Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 136/2075/19
провадження № 61-4881св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: приватний нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєва Марина Олександрівна, ОСОБА_2,
третя особа - ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня 2020 року у складі судді Кривенко Д. Т. та постанову Вінницького апеляційного суду від
28 січня 2021 року у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Медвецького С. К., Рибчинського В. П.
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М. О., ОСОБА_2 про визнання відмови від прийняття спадщини недійсною.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік ОСОБА_1 - ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина, зокрема, на житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Спадкоємцями першої черги спадкування за законом були ОСОБА_1, як дружина, та дочка спадкодавця - ОСОБА_2 . З метою прийняття спадщини, вони звернулись до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєвої М. М. і в зв`язку з відсутністю інших спадкоємців на час звернення до нотаріуса вона відмовилась від своєї частки у спадщині на користь ОСОБА_2 .
В подальшому ОСОБА_1 дізналась, що у 2007 році спадкодавець ОСОБА_4 склав заповіт, яким заповів ОСОБА_3 Ѕ частини належного йому житлового будинку по АДРЕСА_2 .
З написанням заяви про відмову від спадщини ОСОБА_1 втратила право на спадкове майно у вигляді частки об`єкта нерухомого майна, оскільки на час написання заяви про існування заповіту нотаріус її не повідомила, не встановила коло спадкоємців, які мають прийняти спадщину, наслідків відмови від спадщини їй, як особі, що мала право на обов`язкову частку у спадщині за наявності заповіту, не роз`яснила.
ОСОБА_1 просила визнати її заяву про відмову від спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_4, недійсною.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Ухвалою Липовецького районного суду Вінницької області від 24 січня 2020 року ОСОБА_3 залучений до розгляду справи як третя особа.
Рішенням Липовецького районного суду Вінницької області від 20 жовтня
2020 року, залишеного без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 28 січня 2021 року, в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що як убачається із змісту заяви поданої ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Башта - Біляєвої М. О. про відмову від прийняття спадщини позивачеві нотаріусом роз`яснено, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, - до 12 січня 2019 року; роз`яснено зміст статей 1270, 1273-1275 ЦК України, про що ОСОБА_1 проставлено особистий підпис.
При підписанні вказаної заяви 18 вересня 2018 року позивач, скориставшись своїм правом, висловила своє волевиявлення на відмову від прийняття належної їй частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_4, нотаріусом роз`яснено вимоги ЦК України, ОСОБА_1 усвідомлювала, що її відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною, таке рішення відповідало її внутрішній волі та було спрямоване на зміну або припинення цивільних прав та обов`язків за таким правочином на час його вчинення.
Встановлені судом обставини та перевірені зібраними у справі доказами спростовують твердження позивача, наведені у позові та її представника надані в судовому засіданні, про те, що позивачеві не було відомо про існування заповіту на користь третьої особи на час звернення нею до нотаріуса із заявою про відмову від прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 . Тобто обставини, які мають для позивача істотне значення, виникли не на момент вчинення правочину, а вже після його вчинення. При цьому не є помилкою в розумінні статті 229 ЦК України власне недбальство позивача, незнання закону, неправильне тлумачення закону чи неправильне сприйняття фактичних обставин правочину. Оскільки відсутні правові підстави для визнання одностороннього правочину вчиненого позивачем недійсним, тому в задоволенні позову щодо іншого відповідача суд також відмовив.
Суд першої інстанції вказав, що нотаріус є відповідачем лише в разі оскарження відмови від вчинення нотаріальної дії або процедури її вчинення, отже у цьому випадку нотаріус не є належним відповідачем, тому у позові щодо нього слід відмовити.
Апеляційний суд погодився з таким висновком та вказав, що особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести наявність обставин, які вказують на помилку, - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, і що ця помилка дійсно була і має істотне значення. Помилка в мотивах вчинення відмови від спадщини на користь доньки не може бути визнана істотною і не може бути підставою для визнання правочину недійсним. Як вбачається з відмови ОСОБА_1 від спадщини за законом на користь доньки, на момент її підписання нотаріус роз`яснила позивачу, що така відмова є безумовною та беззастережною, роз`яснила зміст статей 1270, 1273-1275 ЦК України, тобто ОСОБА_1 усвідомлювала значення своїх дій та мала можливість керувати ними, що і підтвердила свої підписом. При цьому, правом відкликати відмову від спадщини протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, ОСОБА_1 не скористалась. ОСОБА_1 не надала суду належних і допустимих доказів на підтвердження своїх вимог, що заява про відмову від прийняття спадщини була складена нею внаслідок помилки щодо природи вказаного правочину, її прав та обов`язків.
Доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не звернув увагу на визнання позову відповідачем ОСОБА_2, що є підставою для задоволення позову, необґрунтовані, оскільки звернувшись з цим позовом до суду, ОСОБА_1 визначила відповідачем також і приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Башта-Бєляєву М. О. Оскільки в цій справі визнання ОСОБА_2 позову порушує права, свободи та інтереси інших осіб, зокрема ОСОБА_3, приватний нотаріус Башта-Бєляєва М. О. позов не визнавала, то і підстави приймати визнання позову та задовольняти його у суду були відсутні.
Аргументи учасників справи
У березні 2021 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій, ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Касаційну скаргу мотивовано тим, що здійснення ознайомлення із змістом заповіту та наслідками відмови від спадщини на обов`язкову частку у спадщині нотаріусом роз`яснення не було.
Правовий статус спадкоємців, які мають право на обов`язкову частку за ЦК України, деякою мірою відрізняється від статусу спадкоємців за законом та заповітом. Ні за законом, ні на рівні методичних рекомендацій Міністерства юстиції України чи роз`яснень Пленуму Верховного Суду України не визначається можливість відмови обов`язкового спадкоємця на користь інших спадкоємців за законом. Суди не дослідили односторонній правочин у вигляді заяви про відмову ОСОБА_1 на користь конкретної особи, де
ОСОБА_1 вважала, що відмовлялася від відповідної частки за законом, без застосування юридичних наслідків відмови від обов`язкової частки у спадщині в порядку статті 1241 ЦК України.
Хоча судом апеляційної інстанції у своєму рішенні вказано пункт "Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України", який затверджений Наказом Міністерства юстиції України № 296/5 від 22 лютого 2012 року, коли саме нотаріус встановлює наявність заповіту, нотаріус зобов`язаний ознайомити з його змістом та роз`яснити право особи на обов`язкову частку у спадщині незалежно від змісту заповіту, і відобразити це у відповідній заяві про прийняття чи відмову від спадщини. Однак такі процесуальні дії на час підписання відповідної заяви здійснено не було.
Суд апеляційної інстанції ці факти та зміст заяви до уваги взяв, а лише вказав про відмову від спадщини, без конкретизації, що така відмова була спрямована на користь іншого спадкоємця, без ознайомлення зі змістом заповіту і відображення про заповіт у заяві про відмову від спадщини на користь інших осіб.
У липні 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву, у якій зазначила, що проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 заперечень не має, підтримує її.
У липні 2021 року ОСОБА_3 подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить оскаржені судові рішення залишити без змін, касаційну скаргу - без задоволення.
Вказує, що в межах строків для прийняття спадщини спадкоємець, який подав заяву про відмову на користь іншого спадкоємця, має право відкликати її так само, як і спадкоємець, який заявив про відмову без зазначення особи, на користь якої вона зроблена. Верховний суд зазначив, що позивач по суті стверджуючи про те, що вона не знала про те, що у наслідок відмови втратила право на спадкування на частину будинку, ставить під сумнів положення частини п`ятої статті 1273 ЦК України щодо того, що відмова від спадщини є безумовною і беззастережною. У справі № 132/3661/18 Верховний Суд також дійшов подібних висновків (постанова від 07 листопада 2019 року) та вказав, що у частині третій статті 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
Щодо доводів касаційної скарги, то по-перше, подібні правовідносини у достатній мірі врегульовані цивільним законодавством, а по-друге, предметом спору у зазначеній цивільній справі є поставлена під сумнів позивачем дійсність учиненого нею правочину у виді відмови від спадщини на користь певної особи, і у касаційній скарзі скаржник ставить під сумнів правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції саме статті 229 ЦК України, з приводу застосування якої у подібних правовідносинах Верховний Суд вже висловлював свою позицію, а скаржник не просить суд відступити від цих позицій та не обґрунтовує таку необхідність.
Межі та підстави касаційного перегляду
Ухвалою Верховного Суду від 14 червня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі.
В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктом 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суди попередніх інстанцій в оскаржених судових рішеннях порушили норми процесуального права).
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні клопотання про повідомлення дати та часу судового засідання.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4, після смерті якого відкрилась спадщина на належне йому майно, зокрема, на житловий будинок з господарським будівлями по АДРЕСА_2 і на житловий будинок з господарським будівлями по АДРЕСА_1 .
Спадкоємцями першої черги за законом були дружина ОСОБА_1 та його дочка ОСОБА_2, які з ОСОБА_4 постійно проживали.
18 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Липовецького районного нотаріального округу Вінницької області Башта- Біляєвої М. О. із заявою про відмову від прийняття належної її частки у спадщині на користь ОСОБА_2 .
Нотаріус роз`яснила заявнику, що відмова від прийняття спадщини є безумовною та беззастережною, але може бути відкликана протягом строку, встановленого для прийняття спадщини, тобто до 12 січня 2019 року. Також нотаріус роз`яснила ОСОБА_1 зміст статей 1270, 1273-1275 ЦК України.
Згідно інформаційної довідки зі Спадкового реєстру сформованої
18 вересня 2018 року о 12:13 годині приватним нотаріусом Башта- Біляєва М. О., нотаріусом наявний чинний заповіт серія ВКА №451473, заповідач - ОСОБА_4, дата посвідчення - 08 листопада 2007 року приватним нотаріусом Посвятенко Д. Ю., за яким він заповів ОСОБА_3 1/2 частку житлового будинку з відповідною часткою господарських будівель та споруд по АДРЕСА_2 .
Реєстрація спадкової справи приватним нотаріусом Башта-Біляєва М. О. була вчинена цього ж дня - 18 вересня 2018 року о 12:16 годині.