Постанова
Іменем України
11 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 360/1006/17
провадження № 61-17927св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, Бородянський районний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області,
особа, яка не брала участі у справі, та оскаржила в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційні скарги ОСОБА_1, ОСОБА_2 на постанову Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року в складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Соколової В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, Бородянського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (далі - Бородянський РВДВС ГТУЮ у Київській області) про поділ майна подружжя та зняття арешту.
Позовна заява мотивована тим, що з 07 травня 1976 року до 24 лютого 2009 року сторони перебували у зареєстрованому шлюбі.
У 2005 році за спільні кошти подружжя було придбано нежитлову будівлю (магазин), розташовану на АДРЕСА_1, яку у подальшому було добудовано та у 2008 році проведено державну реєстрацію права власності на ім`я ОСОБА_2 .
Позивач зазначав, що у травні 2017 року йому стало відомо, що Бородянським РВДВС ГТУЮ у Київській області проводяться дії щодо реалізації нежитлової будівлі шляхом продажу з прилюдних торгів, яка є іпотечним майном й на неї накладено арешт.
Вказував, що він своєї згоди на передачу нерухомого майна в іпотеку не надавав, тому реалізація цього майна, яке є спільним майном подружжя, за борги ОСОБА_2 є незаконною та такою, що порушує його право власності на майно.
Неправомірним також є і накладення арешту на належну позивачу на праві власності Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину).
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просив: визнати за ним право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1, зняти арешт з Ѕ частини нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1, накладений Бородянським РВДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні № 7289637.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій та мотиви їх прийняття
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року позов задоволено частково.
Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 .
В іншій частині позову відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів на підставі належних та допустимих доказів, що спірне нерухоме майно придбано сторонами за час шлюбу, у зв`язку з чим воно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя.
Виходячи із презумпції рівності часток у праві спільної сумісної власності подружжя, та відсутності підстав для відступлення від рівності часток, суд першої інстанції визнав за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину спірного нерухомого майна.
Позивач не довів наявність підстав для зняття арешту з Ѕ частини нерухомого майна, а саме не конкретизував коли і ким він був накладений.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, 26 квітня 2021 року Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк") оскаржило його в апеляційному порядку.
14 червня 2010 найменування банку АКБ "Укрсоцбанк" змінено на Публічне акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - ПАТ "Укрсоцбанк"), а згодом - на Акціонерне товариство "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк").
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ "Укрсоцбанк". Правонаступником всіх прав та обов`язків є АТ "Альфа-Банк".
Підставами апеляційного оскарження рішення суду заявник зазначив порушення судом норм процесуального права та невірне застосування норм матеріального права.
Так, суд першої інстанції не звернув увагу, що спірне нерухоме майно було передано в іпотеку АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", тому судове рішення стосується прав та обов`язків банку, якого не залучено до участі у справі.
Оскільки АТ "Укрсоцбанк" не було залучено до участі у справі, а його правонаступнику АТ "Альфа-Банк" стало відомо про ухвалене судове рішення лише 20 квітня 2021 року, коли працівником товариства з метою проведення звернення стягнення на предмет іпотеки було отримано Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, тому строк на апеляційне оскарження суду першої інстанції пропущено з поважних причин.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 12 травня 2021 року клопотання АТ "Альфа-Банк" про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду задоволено.
ПоновленоАТ "Альфа-Банк" строк для подачі апеляційної скарги на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року та залишено апеляційну скаргу без руху для сплати заявником судового збору.
Апеляційний суд в частині поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зазначив, що повний текст судового рішення суду першої інстанції банк не отримував, оскільки не брав участі у справі. Зазначене є поважною причиною пропуску процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 02 червня 2021 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк" особи, яка не брала участі у справі, на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року.
Постановою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року апеляційну скаргу АТ "Альфа-Банк" задоволено.
Рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову ОСОБА_1 у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що суд першої інстанції розглянув справу без залучення та участі АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", а вирішення питання про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1, суттєво вплинуло на права, інтереси та обов`язки АТ "Альфа-Банк" як законного правонаступника за договором кредиту та договором іпотеки.
Позивач та відповідач явно зловживаючи своїми правами, не повідомили суду, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову апеляційного суду в частині вирішення позовних вимог про поділ майна подружжя та направити справу в цій частині до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не надав оцінки доводам позивача про зловживання банком своїми процесуальними правами, зокрема не звернув увагу, що в позовній заяві зазначено про перебування спірного нерухомого майна в іпотеці банку, а під час розгляду справи в суді першої інстанції позивач заявляв клопотання про залучення до участі у справі ПАТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", але ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року у задоволенні такого клопотання відмовлено.
Вирішуючи питання щодо поновлення АТ "Альфа-Банк" строку на апеляційне оскарження, суд порушив принцип правової визначеності, оскільки не з`ясував факт отримання банком судового рішення, яке було предметом перегляду суду апеляційної інстанції, у зв`язку з чим у позивача є сумнів в неупередженості та об`єктивності суду при розгляді справи.
Банк дізнався (повинен був дізнатися) про рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року у січні 2020 року, коли отримав копію рішення Бородянського районного суду Київської області від 23 грудня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк", Бородянського РВДВС ГТУЮ у Київській області, третя особа - Державне підприємство "Сетам" (далі - ДП "Сетам"), про зняття арешту з майна (справа № 360/1823/18).
Також про оскаржуване судове рішення банк міг дізнатися ще у вересні 2020 року під час розгляду справиза позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Ковальчук С. П., про визнання іпотечних договорів недійсними (справа № 360/1992/17).
Проте, з апеляційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року заявник звернувся лише 26 квітня 2021 року, тобто з пропуском процесуального строку на апеляційне оскарження рішення суду, посилаючись на недостовірну інформацію щодо наявності поважних причин для поновлення цього строку.
Перебування спірної квартири в іпотеці не перешкоджає поділу спільного майна подружжя, оскільки гарантії АТ "Альфа-Банк" як іпотекодержателя щодо спірного майна визначені частиною другою статті 23 Закону України "Про іпотеку", згідно з якою особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором, у тому ж обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.
На даний час відсутній висновок Верховного Суду, яким би визначались правові підстави для відмови у позові про поділ майна подружжя, яке перебуває в іпотеці, за наявності заперечень іпотекодержателя.
У касаційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд розглянув справу без повідомлення відповідача про дату, час і місце судового засідання, в якому розглядалась апеляційна скарга АТ "Альфа-Банк".
Банку було відомо про наявність оскаржуваного рішення суду першої інстанції набагато раніше, ніж він зазначає в апеляційній скарзі, але апеляційну скаргу подав не в строки, передбачені цивільним процесуальним законодавством, а коли заявник вважав за потрібне з надуманих, необґрунтованих підстав.
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження рішення суду та скасовуючи рішення суду, яке набрало законної сили, апеляційний суд порушив принцип правової визначеності.
На даний час відсутній висновок Верховного Суду, яким би визначались правові підстави для відмови в позові про поділ майна розлученого подружжя, яке перебуває в іпотеці, за наявності заперечень іпотекодержателя. Також відсутній висновок, що заперечення банку про поділ іпотечного майна розлученого подружжя є безумовною підставою для відмови в такому позові.
Інші учасники судового процесу не скористалися правом подати відзив на касаційні скарги, заперечень щодо їх вимог і змісту до суду не направили.
Рух справи у суді касаційної інстанції
У листопаді 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 листопада 2021 року клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено, поновлено ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року, відкрито касаційне провадження та витребувано справу з Бородянського районного суду Київської області.
01 грудня 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
01 грудня 2021 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду касаційну скаргу.
Ухвалою Верховного Суду від 07 грудня 2021 року клопотання ОСОБА_2 про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задоволено. Поновлено ОСОБА_2 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 29 вересня 2021 року. Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 .
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що з 07 травня 1976 року до 24 лютого 2009 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі (а. с. 6, 7).
30 листопада 2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк" (далі - АКБ "Укрсоцбанк") та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) укладено договір кредиту № 401/20/06-М, згідно з яким банк надав позичальнику у кредит грошові кошти у розмірі 310 000 грн зі сплатою 18 % річних з кінцевим терміном повернення заборгованості до 25 листопада 2011 року на поточні потреби (а. с. 81 - 83).
У рахунок забезпечення виконання боржником взятих на себе зобов`язань за кредитним договором 30 листопада 2006 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ФОП ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 27/1-127, предметом якого є нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 196,5 кв. м., розташоване на АДРЕСА_1 (а. с. 83 - 85).
11 квітня 2007 року між АКБ "Укрсоцбанк" та ФОП ОСОБА_2 укладено договір невідновлювальної кредитної лінії № 401/1/07-М, за умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 43 000 грн зі сплатою 18 % річних на строк до 10 квітня 2012 року на поточні потреби (а. с. 75 - 78).
Виконання зобов`язань за цим договором також було забезпечене іпотекою (іпотечний договір від 11 квітня 2007 року № 27/1-150). Предметом іпотеки є також нежитлове приміщення (магазин) загальною площею 196,5 кв. м., розташоване на АДРЕСА_1 (а. с. 79, 80).
Згідно зі свідоцтвом про право на нерухоме майно, виданим 15 квітня 2008 року виконавчим комітетом Немішаївської селищної ради Бородянського району Київської області, власником нежитлової будівлі (магазину), загальною площею 237,1 кв. м., розташованої на АДРЕСА_1, є ОСОБА_2 (а. с. 8, 9).
Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 15 серпня 2017 року відмовлено представнику позивача ОСОБА_3 в залученні до участі у справі третьою особою ПАТ "Укрсоцбанк".
Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1 .
10 вересня 2019 року Загальними зборами акціонерів АТ "Альфа-Банк" та єдиним акціонером АТ "Укрсоцбанк" затверджено рішення про реорганізацію АТ "Укрсоцбанк" шляхом приєднання до АТ "Альфа-Банк".
03 грудня 2019 року до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про припинення юридичної особи АТ "Укрсоцбанк". Правонаступником всіх прав та обов`язків є АТ "Альфа-Банк".
26 квітня 2021 року АТ "Альфа-Банк" звернулося до суду з апеляційною скаргою на рішення Бородянського районного суду Київської області від 18 серпня 2017 року, зазначало, що банк не був залучений до участі у справі, про оскаржуване судове рішення йому стало відомо лише 20 квітня 2021 року (а. с. 67 - 69).
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Відповідно до абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Касаційні скарги підлягають задоволенню частково з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду не відповідає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Поновлюючи строк на апеляційне оскарження судового рішення та відкриваючи апеляційне провадження у справі, суд апеляційної інстанції виходив з того, що повний текст судового рішення банк не отримував, оскільки не приймав участь у справі. Разом з тим, заявник зазначає, що про наявність оскаржуваного рішення він дізнався лише 20 квітня 2021 року.
Обставини, які безпосередньо унеможливлювали особу, як не брала участі у справі вчинити процесуальну дію щодо оскарження судового рішення у визначений процесуальним законодавством строк, є поважною причиною пропуску строку на апеляційне оскарження, тому такий строк підлягає поновленню.
Оскільки апеляційна скарга АТ "Альфа-Банк" відповідає вимогам щодо її форми і змісту, перешкод для відмови у відкритті апеляційного провадження не встановлено, тому апеляційний суд дійшов висновку про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою АТ "Альфа-Банк" на рішення суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції виходив з того, що ухвалення рішення, яке стосується зміни власника іпотечного майна, у будь-якому випадку стосується прав та обов`язків іпотекодержателя, оскільки безумовно впливає на можливість виконання уже ухваленого на користь іпотекодержателя рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та впливає на можливість виконання цього рішення.
Суд першої інстанції розглянув справу без залучення та участі АТ "Укрсоцбанк", правонаступником якого є АТ "Альфа-Банк", а вирішення питання про визнання за позивачем права власності на Ѕ частину нежитлової будівлі (магазину), розташованої на АДРЕСА_1, суттєво вплинуло на права, інтереси та обов`язки АТ "Альфа-Банк" як законного правонаступника АТ "Укрсоцбанк" за договором кредиту та договором іпотеки.
Позивач та відповідач, явно зловживаючи своїми правами, не повідомили суду, що спірне нерухоме майно є предметом іпотеки.
Натомість Верховний Суд частково не погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, враховуючи наступне.
Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції гарантовано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
Право на оскарження судових рішень у судах апеляційної та касаційної інстанцій є складовою конституційного права особи на судовий захист. Воно гарантується визначеними Конституцією України основними засадами судочинства, які є обов`язковими для всіх форм судочинства та всіх судових інстанцій, зокрема забезпеченням права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких установлена в належній судовій процедурі та формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному обсязі та забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначав, що право доступу до суду не може бути обмежене таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність. Ці обмеження повинні мати легітимну мету та гарантувати пропорційність між їх використанням і такою метою (рішення ЄСПЛ від 28 березня 2006 року у справі "Мельник проти України", заява № 23436/03).
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Усталеною практикою ЄСПЛ закріплено, що право на справедливий судовий розгляд може бути обмежено державою, лише якщо це обмеження не завдає шкоди самій суті права.
Так, у рішенні від 08 січня 2008 року у справі "Скорик проти України", заява № 32671/02, ЄСПЛ зазначив, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції якщо в національному правовому порядку існує процедура апеляції, держава має гарантувати, що особи, які знаходяться під її юрисдикцією, мають право у апеляційних судах на основні гарантії, передбачені статтею 6 Конвенції. Мають бути враховані особливості провадження, що розглядається, та сукупність проваджень, що здійснювались у відповідності з національним правопорядком, а також роль апеляційного суду у них.
Таким чином, апеляційне провадження є важливою процесуальною гарантією захисту прав і охоронюваних законом інтересів особи.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (mutatis mutandis, рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, рішення ЄСПЛ від 14 жовтня 2003 року у справі "Трух проти України", заява № 50966/99).
У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності), коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року у справі "Пономарьов проти України", заява № 3236/03).
Відповідно до рішення ЄСПЛ від 25 липня 2002 року у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України", заява № 48553/39, а також згідно з рішенням ЄСПЛ від 28 жовтня 1999 року у справі "Брумареску проти Румунії", заява № 28342/95, існує установча судова практика щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.