ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
15 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 281/264/18
провадження № 51-248 км 22
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Булейко О. Л.,
суддів Анісімова Г. М., Фоміна С. Б.
за участю:
секретаря судового засідання Мінтенка Ю. В.,
прокурора Нескородяного А. М.,
потерпілої ОСОБА_1
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Бугайова М. В., який діє в інтересах засудженого ОСОБА_2, на вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2021 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 6 жовтня 2021 року щодо ОСОБА_2 у кримінальному провадженні, дані про які внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018060200000011, за обвинуваченням
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Глухова, Лугинського району, Житомирської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Лугинського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК та призначено йому покарання у виді 7 (семи) років позбавлення волі.
Цивільний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення матеріальних та моральних збитків від злочину - задоволений частково.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 майнову шкоду в розмірі 2950 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 20 000 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 704 грн 80 копійок на відшкодування судових витрат.
У задоволенні решти вимог цивільного позову ухвалено відмовити.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати за проведення молекулярно - генетичної експертизи у розмірі 24 279 грн 48 копійок.
Вирішено питання про долю речових доказів.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 6 жовтня 2021 року вирок Лугинського районного суду Житомирської області від 5 квітня 2021 року залишено без змін.
Згідно з вироком 13 січня 2018 року, близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_2, разом зі своїми знайомими - ОСОБА_3 та ОСОБА_1, перебували за місцем проживання ОСОБА_1, за адресою: АДРЕСА_2, розпивали спиртні напої. Між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виникла розмова, в ході якої вони вирішили обшукати кармани ОСОБА_2, поки він спить, яку почув ОСОБА_2 . З метою заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_3 та ОСОБА_1, діючи умисно, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, ОСОБА_2 підійшов до ОСОБА_3, який в цей момент сидів на стільці, та наніс йому удари руками в голову. ОСОБА_2 пішов до кімнати, в якій знаходився ОСОБА_1, та спочатку наніс йому один удар правою рукою в підборіддя, внаслідок чого останній впав. ОСОБА_2 схопив табуретку, яка стояла поруч, та нею наніс ще декілька ударів в область життєво - важливих органів, голови та грудної клітини ОСОБА_1, заподіявши тілесні ушкодження у вигляді: синця по лівій боковій поверхні грудної клітини в проекції 4-5 ребер, розміром 4х3 см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; переломів ребер зліва 4, 5, 6, 7, 8, 9 по лопатковій лінії, прямого та непрямого типу, з розривом пристінкової плеври, з розходженням країв перелому до 3 см., з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; переломів ребер зліва 7, 8, 9 по середній пахвинній ділянці, без розриву пристінкової плеври, з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; переломів ребер зліва 6, 7 по біля-хребтовій лінії, без розриву пристінкової плеври з наявністю крововиливів в навколишні м`які тканини; 3 розриви тканини селезінки в ділянці воріт; крововилив під м`які покриви голови з внутрішньої сторони в лобній ділянці, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя та знаходяться у причинному зв`язку з настанням смерті.
Також ОСОБА_1 було заподіяно легкі тілесні ушкодження, які у причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться: 2 синці по передньо-внутрішній поверхні середньої частини лівого стегна, розміром до 5х3 см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; 3 садна в проекції правого ліктьового суглобу, розміром до 0,8х0,5 см, невизначеної форми, вкриті темно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; садно біля зовнішнього кута правого ока з переходом на вилицю, розміром 4х1 см, невизначеної форми, вкрите тонкою блідо-коричневою коринкою, розташоване нижче рівня шкіри; синець в правій лобній ділянці на межі з волосистою частиною голови, розміром 3х2 см, невизначеної форми, блідо-фіолетового кольору; садно в правій тім?яно - скроневій ділянці, розміром1,5х1 см, невизначеноїформи, вкритетемно-червоними коринками, розташованими нижче рівня шкіри; крововилив під м?які покривиголовизвнутрішньоїсторонивлобнійділянці, розміром4х3 см, невизначеноїформи, темно-червоного кольору.
Своїми умисними діями, які виразилися в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть потерпілого, ОСОБА_2, вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 121 КК.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник Бугайов М. В. просить скасувати вирок суду першої інстанції та ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді першої інстанції, у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.
Захисник зазначає, що матеріали кримінального провадження не містять протоколу про відкриття матеріалів провадження стороні захисту, витягу з ЄРДР, доручення прокурора слідчому про надання доступу до матеріалів провадження і речових доказів.
Захисник вважає, що огляд місця події від 14 січня 2018 року проведено із порушеннями вимог статей 234, 237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), тобто без дозволу власника, за відсутності понятих, без проведення відеофіксації.
На думку захисника, в порушення ст. 233 КПК прокурор, слідчий не звертались з клопотанням про проведення огляду житла до слідчого судді.
Захисник зазначає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінки виправленню дати написання заяви власника про надання дозволу на огляд будинку.
На думку захисника, обвинувальний вирок щодо ОСОБА_2 ґрунтується на висновках судово-імунологічних експертиз про належність крові на одязі потерпілого як останньому, так і свідку ОСОБА_3, які захисник вважає неналежними доказами та яким не було надано оцінку судом апеляційної інстанції.
Зазначає, що суд першої інстанції у вироку невірно зазначив про часткове визнання вини засудженим ОСОБА_2 .
На думку захисника, протокол огляду місця події від 14 січня 2018 року є недопустимим доказом.
Вважає, що постанова про призначення судово-медичної експертизи від 15 січня 2018 року винесена до внесення відомостей до ЄРДР та без зазначення номеру конкретного провадження.
Захисник вважає, що вину засудженого не доведено "поза розумним сумнівом".
Зазначає, що в порушення статей 128, 129 КПК і Закону України "Про судовий збір" безпідставно стягнув судовий збір з засудженого на користь потерпілої.
Позиції інших учасників судового провадження
Прокурор Нескородяний А. М. вважав, що підстав для задоволення касаційної скарги немає, просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Потерпіла ОСОБА_1 заперечувала проти задоволення поданої касаційної скарги захисника.
Інших учасників судового провадження було належним чином повідомлено про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Захисник Бугайов М. В. у поданій касаційній скарзі та заяві просив про здійснення касаційного розгляду за його відсутності.
Мотиви Суду
Згідно зі статтею 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до вимог статті 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Під час касаційного розгляду суд не має права досліджувати докази, тобто фактичні дані, отримані в передбаченому КПК порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження і підлягають доказуванню.
Частина 2 статті 17 КПК передбачає, що сторона обвинувачення має довести винуватість особи поза розумним сумнівом. Поза розумним сумнівом мають бути доведені всі елементи, які є важливими для правової кваліфікації діяння.
Для додержання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який сумнів у версії обвинувачення був спростований фактами, встановленими на підставі доказів, і єдиною версією, якою безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною у пред`явленому обвинуваченні.
Обов`язок всебічного дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може ігнорувати обставин, встановлених під час судового розгляду, лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Встановлення в судовому розгляді таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення, є підставою для розумного сумніву в доведеності винуватості особи.
Сторона захисту оспорювала винуватість ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 121 КК, посилаючись на відсутність доказів на підтвердження винуватості останнього та недопустимість окремих з них.
Доводи сторони захисту були предметом перевірки судів попередніх інстанцій.
Відповідно до частини 2 статті 92 КПК обов`язок доказування допустимості доказів покладено на сторону, що їх подає. За частинами 1 та 3 статті 22 КПК кримінальне провадження передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими кримінальним процесуальним законом.
Стаття 94 КПК передбачає, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Жоден доказ не має наперед встановленої сили.
Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення (ст. 86 КПК).