УХВАЛА
4 серпня 2022 року
м. Київ
Справа № 914/1722/21
Провадження № 12-18гс22
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Пількова К. М.,
суддів Британчука В. В., Григор`євої І. В., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Сімоненко В. М., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Штелик С. П.,
перевіривши наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Файненс"
на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 (головуючий суддя Кравчук Н. М., судді Кордюк Г. Т., Плотніцький Б. Д.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека № 39"
до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Файненс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест",
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_1, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни, ОСОБА_2,
про визнання недійсним договору,
ВСТАНОВИЛА:
У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека №39" (далі - ТОВ "Аптека № 39", позивач) звернулося до Акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Профіт Файненс" (далі - ТОВ "Профіт Файненс", скаржник), Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Гефест" (далі - ТОВ "ФК "Гефест"), треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів - ОСОБА_1, приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Лаврик Тетяни Ярославівни, ОСОБА_2, з позовом про визнання недійсним договору іпотеки від 31.08.2007, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль", ТОВ "Аптека №39", ОСОБА_1, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Лаврик Т. Я., зареєстрованого в реєстрі за № 5746.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 (суддя Сухович Ю.О.) закрито провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Суд першої інстанції вказав, що, оскільки спір у цій справі стосується іпотечного договору, укладеного для забезпечення виконання зобов`язань фізичної особи відповідно до умов кредитного договору, а позов подано після набрання чинності законом, яким внесено зміни у ГПК України, зокрема щодо юрисдикції господарських судів, ця справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а має розглядатися відповідно до положень цивільного процесуального закону.
Постановою Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 апеляційну скаргу ТОВ "Аптека № 39" задоволено; ухвалу Господарського суду Львівської області від 20.12.2021 скасовано; справу направлено до Господарського суду Львівської області для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду про те, що правовідносини у цій справі підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства. Однак вказав, що Верховний Суд складом колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановою від 30.10.2019 у справі № 466/5401/16 скасував рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 12.10.2016 та постанову Апеляційного суду Львівської області від 01.06.2018 в частині визнання недійсним договору іпотеки, закрив провадження у справі та повідомив ТОВ "Аптека № 39", що позов про визнання недійсним договору іпотеки від 31.08.2007, укладеного між АТ "Райффайзен Банк Аваль" та ТОВ "Аптека № 39", підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Отже, закриття провадження у справі, що розглядається судом першої інстанції, позбавляє особу права звернення до суду, гарантованого Конституцією України, та поставить під загрозу сутність гарантованого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод права на доступ до суду та на ефективний засіб юридичного захисту. Таким чином, вказавши на наявність юрисдикційного конфлікту, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що ця справа має бути розглянута за правилами господарського судочинства лише тому, що позивачу має бути забезпечено доступ до правосуддя, навіть в іншому, ніж це передбачено законом, судочинстві, оскільки перешкоди до розгляду в належному (цивільному) судочинстві виникли у зв`язку з процесуальною діяльністю суду. Також Апеляційний господарський суд зазначив, що подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 № 490/9823/16-ц та № 761/12676/17, від 27.03.2019 у справі № 766/10137/17, від 21.08.2019 у справі № 498/496/17.
У травні 2022 року ТОВ "Профіт Файненс" звернулося з касаційною скаргою, в якій просить постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022 скасувати та прийняти нове рішення, яким закрити провадження у справі.
Скаржник вважає, що в оскаржуваній постанові не доведено наявність юрисдикційного конфлікту чи помилок у процесуальній діяльності суду, тому цей спір має розглядатися лише в порядку цивільного судочинства, отже є підстави для закриття провадження у справі. Суд апеляційної інстанції під час винесення оскаржуваної постанови неправильно застосував положення статті 20 ГПК України щодо юрисдикції спору, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі № 753/12916/15-ц, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду (далі - КГС ВС) від 27.08.2019 у справі № 906/764/18, від 25.08.2020 у справі № 904/5150/18, від 17.11.2020 у справі № 904/3550/19.
Ухвалою КГС ВС від 14.06.2022поновлено строк подання касаційної скарги, відкрито касаційне провадження та призначено розгляд касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 12.04.2022, а ухвалою від 07.07.2022 цю справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 302 ГПК України, оскільки справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.