Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 372/2924/20
провадження № 61-2951св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач -ОСОБА_1,
третя особа - ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2021 року у складі судді Тиханського О. Б. та постанову Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Шебуєвої В. А.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Позовна заява мотивована тим, що 04 червня 2007 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав останньому кредит у розмірі 1 980 000 доларів США строком до 03 червня 2008 року, а ОСОБА_2 зобов`язався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами.
Для забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1, 04 червня 2007 року було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній надав в іпотеку належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 65 250 кв. м, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Старі Безрадичі. Обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки дорівнює 14 816 700 грн.
У порушення умов договору, ОСОБА_2 не виконував належно свої обов`язки по поверненню кредиту та сплаті відсотків за користування ним, у зв`язку із чим за договором утворилась заборгованість, яка станом на 03 липня 2020 року дорівнює 16 385 438,91 грн та складається з: 16 377 713,59 грн заборгованості за кредитом та 7 725,32 грн заборгованості по процентам за користування кредитом.
Ураховуючи наведене, оскільки за кредитним договором існує заборгованість, яка боржником не погашена, АТ КБ "ПриватБанк", як іпотекодержатель, просив суд з метою задоволення своїх вимог звернути стягнення на предмет іпотеки у вигляді земельної ділянки, загальною площею 65 250 кв. м, кадастровий №3223187700:12:016:0040, яка розташована за адресою: Київська область, Обухівський район, с. Старі Безрадичі, шляхом проведення прилюдних торгів з продажу вказаного предмету іпотеки із початковою ціною на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2021 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позов банку є обґрунтованим, проте ним пропущено строк позовної давності, про застосування наслідків спливу якого заявив відповідач, адже банк змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши боржнику та іпотекодавцю відповідні листи від 21 лютого 2017 року про дострокове повне погашення заборгованості та намір реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі не погашення боргу, а з позов банк звернувся тільки у вересні 2020 року.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 03 лютого 2022 рокуапеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, а рішення Обухівського районного суду Київської області від 13 липня 2021 року - без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про пропуск строку позовної давності, оскільки банк змінив строк виконання основного зобов`язання, надіславши боржнику та іпотекодавцю відповідні листи від 21 лютого 2017 рокупро дострокове повне погашення заборгованості та намір реалізувати своє право на звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі не погашення боргу.
Суд послався на відповідну судову практику Верховного Суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у квітні 2022 року до Верховного Суду, АТ КБ "ПриватБанк", посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в порушення частини третьої статті 367 ЦПК України безпідставно прийняв до уваги нові докази, які без будь-яких поважних причин не були подані до суду першої інстанції, а саме листи-вимоги банку від 21 лютого 2017 року.
Вважає, що суди дійшли помилкових висновків про те, що банком було змінено строк виконання основного зобов`язання, оскільки в надісланих банком повідомленнях від 21 лютого 2017 року № Е.К2.0.0.0.0/3-584 та № Е.К2.0.0.0.0/3-585 не йдеться про це. Відповідно, банком не було пропущено строку позовної давності на звернення до суду з цим позовом.
Вказує, що суд апеляційної інстанції помилково застосував норму статті 601 ЦК України, оскільки для здійснення зарахування зустрічних вимог, вони повинні бути безспірними, а банк оскаржив судові рішення у справі № 751/2322/17 про стягнення з боржника заборгованості до Верховного Суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У липні 2022 року представник ОСОБА_2 - адвокат Фрідман О. О., подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому вказує, що її доводи є безпідставними, а висновки судів попередніх інстанцій законні та обґрунтовані, тому просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 13 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу із суду першої інстанції.
14 липня 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 01 серпня 2022 року справу призначено до розгляду.
16 серпня 2022 року до Верховного Суду надійшло клопотання АТ КБ "ПриватБанк" про зупинення касаційного провадження у справі до касаційного перегляду постанови Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 751/2322/17-ц.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
04 червня 2007 року між Закритим акціонерним товаритсвом комерційним банком (далі - ЗАТ КБ) "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № К4VIGE0000005, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 1 980 000 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагородою за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2 % щомісячно від суми наданого кредиту в період сплати відсотків, суми відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з пунктом 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно з пунктом 6.2 цього договору. Кінцевий термін повернення до 03 червня 2008 року.
04 червня 2007 року між банком та ОСОБА_1 було укладено договір іпотеки, відповідно до умов якого останній для забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_2 за кредитним договором передав в іпотеку земельну ділянку загальною площею 6,5250 га, кадастровий номер 3223187700:12:016:0040.
03 червня 2008 року та 16 лютого 2009 року між ОСОБА_2 та ЗАТ КБ "ПриватБанк" було укладено додаткові угоди № 1 і № 2 до кредитного договору № К4VIGE0000005 від 04 червня 2007 року.
20 травня 2013 року між ОСОБА_2 та банком було укладено додаткову угоду № 3 до кредитного договору № К4VIGE0000005 від 04 червня 2007 року, та графік погашення кредиту, який є додатком до додаткової угоди № 3 до вказаного кредитного договору.
Згідно з додатковою угодою № 3 та графіком погашення кредиту, сторони погодили суму заборгованості за кредитом - 27 916 600 грн, а також дати і суми погашення заборгованості за кредитом: 31 травня 2014 року - 5 585 018,37 грн; 31 травня 2015 року - 5 585 018,37 грн; 31 травня 2016 року - 5 585 018,37 грн; 31 травня 2017 року - 5 585 018,37 грн; 31 травня 2018 року - 5 678 788,61 грн.
На виконання умов додаткової угоди № 3 ОСОБА_2 20 травня 2013 року були перераховані кошти у сумі 5 585 020 грн.
З огляду на виписку по кредитному рахунку за період з 04 червня 2008 року до 31 липня 2018 року, у період з 03 червня 2014 року до 25 травня 2015 року ОСОБА_2 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином: 16 червня 2014 року - 165,04 грн, 24 червня 2014 року - 5 282,50 грн, 28 жовтня 2014 року - 68 853,03 грн, 28 жовтня 2014 року - 68 853,05 грн, 29 листопада 2014 року - 935,13 грн, 29 листопада 2014 року - 935,14 грн, 31 грудня 2014 року - 7 803,73 грн, 31 грудня 2014 року - 7 803,73 грн, 29 січня 2015 року - 646,98 грн, 29 січня 2015 року - 646,99 грн, 01 лютого 2015 року - 7 447,20 грн, 01 лютого 2015 року - 7 447,20 грн, 04 березня 2015 року - 50 000,18 грн, 04 березня 2015 року - 50 000,19 грн, 05 березня 2015 року - 7 447,20 грн, 05 березня 2015 року - 7 447,20 грн, 06 квітня 2015 року - 6 726,50 грн, 06 квітня 2015 року - 6 726,51 грн, 21 квітня 2015 року - 249,73 грн, 08 травня 2015 року - 7 508,04 грн, 25 травня 2015 року - 2 605 957,90 грн, 25 травня 2015 року - 2 632 170 грн, а всього - 5 551 053,1 грн.
При цьому, згідно з квитанцією від 25 травня 2015 року ОСОБА_2 було сплачено 5 264 340 грн.
З виписки по кредитному рахунку за період з 04 червня 2008 року до 31 липня 2018 року, з урахуванням квитанції від 25 травня 2015 року на суму 5 264 340 грн, вбачається, що у період з 20 травня 2013 року до 25 травня 2015 року ОСОБА_2 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином: 20 травня 2013 року - 5 585 020 грн, 03 червня 2013 року - 0,64 грн, 10 червня 2013 року - 557,69 грн, 16 червня 2014 року - 165,04 грн, 24 червня 2014 року - 5 282,50 грн, 28 жовтня 2014 року - 68 853,03 грн, 28 жовтня 2014 року - 68 853,05 грн, 29 листопада 2014 року - 935,13 грн, 29 листопада 2014 року - 935,14 грн, 31 грудня 2014 року - 7 803,73 грн, 31 грудня 2014 року - 7 803,73 грн, 29 січня 2015 року - 646,98 грн, 29 січня 2015 року - 646,99 грн, 01 лютого 2015 року - 7 447,2 грн, 01 лютого 2015 року - 7 447,20 грн, 04 березня 2015 року - 50 000,18 грн, 04 березня 2015 року - 50 000,19 грн, 05 березня 2015 року - 7 447,20 грн, 05 березня 2015 року - 7 447,20 грн, 06 квітня 2015 року - 6 726,50 грн, 06 квітня 2015 року - 6 726,51 грн, 21 квітня 2015 року - 249,73 грн, 08 травня 2015 року - 7 508,04 грн, 25 травня 2015 року - 2 605 957,90 грн, 25 травня 2015 року - 2 632 170 грн, а всього за вказаний період сплачено 11 443 601,4 грн.
Зазначені обставини встановлені судами під час розгляду судової справи № 751/2322/17 та мають преюдиційне значення відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України.
Крім того, відповідно до листа банку від 20 травня 2013 року грошові кошти у розмірі 5 585 020 грн були сплачені ОСОБА_2 у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно з додатковою угодою від 20 травня 2013 року № 3.
Судами під час розгляду справи № 751/2322/17 було встановлено, що у період з 20 травня 2013 року до 25 травня 2015 року ОСОБА_2 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 11 443 601,40 грн.
Відповідно до додаткової угоди від 20 травня 2013 року № 3 до кредитного договору, розмір заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором станом на 20 травня 2013 року складав 27 916 600 грн.
21 лютого 2017 року банком на адресу ОСОБА_1 відправлено повідомлення № Е.К2.0.0.0.0/3-584 та № Е.К2.0.0.0.0/3-585, зі змісту яких вбачається, що банк повідомив відповідача про наявність у ОСОБА_2 заборгованості за кредитом та про те, що відповідно до пункту 25 договору іпотеки він має намір укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки.
Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05 липня 2018 року, додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року та постановою Чернігівського апеляційного суду від 28 листопада 2018 року у частині, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 року, у справі № 751/2322/17-ц стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_2 грошові кошти у загальному розмірі 7 752 581,40 грн.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12 серпня 2020 року у справі № 751/2322/17-ц, під час нового апеляційного розгляду, змінено додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року шляхом збільшення суми, визначеної судом першої інстанції до стягнення з 5 585 020 грн до 6 923 167 грн.
10 листопада 2020 року ОСОБА_2 направив на адресу банку заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 14 675 738,40 грн, що випливають у банку перед ним з договору про заощадження від 20 травня 2013 року № SАMDN25000735289172 та у ОСОБА_2 перед банком, що випливають з кредитного договору від 04 червня 2007 року № К4VIGE0000005.
21 квітня 2021 року банк в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 за кредитним договором зарахував 7 491 672,83 грн, які були перераховані останньому в якості добровільного виконання рішення суду у справі № 751/2322/17.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень АТ КБ "ПриватБанк" вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 757/13243/17 та постановах Верховного Суду від 24 січня 2018 року у справі № 908/3039/16, від 05 квітня 2018 року у справі № 910/13205/17, від 25 квітня 2018 року у справі № 910/6781/17, від 03 травня 2018 року у справі № 404/251/17, від 25 липня 2018 року у справі № 916/4933/15, від 15 серпня 2019 року у справі № 910/21683/17, від 22 серпня 2018 року у справі № 910/21652/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 910/21648/17, від 11 жовтня 2018 року у справі № 910/23246/17, від 13 листопада 2018 року у справі № 914/163/14, від 05 грудня 2018 року у справі № 346/5603/17, від 02 квітня 2019 року у справі № 918/539/18, від 10 квітня 2019 року у справі № 145/474/17, від 13 січня 2021 року у справі № 264/949/19, що передбачено пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.