позов визнав та пояснив, що оспорюване рішення Івановецької сільської ради від 19 травня 2010 року прийняте помилково. Івановецька сільська рада прийняла рішення без погодження сторін. Оспорюване рішення сільської ради було прийнято на підставі заяви ОСОБА_3, яку остання фактично не писала. Заява була написана її дочкою, повноважень на вчинення такої дії остання не мала. Внаслідок прийняття оспорюваного рішення частка земельної ділянки, яка перебувала у користуванні позивача, перейшла до відповідача. Аналогічні пояснення було надано під час розгляду справи в суді першої інстанції
(а. с. 55, т. 1).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення
від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Відповідно до статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Перевіривши наведені у касаційні скарзі доводи, врахувавши аргументи, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Оскаржуване судове рішення відповідає вказаним вимогам закону.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.