ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 274/4366/18
провадження № 51-6109км21
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Мазура М. В.,
суддів Бородія В. М., Єремейчука С. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я. О.,
прокурора Сеник В. Г.,
захисника Мусевич А. в режимі відеоконференції,
засудженої ОСОБА_1 в режимі відеоконференції,
потерпілої ОСОБА_2 в режимі відеоконференції
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженої ОСОБА_1 - адвоката Мусевич А. на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року в кримінальному провадженні №12018060050000820 за обвинуваченням
ОСОБА_1, яка народилася ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянки України, уродженки смт Червоноармійськ Житомирської області, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимої,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області від 03 червня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн.
Також вироком вирішено питання щодо цивільного позову.
Згідно з встановленими судом першої інстанції обставинами 12 червня 2018 року ОСОБА_2, виконуючи свої посадові обов`язки головного спеціаліста підрозділу інформації та консультацій Управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердичівської міської ради (далі - УПСЗН), яке розташоване за адресою: м. Бердичів, вул. Європейська, 83, здійснювала прийом громадян.
Цього ж дня о 14 год. 30 хв. у приміщенні УПтСЗН виконкому Бердичівської міської ради знаходилась ОСОБА_1 з метою оформлення субсидії.
Перебуваючи у черзі, ОСОБА_1 безпричинно, діючи з хуліганських спонукань, ігноруючи загальноприйняті правила порядності та добропристойності, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, схопила руками за волосся ОСОБА_2, потягнувши таким чином останню до себе, що дало їй змогу нанести потерпілій кілька ударів, в результаті яких заподіяти останній легкі тілесні ушкодження.
Ухвалою Житомирського апеляційного суду від 27 вересня 2021 року зазначений вирок місцевого суду змінено. В порядку ч. 2 ст. 404 КПК України на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України ОСОБА_1 звільнено від покарання, призначеного вироком Бердичівського міськрайонного суду від 03 червня 2021 року, за ч. 1 ст. 296 КК України у виді штрафу в розмірі 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн., у зв`язку із закінченням строку давності. В іншій частині вирок залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування ухвали апеляційного суду та про закриття кримінального провадження через відсутність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України.
Касаційна скарга мотивована тим, що суди, зокрема апеляційний суд, дійшли невірного висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того вказується на те, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив ОСОБА_1 те, що на момент апеляційного розгляду минули строки, передбачені ст. 49 КК України, і суд апеляційної інстанції не з`ясував позицію обвинуваченої щодо можливості звільнення її від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджена ОСОБА_1 підтримали касаційну скаргу, просили її задовольнити.
Прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала її безпідставною.
Потерпіла вважала, що підстави для задоволення касаційної скарги захисника відсутні.
Мотиви Суду
Згідно з положеннями ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції в межах касаційної скарги перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Положеннями ст. 438 КПК України визначено, що підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: 1) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 2) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; 3) невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції керується статтями 412-414 КПК України.
Відповідно до норм ст. 413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: 1) незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; 2) застосування закону, який не підлягає застосуванню; 3) неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; 4) призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.
Перевіривши матеріали справи та доводи, наведені у касаційній скарзі, Верховний Суд доходить таких висновків.
Щодо твердження захисника про нероз`яснення апеляційним судом засудженій положень ст. 49 КК України, що, відповідно до висновку об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа №521/8873/18) є підставою для скасування судового рішення.
Як зазначено у вказаній вище постанові об`єднаної палати, за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частинами 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок відповідно роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності те, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
Нероз`яснення судом першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що потягнуло неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
Особа підлягає звільненню від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК за умов: - на день перегляду кримінального провадження судом апеляційної інстанції, тобто до набрання вироком суду першої інстанції законної сили, закінчились строки давності притягнення такої особи до кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення; - ця особа не подавала до апеляційного суду відповідне клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності і суд апеляційної інстанції не роз`яснив відповідно до положень ст. 285 КПК особі наявність зазначених підстав для звільнення від кримінальної відповідальності та не з`ясував її думку щодо згоди чи незгоди з таким звільненням; - така особа за вказаних обставин висловила згоду в касаційному суді на звільнення її від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
У кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 Верховний Суд хоча і погоджується з твердженням захисника, що суд апеляційної інстанції не роз`яснив ОСОБА_1 те, що на момент апеляційного перегляду закінчились строки притягнення останньої до кримінальної відповідальності, проте не знаходить обставини даного кримінального провадження релевантними обставинам справи №521/8873/18.
При цьому Верховний Суд виходить з того, що захисник в суді касаційної інстанції надала пояснення, згідно з якими засуджена ОСОБА_1 не бажала і не бажає звільнення від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України, оскільки вважає себе невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 296 КК України. Крім того, захисник вказала, що нею на момент апеляційного перегляду було роз`яснено її підзахисній те, що остання може заявити клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності. Проте засуджена ОСОБА_1 відмовилась подавати таке клопотання.