ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 липня 2022 року
м. Київ
Справа № 910/5201/19
Провадження № 12-37гс21
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючої судді Рогач Л. І.,
судді-доповідача Власова Ю. Л.,
суддів Анцупової Т. О., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Золотнікова О. С., Катеринчук Л. Й., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
за участю:
секретаря судового засідання Бутенка А. О.,
представника прокурора - Василенко Н. В.,
представника відповідача - Перепелиціна К. М.,
третьої особи 1 - Покори І. Є.,
розглянула в судовому засіданнікасаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ", до якої приєднався ОСОБА_1, на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року (у складі колегії: головуюча суддя Дикунська С. Я., судді Станік С. Р., Тищенко О. В.) у справі за позовом заступника прокурора міста Києва в інтересах держави до Київської міської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ", ОСОБА_1, про визнання незаконним та скасування рішення.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. У квітні 2019 року заступник прокурора міста Києва (далі - прокурор) звернувся до господарського суду з позовом до Київської міської ради (далі - Київрада, відповідач) про визнання незаконним та скасування рішення Київради від 5 липня 2018 року № 1136/5200 "Про передачу Товариству з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на АДРЕСА_1-п у Голосіївському районі міста Києва" (далі - рішення № 1136/5200, спірне рішення).
2. Вказував, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі-ВМ" (далі - ТОВ "Енерджі-ВМ", третя особа 1), будучи власником нерухомого майна площею 12,9 кв. м, незаконно отримало на підставі рішення Київради № 1136/5200 не на конкурентних засадах в оренду на 25 років земельну ділянку територіальної громади міста Києва, площа якої у 410 разів перевищує площу нерухомості, яка на ній розташована.
3. Прокурор зазначив, що Київрада діяла всупереч інтересам територіальної громади міста, що є неприпустимим у розумінні положень статей 16, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні". Територіальна громада міста Києва відповідно до статті 13 Конституції України є власником землі та інших природних ресурсів, а передача спірної земельної ділянки в оренду без проведення земельних торгів призводить до втраченої можливості отримати максимально великий розмір орендної плати у разі продажу права оренди на земельних торгах, порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів з максимально вигідним економічним результатом.
4. Відповідно спірне рішення прийняте з порушенням вимог статей 120, 124, 134, 135 Земельного кодексу України (у редакції станом на час прийняття спірного рішення, далі - ЗК України) та статті 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
5. На переконання прокурора, у цьому випадку відсутній орган, який мав би здійснювати захист порушених інтересів держави. Так, спірна земельна ділянка належить до комунальної власності, не є землею сільськогосподарського призначення та не належить до агропромислового комплексу, тому органи Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) не наділені повноваженнями розпорядника з усіма повноваженнями власника на захист права власності, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства не наділяють Держгеокадастр правом на звернення до суду з позовними вимогами, заявленими у цій справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
6. 23 жовтня 2014 року ОСОБА_1 (далі також третя особа 2) звернувся до Київради з клопотанням № К-23417 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (орієнтовною площею 0,61 га) в оренду для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО на
АДРЕСА_1, 81-І, 81-Н, 81-П у Голосіївському районі міста Києва.
7. Листом від 26 листопада 2014 року ОСОБА_1 повідомив відповідача, що замовив розроблення документації із землеустрою без надання дозволу Київради у зв`язку із закінченням строків, передбачених для отримання ним відповідного рішення про надання такого дозволу або про відмову в його наданні.
8. 16 березня 2015 року ОСОБА_1 подав до Київради лист для долучення до клопотання № К-23417, в якому просив при підготовці проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки визначити її площу в розмірі 0,5297 га, цільове призначення - для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу, адресу - АДРЕСА_1-П у Голосіївському районі міста Києва.
9. Землевпорядна організація - Товариство з обмеженою відповідальністю "Деметра плюс" (далі - ТОВ "Деметра плюс") розробила проект землеустрою щодо відведення громадянину ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,5297 га на АДРЕСА_1 для подальшого погодження згідно з вимогами чинного законодавства, державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі та передачі на розгляд і затвердження до Київради.
10. Проект землеустрою погоджено Департаментом містобудування та архітектури виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) (висновок від 27 березня 2015 року № 3539/0/01/09-15), а також Головним управлінням Держземагентства у м. Києві (висновок від 8 травня 2015 року № 19-26-0.3-6666/2-15).
11. 15 травня 2015 року земельну ділянку площею 0,5297 га з кадастровим № 8000000000:90:439:0019 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1-Пзареєстровано Головним управлінням Держземагентства у місті Києві як окремий об`єкт нерухомого майна у Державному земельному кадастрі.
12. 3 червня 2015 року ОСОБА_1 як продавець та ТОВ "Енерджі-ВМ" як покупець уклали договір купівлі-продажу нерухомого майна - господарської (нежитлової) споруди № 1 загальною площею 12,9 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 на земельній ділянці площею 0,5297 га з кадастровим № 8000000000:90:439:0019 за тією ж адресою.
13. Листом від 2 лютого 2018 року № ЗВГ-0085 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) надав згоду ТОВ "Енерджі-ВМ" на відновлення меж земельної ділянки комунальної власності територіальної громади міста Києва площею 0,5297 га (кадастровий № 8000000000:90:439:0019) за адресою: м. Київ, р-н Голосіївський, АДРЕСА_1-П.
14. 10 квітня 2018 року ТОВ "Енерджі-ВМ" та ТОВ "Деметра плюс" склали акт приймання-передачі межових знаків на зберігання ТОВ "Енерджі-ВМ" та акт перенесення в натуру (на місцевість) меж охоронних зон, зон санітарної охорони, санітарно-захисних зон і зон особливого режиму використання земель, які проходять через зазначену земельну ділянку.
15. 5 липня 2018 року Київрада відповідно до статей 9, 83, 93, 120, 123, 124 ЗК України, Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності", пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", пункту 13 рішення Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463 "Про затвердження Порядку набуття прав на землю із земель комунальної власності у місті Києві", розглянувши проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), прийняла рішення № 1136/5200, яким, зокрема:
- затвердила проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на АДРЕСА_1-П у Голосіївському районі м. Києва (пункт 1);
- передала ТОВ "Енерджі-ВМ" в оренду на 25 років земельну ділянку площею 0,5297 га (кадастровий № 8000000000:90:439:0019, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-8000732292018) для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу на АДРЕСА_1-П у Голосіївському районі м. Києва (далі - земельна ділянка) із земель комунальної власності територіальної громади міста Києва у зв`язку з набуттям права власності на нерухоме майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 3 червня 2015 року № 38474342) (пункт 2).
16. Суди попередніх інстанцій установили, що станом на час розгляду справи Київрада та ТОВ "Енерджі-ВМ" не уклали договоруоренди спірної земельної ділянки.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
17. Рішенням Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2019 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
18. Рішення місцевий суд мотивував так:
- питання ефективності розпорядження земельними ресурсами в інтересах територіальної громади, як і питання раціонального використання такого ресурсу для забезпечення соціального розвитку місцевої громади Київською міською радою, має особливе значення. Волевиявлення органів місцевого самоврядування при виконанні своїх функцій, у тому числі щодо розпорядження земельними ділянками, повинне відповідати чинному законодавству. Виходячи з таких критеріїв, у разі якщо орган місцевого самоврядування приймає рішення всупереч закону та всупереч інтересам мешканців міста та Українського народу, саме прокурор має право діяти на захист порушених державних інтересів шляхом подання відповідного позову до суду;
- спірна земельна ділянка є комунальною власністю, вона не є землею сільськогосподарського призначення та не належать до агропромислового комплексу, тож Держгеокадастр у цьому випадку не наділений повноваженнями розпорядника цими землями, а надані законом функції державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі (в частині дотримання земельного законодавства) не наділяють Держгеокадастр правом звернення до суду з позовними вимогами про скасування рішень органу місцевого самоврядування. Тому звернення прокурора до господарського суду з цим позовом до Київради є правомірним і направленим виключно на захист охоронюваних законом інтересів держави, підстав для залишення позову без розгляду немає;
- прокурор звернувся до господарського суду з позовом про визнання недійсним рішення, яким надано право на користування земельною ділянкою юридичній особі, і такий спір є приватноправовим, а тому, незважаючи на суб`єктний склад учасників спору (у якому сторонами є суб`єкти владних повноважень), справа підлягає розгляду за правилами господарського судочинства;
- ураховуючи обставини справи та норми чинного законодавства, треті особи дотрималися порядку одержання спірної земельної ділянки у користування, а відповідач прийняв правомірне рішення, яким затвердив проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ "Енерджі-ВМ" у зв`язку з набуттям права власності на майно (витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 38474342 від 3 червня 2015 року);
- відповідно до витягу з Державного земельного кадастру № НВ 80000732292018 земельна ділянка площею 0,5297 га з кадастровим № 8000000000:90:439:0019 за адресою: м. Київ, АДРЕСА_1-Пзареєстрована 15 травня 2015 року Головним управлінням Держземагентства у місті Києві як окремий та неподільний об`єкт нерухомого майна, власником якого є територіальна громада міста Києва в особі Київради, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. З огляду на положення частини другої статті 134 ЗК України та на той факт, що на земельній ділянці, переданій Київрадою у користування ТОВ "Енерджі-ВМ", знаходиться належне останньому на праві власності нерухоме майно, суд вважає, що надання земельної ділянки у користування ТОВ "Енерджі-ВМ" не вимагало проведення земельних торгів;
- ураховуючи загальний принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований, ТОВ "Енерджі-ВМ" стало користувачем спірної земельної ділянки на підставі закону та отримало право на оформлення права користування такою земельною ділянкою в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього власника майна ( ОСОБА_1 ).
19. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено.
20. Апеляційний суд виходив з того, що на час відчуження третьою особою 2 третій особі 1 об`єкта нерухомості за правочином від 3 червня 2015 року згідно із чинним на той час законодавством до набувача права власності на об`єкт нерухомого майна (нежитлове приміщення), розташованого на спірній земельній ділянці, що перебувала в користуванні іншої особи, могло перейти право користування земельною ділянкою на таких самих умовах і в тому ж обсязі, що були встановлені для попереднього власника нерухомого майна, або право вимагати оформлення земельних прав, які в нього виникають. При цьому матеріали справи не містять жодних доказів оформлення за попереднім власником права власності або права користування земельною ділянкою площею 0,5297 га за адресою: АДРЕСА_1 ; в договорі купівлі-продажу нерухомого майна також немає посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором.
21. За цих обставин апеляційний суд вважав, що в разі якщо попередній власник нерухомого майна не оформив право користування земельною ділянкою, положення статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України не можуть застосовуватись до цих правовідносин, адже земельна ділянка, яка відводиться за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, не відноситься до земель, які згідно із частиною другою статті 134 ЗК України не підлягають передачі в оренду на конкурентних засадах, відповідно вона може передаватись в оренду не інакше як із земельного аукціону.
22. Суд апеляційної інстанції зауважив, що суд першої інстанції, взявши до уваги факт розміщення на спірній земельній ділянці лише нежитлового приміщення площею 12,9 кв. м, всупереч вимогам статті 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), дійшов необґрунтованого висновку про законність відведення поза конкурсом під вищезгадане майно землі площею 0,5297 га, що в 410 разів перевищує площу майна. Суд першої інстанції також не врахував, що розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування розміщеного на ній майна, не є безмежним, оскільки у будь-якому випадку обумовлюється наявною у власника необхідністю використовувати майно за цільовим призначенням. Відтак обов`язковим у такому випадку є з`ясування дійсного розміру земельної ділянки, яка має бути відведена власнику майна.
23. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи з урахуванням чинних нормативних документів у галузі будівництва, санітарних норм та правил, зокрема:Державних будівельних норм "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень ДБН 360-92**", затверджених наказом Держкоммістобудування від 17 квітня 1992 року за № 44; Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів, затверджених наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 червня 1996 року № 173, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24 липня 1996 року за № 379/1404; Державних будівельних норм "Житлові будинки. Основні положення ДБН В.2.2-15-2005", затверджених наказом Держбуду України від 18 травня 2005 року № 80, чинності яким надано наказом Держбуду України від 28 вересня 2005 року № 175. Проте під час розгляду справи її учасники не подали клопотань про призначення судової експертизи щодо площі спірної земельної ділянки. У проекті землеустрою немає жодногообґрунтування (з урахуванням будівельних та санітарних норм) необхідності виділення земельної ділянки площею 0,5297 га, відтак апеляційний суд дійшов висновку, що отримання в оренду земельної ділянки в розмірі, що значно перевищує площу належного ТОВ "Енерджі-ВМ" нежитлового приміщення, внаслідок придбання передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України порядку.
24. Крім цього, спірним рішенням Київради надано земельну ділянку в оренду поза конкурсом не лише для експлуатації та обслуговування об`єктів нерухомого майна, а й для будівництва СТО з об`єктами дорожнього сервісу на АДРЕСА_1-П у Голосіївському районі міста Києва. Водночас відповідно до частини другої статті 124, абзацу 13 частини першої статті 134 та частин першої, другої статті 135 ЗК України земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренди, суперфіцію, емфітевзису) для будівництва, експлуатації та обслуговування СТО з об`єктами дорожнього сервісу підлягали виключно продажу на земельних торгах.
25. Разом з тим апеляційний суд погодився з висновками місцевого господарського суду про те, що прокурор має право на звернення до суду із цим позовом, оскільки діє як самостійний позивач і не здійснює представництва інтересів держави в особі будь-якого з державних органів, що виконують функції контролю за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель.
Короткий зміст касаційної скарги, надходження справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду
26. У квітні 2021 року ТОВ "Енерджі-ВМ" подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - Касаційний господарський суд) касаційну скаргу, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати повністю, рішення суду першої інстанції залишити в силі.
27. Касаційний господарський суд ухвалою від 13 травня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою, а ухвалою від 6 липня 2021 року на підставі частини четвертої статті 302 ГПК України передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду у зв`язку з необхідністю відступити від її висновку, викладеного в постанові від 1 червня 2021 року у справі № 925/929/19, про наявність повноважень у органів Держгеокадастру на звернення до суду з позовами щодо земель усіх категорій і форм власності.
28. Відповідно до частини четвертої статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.
29. Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 02 березня 2021 року цю справу прийняла та призначила до розгляду.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Доводи скаржника
30. Згідно з касаційною скаргою підставою оскарження третя особа 1 визначила пункти 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, вважаючи, зокрема, що:
- оскаржувана постанова винесена з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 926/1150/17, від 2 травня 2018 року у справі № 914/904/17, від 3 березня 2021 року у справі № 910/12366/18, від 6 листопада 2019 року у справі № 910/23595/17, від 22 березня 2018 року у справі № 910/13129/17, від 1 грудня 2020 року у справі № 921/99/18, від 21 жовтня 2020 року у справі № 360/329/19-ц, від 16 вересня 2020 року у справі № 922/3361/19, від 21 липня 2020 року у справі № 910/16711/18, від 16 та 25 квітня 2019 року у справах№ 907/68/18 та № 910/31904/15, від 31 травня 2018 року у справі № 29/5005/17496/2011, від 15 березня 2018 року у справі № 911/2285/16, від 30 березня 2021 року у справі № 922/1323/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 грудня 2019 року у справі № 263/6022/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 921/158/18, від 13 лютого 2019 року у справі № 706/563/15-а, від 4 та 5 грудня 2018 року у справах№ 910/18560/16 та № 713/1817/16-ц, у постанові Верховного Суду України від 11 лютого 2015 року у справі № 6-2цс15;
- суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 120 ЗК України, статтю 377 ЦК України у відповідних редакціях та частину другу статті 134 ЗК України у їхньому системному зв`язку, а висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах відсутній.
31. Скаржник наголошує, що земельну ділянку було сформовано, проект землеустрою на її відведення ОСОБА_1 розроблено, погоджено компетентними органами, але не затверджено в установленому законом порядку. Після цього ТОВ "Енерджі-ВМ" як зацікавлена особа, що набула правовласності на нерухоме майно, розташоване на земельній ділянці, ініціювало розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). На підставі пункту 13 рішення Київради від 20 квітня 2017 року № 241/2463 рішенням № 1136/5200було затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 та передано в оренду земельну ділянку ТОВ "Енерджі-ВМ" у зв`язку із набуттям права власності на нерухоме майно. Таким чином, оскаржуване рішення Київради прийнято в повній відповідності з вимогами чинного законодавства, що правильно було встановлено судом першої інстанції.
32. ТОВ "Енерджі-ВМ" вважає, що відповідно до положень статті 377 ЦК України воно в результаті придбання об`єктів нерухомого майна за договором купівлі-продажу від 3 червня 2015 року стало законним користувачем та відповідно набуло право оформлення права користування земельною ділянкою в розмірі, обсязі та на умовах, встановлених для ОСОБА_1 . Натомість, роблячи протилежні висновки у справі, апеляційний суд застосував норми статті 377 ЦК України в іншій редакції, ніж від 5 квітня 2015 року, що мала б застосовуватися до спірних правовідносин. Також у зв`язку із цим апеляційний суд помилково врахував правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 9 лютого 2018 року у справі № 910/4528/15-г, оскільки у ній суд керувався попередніми редакціями статті 377 ЦК України та статті 120 ЗК України.
33. Висновок апеляційного суду про те, що "в договорі купівлі-продажу нерухомого майна також відсутнє посилання на розмір земельної ділянки, на якій розташований об`єкт нерухомості, що відчужувався за цим договором", суперечить фактичним обставинам справи. Скаржник зауважує, що земельну ділянку було сформовано відповідно до вимог статті 79-1 ЗК України 15 травня 2015 року, тобто до укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 3 червня 2015 року, а в пункті 1.1 цього договору вказано кадастровий номер та розмір земельної ділянки, на якій це майно розташоване. З цих підстав апеляційний суд помилково застосував до спірних правовідносин правові висновки Верховного Суду, наведені в постановах від 9 квітня 2020 року у справі № 910/2942/19 та від 1 липня 2020 року у справі № 910/9028/19, зроблені за інших установлених судом обставин, а саме що на момент переходу права власності на нерухоме майно спірні земельні ділянки ще не були сформовані; натомість у справі, що розглядається, земельна ділянка була сформована 15 травня 2015 року у розумінні норм чинного законодавства, зокрема, її межі були винесені в натурі (на місцевість), а відомості про неї були зареєстровані в Державному земельному кадастрі. 12 квітня 2017 року інформацію про земельну ділянку було внесено доДержавного реєструречових прав на нерухоме майно, а отже, на момент прийняття Київрадою оскаржуваного рішення ця земельна ділянка була об`єктом цивільних прав відповідно до частини дев`ятої статті 79-1 ЗК України.
34. На переконання третьої особи 1, апеляційний суд мав би врахувати принцип цілісності об`єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей об`єкт розташований (слідування юридичної долі земельної ділянки долі нерухомості, що на ній розташована), закріплений у положеннях статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України в редакціях, чинних на 3 червня 2015 року (момент укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна, розташованого на спірній земельній ділянці). Загальновизнана правова позиція щодо необхідності дотримання зазначеного принципу знаходить підтвердження у практиці Верховного Суду, проте не була застосована судом апеляційної інстанції у цій справі, що призвело до ухвалення незаконної постанови.
35. Крім того, суд апеляційної інстанції здійснив неправильне тлумачення абзацу другого частини другої статті 134 ЗК України, за змістом якого сам факт розташування на земельній ділянці державної чи комунальної власності об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб, є достатньою підставою для передачі цієї земельної ділянки відповідній фізичній чи юридичній особі без проведення земельних торгів; при цьому вимог щодо майбутньої мети використання такої земельної ділянки закон не встановлює.
36. Також закон, що регулює порядок надання земельних ділянок комунальної власності у власність чи користування, не встановлює жодних обмежень щодо площі та розміру відповідної земельної ділянки порівняно з нерухомістю, яка на ній розташована або яку планується розташувати. Саме тому ключову роль у питанні раціонального використання земельної ділянки відіграє проект землеустрою, за яким таку ділянку було відведено вкористування, позаяк саме в ньому враховуються усі особливості формування ділянки (специфіка місцевості, вид господарської діяльності, логістичні параметри тощо), внаслідок існування яких площа земельної ділянки може перевищувати площу нерухомості, яка на такій ділянці знаходиться. У зв`язку із цим,оскаржуючи законність передачі земельної ділянки у користування з мотивів неспівмірності площі відведеної земельної ділянки порівняно з площею будівлі, розташованої на ній, саме прокурор повинен належними і допустимими доказами довести розмір земельної ділянки, який є дійсно необхідним для обслуговування та експлуатації розміщеного на землі майна, що відповідає принципу диспозитивності господарського судочинства, закріпленого у статті 14 ГПК України. Натомість прокурор у позові лише висловив нічим не підтверджені міркування щодо необґрунтованості площі виділеної земельної ділянки. За таких обставин оскільки проект землеустрою був погоджений компетентними органами у належному порядку, у суду не булопідстав для висновків про те, що цей проект землеустрою є необґрунтованим, а оспорюване рішення Київради - незаконним.
37. З посиланням на практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо захисту права на мирне володіння майном скаржник вказує, що,враховуючи правомірне відведення земельної ділянки, отримання права власності на розташоване на ній нерухоме майно, він має правомірні очікування стосовно реалізації права власності на вказаний об`єкт нерухомості та стосовно користування спірною земельною ділянкою відповідно до мети, з якою її було виділено. Натомість прокурор не довів жодного критерію, який би давав право на втручання у право ТОВ "Енерджі-ВМ" на мирне володіння майном з гарантіями, наданими статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Перший протокол, Конвенція відповідно).
38. Крім того, аргументи прокурорапро те, що, надавши поза аукціоном земельну ділянку під нове будівництво, Київрада позбавила територіальну громаду можливості отримати максимально великий розмір орендної плати, є лише припущеннями. Прокурор належним чином не обґрунтував порушення інтересів держави (зокрема, не навів, у чому полягає шкода, яка може бути спричинена державі, не розрахував її розміру), а відповідно й підстав для представництва таких інтересів шляхом подання позову в цій судовій справі.
39. У додаткових поясненнях, що надійшли до Верховного Суду 5 липня 2021 року, ТОВ "Енерджі-ВМ" з посиланням на практику Великої Палати Верховного Суду стверджувало, що прокурор не дотримався визначеного статтею 23 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII "Про прокуратуру" (у редакції, чиннійна час подання прокурором позову, далі - Закон №1697-VII) порядку подання позову до суду, зокрема: не звертався попередньо до Київради та Держгеокадастру щодо реагування на виявлені порушення та не отримував їх відповіді стосовно обставин цього спору. Таким чином, немає підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в межах цього спору, внаслідок чого слід залишитипозовну заяву без розгляду.
40. У судовому засіданні представник третьої особи 1 підтримав аргументи, зазначені в касаційній скарзі та додаткових поясненнях.
Позиція третьої особи 2
41. 25 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду заяву про приєднання до касаційної скарги ТОВ "Енерджі-ВМ", у якій просив постанову Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року скасувати повністю з підстав, наведених у вказаній касаційній скарзі, а рішення Господарського суду міста Києва від 12 грудня 2019 року в цій справі залишити без змін.
42. У судовому засіданні представник третьої особи 2 підтримав основні доводи касаційної скарги, просив Верховний Суд її задовольнити.
Позиція позивача
43. У відзиві на касаційну скаргу прокурор зазначає, що суд апеляційної інстанції, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи, застосувавши до спірних правовідносин норми права з урахуванням висновків Верховного Суду, надавши оцінку всім аргументам учасників справи, дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позову.
44. Доводи третьої особи 1 про наявність підстав для касаційного оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду від 23 березня 2021 року, які передбачені пунктами 1 і 3 частини другої статті 287 ГПК України, не відповідають дійсності, у зв`язку із чим касаційне провадження слід закрити.
45. Крім того, заперечуючи по суті проти доводів касаційної скарги, прокурор вказує, що відповідно до статті 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. При цьому правовий зв`язок земельної ділянки та нерухомого майна можливий лише в разі виникнення такого майна на вже сформованій земельній ділянці, яка є об`єктом цивільних прав. За інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,право комунальної власності на спірну земельну ділянку зареєстровано за Київрадою лише 12 квітня 2017 року. Отже, на час набуття ТОВ "Енерджі-ВМ" права власності на нежитлову господарську споруду загальною площею 12,9 кв. м у 2015 році спірної земельної ділянки як об`єкта цивільних прав не існувало, у зв`язку із чим не могло виникнути і правового зв`язку між спірною земельною ділянкою і нерухомим майном.
46. Рішення про відведення спірної земельної ділянки ОСОБА_1 або будь-яким іншим особам Київрада до 5 липня 2018 року не приймала, тому відсутнє право користування цією земельною ділянкою, яке могло б перейти до ТОВ "Енерджі-ВМ" на підставі статті 120 ЗК України та статті 377 ЦК України.
47. У зв`язку із цим ТОВ "Енерджі-ВМ", набувши право власності на нерухоме майно (нежитлову господарську споруду № 1 загальною площею 12,9 кв. м), відповідно до вимог статей 120, 124, частин першої та другої статті 134 ЗК України може набути не на конкурентних засадах право користування лише тією площею земельної ділянки, яка знаходиться під нерухомим майном та необхідна для його обслуговування і експлуатації. До того ж спірна земельна ділянка надана третій особі 1 не лише для експлуатації та обслуговування нерухомого майна, а й для нового будівництва, що передбачає дотримання процедури проведення земельних торгів у порядку, визначеному положеннями статей 134, 135 ЗК України.
48. Прокурор наголошує, що проект землеустрою не містить відомостей щодо обчислення та обґрунтування площі спірної земельної ділянки. У зв`язку із цим з метою раціонального використання Київрадою землі територіальної громади обґрунтовувати площу земельної ділянки, яка планується до відведення для будівництва за рахунок земель, не наданих у власність чи користування, слід до прийняття відповідного рішення про її надання. Натомість відсутність такого обґрунтування дає можливість Київраді відмовити внаданні в оренду земельної ділянки, яка значно перевищує площу розташованого на ній нерухомого майна, з урахуванням тієї обставини, що земельна ділянка сформована не для обслуговування та експлуатації розташованого на ній майна, а саме для будівництва нового.
49. ТОВ "Енерджі-ВМ" як власник нерухомого майна має правомірне очікування та законний інтерес щодо можливості отримання відповідно до чинного законодавства земельної ділянки,необхідної для експлуатації та обслуговування власного майна, що надавало б можливість мирно ним володіти. Водночас ТОВ "Енерджі-ВМ" ініціювало набуття права користування спірною земельною ділянкою площею 0,5297 га, яка у більш ніж 410 разів перевищує площу нерухомого майна, для цілей, не пов`язаних з користуванням таким майном (для нового будівництва), тобто в цьому випадку не може йтися про наявність правомірного та легітимного права і, відповідно, "правомірного очікування / законного сподівання" щодо його реалізації.
50. Оскільки земля як основне національнебагатство перебуває під особливою охороною держави, це є безумовно виключним випадком для здійснення прокурором представництва в суді законних інтересів держави відповідно до вимог статті 131-1 Конституції Українита статті 23 Закону №1697-VII.