Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 753/13012/19
провадження № 61-5044св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1,
відповідач: ОСОБА_2,
треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотаріус Шнирьова Галина Миколаївна, Служба у справах дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року у складі судді Лужецької О. Р. та постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року у складі колегії суддів: Коцюрби О. П., Білич І. М., Нежури В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2019 року ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, треті особи: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, приватний нотарісус Шнирьова Г. М., Служба у справах дітей Дарницької в м. Києві районної державної адміністрації, про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що він є батьком неповнолітнього ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 (колишня ОСОБА_3), ОСОБА_4 від імені яких за довіреностями, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 05 січня 2005 року за реєстром № 72 та 19 лютого 2005 року за реєстром № 2687 діяв ОСОБА_7, неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діяла за нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 19 січня 2005 року за реєстром № 745, згодою батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_6 від імені якої за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 19 січня 2005 року за реєстром № 760, діяв ОСОБА_9 - продавці, і з другої сторони ОСОБА_10 - покупець, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення свої дій, без будь-якого примушення, як фізичного, так і морального, уклали договір про таке: "продавці" ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8 продали, а "покупець" - ОСОБА_10 купив належну продавцям квартиру АДРЕСА_1 .
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на вказану квартиру 27 січня 2016 року за ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.
На дату укладання спірного договору в квартирі проживали та були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_8, малолітній ОСОБА_1 .
Зазначав, що під час укладення договору купівлі-продажу, у порушення Закону України "Про охорону дитинства" та Закону України "Про основи соціального захисту бездомних громадян і безпритульних дітей", зазначений договір не був погоджений у встановленому порядку відповідним органом опіки та піклування, що призвело до порушень житлових прав малолітнього ОСОБА_1 .
Ураховуючи наведене, ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, просив суд:
- визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2005 року за реєстровим номером № 677, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шнирьовою Г. М.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відсутність попередньої згоди органу опіки та піклування на здійснення будь-якого правочину стосовно нерухомого майна, право власності або користування яким мають діти, є підставою для визнання такого правочину недійсним. Відсутність реєстрації дитини не є підставою для відмови в позові. При цьому районний суд посилався на правову позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-396цс15.
Суд першої інстанції вважав, що є підстави для застосування строку позовної давності на підставі заяви ОСОБА_12, оскільки перебіг строку позовної давності почався з лютого 2015 року, однак позивач звернувся до суду з цим позовом лише 27 червня 2019 року.
Крім того, суд зазначив, що положення частини четвертої статті 261 ЦПК України, на яку посилався позивач, застосуванню не підлягають, з огляду на те, що оспорений правочин вчинено тоді, коли дитина була малолітня, а не неповнолітня, її інтереси захищають батьки (частина перша статті 39 ЦПК України (2004 року), частина перша статті 59 ЦПК України (у редакції з 15 грудня 2017 року), які і звертаються до суду.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, задоволено частково.
Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року змінено, викладено мотивувальну частину рішення у редакції постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що до 01 січня 2006 року згода органів опіки та піклування на відчуження нерухомого майна необхідна була лише у випадку, якщо дитина є власником (співвласником) майна, що відчужується.
Оскільки малолітній син співвласника квартири ОСОБА_13 - ОСОБА_1 майнових прав щодо квартири АДРЕСА_1 не мав (мав лише право користування), отже, для укладення оспорюваного договору купівлі-продажу квартири від 22 лютого 2005 року дозволу органу опіки і піклування законом не вимагалось.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивач не довів порушення свого права.
Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що строк позовної давності для неповнолітнього ОСОБА_1 ще не розпочався і як наслідок не може бути пропущений/поновлений та зазначив, що такі доводи не впливають на правильність висновків про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, у цій справі, оскільки позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення Дарницького районного суду м. Києва від 13 жовтня 2020 року, постанову Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, мотивована тим, що відсутність дозволу органу опіки та піклування на відчуження квартири спричинило порушення прав та інтересів ОСОБА_1 .
Зазначає, що суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про те, що на момент вчинення правочину дозвіл органу опіки та піклування не вимагався.
При цьому посилається на положення частини четвертої статті 261 ЦПК України, у якій визначено, що у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_1, вказує неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 464/1723/14-ц (провадження № 61-22593св18), що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Відзив на касаційну скаргу учасники справи не подали.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
У червні 2022 року касаційна скарга надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
Фактичні обставини, встановлені судами
Відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 12 вересня 2000 року № НОМЕР_1, квартира АДРЕСА_1 на праві спільної сумісної власності в рівних частках належить ОСОБА_6 та членам його сім`ї: ОСОБА_14, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 (том 1, а. с. 133).
07 листопада 2003 року ОСОБА_6 подарував, а ОСОБА_14 прийняла в дар ј частину квартири АДРЕСА_1, що підтверджується нотаріально посвідченим договором дарування (том 1, а. с. 134).
13 листопада 2004 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_14 укладено шлюб. Після одруження дружиною змінено прізвище на ОСОБА_15 (том 1, а. с. 142).
22 лютого 2005 року ОСОБА_3 (колишня ОСОБА_3), ОСОБА_4, від імені яких за довіреностями, посвідченими приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 05 січня 2005 року за реєстром № 72 та 19 лютого 2005 року за реєстром № 2687 діяв ОСОБА_7, неповнолітня ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, яка діяла за нотаріально посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 19 січня 2005 року за реєстром № 745 згодою батьків - ОСОБА_3 та ОСОБА_6,. від імені якої за довіреністю, посвідченою приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Бардичевою Ж. О. 19 січня 2005 року за реєстром № 760, діяв ОСОБА_9 - продавці, і з другої сторони ОСОБА_10 покупець, попередньо ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод і розуміючи значення свої дій, без будь-якого примушення, як фізичного, так і морального, уклали договір, за яким продавці ОСОБА_11, ОСОБА_4, ОСОБА_8 продали, а покупець - ОСОБА_10 купив належну продавцям квартиру АДРЕСА_1 (том 1, а. с. 127-131).
Продаж квартири здійснено за 124 964,00 грн, які ОСОБА_7 та ОСОБА_9, діючи за довіреностями, повністю одержали від покупця ОСОБА_10 до моменту укладення цього договору.
Відповідно до довідки Управління житловими будинками Управління справами Верховної Ради України № 533 від 27 липня 2005 року в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3 (з 25 серпня 1999 року), ОСОБА_4 (з 25 серпня 1999 року), ОСОБА_8 (з 25 серпня 1999 року) та ОСОБА_1 (з 22 червня 2004 року).
Згідно зі свідоцтвом про зміну імені, виданим 08 липня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_4, змінив ім`я на ОСОБА_2, про що в Книзі реєстрації зміни імені 12 лютого 2009 року зроблено відповідний запис за № 09.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на вказану квартиру 27 січня 2016 року зареєстровано за ОСОБА_2 на підставі вищезазначеного договору купівлі-продажу.
На дату укладання спірного договору в квартирі були зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_1, ОСОБА_4, неповнолітня ОСОБА_8 та проживав малолітній ОСОБА_1 .
Згідно свідоцтва про народження ОСОБА_1 та ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 26 жовтня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду міста Києва від 30 березня 2017 року у справі № 753/7390/16-ц, позов ОСОБА_16 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_1, ОСОБА_1, ОСОБА_17, ОСОБА_18 про усунення перешкод у здійсненні права власності житловим приміщенням задоволено.