ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 442/3912/19
провадження № 51-6128км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Наставного В.В., Слинька С.С.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Вараниці В.М.,
засудженого ОСОБА_1 (у режимі відеоконференції),
захисника Возняка В.Й. (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого
ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області
від 10 червня 2021 року та ухвалу Львівського апеляційного суду від 02 грудня
2021 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017140110001225, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця м. Самбір Львівської області, жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що не має судимостей,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190 та ч. 3
ст. 185 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 10 червня
2021 року ОСОБА_1 засуджено за ч. 1 ст. 190 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік. На підставі ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Цим же вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
Постановлено стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 54 180 грн на відшкодування матеріальної шкоди.
Як визнав встановленим суд, на початку березня 2016 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_1, перебуваючи у приміщенні редакції газети "Нові горизонти", що на вул. Трускавецькій, 64/1 у м. Дрогобичі Львівської області, шляхом обману заволодів грошовими коштами ОСОБА_2 у сумі 2000 доларів США, що згідно з курсом НБУ станом на 01 березня 2016 року становило 54 180 грн, які потерпілий передав ОСОБА_1 як предоплату для купівлі сонячних батарей. Однак останній наміру повертати кошти та сонячні батареї не мав, чим завдав потерпілому майнової шкоди на зазначену суму.
Крім того, у період з квітня до травня 2017 року у невстановлений досудовим слідством час ОСОБА_1 з подвір`я будинку АДРЕСА_2 таємно викрав мережевий сонячний інвертор марки "Huawei Sun 2000-23 KTL" вартістю 88 380 грн, завдавши потерпілому ОСОБА_2 значної шкоди.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 02 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а апеляційну скаргу прокурора задоволено. Вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 у частині призначеного покарання змінено. Постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 1
ст. 190 КК до покарання у виді 850 грн штрафу. На підставі ч. 5 ст. 74, ст. 49 КК ОСОБА_1 звільнено від покарання у зв`язку із закінченням строків давності.
Постановлено вважати засудженим ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. На підставі ст. 75 КК ОСОБА_1 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 1 рік, з покладенням на засудженого обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1, п. 2 ч. 3 ст. 76 КК.
У решті вирок місцевого суду залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_1 порушує питання про скасування постановлених щодо нього судових рішень та закриття кримінального провадження з підстав, передбачених п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК (у зв`язку з відсутністю в діянні складів кримінальних правопорушень).
На обґрунтування своїх вимог посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону. Вважає, що його вина у вчинені інкримінованих кримінальних правопорушень не доведена поза розумним сумнівом. Стверджує, що жодних коштів у потерпілого не брав, а свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 його обмовили, на час інкримінованих подій взагалі перебував у м. Миколаївці Донецької області. Зазначає, що між ним та потерпілим були цивільно-правові відносини. Також зазначає, що крадіжки інвертора потерпілого не вчиняв, гаражем, де він був вилучений, ніколи не користувався та ніяких речей там не зберігав. Крім того, вважає недопустимими такі докази: ухвалу слідчого судді від 28 грудня
2017 року, якою надано дозвіл на проведення обшуку гаража; протоколи обшуку, пред`явлення речей для впізнання, огляду; постанову про визнання предмета як речового доказу та сам речовий доказ - інвертор марки "Huawei Sun 2000-23 KTL", а також довідку № 16/17 від 26 вересня 2017 року щодо користування ним гаражем. Стверджує, що кваліфікація його дій за ч. 3 ст. 185 КК є неправильною. Вважає судові рішення такими, що не відповідають вимогам статей 370, 419 КПК.
У запереченні на касаційну скаргу потерпілий ОСОБА_2 просить залишити її без задоволення, а судові рішення щодо ОСОБА_1 - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений та захисник підтримали доводи касаційної скарги.
Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції з підстав порушення вимог ст. 419 КПК.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому, відповідно до ст. 438 КПК, підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Згідно зі ст. 412 КПК істотними є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, зокрема, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні й достатні мотиви та підстави його ухвалення.