Постанова
Іменем України
18 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 1618/620/2012
провадження № 61-20919св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Бієвецька сільська рада Лубенського району Полтавської області,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Лубенська державна нотаріальна контора,
особа, яка подала апеляційну і касаційну скарги, - ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Павличенко Володимир Григорович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Павличенко Володимир Григорович, на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року у складі колегії суддів: Прядкіної О. В., Бутенко С. Б., Гальонкіна С. А., у справі за позовом ОСОБА_1 до Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Лубенська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2012 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Бієвецької сільської ради Лубенського району Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Перша Лубенська державна нотаріальна контора, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
Позовну заяву мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3, який є рідним братом ОСОБА_1 . Для прийняття спадщини вона не звернулася до нотаріальної контори в установлений законом строк, оскільки не знала, що такий термін установлено чиним законодавством України, вважала, що спадкове майно повинно перейти їй, як законному набувачу, тому що вона піклувалася про брата в останні роки життя, доглядала за його майном та користувалася ним.
У зв`язку з цим ОСОБА_1, посилаючись на положення статей 1270, 1272 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просила суд визначити, що строк для звернення із заявою про прийняття спадщини пропущено нею з поважних причин, та визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року у складі судді Матвієнка В. М. позов ОСОБА_1 задоволено.
Надано ОСОБА_1 додатковий строк - три місяці для подання заяви до державної нотаріальної контори про прийняття спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_3 (рідного брата), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1, з дня набрання рішенням чинності.
Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 є спадкоємцем за законом на спадщину, яка відкрилася після смерті ОСОБА_3 . Вона має намір прийняти цю спадщину, проте з поважних причин не оформила спадщину на себе в установлений законом термін. Враховуючи інтереси позивачки, відсутність спору, наявність доказів, які підтверджують поважність причин пропуску нею звернення до нотаріальної контори в установлений законом строк, суд вважав можливим задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року закрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що рішенням Лубенського міськрайонного суду Полтавської області від 16 лютого 2012 року не порушуються права та законні інтереси ОСОБА_2, оскільки предметом позову ОСОБА_1 є визначення додаткового строку для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3, натомість ОСОБА_2 не скористалася своїм правом на прийняття спадщинипісля смерті її брата ОСОБА_3 і тому у неї відповідно до положень статті 1216, частини другої статті 1220 ЦК України не виникли права як спадкоємця. З огляду на це суд дійшов висновку, що апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Павличенка В. Г. в інтересах ОСОБА_2 підлягає закриттю на підставі пункту 3 частини першої статті 362 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводів
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Павличенко В. Г., посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року та передати справу на новий розгляд до Полтавського апеляційного суду.
Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення заявник зазначає порушення норм матеріального та процесуального права, оскільки суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки. Указує, що апеляційний суд позбавив ОСОБА_2 гарантованого їй законом права на спадкування, оскільки не перевірив, що Лубенський міськрайонний суд Полтавської області 16 лютого 2012 року прийняв рішення про права, свободи, інтереси та обов`язки заявника, яка не була залучена до участі у справі.
Крім того, ухвалою Полтавського апеляційного суду від 19 жовтня 2021 року представнику ОСОБА_2 - адвокату Павличенку В. Г. відмовлено у задоволенні заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції, чим порушено його право на участь у судовому засіданні.
Короткий зміст позиції інших учасників справи
Відзиви на касаційну скаргу від інших учасників справи не надходили.
Надходження касаційних скарг до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 19 січня 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_2 , від імені якої діє адвокат Павличенко В. Г., на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року залишено без руху для усунення недоліків.
У лютому 2022 року заявником у встановлений судом строк недоліки касаційної скарги усунуто.
Ухвалою Верховного Суду від 22 лютого 2022 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Павличенко В. Г., на постанову Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року і витребувано із Лубенського міськрайонного суду Полтавської області цивільну справу № 1618/620/2012.
Фактичні обставини, встановлені судами
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який на час смерті був зареєстрований та проживав один за адресою: с. Біївці Лубенськогорайону Полтавської області. Спадкова справапісля його смерті не відкривалась.
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є рідними сестрами ОСОБА_3 .
У 2012 році ОСОБА_1 звернулася до Першої Лубенської держаної нотаріальної контори із заявою про намір прийняти спадщину після смерті брата ОСОБА_3, однак їй було роз`яснено право на звернення до суду із позовом про встановлення додаткового строку для прийняття спадщини (а. с. 4).
19 серпня 2021 року ОСОБА_2, яка мешкає у м. Лубни Полтавської області, звернулася до Першої Лубенської держаної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті брата ОСОБА_3 (а. с. 27).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що касаційна скарга ОСОБА_2, від імені якої діє адвокат Павличенко В. Г., не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, і норми застосованого права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Частиною першою статті 402 ЦПК України встановлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої, четвертої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги, колегія суддів вважає, що постанова Полтавського апеляційного суду від 20 жовтня 2021 року відповідає зазначеним вище вимогам цивільного процесуального законодавства України.
Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства в Україні є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Реалізація конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення ставиться у залежність від положень цивільного процесуального закону.
Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасування судового рішення на підставі пункту 4 частини третьої статті 376 ЦПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку обов`язковою підставою для скасування рішення місцевого суду, якщо суд першої інстанції прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.