ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 818/2429/18
касаційне провадження № К/9901/14209/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДФС у Сумській області
на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2018 (головуючий суддя Кунець О.М.)
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019 (головуючий суддя: Присяжнюк О.В., судді: Бенедик А.П., Мельнікова Л.В.)
у справі №818/2429/18
за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Сумській області
про визнання неправомірною та скасування податкової вимоги, визнання безнадійною суми податкового боргу та зобов`язання вчинити дії,
В С Т А Н О В И В:
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Сумській області (далі - відповідач, ГУ ДФС у Сумській області), у якій просить:
- визнати неправомірною та скасувати податкову вимогу ГУ ДФС у Сумській області від 15.12.2017 №6863-17 щодо сплати позивачем, платником 2-ї групи, єдиного податку за період 01.06.2014 по 07.11.2017 в сумі 13032,22 грн;
- визнати безнадійною суму облікованого податкового боргу зі сплати єдиного податку за період з 01.04.2014 по 07.11.2017 в розмірі 13032,22 грн та зобов`язати відповідача вчинити дії щодо списання облікованого боргу зі сплати єдиного податку в розмірі 13032,22 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577;
- визнати безнадійною суму облікованого податкового боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.04.2014 по 07.11.2017 в розмірі 17933,16 грн, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з найманих працівників в розмірі 438,71 грн та зобов`язати відповідача вчинити дії до списання облікованого боргу зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 18371,87 грн, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, та пункту 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" як безнадійного.
В обґрунтування свої вимог позивач зазначає, що є фізичною особою-підприємцем та має статус внутрішньопереміщеної особи. 04.11.2003 узятий на облік у ДПІ у Артемівському районі Луганської області як платник податків. У червні 2014 року, у зв`язку із воєнними діями та проведенням антитерористичної операції на території м. Луганськ, позивач вимушений був виїхати з постійного місця проживання в м. Конотоп Сумської області, а згодом до м. Полтава. Бухгалтерські документи, документи ведення господарської діяльності залишилися у м. Луганськ і, на сьогоднішній день їх місцезнаходження не відоме. Майно, що використовувалося в підприємницькій діяльності, знищено.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 12.09.2018, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11.04.2019, позов задоволено частково. Визнано неправомірною та скасовано податкову вимогу відповідача № 6863-17 від 15.12.2017 щодо сплати позивачем єдиного податку за період з 01.06.2014 по 07.11.2017 в сумі 13032,22 грн. Зобов`язано відповідача вчинити дії щодо списання безнадійного облікованого боргу позивача зі сплати єдиного податку в розмірі 11503,20 грн відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577. Зобов`язано відповідача вчинити дії щодо списання безнадійного облікованого боргу позивача зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в загальному розмірі 18371,87 грн, з яких: 17933,16 грн з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та 438,71 грн з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з найманих працівників, відповідно до статті 101 Податкового кодексу України, Порядку списання безнадійного податкового боргу платників податків, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 №577, та пункту 9-4 розділу VІІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування". В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що надання особою сертифікату торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) є достатньою підставою для визнання безнадійними та списання податкового боргу фізичної особи-підприємця та недоїмки зі сплати єдиного соціального внеску, а тому відмова контролюючого органу щодо визнання безнадійним та списання суми облікованого в інтегрованій картці платника податкового боргу (недоїмки) є неправомірною.
Не погоджуючись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив їх скасувати й прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
У доводах касаційної скарги по суті зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій, адже судами не враховано, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911-VIII внесено зміни до Закону України від 02.09.2014 №1669-VII "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", зокрема, виключено підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції", яким скасовано норму щодо списання недоїмки з єдиного внеску осіб, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася антитерористична операція. Позивачем в період з 30.10.2014 по 04.11.2014 та з 02.12.2015 по 31.12.2015 заява та сертифікат Торгово-промислової палати України відповідачу не надавались, а отже відсутні підстави для визнання недоїмки з єдиного внеску безнадійною. Крім того, факт настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, не є загальновідомим. Посилається на те, що видані позивачу Торгово-промисловою палатою України сертифікати із засвідчення настання обставин непереборної сили не містять посилань на статтю 101 Податкового кодексу України, яка регламентує порядок списання безнадійного податкового боргу, й у них не вказано причинно-наслідкового зв`язку між виникненням податкового боргу платника та форс-мажорними обставинами, періоду виникнення заборгованості та назви платежу.
Відзиву на касаційну скаргу від позивача не надійшло, що в силу частини четвертої статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
Переглянувши судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і дотримання процесуальних норм, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець.
Згідно з довідкою Державної податкової інспекції у Артемівському районі м. Луганська №4066 від 04.11.2003 був узятий на облік як платник податків.
У червні 2014 року позивач фактично вимушений припинити ведення господарської діяльності у зв`язку з проведенням воєнних дій та антитерористичної операції на території Луганської області.
Згідно з довідкою від 26.06.2015 №5999000783, виданої Управлінням соціального захисту населення виконкому Конотопської міської ради, ОСОБА_1 взято на облік, як внутрішньо переміщену особу.
У грудні 2017 року Головне управління ДФС у Сумській області направило ОСОБА_1 вимогу від 15.12.2017 №6863-17 про сплату заборгованості з єдиного податку з фізичних осіб в сумі 13032,22 грн. При цьому про період нарахування заборгованості, про підстави нарахування штрафних санкцій та про визначення суми не повідомлено, рішень про застосування штрафних санкцій, вимог про наявність заборгованості позивач не отримував.
18.01.2018 позивач звернувся до Головного управління ДФС у Сумській області із заявою про визнання безнадійною та списання недоїмки, що виникла в період з 01.06.2014 по 07.11.2017, в сумі 17933,16 грн, виключення нарахованої заборгованості зі сплати єдиного соціального внеску, єдиного податку з обліку по особовому рахунку, скасування податкової вимоги Головного управління ДФС у Сумській області від 15.12.2017 №6863-17 щодо сплати ФОП ОСОБА_1 єдиного податку в сумі 13032,22 грн, зарахування сплати єдиного внеску за листопад, грудень 2017 року, відповідно до сплаченого періоду - листопад, грудень 2017 року на підставі пункту 9-4 "Прикінцевих та перехідних положень" Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування".
Листом від 13.02.2018 відповідач повідомив ОСОБА_1 про неможливість задоволення його заяви, оскільки протягом терміну дії Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежне виконання) зобов`язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України. Оскільки такого надано не було, у ГУ ДФС у Сумській області відсутні підстави для списання боргу.
12.03.2018 позивач повторно звернувся до відповідача із заявою про скасування вимоги №6863-17 від 15.12.2017, списання боргу за період з 01.06.2017 по 07.11.2017 в сумі 17933,16 грн відповідно до положень наказу Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013.
04.04.2018 Головне управління ДФС у Сумській області надало відповідь ОСОБА_1, в якій зазначило, що під час проведення списання безнадійного боргу у травні 2018 року буде розглянуто питання щодо визнання безнадійним та списання податкового боргу ОСОБА_1, який виник внаслідок непереборної сили.
14.05.2018 ОСОБА_1 вкотре звернувся до Головного управління ДФС у Сумській області про скасування вимоги №6863-17 від 15.12.2017, списання боргу за період з 01.06.2017 по 07.11.2017 в сумі 17933,16 грн відповідно до положень наказу Міністерства доходів і зборів України №577 від 10.10.2013. В обґрунтування своїх вимог позивач надав сертифікати Полтавської торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини неперборної сили).
Однак, листом від 13.06.2018 №11393/10/18-28-17-21 Головне управління ДФС у Сумській області відмовило у списанні недоїмки в сумі 15475,98 грн з єдиного соціального внеску та єдиного соціального внеску з найманих працівників в сумі 438,71 грн з підстав невідповідності наданих ОСОБА_1 сертифікатів вимогам ДФС. Сертифікат повинен містити такі обставини: закритий період фіксації форс-мажору, короткий виклад суті цих обставин та посилання на документи компетентних органів, що підтверджують причинно-наслідковий зв`язок цих обставин з фінансово-господарською діяльністю платника.
Не погодившись із такою відмовою Головного управління ДФС у Сумській області, позивач звернувся до суду із вищевказаними позовними вимогами.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з пунктом 36.1 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
У відповідності з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання.
Отже, невиконання платником податку обов`язку зі сплати узгодженого податкового зобов`язання призводить до набуття таким зобов`язанням статусу податкового боргу, процедура стягнення якого визначається законом.
Проте за наявності певних обставин, визначених законодавством, податковий борг може бути визнаний безнадійним та списаний.
Правила списання безнадійного податкового боргу врегульовані статтею 101 ПК України, у відповідності до пункту 101.1 якої списанню підлягає безнадійний податковий борг, у тому числі пеня та штрафні санкції, нараховані на такий податковий борг.