Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 442/678/20
провадження № 61-16925св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Усика Г. І. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунальне підприємство Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки",
третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Руслана Іванівна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року у складі судді Грицай М. М. та постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року у складі колегії суддів:Ванівського О. М., Цяцяка Р. П., Шеремета Н. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Комунального підприємства Львівської обласної ради "Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", третя особа - приватний нотаріус Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р. І., про визнання протиправними та скасування рішень Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, визнання бездіяльності протиправною, відшкодування моральної шкоди, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, скасування рішень про державну реєстрацію, визнання договору купівлі-продажу недійсним.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що рішенням Дрогобицького міськвиконкому від 25 травня 1989 року № 129 його включено до списку осіб, що потребують поліпшення житлових умов і мають право на позачергове одержання житла. У грудні 2004 року він вийшов на пенсію, зберігши право на позачергове одержання житла як учасник ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії (стаття 20 Закону України "Про статус та соціальний захист осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"), та особа з інвалідністю внаслідок війни (стаття 13 Закону України "Про статус ветеранів війни та гарантії їх соціального захисту").
Він неодноразово звертався як усно, так і письмово до посадових осіб органу місцевого самоврядування м. Дрогобича із заявами щодо вирішення його житлового питання, однак окремого житла, що відповідало б санітарно-технічним умовами з урахуванням кількості членів сім`ї, йому не було надано.
23 лютого 2006 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради прийнято рішення № 62 "Про надання дозволу Дрогобицькому міськрайонному відділу УМВС України у Львівській області на проведення реконструкції та переобладнання нежитлової споруди на АДРЕСА_1 під житлові квартири", яким Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради дозволив провести ремонтно-будівельні роботи з улаштування квартир в нежитловому будинку АДРЕСА_1 . Право на проведення таких робіт отримали діючі працівники Дрогобицького міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Дрогобицький МРВ УМВС України у Львівській області) згідно із встановленою черговістю відповідно до контрольного списку працівників відділу, які потребували поліпшення житлових умов.
Зазначиав, що особи, які отримали право на облаштування квартир в нежитловому будинку АДРЕСА_1, поставлені на квартирний облік при міськвиконкомі в період з 1992 року по 1999 роки, серед них є також особи, які взагалі не перебували на квартирному обліку, і тільки одна працівниця мала право на позачергове отримання житлової площі.
Вказував на те, що надання житла особам, які не мали достатніх підстав для одержання такого житла, а також особам, у яких таке право виникло пізніше за нього, тобто безпідставна вибірковість у наданні житла, що є прямим ігноруванням чинного законодавства за очевидної об`єктивної можливості забезпечити його житлом, свідчить про те, що Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради порушено його житлові права, зокрема право на забезпечення благоустроєним окремим житлом в м. Дрогобичі, яке б відповідало санітарно-технічним нормам. Позивач зазначав, що його житлові права внаслідок протиправної бездіяльності Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, оскільки він дотепер не забезпечений житлом.
Посилаючись на наведене, ОСОБА_1 просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської радивід 23 лютого 2006 року № 62 та від 15 травня 2008 року № 140;
- визнати протиправною бездіяльність Виконавчого комітету Дрогобицької міської радищодо ненадання йому та членам його сім`ї благоустроєного житла;
- зобов`язати Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради забезпечити ОСОБА_1 та членів його сім`ї благоустроєним відповідно до санітарно-технічних вимог окремим житлом в м. Дрогобичі Львівської області;
- стягнути з Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради на відшкодування моральної шкоди 1 000 000,00 грн;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26 травня 2008 року серія № 894919, видане ОСОБА_3 на квартиру АДРЕСА_2, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 27 травня 2008 року за ОСОБА_3 на зазначену квартиру, прийняте на підставі такого свідоцтва;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26 травня 2008 року серія № 894921, видане ОСОБА_5 на квартиру АДРЕСА_1, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 27 травня 2008 року за ОСОБА_5 на зазначену квартиру, прийняте на підставі такого свідоцтва;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 28 травня 2008 року серія № 894947, видане ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 30 травня 2008 року за ОСОБА_4 на зазначену квартиру, прийняте на підставі такого свідоцтва;
- визнати недійсним свідоцтво про право власності від 26 травня 2008 року серія № 894922, видане ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_5, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 27 травня 2008 року за ОСОБА_2 на зазначену квартиру, прийняте на підставі такого свідоцтва;
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, посвідчений 19 лютого 2010 року приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р. І., укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності від 05 березня 2010 року за ОСОБА_6 на зазначену квартиру, прийняте на підставі такого договору.
Зауважив, що він уже звертався до суду з адміністративним позовом до Дрогобицької міської ради з вимогами про визнання протиправними та скасування рішень, визнання бездіяльності протиправною і зобов`язання вчинити дії, однак Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 1306/9031/2012(провадження № 11-333апп19), вирішуючи питання щодо предметної юрисдикції зазначила, що оскільки спірні правовідносини пов`язані з вирішенням питання щодо права на житло, а тому спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанції
Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року, поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду з позовом, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, мотивовано відсутністю підстав для визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2006 року № 62, оскільки зазначене рішення прийняте відповідачем у межах його повноважень та узгоджується з вимогами чинного законодавства. Наведене підтверджується преюдиційними обставинами, встановленими у рішенні Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2012 року, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 08 жовтня 2012 року, у справі № 2-2547/11 за позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, за участю третіх осіб: Дрогобицького МРВ УМВС України у Львівській області, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11 особисто та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_2, ОСОБА_14, ОСОБА_15 особисто та в інтересах неповнолітніх - ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_3, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 особисто та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_24, ОСОБА_5, ОСОБА_25 особисто та в інтересах неповнолітнього ОСОБА_26 про визнання протиправним та скасування рішенняВиконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2006 року № 62 "Про надання дозволу Дрогобицькому міськрайонному відділу УМВСУ у Львівській області на проведення реконструкції та переобладнання нежитлової споруди на АДРЕСА_1 під житлові квартири".
Позивачем не надано доказів на підтвердження протиправності рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 15 травня 2008 року № 140, лише вказано, що таке рішення прийнято на основі рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2006 року № 62. Аналогічними доводами ОСОБА_1 обґрунтовував заявлені ним вимоги про скасування виданих відповідачам свідоцтв про право власності на житло та договору купівлі-продажу квартири, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а тому такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки є похідними від вимоги про визнання протиправним та скасування рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2006 року № 62.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1, у якій він просив скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 02 квітня 2021 року і постанову Львівського апеляційного суду від 16 серпня 2021 року, та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставою касаційного оскарження вказаних судових рішень заявник зазначив неправильне застосування судом норм матеріального права, а саме застосування норми права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також посилався на порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, оскільки суди не дослідили зібрані у справі докази та не надали їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 у межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, обґрунтована посиланням на те, що порядок надання житла особам, які потребують поліпшення житлових умов, а також особам, які мають переваги в одержанні жилих приміщень перед іншими категоріями громадян, врегульовано чинним законодавством. Суди не звернули увагу, що оскаржуване рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради прийнято з порушенням положень ЖК України, Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а також Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР, затверджених постановою Ради Міністрів УРСР і Укрпрофради від 11 грудня 1984 року за № 470 (далі - Правила № 470), оскільки він разом і членами cім`ї перебував у позачерговій черзі квартирного обліку, а тому вказане рішення виконавчого органу місцевого самоврядування порушує встановлений порядок надання житла призвело до порушення його права на першочергове поліпшення житлових умов. Аналогічні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах від 17 січня 2019 року у справі №500/3020/15 (провадження № 61-32759св18) та від 18 липня 2019 року у справі № 461/7153/16-ц (провадження № 61-27902св18).
Зокрема вказував на те, що унаслідок прийнятих Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради рішень від 23 лютого 2006 року № 62 та від 15 травня 2008 року № 140, житло було надано особам, які або взагалі не мали права на поліпшення житлових умов, або мало право на отримання житла після позивача, а тому суди безпідставно не урахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року у справі № 21-682а15 та у постанові Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі № 438/1500/15-ц щодо необхідності дотримання правил черговості при отриманні житла.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 листопада 2018 року у справі № 203/1784/16-ц (провадження № 61-18145св18) зробив висновок, що згідно з абзацом першим пункту 18 частини першої статті 13 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" інваліди війни та прирівняні до них особи позачергового забезпечуються житлом, у тому числі за рахунок жилої площі, що передається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, підприємствами та організаціями у розпорядження місцевих рад та державних адміністрацій. Особи, зазначені в цій статті забезпечуються жилою площею протягом двох років з дня взяття на квартирний облік. Отже, відповідні органи, уповноважені державою на виконання функцій з розподілу житла, протягом двох років з дня взяття на квартирний облік зобов`язані надати особі, на яку поширюється дія цієї норми, житло. Ненадання позивачу як інваліду війни житла протягом 24 років перебування на обліку є грубим порушенням його прав та охоронюваних законом інтересів. Суд критично оцінив посилання представника Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради на щорічну відсутність бюджетних асигнувань, призначених для придбання пільгового житла та його виділення окремим категоріям громадян, оскільки такі доводи суперечать практиці Європейського суду з прав людини, рішення якого для національних судів України є джерелом права. Європейський суд з прав людини у рішенні від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України" (заява № 63134/00) дійшов висновку про те, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань. Суд також вважав необґрунтованим доводи представника Дніпропетровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради, департаменту житлового господарства Дніпропетровської міської ради про те, що задоволення позову у спосіб, обраний позивачем, є по суті втручанням у діяльність відповідачів, до виключної компетенції яких віднесено розподіл та надання житла, оскільки не вирішення цього питання протягом 24 років свідчить про неефективність їх роботи у сфері захисту прав осіб, що потребують поліпшення житлових умов, а тому вважав за можливе захистити порушене право позивача на житло у обраний ним спосіб.
У постанові Верховного Суду від 18 лютого 2021 року у справі № 160/6885/19 викладено висновок, що для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обовʼязкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків.
Оскільки, внаслідок незаконного рішення Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, житло отримали особи, які не мали права на його отримання, вважав обґрунтованими його вимоги про визнання незаконним виданих їм свідоцтв про право власності на житло, що узгоджується з висновками, сформульованими Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 грудня 2018 року у справі № 915/1377/17, від 29 січня 2019 року у справі № 813/1321/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 137/1842/16-а, від 06 листопада 2019 року у справі № 826/3051/18, та визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири від 19 лютого 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Лаганяк Р. І., зареєстрованим в реєстрі за № 221, а рішення про його державну реєстрацію від 05 березня 2010 року скасуванню.
Унаслідок протиправних дій та бездіяльності Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради йому було завдано моральну шкоду, яка полягає у тому, що він протягом багатьох років змушений звертатися із усними та письмовими заявами до відповідача, а також із позовними вимогами до судів різних інстанцій, відвідувати численні судові засідання, що спричинило психологічне перевантаження, нервове виснаження та емоційне вигоряння. Однак, суди наведеного, а також роз`яснень, викладених Пленум Верховного Суду України у пункті 9 постанови від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику у справах у справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" (зі змінами та доповненнями), не урахували.
Крім того, вказував на те, що суди в порушення норм процесуального права, послалися на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 березня 2012 року в справі № 2-2547/11, яке не долучалося до матеріалів справи і не витребовувалося судом у встановленому судом порядку, а тому не могло бути предметом оцінки суду як доказ у справі. Вважав, що зазначений доказ зʼявився у справі внаслідок втручання у діяльність суду невідомих осіб, з приводу чого він звернувся до компетентних органів із заявами про вчинення кримінальних правопорушень.
Ухвалою Верховного Суду від 25 жовтня 2021 року відкрито касаційне провадження на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та витребувано матеріали справи.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 15 червня 2005 року Дрогобицький МРВ УМВС України у Львівській області звернувся до міського голови м. Дрогобича з проханням перевести нежитловий будинок АДРЕСА_1, в якому були розташовані служби дільничних інспекторів міліції, дозвільна система, ВГІРФО Дрогобицького МРВ УМВС України у Львівській області, в житлове приміщення.
Урахувавши повідомлення Дрогобицького МРВ УМВС України у Львівській області та висновки Департаменту міського господарства, який вважав за доцільне надати дозвіл Дрогобицькому МРВ УМВС України у Львівській області на переведення нежитлового будинку в статус житлового шляхом реконструкції з метою забезпечення житлом працівників Дрогобицького МРВ УМВС України у Львівській області, Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради рішенням від 25 серпня 2005 року № 213 надав дозвіл на проведення проєктування та реконструкцію нежитлової споруди на АДРЕСА_1 під житловий будинок за власні кошти працівників відділу.
Рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської радивід 23 лютого 2006 року № 62 "Про надання дозволу Дрогобицькому міськрайонному відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на проведення реконструкції та переобладнання нежитлової споруди на АДРЕСА_6" надано дозвіл діючим працівникам Дрогобицького міськрайонного відділу Управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (далі - Дрогобицький МРВ УМВС України у Львівській області), а саме: ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_2, ОСОБА_27, ОСОБА_4, ОСОБА_22, ОСОБА_5 вести за власні кошти ремонтно-будівельні роботи з улаштуванням квартир в нежитловому будинку АДРЕСА_6 . Термін виконання робіт встановлено до 01 березня 2007 року, зобов`язано Державну технічну комісію після завершення всього комплексу робіт прийняти будинок в експлуатацію, а після передачі будинку в експлуатацію Комунальному підприємству "Житловик" видати ордери мешканцям указаного будинку.