ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 759/12447/16-к
провадження № 51-1082км22
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального
суду у складі:
головуючого Яковлєвої С. В.,
суддів Наставного В. В., Слинька С. С.,
за участю:
секретаря судового
засідання Замкового І. А.,
прокурора Сингаївської А. О.,
захисника Ляшенка І. І.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника Ляшенка І. І. на вирок Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2019 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 11 січня 2022 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015100080008509, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Криве Попільнянського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком суду ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, за епізодами щодо потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1 визнано невинуватим у пред`явленому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК та виправдано, оскільки не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати.
Згідно з вироком 4 вересня 2015 року ОСОБА_1 зустрівся із ОСОБА_4, з котрою познайомимся раніше у мережі інтернет, і вони на громадському транспорті проїхали до зупинки 15 км Житомирського шосе, де ОСОБА_1 шляхом обману та вмовлянь запропонував їй прослідувати до лісосмуги. Після цього, приблизно о 15:30 ОСОБА_1 почав погрожувати потерпілій фізичною розправою, якщо вона не віддасть йому мобільний телефон. ОСОБА_4, будучи наляканою за своє життя і здоров`я, віддала телефон, однак ОСОБА_1 продовжував погрожувати, взяв її жіночу сумочку, дістав з неї грошові кошти та повернув сумочку ОСОБА_4 . Після чого ОСОБА_1 направився в невідомому напрямку, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди на загальну суму 3 103 грн.
Крім того, 28 травня 2016 року ОСОБА_1 зустрівся з ОСОБА_5 з приводу її працевлаштування на роботу у с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, де шляхом обману повідомив, що їм потрібно пройти до місця працевлаштування через ліс. Далі приблизно о 14:30 ОСОБА_1, діючи повторно, почав погрожувати потерпілій фізичною розправою та, вхопивши її рукою за шию, почав душити. Потім штовхнув на землю, де потерпіла почала чинити опір, на що ОСОБА_1 завдав їй удару кулаком в обличчя і продовжував душити, заподіявши ОСОБА_5 легких тілесних ушкоджень. В цей час у потерпілої з кишені випав мобільний телефон, який підібрав ОСОБА_1 і поклав собі в кишеню. Після чого засуджений відпустив ОСОБА_5, взяв її жіночу сумочку, з якої відкрито заволодів грошовими коштами та паспортом потерпілої. Продовжуючи погрози ОСОБА_1 наказав ОСОБА_5 бігти в сторону дороги, а сам залишився на місці. Після чого ОСОБА_1 направився в невідомому напрямку, спричинивши потерпілій матеріальної шкоди, на загальну суму 2 870 грн.
Апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги прокурора та захисника, а вирок суду - без зміни.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, просить скасувати судові рішення і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. На думку захисника, судом в основу вироку покладено недопустимі докази, що отримані з порушенням процесуального закону, та які, до того ж, не підтверджують винуватість ОСОБА_1 у відкритому викраденні майна потерпілих. Крім того, захисник вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі є надто суворим. Вказані порушення залишились поза увагою суду апеляційної інстанції, який залишивши апеляційну скаргу сторони захисту без задоволення, не зазначив підстав, з яких її визнав необґрунтованою. Враховуючи викладене, обидва рішення підлягають скасуванню.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав касаційну скаргу та просив її задовольнити. Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги захисника.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційних скарг суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновки суду в частині виправдання ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 186 КК, за епізодами відкритого викрадення чужого майна, поєднаного із погрозою та із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров`я потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3, вчиненого повторно, в касаційній скарзі не оскаржуються, тому Верховний Суд не перевіряє законності й обґрунтованості судових рішень у цій частині.
Разом із цим, під час перевірки матеріалів кримінального провадження встановлено, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено (по епізодам відносно потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ), суд належним чином умотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які було оцінено відповідно до вимог закону в їх сукупності і правильно визнано достатніми та взаємопов`язаними для ухвалення обвинувального вироку щодо ОСОБА_1 . Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Зокрема, як убачається із вироку, винуватість ОСОБА_1 по епізоду відкритого викрадення майна ОСОБА_4, доводиться показаннями самої потерпілої, котра у суді підтвердила, що через мережу інтернет познайомилась із ОСОБА_1, вони зустрілися поблизу ст. метро "Житомирська" та маршрутним таксі доїхали до зупинки 15 км Житомирського шосе, поблизу якої у лісосмузі засуджений запропонував їй інтимні стосунки, а потім забрав у неї мобільний телефон, з якого видалив усі номери. Він перевірив вміст її сумки, взявши останні гроші, записав її паспортні дані і пригрозив, що у разі звернення до поліції він поширить відомості про те, що вона надає інтимні послуги.
Показання потерпілої щодо обставин вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення, є послідовними та повністю узгоджуються з іншими доказами, наявними у матеріалах кримінального провадження, зокрема з протоколом прийняття заяви від 4 вересня 2015 року, відповідно до якого ОСОБА_4 повідомила, що цього ж дня за адресою м. Київ, 15 км Житомирського шосе невідомий чоловік відкрито заволодів її мобільним телефоном з сім-картою та грошовими коштами. А як убачається з протоколу пред`явлення особи для впізнання від 29 травня 2016 року, ОСОБА_4 впізнала ОСОБА_1 як особу, котра заволоділа її майном 4 вересня 2015 року.