ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 125/636/20
провадження № 51-4377км21
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Марчука О. П., Матієк Т. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Дехтярук О. К.,
захисників Мацюка О. І., Країла С. В. (в режимі
відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020020080000102 від 20 березня 2020 року, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1,
уродженця та жителя
АДРЕСА_1 ), такого, що судимості не має,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за касаційною скаргою захисника Мацюка О. І. на вирок Барського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 01 липня 2021 року.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Барського районного суду Вінницької області від 29 квітня 2021 року, залишеним без зміни ухвалою Вінницького апеляційного суду від 01 липня
2021 року, ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 121 КК України
до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років.
Вирішено питання про долю речових доказів та цивільний позов у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком ОСОБА_1 визнано винуватим і засуджено за кримінальне правопорушення, вчинене за таких обставин.
19 березня 2020 року о 22:30 неповнолітній ОСОБА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння на узбіччі ґрунтової дороги неподалік с. Ходаки Барського району Вінницької області, під час словесної суперечки з ОСОБА_2,
яка виникла під час спільного розпивання алкогольних напоїв, діючи умисно,
з метою заподіяння тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно-небезпечних наслідків
у вигляді заподіяння шкоди здоров`ю останнього, схопив ОСОБА_2 двома руками за верхній одяг та штовхнув, від чого він впав на спину та вдарився головою об землю. Після того, як ОСОБА_2 піднявся, вони продовжили розпивати алкогольні напої. Через незначний проміжок часу ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію умислу на заподіяння тілесних ушкоджень
ОСОБА_2, штовхнув його ногою, від чого останній впав на спину та вдарився головою об землю. ОСОБА_1 сів на живіт ОСОБА_3 та почергово декілька разів ударив лівим та правим кулаком йому в голову. Після цього ОСОБА_2 піднявся та вони продовжили розпивати алкогольні напої. Через декілька хвилин ОСОБА_1, продовжуючи реалізацію умислу, спрямованого на заподіяння тілесних ушкоджень ОСОБА_2, підбіг до нього та, схопивши за ліву руку, кинув його, внаслідок чого останній впав на спину та вдарився головою об землю. Після цього ОСОБА_1 знову сів на живіт ОСОБА_3 та почергово декілька разів ударив лівим та правим кулаком йому в голову.
В результаті умисних дій ОСОБА_1 . ОСОБА_2 від отриманих травм помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
Як убачається зі змісту касаційної скарги, захисник, посилаючись
на істотні порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення й особі засудженого через суворість, просить скасувати постановлені судові рішення щодо ОСОБА_1 і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Вважає,
що місцевий суд за встановлених фактичних обставин події дав їм неправильну правову оцінку і помилково кваліфікував дії засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України. Наголошує, що виявлені у ОСОБА_2 тілесні ушкодження та механізм їх виникнення не дають підстав для кваліфікації дій засудженого за ч. 2 ст. 121 КК України. В обґрунтування наведеного захисник посилається на показання засудженого та свідків, а також висновок експерта №42/13т від 22 квітня
2020 року, яким, на його думку, не була надана правильна оцінка. Вказані докази, як стверджує захисник в касаційній скарзі, свідчать про відсутність у засудженого прямого умислу на заподіяння тяжкого тілесного ушкодження та смерті потерпілого. Наголошує, що тяжке тілесне ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, було не безпосереднім наслідком заподіяного засудженим удару чи ударів, а результатом неодноразового падіння останнього на спину і співударянні потиличною ділянкою голови об тверду поверхню, а тому дії засудженого слід кваліфікувати, на його думку, за ст. 119 КК України. Крім того, захисник вважає, що суд призначив неповнолітньому ОСОБА_1 покарання, яке є занадто суворим та визначене без урахування усіх даних, що характеризують особу винного. Також захисник наголошує на тому, що апеляційний суд не звернув належної уваги
на вказані порушення, про які зазначалося, у тому числі, у поданій ним апеляційній скарзі, та необґрунтовано без належного мотивування залишив вирок щодо ОСОБА_1 без зміни, чим істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону, а саме положень ст. 419 КПК України.
Позиції учасників судового провадження в судовому засіданні суду касаційної інстанції
Захисники у судовому засіданні підтримали подану касаційну скаргу та просили
її задовольнити.
Прокурор, посилаючись на безпідставність доводів захисника, просила касаційну скаргу залишити без задоволення, а постановлені у кримінальному провадженні судові рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Як передбачено ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, встановлених цим Кодексом, а обґрунтованим - рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
При цьому касаційний суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, а також правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
За фактичних обставин кримінального провадження, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, дії ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України кваліфіковано правильно.
Розмежування складів злочинів, передбачених ч. 2 ст. 121 та ч. 1 ст. 119 КК України, здебільшого здійснюється за їх суб`єктивною стороною, виходячи
з фактичних підстав кваліфікації конкретного суспільно небезпечного діяння, зокрема способу, знаряддя злочину, кількості, характеру і локалізації тілесних ушкоджень.
У цьому контексті необхідно ретельно проаналізувати не лише об`єктивні,
а й суб`єктивні ознаки складу злочину, оскільки саме суб`єктивна сторона складу злочину становить основний критерій розмежування вбивства через необережність (ст. 119 КК) та умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого (ч. 2 ст. 121 КК).
При цьому визначення вини та її форм, а саме умислу та необережності, а також