Постанова
Іменем України
22 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 761/9413/20
провадження № 61-1325 св 22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І.,
Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV),
третя особа - Офіс Генерального прокурора,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня
2020 року у складі судді Чередніченко Н. П. та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 рокуу складі колегії суддів:
Рейнарт І. М., Кирилюк Г. М., Семенюк Т. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом
до товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародна комерційна телерадіокомпанія" (ICTV) (далі - ТОВ "МК ТРК" (ICТV)), третя особа -
Офіс Генерального прокурора, про захист честі, гідності та ділової репутації, визнання інформації недостовірною, відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позовних вимог зазначав, що 25 вересня 2016 року старшим слідчим слідчого управління Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області розпочато досудове розслідування
у кримінальному провадженні № 12016040000000749 за ознаками вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого статтями 115 (умисне вбивство), 348 (посягання на життя працівника правоохоронного органу, члена громадського формування з охорони громадського порядку
і державного кордону або військовослужбовця) КК України, він був затриманий, йому пред`явлено підозру у вчиненні кримінального правопорушення. 27 вересня 2016 року йому обрано запобіжний захід
у вигляді тримання під вартою. У подальшому відносно нього прокурором затверджено обвинувальний акт у кримінальному провадженні за частиною першою статті 263, частиною третьою статті 262, статтею 348, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною другої статті 15, пунктом 13
частини другої статті 115 КК України, який скеровано до суду.
Вироком Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 08 квітня 2018 року його визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною першою статті 263, частиною третьою статті 262, статтею 348, пунктом 1 частини другої статті 115, частиною другої статті 15, пунктом 13 частини другої статті 115 КК України, за сукупністю злочинів (частина перша статті 70 КК України) призначено покарання у виді довічного позбавлення волі, з конфіскацією майна (справа № 203/232/17).
Вказував, що 26 вересня 2016 року в ефірі програми "Свобода слова"
на телеканалі ТОВ "МК ТРК" (ICТV),за участю Головного військового прокурора України Матіоса А. В., обговорювалися трагічні події, які мали місце 25 вересня 2016 року, щодо вбивства двох поліцейських у місті Дніпрі. Своїм виступом прокурор Матіос А. В. розповсюдив неправдиву інформацію та звинуватив його у злочинних діях, що не відповідало дійсності та було брехнею, зокрема, що він: "… вчинив злочин…", "… покидьок…", "… який вчора безжально стріляв у жінку та чоловіка…", "… холоднокровно стріляв серед білого дня по поліцейським…", "…мерзота…", "… остання мерзота…".
Указана інформація є неправдивою, принижує його честь, гідність та ділову репутацію. Такі висловлювання прокурора Матіоса А. В. сформували громадську думку про його винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, хоча на той час кримінальне провадження було на стадії досудового розслідування. Поширена прокурором недостовірнаінформація розміщена в мережі Інтернет за посиланням: https://youtu.be/4сІРТВxTVAA, тобто доступна для перегляду необмеженого кола осіб.
Позивач посилався на порушення державними органами прямої законодавчої заборони на використання імені підозрюваної
чи обвинуваченої особи до набрання законної сили обвинувальним вироком суду стосовно неї, що не може тлумачитися як критика у засобах масової інформації чи висвітлення слів та вчинків, а є порушенням гарантованої
частиною першою статті 62 Конституції України презумпції невинуватості. Вищевказане є порушенням частини другої статті 296 ЦПК України
(право на використання імені), так як він згоди на таке на давав.
Зазначав, що поширена прокурором під час телеефіру недостовірна інформація стосовного нього принижує його честь та гідність, чим йому завдано моральну шкоду, яку він оцінив у розмірі 1 000 000,00 грн.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просив суд: визнати недостовірною та такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію, вищевказану інформацію, поширену ІНФОРМАЦІЯ_1 під час прямого ефіру програми "Свобода слова", що транслювалася каналом
ТОВ "МК ТРК" (ICТV); визнати всю інформацію, поширену 26 вересня
2016 року під час прямого ефіру програми "Свобода слова",
що транслювалася каналом ТОВ "МК ТРК" (ICТV),такою, що порушує його немайнове право на недоторканість ділової репутації; зобов`язати ТОВ "МК ТРК" (ICТV)не пізніше 15 днів з моменту набрання рішення законної сили повідомити в ефірі про прийняте судове рішення; стягнути з ТОВ "МК ТРК" (ICТV) на його користь 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня
2020 року, розглянувши справу у порядку спрощеного позовного провадження, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того,
що позивач уважав недостовірними окремі фрази з сюжету на каналі
ТОВ "МК ТРК" (ICТV), витягнуті із контексту, однак не надав доказів того,
що всі висловлювання стосувалися саме позивача і вони є недостовірними.
При цьому деякі висловлювання є оціночними судженнями, а інші фрази,
які використані в телепередачі, підтверджуються офіційними документами, зокрема, вироком суду, тобто містять під собою фактичне підґрунтя.
Крім того, районний суд указав, що особа у разі порушення її особистих немайнових прав має право на відповідь, яким позивач не скористався (стаття 277 ЦК України).
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, суд першої інстанції зробив висновок про те, що метою сюжету й поширення відповідної інформації був значний суспільний інтерес громадськості до трагічних подій, які відбулися
25 вересня 2016 року у місті Дніпрі, що є виправданим. ОСОБА_1
не надав суду доказів, що поширення вищезазначеної інформації завдало шкоди його діловій репутації.
У зв`язку з цим, відсутні правові підстави для відшкодування моральної шкоди позивачу.
Судом першої інстанції враховано положення статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), а також застосовано релевантні прецедентні рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
Оскільки суд відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 по суті пред`явлених ним позовних вимог, то вимоги про відшкодування моральної шкоди є безпідставними.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 12 жовтня 2021 року, яка прийнята у відкритому судовому засіданні, апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Голосіївського районного суду
міста Києва від 25 серпня 2020 року - без змін.
Судове рішення суду апеляційної інстанції мотивовано тим, що судом першої інстанції вірно з`ясовано фактичні обставини справи та дана
їм належна правова оцінка, а висновки районного суду підтверджуються матеріалами справи.
Апеляційний суд до спірних правовідносин застосував Конституцію України, ЦК України, закони України: "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", "Про інформацію",
"Про телебачення та радіомовлення", а також статтю 10 Конвенції, прецедентну практику ЄСПЛ, врахував відповідну судову практику Верховного Суду, роз`яснення, викладені у пункті 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи".
Суд апеляційної інстанції вказав, що позивач не звертався до відповідача
з вимогою надати копію запису ефіру програми "Свобода слова" телевізійного каналу ТОВ "МК ТРК" (ICТV) за 26 вересня 2016 року,
не посилався на ці обставини у позовній заяві та апеляційній скарзі, а тому наданий позивачем диск із записом програми не може бути належним
та достатнім доказом на підтвердження поширення відповідачем оспорюваної інформації.
При цьому інформація, яку просив визнати недостовірною позивач,
за доводами самого позивача, поширена прокурором Матіосом А. В.
у прямому ефірі на каналі ТОВ "МК ТРК" (ICТV), проте останній
не є працівником ТОВ "МК ТРК" (ICТV). Тобто відсутні правові підстави для зобов`язання відповідача спростувати висловлені прокурором відомості (частина четверта статті 277 ЦК України). ОСОБА_1 не заявив позовних вимог до прокурора, чи до юридичної особи, посадовою особою якої
був останній.
Апеляційний суд відхилив посилання ОСОБА_1 про те, що на час поширення прокурором інформації кримінальне провадження відносно нього перебувало на стадії досудового розслідування, він не був визнаний винним у вчиненні злочинів, оскільки вказане не позбавляє засоби масової інформації та громадськість можливості в обговоренні й висвітленні питань, що мають суспільно важливе значення. Висвітлена у програмі інформація містить відомості про події, що мали суспільне значення та викликали суспільний резонанс, так як стосуються питань громадського правопорядку.
Оскільки відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, заявлених до ТОВ "МК ТРК" (ICТV), про захист честі, гідності та ділової репутації, спростування недостовірної інформації, не підлягає задоволенню й похідна вимога про відшкодування моральної шкоди.
Крім того, апеляційним судом не встановлено порушень районним судом норм процесуального права, про які вказував позивач, так як районним судом розглянуто справу відповідно до вимог ЦПК Україний позивачем
не було додано до позовної заяви клопотання про розгляд справи
у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, яка надійшла до Верховного Суду у січні 2021 року,
з урахуванням її уточненої редакції, ОСОБА_1, посилаючись
на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 3
частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до Верховного Суду
Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного цивільного суду
від 31 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху
з наданням строку для усунення її недоліків, а саме: запропоновано заявнику надати суду уточнену касаційну скаргу із зазначенням підстав касаційного оскарження, визначених частиною другою статті 389
ЦПК України; запропоновано надати документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи,
що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Зазначено строк виконання ухвали, а також попереджено про наслідки її невиконання.
У наданий судом строк ОСОБА_1 надіслав матеріали на усунення недоліків касаційної скарги.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 квітня 2022 року заяву
ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору задоволено. Звільнено ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 25 серпня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 12 жовтня
2021 року. Відкрито касаційне провадження в указаній справі, витребувано цивільну справу № 761/9413/20 із Голосіївськогорайонного суду
міста Києва. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги
та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У травні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій
не врахували, що поширена прокурором неправдива інформація в ефірі програми "Свобода слова" на телеканалі відповідача 26 вересня 2016 року, на підтвердження чого надано диск із записом програми, порушує його особисті немайнові права, принижує його честь, гідність та ділову репутацію, оскільки формує громадську думку про його винуватість
у вчиненні кримінальних правопорушень, хоча на той час кримінальне провадження було на стадії досудового розслідування. При цьому недостовірна інформація розміщена в мережі Інтернеті, тобто вона доступна необмеженому колу осіб.
Вважає, що відповідні висловлювання прокурора порушують презумпцію невинуватості (стаття 62 Конституції України), право на використання його імені (частина друга статті 296 ЦПК України).
Зазначає, що суди не надали належної правової оцінки диску запису програми, не застосували до спірних правовідносин норми матеріального права, які підлягали застосуванню, зробили помилковий висновок про те, що спірна інформація є оціночними судженнями, оскільки суд не наділений такими повноваженнями. Вказане питання вирішується виключно судовою семантико-текстуальною (лінгвістичною) експертизою, проте у задоволенні відповідного його клопотання апеляційний суд безпідставно відмовив.
Вважає, що розгляд справи у суді першої інстанції відбувся упереджено,
а суд апеляційної інстанції переглянув рішення суду першої інстанції формально, без перевірки усіх доказів, не відреагував на численні процесуальні порушення районного суду, зокрема й те, що він не отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі, не повідомлявся
про дату, час і місце розгляду справи.
При цьому посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.
Доводи осіб, які подали відзиви на касаційну скаргу
У травні 2022 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного
Суду надійшли відзиви ТОВ "МК ТРК" (ICTV) та представника Офісу Генерального прокурора на касаційну скаргу ОСОБА_1, в яких вказується про необґрунтованість касаційної скарги останнього, тому просять залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення -
без змін.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження
в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права,
якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
Касаційна скарга ОСОБА_1 задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно
до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода
на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Забороняється відмова у розгляді справи з мотивів відсутності, неповноти, нечіткості, суперечливості законодавства,
що регулює спірні відносини.
У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе
і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації,
а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.
Відповідно до статті 34 Конституції України, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
Згідно зі статтею 68 Конституції Україникожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституціїта законів України, не посягати на права
і свободи, честь і гідність інших людей.
Положеннями частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" закріплено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію
та практику ЄСПЛ як джерело права.
Кожен має право на свободу вираження поглядів у розумінні статті 10 Конвенції, якою передбачено свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.
Статтею 201 ЦК України передбачено, що, зокрема, честь, гідність і ділова репутація є особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, а статтями 297, 299 ЦК України передбачено право