УХВАЛА
11 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 916/546/21
Провадження № 12-19гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідачаТкача І. В.,
суддів Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Князєва В. С., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи№ 916/546/21
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021
(головуюча суддя Будішевська Л. О., судді Аленін О. Ю., Лавриненко Л. В.)
та рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 (суддя Невінгловська Ю. М.)
за позовом ОСОБА_2
до ОСОБА_3, ОСОБА_1, державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А. А.
про визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі та скасування державної реєстрації,
УСТАНОВИЛА:
02.03.2021 ОСОБА_2 (далі - позивач) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_1 (далі - скаржник) та державного реєстратора юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновської А. А. про:
- визнання недійсним акта приймання-передачі частки у статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗТ-Інвест" (далі - ТОВ "ЗТ-Інвест", товариство) від 19.02.2021, укладеного між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 ;
- скасування державної реєстрації змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором, реєстраційна дія № 1005561070034002601 від 23.02.2021.
На обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" на користь ОСОБА_1 відбулось з порушенням установленої законодавством та статутом товариства процедури повідомлення позивача як іншого учасника товариства про намір відчуження своєї частки в статутному капіталі, відповідно, - без згоди позивача на таке відчуження.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, позов задоволено. Визнано недійсним акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ?Інвест" від 19.02.2021, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Скасовано державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, що не пов`язані зі змінами в установчих документах, зміну складу або інформації про засновників, проведену державним реєстратором юридичного департаменту Одеської міської ради Логиновською А. А., реєстраційна дія № 1005561070034002601 від 23.02.2021.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що акт приймання-передачі від 19.02.2021 є тим правочином, за яким відбулось відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест", який мав юридичні наслідки у вигляді припинення права власності на цю частку у ОСОБА_3 і набуття права власності на вказану частку ОСОБА_1 .
Договір від 19.02.2021 та зміни до акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" від 03.06.2021, які ОСОБА_1 надав на заперечення вимог щодо відчуження частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест", не були прийняті судами до розгляду.
Враховуючи положення частини четвертої статті 165 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суди зазначили, що оскільки відзив на позовну заяву не містив жодних посилань на те, що ОСОБА_3 передав належну йому частку лише в управління (на підставі договору від 19.02.2021), ОСОБА_1 позбавляється права заперечувати проти обставини, що ОСОБА_3 передав частку у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" саме у його власність під час розгляду справи по суті.
За таких обставин суди попередніх інстанцій погодилися з доводами позивача, що саме акт приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021 є тим правочином, за яким відбулось відчуження учасником частки.
Оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо письмового повідомлення ОСОБА_2 про намір ОСОБА_3 відчужити належну йому частку, господарські суди дійшли висновку, що відчуження останнім своєї частки ОСОБА_1 та укладення ними як правочину акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021 здійснено з порушенням вимог законодавства та визначеної процедури. З огляду на це суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що вказаний акт повинен бути визнаний недійсним відповідно до статей 203, 215 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), як такий, що суперечить Закону України "Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю".
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати й ухвалити нове рішення, яким у позові відмовити.
На обґрунтування доводів касаційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15.10.2020 у справі № 916/2303/19, відповідно до яких у разі відступлення учасником товариства своєї частки іншим чином, ніж продаж, зокрема шляхом дарування, переважне право на її придбання в інших учасників товариства не виникає.
ОСОБА_1 посилається на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, закріплених у статтях 86, 194, 236 ГПК України.
Суди не надали належної правової оцінки доказам, наданим скаржником, а саме: копії договору від 19.02.2021 та змін до акта приймання?передачі частки у статутному капіталі від 03.06.2021, які підтверджують, що ОСОБА_3 передав свою частку в розмірі 50 % в управління, а не у власність.
Скаржник зауважує, що вказані докази були подані ним на виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 17.05.2021 та до початку розгляду справи по суті, що спростовує висновки судів про позбавлення ОСОБА_1 права заперечувати проти обставин передачі частки в статутному капіталі у власність під час розгляду справи по суті.
За твердженням скаржника, докази, яким судами попередніх інстанцій не було надано правової оцінки, підтверджують факт переходу частки в статутному капіталі саме в управління ОСОБА_1 . Ці докази спростовують твердження позивача про те, що відбувся перехід права власності на частку в статутному капіталі. Як наслідок, неврахування таких доказів призвело до формулювання судами хибного висновку про те, що відбувся правочин щодо відчуження цієї частки.
З огляду на зазначене скаржник зауважує, що вказані процесуальні порушення призвели до ухвалення незаконного рішення.
Мотиви для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 26.01.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.12.2021та рішення Господарського суду Одеської області від 14.09.2021 у справі № 916/546/21.
Ухвалою від 28.07.2022 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду передав справу № 916/546/21 на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України для вирішення виключних правових проблем.
Мотивуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив таке.
1. Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, виходили з того, що відчуження ОСОБА_3 своєї частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" у власність ОСОБА_1 відбулося шляхом укладення ними як правочину акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.
При цьому місцевий господарський суд установив, що інших доказів передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" матеріали справи не містять та про існування інших доказів сторонами не заявлялось, у зв`язку із чим дійшов висновку, що не існує інших правочинів, окрім акта приймання-передачі частки у статутному капіталі ТОВ "ЗТ-Інвест" від 19.02.2021.
Отже, господарські суди вважали, що акт приймання-передачі частки в статутному капіталі за відсутності доказів існування інших правочинів сам є правочином, на підставі якого відбулось відчуження частки в статутному капіталі. При цьому, встановивши порушення вимог статуту та норм чинного законодавства щодо отримання згоди іншого учасника на відчуження своєї частки, суди попередніх інстанцій вважали наявними правові підстави для визнання його недійсним з урахуванням приписів статей 203, 215 ЦК України.
Виходячи з предмета та підстав позову, з урахуванням фактичних обставин справи, встановлених господарськими судами, а також доводів касаційної скарги, одним із питань, яке підлягає вирішенню судом касаційної інстанції у цій справі, є таке: чи існують правові підстави для визнання недійсним акта приймання?передачі на підставі статей 203, 215 ЦК України як правочину.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що існує неоднозначний підхід у вирішенні питання щодо правової природи акта приймання-передачі, а саме: він є правочином чи лише доказом у справі та документом первинного бухгалтерського обліку, залежно від конкретних обставин справи.
На підтримку першого підходу до визначення правової природи акта приймання?передачі як правочину Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду наводить судову практику, викладену в постановах Рівненського апеляційного господарського суду від 24.09.2013 у справі № 5019/556/12, Верхового Суду України від 29.04.2015 у справі № 903/134/13-г, Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 918/1377/16, від 12.06.2019 у справі № 927/352/18, від 10.09.2019 у справі № 918/370/18, від 28.09.2021 у справі № 910/17954/20.
Інший підхід до визначення правової природи акта приймання-передачі як доказу в справі відображений у судовій практиці: у листі Верховного Суду України від 24.11.2008 "Узагальнення практики розгляду судами цивільних справ про визнання правочинів недійсними", у постанові Вищого господарського суду України від 26.01.2017 у справі № 911/1601/16, у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі № 910/12827/17, від 11.06.2018 у справі № 916/613/17, від 22.05.2018 у справі № 910/12258/17, від 27.11.2018 у справі № 910/22274/17, від 20.07.2021 у справі № 911/1707/18, від 26.01.2022 у справі № 911/2525/19, від 23.02.2022 у справі № 922/2182/21.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що питання правової природи акта приймання-передачі частки має важливе значення з урахуванням положень пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", яким передбачено, що для державної реєстрації змін до відомостей про розмір статутного капіталу, розміри часток у статутному капіталі чи склад учасників товариства з обмеженою відповідальністю або товариства з додатковою відповідальністю подається, зокрема, акт приймання-передачі частки (частини частки) у статутному капіталі товариства.
З урахуванням наведеної норми права Верховний Суд у постанові від 25.02.2020 у справі № 915/1299/18 дійшов висновку, що чинним законодавством передбачена можливість реєстрації змін у складі учасників, розмірі часток у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю на підставі лише акта приймання-передачі частки у статутному капіталі товариства. Надаючи належну оцінку акту приймання приймання-передачі частки в статутному капіталі товариства, суди дійшли обґрунтованого висновку про те, що акт приймання?передачі майна є правочином, який підтверджує волевиявлення сторін, має юридичні наслідки - набуття та припинення права власності на корпоративні права. Отже, такий двосторонній акт у цих правовідносинах свідчить про погоджену дію шляхом волевиявлення обох сторін цього двостороннього правочину на набуття певних цивільних прав та обов`язків. Оскарження правочину, оформленого актом (у розумінні статті 202 ЦК України), в цьому випадку є належним способом захисту цивільних прав та обов`язків в розумінні статті 16 ЦК України, статті 20 Господарського кодексу України.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зауважує, що правовий висновок щодо застосування пункту 3 частини п`ятої статті 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.06.2021 у справі № 906/1336/19. Відповідно до цього висновку вчинення правочину з відчуження частки не має наслідком автоматичний перехід корпоративних прав від первісного власника до набувача. Договором може бути передбачено, що право власності на частку переходить до набувача з моменту підписання договору, однак для переходу володіння часткою є необхідним волевиявлення обох сторін щодо цього. Передання частки від учасника набувачу може бути, зокрема, кінцевим етапом виконання договору (наприклад, після сплати покупної ціни), що можливо значно пізніше від укладення зобов`язального договору. Відтак акт приймання-передачі частки є документом, що відображає волевиявлення сторін щодо передання володіння від учасника товариства до набувача частки. Для передання частки у статутному капіталі товариства положеннями Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань передбачено нотаріальне засвідчення справжності підписів сторін на акті приймання-передачі частки.