Постанова
Іменем України
27 липня 2022 року
м. Київ
справа № 332/1142/16-ц
провадження № 61-18611св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Ступак О. В., суддів: Олійник А. С., Усика Г. І. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Яремка В.В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Дашковської А. В., Кримської О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2016 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
Позов обґрунтовано посиланням на те, що 17 липня 2008 року між банком та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 14.14823, за умовами якого банк зобов`язувався надати позичальнику кредит у розмірі
12 000,00 дол. США до 17 липня 2013 року, а ОСОБА_1 повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитом у строки та в порядку, встановленими кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,
17 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки №14.14823-1, відповідно до якого вона несе солідарну відповідальність перед банком за виконання позичальником основного зобов`язання усім належним йому майном та грошовими коштами у випадку невиконання позичальником його зобов`язань за кредитним договором, поручителі погашають суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів.
У зв`язку із неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору, станом на 23 березня 2016 року утворилася заборгованість у розмірі 82 745,66 дол. США, з яких: тіло кредиту - 10 482,08 дол. США, заборгованість зі сплати процентів за користування кредитом -
25 421,31 дол. США, заборгованість зі сплати комісії за користування кредитом - 7279,77 дол. США, пеня - 35 613,11 дол. США, а також штрафи: 9,58 дол. США - фіксована частина, 3 939,81 дол. США - процентна складова.
Посилаючись на наведене, АТ КБ "ПриватБанк" просило стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 82 745,66 дол. США.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2019 року позов АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором від 17 липня
2008 року № 14.14823 у розмірі 78 796,27 доларів США, що еквівалентно
2 056 582, 78 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що звернення АТ КБ "ПриватБанк" у 2009 році з позовом до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет застави, який задоволено заочним рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 11 вересня 2009 року у справі № 2-1269/2009, перервало перебіг позовної давності. Оскільки отриманих від реалізації заставного майна (автомобілів) грошових коштів виявилося недостатньо для погашення заборгованості за кредитним договором, вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 78 796,27 дол. США, з яких: тіло кредиту - 10 482,08 дол. США, проценти за користування кредитом - 25 421,31 дол. США, комісія за користування кредитом - 7 279,77 дол. США, пеня - 35 613,11 дол. США є законними та обґрунтованими. Суд відмовив у задоволенні вимог банку про стягнення штрафів у загальному розмірі 3 949,39 дол. США, оскільки штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування призведе до подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року, рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2019 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Ухвалюючи нове судове рішення про відмову в задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що суд першої інстанції не врахував, що звернувшись до суду з позовом про звернення стягнення на предмет застави, банк просив звернути стягнення на майно в рахунок погашення всієї суми заборгованості за кредитним договором, тобто змінив строк виконання зобов`язання. А тому, незважаючи на те, що вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими, у задоволенні позову необхідно відмовити з підстав спливу позовної давності, про застосування якої заявили відповідачі.
Постановою Верховного Суду від 09 червня 2021 року касаційну скаргу
АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково, постанову Запорізького апеляційного суду від 10 листопада 2020 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення тіла кредиту та пені скасовано, справу в цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що звертаючись у квітні 2016 року до суду з позовом, АТ КБ "ПриватБанк" посилалося на те, що про порушення свого права дізналося у червні 2015 року після продажу предмета застави, оскільки саме тоді банку стало відомо про недостатність коштів, одержаних від реалізації заставного майна для погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, а отже дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні позову за спливом позовної давності. Під час нового розгляду, апеляційному суду необхідно перевірити доводи АТ КБ "ПриватБанк" щодо поважності причин пропуску позовної давності.
Постановою Запорізького апеляційного суду від 26 жовтня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2019 року в частині вирішення вимог АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_1 пені в розмірі 35 613,11 дол. США, та солідарного стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в розмірі
10 482, 08 дол. США, пені у розмірі 35 613,11 дол. США скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення про відмову в задоволенні позову.
Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 03 жовтня
2019 року в частині вирішення вимог АТ КБ "ПриватБанк" про
стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в розмірі
10 482, 08 дол. США залишено без змін.
В іншій частині рішення суду першої інстанції не переглядалося.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідно до частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права. Згідно з пунктом 6.4. кредитної угоди від 17 липня 2008 року, нарахування неустойки по кожному випадку окремо, здійснюється протягом трьох років з дня, коли останнє зобов`язання повинно було бути виконано позичальником. Пунктом 6.8 договору сторони визначили, що позовна давність за вимогами про стягнення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки - пені та штрафів встановлюється сторонами тривалістю п`ять років. Відхиляючи доводи апеляційної скарги
ОСОБА_1, ОСОБА_2 про неврахування судом першої інстанції того, що АТ КБ "ПриватБанк" пропустило строк звернення до суду за захистом порушеного права, апеляційний суд зазначив, що такі аргументи заявника є необґрунтованими, оскільки банк дізнався про порушення свого права у червні 2015 року, а з позовом звернувся у квітні 2016 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано стягнув з ОСОБА_1 на користь банку заборгованість за тілом кредиту в розмірі 10 482, 08 доларів США.
Разом з тим, апеляційний суд вважав помилковим висновок суду першої інстанції в частині задоволення вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення неустойки (пені), оскільки право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування, чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. Звернувшись до суду з позовом у травні 2009 року про звернення стягнення на предмет застави в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, банк скористався правом дострокового повернення кредиту. Згідно з розрахунком заборгованості, неустойка (пеня) у розмірі
35 613,11 дол. США нарахована за період з 12 травня 2009 року
до 23 березня 2016 року, проте право позивача нараховувати передбачену договором неустойку припинилось з 05 травня 2009 року у зв`язку з пред`явленням вимоги про дострокове повернення кредиту, а тому рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову в задоволенні вимоги АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення пені.
Крім того, задовольняючи позовні вимоги АТ КБ ПриватБанк про стягнення солідарно з ОСОБА_2 заборгованості, суд першої інстанції не врахував, що банк звернувся з вимогою до поручителя про стягнення заборгованості за кредитним договором після спливу шестимісячного строку від дня настання строку виконання основного зобов`язання, а тому відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука вважається припиненою, що є підставою для відмови у задоволенні позову до поручителя.
Рух справи у суді касаційної інстанції. Узагальнені доводи касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та аргументи інших учасників справи
У листопаді 2021 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга
АТ КБ "ПриватБанк" на постанову Запорізького апеляційного суду
від 26 жовтня 2021 року, у якій заявник просив скасувати оскаржуване судове рішення в частині відмови у стягненні з ОСОБА_1 пені у розмірі
7 475,03 доларів США, та залишити в силі в цій часині рішення суду першої інстанції, в іншій частині постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, заявник зазначає:
1) пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 03 лютого 2016 року у справі
№ 6-1080цс15, від 15 травня 2017 року у справі № 6-211цс17, та постановах Великої Палати Верховного Суду Верховного Суду 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі
№ 310/11534/13-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 757/6367/13-ц, та постановах Верховного Суду від 05 травня 2018 року у справі
№ 279/8730/15-ц, від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16,
від 06 листопада 2019 року у справі № 755/15219/15-ц, від 20 листопада 2019 року у справі № 467/395/16-ц.
2) пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України - суд не дослідив зібрані у справі докази).
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що відмовляючи у задоволенні вимоги про стягнення пені, апеляційний суд належно не дослідив умови кредитного договору від 17 липня 2008 року
№ 14.14823, не звернув увагу, що пунктом 6.4 договору, передбачено нарахування неустойки протягом трьох років з дня коли відповідне зобов`язання повинно було бути виконано та дійшов помилкового висновку про пропуск банком позовної давності, оскільки згідно з пунктом 6.8 кредитного договору позовна давність для вимог про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів встановлена сторонами тривалістю в п`ять років. Ураховуючи, що перебіг позовної давності розпочався після того як банку стало відомо про недостатність грошових коштів, отриманих від реалізації заставного майна (10 липня 2014 року та 22 червня 2015 року) на погашення заборгованості ОСОБА_1, звернення АТ КБ "ПриватБанк" із зазначеним позовом до суду в квітні 2016 року, відбулося в межах позовної давності.
Ухвалою Верховного Суду від 01 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 липня 2022 року справу призначено до судового розгляду колегією у складі п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
Судами попередніх інстанцій установлено, що 17 липня 2008 року між
АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір
№ 14.14823, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 12 000,00 дол. США до 17 липня 2013 року, а ОСОБА_1 зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом у строки та в порядку, встановлені кредитним договором.
На забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором,
17 липня 2008 року між банком та ОСОБА_2 укладений договір поруки № 14.14823-1, згідно з яким вона несе солідарну відповідальність з позичальником перед банком у випадку невиконання позичальником зобов`язань за кредитним договором; поручителі погашають суму кредиту, нараховані проценти та штрафні санкції за несвоєчасне повернення позичальником коштів.