ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 826/2098/18
адміністративне провадження № К/9901/27177/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Жука А.В.,
суддів: Мартинюк Н.М., Мельник-Томенко Ж.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання вчинити дії, провадження по якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05 червня 2019 року (суддя - Головань О.В.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 серпня 2019 року (головуючий суддя - Епель О.В., судді: Ганечко О.М., Степанюк А.Г.) у справі №826/2098/18,
ВСТАНОВИВ:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У лютому 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, в якому просив зобов`язати відповідача відкликати офіційний документ Міністерства оборони України - подання від 17.11.1993 р., про що повідомити позивача.
2. Позовні вимоги обґрунтовувались тим, що рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління кадрів Міністерства оборони України про спростування відомостей, що не відповідають дійсності і викладені неправдиво, які містяться у поданні від 17.11.1993, в задоволенні позовних вимог відмовлено у зв`язку з пропуском однорічного строку, передбаченого ст. 7 ЦК України, позовної давності до пред`явлення позову. Позивач вказував, що в цьому рішенні зазначено, що суд, згідно досліджених доказів, знаходить, що відомості стосовно ОСОБА_1, які містяться в поданні від 17.11.1993, не відповідають дійсності і викладені неправдиво.
3. Позивач зазначав, що 06.02.2017 звернувся до Міністра оборони України з проханням вилучити з його особової справи оригінал подання від 17.11.1993 Головного управління кадрів Міністерства оборони України з посиланням на рішення Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999 та ч. 5 ст. 277 ЦК України. Проте відповідачем листами від 12.04.2017 та 04.01.2018 повідомлено позивача про відсутність у його особовій справі вказаного подання, а також про відмову у задоволенні позовних вимог рішенням Військового суду Київського гарнізону від 29.09.1999.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
4. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 09.02.2018 відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі.
5. Не погодившись із рішенням першої інстанції позивачем подано апеляційну скаргу.
6. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 19.04.2018 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, скасовано ухвалу судді Окружного адміністративного суду м. Києва про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 09.02.2018, а справу направлено до Окружного адміністративного суду м. Києва для продовження розгляду.
7. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 закрито провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про зобов`язання відкликання офіційного документу - подання від 17.11.1993. Роз`яснено ОСОБА_1, що розгляд таких справ відноситься до юрисдикції місцевих загальних судів у порядку цивільного судочинства.
8. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.12.2018 ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 11.09.2018 про закриття провадження у справі скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
9. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.01.2019 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
10. Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019 позовну заяву залишено без розгляду.
11. Рішення судів мотивовані тим, що з моменту, коли позивач був ознайомлений з поданням Міноборони від 17.11.1993, до моменту його звернення до суду з позовом у цій справі минуло майже 20 років.
12. Суди виходили з того, що жодних поважних причин, які б об`єктивно унеможливили своєчасне подання ним позовної заяви у відповідності до процесуального законодавства, яке діяло станом на 1993 рік, коли йому стало відомо про порушення його прав та законних інтересів, або принаймні у 1999 році, коли він отримав рішення суду в іншій справі, та продовж наступних 14 років, ним не зазначено і будь-яких доказів суду не надано.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та заперечень на неї
13. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, направивши справу на продовження розгляду до суду першої інстанції.
14. В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що судом першої інстанції всупереч ч. 1 ст. 9 КАС України і його заяві про особисту участь у розгляді справи, позивача позбавлено права на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, подати на розгляд суду такі докази, як відповіді посадових осіб Міністерства оборони України.
15. Крім того, на переконання касатора, суд апеляційної інстанції безпідставно дійшов висновку, що позивач у 1999 році вже звертався з відповідним позовом до суду (в позові відмовлено внаслідок пропуску строку звернення), оскільки саме Військовий суд Київського гарнізону визнав, що відомості, які було викладено в поданні від 17.11.1993, не відповідають дійсності і викладені неправдиво, і предметом позову у цій справі до суб`єкта владних повноважень є зобов`язання вчинити дії щодо вилучення з особової справи неправдивого документа.
16. Скаржник вважає, що суди дійшли необґрунтованих висновків про те, що з моменту, коли позивач був ознайомлений з поданням Міноборони від 17.11.1993 до моменту його звернення до суду з позовом у цій справі минуло майже 20 років, оскільки позивач у 2017-2018 роках неодноразово звертався до Міністра оборони України з проханням відкликати офіційний документ, який містить недостовірну інформацію, про що було отримано вісім відповідей, які і підтверджують ті правовідносини, які виникли у 2017-2018 роках, а тому висновки судів про пропущений строк звернення до адміністративного суду та залишення адміністративного позову без розгляду - є помилковими.
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
ІІ. РУХ АДМІНІСТРАТИВНОЇ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ
18. До Верховного Суду засобами поштового зв`язку 27.09.2019 надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
19. Протоколом автоматизованого розподілу справ між суддями від 27.09.2019 для розгляду справи №826/2098/18 визначено склад суду: суддя-доповідач Жук А.В., судді Мартинюк Н.М., Мельник - Томенко Ж.М.
20. Ухвалою Верховного Суду від 04.10.2019 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 05.06.2019 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.08.2019.
21. Ухвалою Верховного Суду від 22.08.2022 дану адміністративну справу призначено до касаційного розгляду в порядку письмового провадження.
ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ
22. Кодекс адміністративного судочинства України
22.1. Частиною першою статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
22.2. Частина перша статті 122. Строк звернення до адміністративного суду
Позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
22.3. Абзац перший частини другої статті 122. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22.4. Частина третя статті 122. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
22.5. Стаття 123. Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.