ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 753/8631/19
провадження № 51-3855 км 21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Бородія В. М.
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Круценко Т. В.,
захисника Шимка А. П.,
засудженого ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Шимка А. П., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_1, на вирок Дарницького районного суду м. Києва від 3 лютого 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 5 травня 2021 року щодо ОСОБА_1 у кримінальному провадженні, дані про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018100020001840, за обвинуваченням
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Дарницького районного суду м. Києва від 3 лютого 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 286 КК та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі положень ст. 75 КК звільнено ОСОБА_1 від відбування основного покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки. На підставі вимог ст. 76 КК покладено на ОСОБА_1 наступні обов`язки: не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до ОСОБА_1 "Про відшкодування матеріальної та моральної шкоди" ухвалено задовольнити частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 матеріальну шкоду в сумі 54915 гривень 95 копійок.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 100 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 витрати на правову допомогу в сумі 15 000 гривень.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 7311 гривень 80 коп. на користь держави.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 5 травня 2021 року вирок Дарницького районного суду м. Києва від 3 лютого 2021 року щодо ОСОБА_1 у частині вирішення цивільного позову - скасовано з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.
Згідно з вироком 8 лютого 2018 року приблизно об 11 години 07 хвилин, ОСОБА_1 керуючи автомобілем марки "Ford Focus", державний номерний знак НОМЕР_1, допустив порушення вимог пп. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 року №1306 (далі - ПДР), що виразились в тому, що він, керуючи вищевказаним транспортним засобом, під час початку руху по другорядній дорозі вулиці Вересневої м. Києва, в напрямку вулиці Тростянецької і виїзду на нерегульоване перехрестя з вулицею Російською, не переконався, що даний маневр буде безпечним і не створить небезпеки іншим учасникам дорожнього руху, не надавши перевагу в русі велосипедисту ОСОБА_2, що рухався по головній дорозі проїзної частини вулиці Російської в напрямку вулиці Санаторної, внаслідок чого, з необережності, допустив наїзд на останнього.
Порушення ПДР водієм ОСОБА_3 знаходяться в причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме: заподіянню велосипедисту ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень.
Таким чином, ОСОБА_1, будучи особою, яка керує транспортним засобом, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, тобто скоїв злочин, передбачений ч. 2 ст. 286 КК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Шимко А. П. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду, провадження у справі закрити за відсутністю складу кримінального правопорушення, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність.
Захисник зазначає, що вирок суду першої інстанції ухвалено на підставі недопустимих доказів, оскільки відсутнє підтвердження внесення відомостей до ЄРДР, відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР та початку досудового розслідування, відомості до ЄРДР не було внесено невідкладно після завершення огляду місця події, не визначено в установленому порядку місце проведення досудового розслідування.
Захисник вважає, що з огляду на відсутність у матеріалах кримінального провадження постанов про призначення групи слідчих та групи прокурорів, їх повноваження не підтверджено у встановленому законом порядку.
Захисник зазначає, що до матеріалів кримінального провадження не долучено медичну документацію потерпілого, на підставі якої сформовані висновки судово-медичної експертизи.
Захисник вважає, що порушено право на захист засудженого через те, що судами попередніх інстанцій не з`ясовано чи зрозумілі засудженому ОСОБА_1 його права та обов`язки.
Зазначає, що неповно зафіксовано хід судового розгляду за допомогою технічних засобів, зокрема у матеріалах кримінального провадження відсутній аудіозапис судового засідання від 2 лютого 2021 року.
На думку захисника, при ухваленні вироку судом не дотримано стандарт доказування "поза розумним сумнівом" у зв`язку з тим, що суд, неправильно оцінивши докази у справі, дійшов помилкового висновку про допущені порушення Правил дорожнього руху засудженим ОСОБА_1, а відтак і наявність у діях останнього складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК, тобто неправильно застосував кримінальний закон, який не підлягав застосуванню.
Захисник вважає, що ні органом досудового розслідування, ні судом не встановлено місце вчинення ДТП. З огляду на зазначене, судами попередніх інстанцій, на думку захисника, не усунуті суперечності в оцінці протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого.
Зазначає, що, ухвалюючи вирок, суд першої інстанції не дослідив та не надав оцінку висновку експерта від 13 серпня 2018 року. Суди попередніх інстанцій дійшли передчасних висновків, відмовляючи у прийнятті до уваги висновку експерта ОСОБА_4 від 29 січня 2021 року, судом не було допитано експерта ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_6 .
Захисник вважає, що призначене покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Захисник зазначає, що сума покладених на засудженого судових витрат підлягає зменшенню на 2654, 90 грн, що відповідатиме, на його думку, ч. 1 ст. 124 КПК.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Круценко Т. В. заперечувала проти задоволення поданої касаційної скарги захисника.
У судовому засіданні захисник Шимко А. П. підтримав доводи касаційної скарги частково.
Засуджений ОСОБА_1 підтримав доводи касаційної скарги повністю.
У письмових запереченнях, поданих у порядку ст. 431 КПК, потерпілий ОСОБА_2 та його представник Гарницький П. П. просили задовольнити касаційну скаргу частково, змінити вирок суду першої інстанції, залишивши його в частині призначеного покарання без зміни, задовольнити у повному обсязі пред`явлений цивільний позов.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому за правилами ч. 1 зазначеної норми суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Неповнота та однобічність судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, враховуючи наведені вимоги закону, не можуть бути предметом перегляду суду касаційної інстанції.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 ґрунтуються на всебічно досліджених та оцінених судом доказах.
Зокрема, суд поклав в основу обвинувального вироку показання потерпілого ОСОБА_2, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 . Також суд дав оцінку протоколом огляду місця ДТП, в якому зафіксована ділянка проїзної частини на перехресті вул. Вересневої та вул. Російської, де відбулась ДТП із зображенням на фототаблиці та схемі ДТП транспортних засобів. Зауважень та застережень до даного протоколу не було ні в ОСОБА_1, ні в потерпілого; відповіді КП "Центр організації дорожнього руху", згідно якої на перехресті вул. Російська та вул. Вереснева не передбачений світлофорний об`єкт; висновку експерта № 12-1/1099 від 25 червня 2018 року, згідно якого на момент огляду автомобіля "Форд" гальмівна система, система рульового керування та ходова частина знаходились в працездатному стані; протоколу слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_2, під час якого останній на ділянці, де сталась ДТП, підтвердив механізм виникнення ДТП.
Дослідженням висновку експерта № 12-2/253 від 11 березня 2019 року судом встановлено, що під час перебігу подій, які досліджуються судом, а саме в даній дорожній ситуації, яка передувала ДТП - водій автомобіля "Форд" засуджений ОСОБА_1 мав технічну можливість уникнути ДТП шляхом виконання вимог пп. 10.1, 16.11 ПДР України, та невідповідність вимогам цих пунктів вбачається в діях засудженого ОСОБА_1 та є причиною ДТП. В свою чергу в діях потерпілого ОСОБА_2 з технічної точки зору також експертом встановлено невідповідності вимогам п. 16.12 ПДР, що також є причиною виникнення ДТП.
Дослідженням висновку експерта № 042-639-2019 від 19 квітня 2019 року встановлено, що внаслідок ДТП, обставини якого досліджувалися судом, потерпілий ОСОБА_2 отримав тяжкі тілесні ушкодження.
У судовому засіданні допитувалися експерти, які підтвердили ці висновки.
Суд касаційної інстанції вважає, що зібрані у справі докази, які поклав суд в основу обвинувального вироку, є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх достовірності та у своїй сукупності в достатній мірі підтверджують фактичні обставини кримінального правопорушення, які викладені при формулюванні обвинувачення, а саме те, що дії засудженого ОСОБА_1 не відповідали зазначеним вище вимогам Правил дорожнього руху України і знаходяться в причинному зв`язку з настанням дорожньо-транспортної пригоди та її суспільно небезпечними наслідками, а доводи захисника про неналежне встановлення події цього злочину та місця вчинення ДТП є необгрунтованими.
Порушення учасником дорожнього руху правил саме по собі не виключає винуватість іншого учасника руху і створення небезпеки учасником дорожнього руху. У випадку виникнення ДТП за участю декількох водіїв наявність чи відсутність в їх діях складу злочину потребує встановлення причинного зв`язку між діянням (порушенням правил безпеки дорожнього руху) кожного з них та наслідками, що настали, тобто з`ясування ступеня участі кожного з них у спричиненні злочинного наслідку.
У даному кримінальному провадженні суд встановив у вироку, які саме порушення ПДР стали причиною настання наслідків у виді тяжких тілесних ушкоджень, передбачених ч. 2 ст. 286 КК, тобто перебували у причинному зв`язку з ними, а які могли лише сприяти порушенню правил, що викликали наслідки. Зокрема, суд встановив, що причиною ДТП та наслідків від нього є порушення саме засудженим ОСОБА_1 пп. 10.1, 16.11 Правил дорожнього руху України. Недотримання вимог зазначених Правил потерпілим ОСОБА_2, який внаслідок даної ДТП отримав тяжкі тілесні ушкодження, не виключає відповідальності за їх порушення із засудженого.
Суд обґрунтовано не взяв до уваги досліджений у судовому засіданні висновок експерта Скорохода К. М. № 18 від 29 січня 2021 року, оскільки з вказаного висновку вбачається невідповідність вихідних даних фактичним обставинам, встановленим судом. Крім того, згідно обґрунтованих висновків суду на недопустимість експертного дослідження № 18 від 29 січня 2021 року вказує та обставина, що у цьому висновку експертом досліджувалось дорожня ситуація, де ДТП сталась на пішохідному переході, проте потерпілий заперечував, що рухався на велосипеді по пішохідному переході, а навпаки зазначив, що здійснював рух по проїзній частині, обставини чого підтверджені допитаним у судовому засіданні експертом ОСОБА_9 .
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що засудженому ОСОБА_1 були надані всі передбачені законом можливості для реалізації його права на захист.
Матеріали провадження містять відомості про реалізацію засудженим цього права, а саме він надавав усні пояснення з приводу обвинувачення, мав можливість збирати і подавати докази, брав особисту участь у кримінальному провадженні. Суд сприяв в реалізації права на захист шляхом роз`яснення його прав, що випливає з журналів підготовчого судового засідання, судових засідань в судах першої та апеляційної інстанції.