Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
місто Київ
справа № 554/6022/21
провадження № 61-16761св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Ступак О. В.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Яремка В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного
суду від 28 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В.,
Бутенко С. Б., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст заявлених позовних вимог та судових рішень судів попередніх інстанцій
У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.
На обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 2015 року він, як фізична особа - підприємець, надавав юридичні послуги. Після внесення змін до Конституції України, з 30 вересня 2016 року в Україні запроваджено так звану "адвокатську монополію", яка полягає в тому, що виключно адвокат може представляти інтереси інших осіб у суді. У зв`язку з такими змінами до чинного законодавства він змушений був отримати свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та стати членом Національної асоціації адвокатів України.
Посилаючись на те, що членство в Національній асоціації адвокатів України категорично суперечить його світогляду та моральним цінностям, позивач просив стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області 29 900,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 05 липня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу з підстав, передбачених частиною третьою статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначав, що він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI
"Про судовий збір" (далі - Закон № 3674-VI).
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 06 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, надано заявнику строк для сплатисудового збору в розмірі 454,00 грн.
У серпні 2021 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання
ОСОБА_1 про відкриття апеляційного провадження, в якому він висловив свою незгоду з ухвалою апеляційного суду від 06 серпня 2022 року щодо вимоги про усунення недоліків в частині сплати судового збору, оскільки за вимогами до Держави Україна про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, він звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VIна всіх стадіях судового розгляду.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28 вересня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 визнано неподаною та повернуто заявнику.
Ухвала суду апеляційної інстанції, мотивована тим, що згідно з пунктом 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду. ОСОБА_1 належно не обґрунтував наявність підстав для звільнення його від сплати судового збору за заявленими ним вимогами, а отже не виконав вимоги ухвали суду про усунення недоліків, що є підставою для повернення апеляційної скарги відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України та частини третьої статті 185 ЦПК України.
Рух справи в суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження
У жовтні 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського апеляційного суду від 28 вересня
2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що суд апеляційної інстанції помилково не застосував положення пункту 13 частини другої статті 3 Закону № 3674-VI, вказавши, що заявник належно не обґрунтував підстави звільнення від сплати судового збору.
Такі висновки апеляційного суду суперечать висновкам Верховного Суду викладеним у постановах від 13 січня 2021 року у справі № 757/4692/20,
від 21 квітня 2021 року у справі № 204/8756/20, від 17 березня 2021 року
у справі № 243/11705/18, від 17 березня 2021 року у справі № 461/707/16-ц, від 08 травня 2018 року у справі № 454/1690/16.
Ухвалою Верховного Суду від 08 листопада 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Ухвалою Верховного Суду від 10 серпня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Позиція Верховного Суду та нормативно-правове обґрунтування