ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 607/12237/20
провадження № 51- 1343 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М. Фоміна С. Б.,
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Шевченко О. О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Молиня Р. П. на вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2020 року та ухвалу Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 рокуу кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020210010001668, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, котрий народився у м. Тернопіль, зареєстрований та проживає на АДРЕСА_1, раніше неодноразово судимий, останній раз - 22 грудня 2017 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 185, ч.2 ст. 15 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК) та на підставі ч. 1 ст. 70 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки; за ч. 1 ст. 357 КК - до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
Цим же вироком ОСОБА_1 визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
Прийнято рішення щодо речових доказів та процесуальних витрат.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він 16 липня 2020 року приблизно о 14:45, перебуваючи на території ринку, що по вул. Живова, 9 у м. Тернополі, неподалік магазину "Світоч", діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, підійшовши до ОСОБА_2, відкрито викрав із її сумочки грошові кошти і банківську карту "ПриватБанк", після чого з викраденим покинув місце вчинення злочину, спричинивши потерпілій матеріальну шкоду на загальну суму 300 грн.
Також органом досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, за наступних обставин.
12 липня 2020 року приблизно о 16:20 ОСОБА_1, перебуваючи на території ринку, що по вул. Оболоня, навпроти будинку № 49 у м. Тернополі, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, скориставшись відсутністю продавця, увійшов до торгового кіоску 77-ш, де взяв із металевої шкатулки грошові кошти, чим спричинив потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на загальну суму 9 200 грн.
За результатами судового розгляду обвинувачення за епізодом від 12 липня 2020 року не знайшло свого підтвердження, а тому вироком суду ОСОБА_1 було визнано невинуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК, та виправдано у зв`язку з недоведеністю вчинення ним вказаного злочину.
Ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 18 травня 2021 року вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 21 грудня 2021 року щодо ОСОБА_1 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Молинь Р. П. зазначає, що вирок місцевого суду та ухвала суду апеляційної інстанції щодо ОСОБА_1 є незаконними у зв`язку з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що зібрані у кримінальному провадженні докази обвинувачення є недопустимими та недостатніми для доведення винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено. Зазначені обставини не отримали належної оцінки суду апеляційної інстанції, який всупереч приписам статей 404, 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) всіх доводів сторони захисту не перевірив, обґрунтованих відповідей на них не дав, безпідставно залишив без задоволення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів та залишив вирок суду першої інстанції без зміни.
Позиції інших учасників судового провадження
У судовому засіданні прокурор Шевченко О. О. заперечувала проти задоволення касаційної скарги захисника Молиня Р. П. та просила залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Мотиви Суду
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення суду першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому він уповноважений лише перевіряти правильність застосування судом норм матеріального й процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до положень ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого.
Отже, касаційний суд не перевіряє судових рішень у частині неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження. Натомість зазначені обставини були предметом перевірки суду апеляційної інстанції.
Залишаючи без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та його захисника Молиня Р. П., в яких порушувалися питання невинуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, за які його засуджено, а також недопустимості та недостатності доказів сторони обвинувачення для доведення його винуватості, апеляційний суд, навівши мотиви прийнятого рішення та не встановивши істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які би перешкодили суду першої інстанції повно і всебічно розглянути справу, обґрунтовано залишив вирок місцевого суду без зміни.
Переглянувши вирок в межах доводів апеляційних скарг, перевіривши в апеляційному порядку обставини, встановлені судом першої інстанції, а також обговоривши доводи сторони захисту, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що досліджені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 94 КПК та покладені в основу вироку докази, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4 і ОСОБА_5, дані протоколів слідчих дій та інших письмових документів, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 186, ч. 1 ст. 357 КК.
Такий висновок суду апеляційної інстанції достатньо мотивований й ґрунтується на даних, які були належним чином перевірені апеляційним судом та змістовно наведені в ухвалі.
Так, під час розгляду кримінального провадження місцевим та апеляційним судами ОСОБА_1 не заперечував, що у вказаний день та час намагався скористатися у магазині чужою банківською карткою для оплати придбаних товарів, однак наполягав, що він не викрадав її, а знайшов поблизу магазину.
Разом із цим, твердження засудженого, що він не викрадав банківської картки, були предметом перевірки судів першої та апеляційної інстанцій, і обґрунтовано визнані такими, що спростовуються іншими доказами кримінального провадження, а саме: показаннями потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 та даними протоколів слідчих дій, які є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та не викликають сумнівів у їх достовірності.
Зокрема, потерпіла ОСОБА_2 у своїх показаннях, наданих у місцевому суді, зазначила, що після того як на неї наштовхнувся невідомий чоловік, вона виявила відсутність банківської карти та грошових коштів у своїй сумці про що вона одразу повідомила свого хлопця ОСОБА_5, котрий в цей час перебував поруч. Надалі вона повідомила банк про викрадення картки, яку було відразу заблоковано, а згодом працівники банку повідомили ОСОБА_2, що її картою намагалися скористатися в магазині.
Вказане підтвердив у своїх показаннях в суді першої інстанції й свідок ОСОБА_5, котрий був очевидцем події, оскільки в той день знаходився поруч з потерпілою.
Надаючи оцінку доводам касаційної скарги захисника про істотне порушення судом першої інстанції вимог кримінального процесуального закону, яке, на його думку, полягає у тому, що суд ухвалив вирок на недопустимих доказах, а саме: даних протоколів добровільної видачі та пред`явлення особи для впізнання за фотознімками, оскільки вони проведені неуповноваженими особами та з порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а також протоколу огляду, який є похідним доказом, то колегія суддів виходить з наступного.