Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа №265/5323/18
провадження № 61-5982св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.
учасники справи:
позивач - Маріупольська місцева прокуратура № 2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області,
відповідачі: Маріупольська міська рада Донецької області, ОСОБА_1,
треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Джерело Надії", Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу заступника керівника Донецької обласної прокуратури на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 серпня 2020 року, ухвалене у складі судді Козлова Д. О., та постанову Донецького апеляційного суду від 05 березня 2021 року, прийняту у складі колегії суддів: Зайцевої С. А., Баркова В. М., Пономарьової О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2018 року керівник Маріупольської місцевої прокуратури № 2 Донецької області в інтересах держави в особі територіальної громади міста Маріуполя Донецької області (далі - прокурор) звернувся до суду з позовом,
про визнання незаконним та скасування рішення Маріупольської міської ради та визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовну заяву мотивував тим, що 25 липня 2017 року Маріупольською міською радою прийнято рішення "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 ОСОБА_1", яким затверджено проект землеустрою щодо відведення та надано із земель житлової та громадської забудови в оренду строком на 10 років земельну ділянку, кадастровий номер 1412336900:01:024:0465, площею 0,0360 га з розміром орендної плати на рівні 3 % від її грошової оцінки для будівництва і обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгівельних павільйонів) по АДРЕСА_1 ОСОБА_1 .
На підставі цього рішення між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 15 серпня 2017 року укладений договір оренди земельної ділянки, предметом якого є строкове платне користування орендодавцем спірною земельною ділянкою по АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412336900:01:024:0465, площею 0,0360 га строком на 10 років з моменту державної реєстрації права оренди.
Прокурор вказував, що рішення Маріупольської міської ради від 25 липня 2017 року та договір оренди земельної ділянки суперечать земельному законодавству, внаслідок чого підлягають визнанню незаконними. Усупереч визначеному статтею 123 ЗК України порядку ОСОБА_1 до Маріупольської міської ради із відповідним клопотанням не зверталась, а міська рада не надавала дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,0360 га по АДРЕСА_1 .
Позивач вказував, що хоча ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 10 грудня 2014 року визнано мирову угоду, укладену між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1, за якою з одного боку, слід вилучити в землі запасу житлової громадської забудови земельну ділянку площею 0,0021 га на перехресті АДРЕСА_1 з демонтуванням розміщених об`єктів на такій земельній ділянці з виключенням запису про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно, а з іншого - Маріупольська міська рада дозволяє ОСОБА_1 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0360 га для розміщення та експлуатації торгових павільйонів по АДРЕСА_1, однак така ухвала не містить зобов`язань щодо виділення відповідачці земельної ділянки, що є порушенням встановленого законом порядку.
Також прокурор вказував, що спірна земельна ділянка раніше нікому не надавалась та була вільна від забудови. ОСОБА_1 не належала нерухомість на праві власності на спірній земельній ділянці площею 0,0360 га по АДРЕСА_1 . Отже, всупереч статтям 124, 134, 135 ЗК України, без проведення земельних торгів Маріупольською міською радою, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надано в оренду ОСОБА_1 вільну від забудови земельну ділянку площею 0,0360 га.
Крім того, прокурор вказував, що 27 квітня 2016 року виконком Маріупольської міської ради, з урахуванням висновку головного управління містобудування і архітектури від 12 квітня 2016 року, прийняв рішення про відмову у видачі спеціального зонального погодження для розміщення та обслуговування нежитлового приміщення по АДРЕСА_1, до якого додано заперечення голови Лівобережної районної адміністрації з колективним зверненням мешканців району з питань благоустрою за вказаною адресою скверу або паркової зони.
Натомість рішенням виконкому Маріупольської міської ради від 26 квітня 2017 року рішення виконкому від 27 квітня 2016 року було скасовано та надано спеціальне зональне погодження для будівництва торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1, що свідчить про порушення статті 18 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності".
При цьому згідно з рішенням Маріупольської міської ради від 18 червня 2013 року № 6/28-3210, яким затверджено план зонування території міста Маріуполя, територія, на якій виділяється земельна ділянка, віднесена до червоних ліній, що підтверджується пояснювальною запискою до Плану зонування території міста Маріуполь, складеної Державним підприємством "Український державний науково-дослідницький інститут проектування міст "ДІПРОМІСТО" імені Ю.М. Білоконя".
Оскільки рішення Маріупольської міської ради від 25 липня 2017 року та договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2017 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 суперечать положенням статті 134 ЗК України, то прокурор просив суд:
- визнати незаконним та скасувати рішення Маріупольської міської ради Донецької області від 25 липня 2017 року "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 громадянці ОСОБА_1";
- визнати недійсним договір оренди земельної ділянки від 15 серпня 2017 року, укладений між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки на АДРЕСА_1, кадастровий номер 1412336900:01:024:0465, площею 0,0360 га.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2020 року у задоволенні позову прокурора відмовлено.
Постановою Донецького апеляційного суду від 05 березня 2021 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 18 серпня 2020 року залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, погодився з прокурором у тій частині, що Маріупольською міською радою не було дотримано передбаченого законом порядку передачі в оренду ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, оскільки для цього потрібно було провести земельні торги для визначення особи переможця на конкурентних засадах.
Однак суд послався на положення статті 134 ЗК України та вказав, що право оренди земельної ділянки комунальної власності підлягає продажу на земельних торгах, крім випадків, зокрема, у разі розташування на земельних ділянках об`єктів нерухомого майна, що перебувають у власності фізичних чи юридичних осіб. При цьому спочатку передбачена процедура проведення земельних торгів, після чого органом місцевого самоврядування надається дозвіл на розробку проекту землеустрою переможцю таких торгів. У той же час, в ухвалі Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року враховано положення статей 124, 134 ЗК України щодо необхідності проведення процедури земельних торгів для набуття права оренди на земельну ділянку по АДРЕСА_1, площею 0,0360 га, які повинні були передувати наданню Маріупольською міської радою дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Отже, проведення земельних торгів щодо спірної земельної ділянки повинно було відбутись до надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1 .
Крім того, суд першої інстанції зазначив, що за наявності чинної ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року про затвердження мирової угоди між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1, міська рада, виконуючи таке судове рішення, була позбавлена можливості скасувати своє рішення від 30 жовтня 2014 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою ОСОБА_1, оскільки в такому випадку воно відповідало б ознакам свавільного рішення та не відповідало б принципу "належного урядування" через призму практики ЄСПЛ, через те, що ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на саму державу і такі помилки, за загальним правилом, не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Невиконання судового рішення, яке набуло законної сили, надання йому переоцінки суперечить принципу верховенства права, складовою якого є принцип правової визначеності, що узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 29 листопада 2019 року у справі № 805/5043/15-а.
Суд першої інстанції вказав, що оскільки ухвала Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року є чинною, ніким не оскаржувалася, у тому числі представниками прокуратури, тому вказане судове рішення не підлягає переоцінці, а підлягає виконанню відповідно до затвердженої такою ухвалою мирової угоди між Маріупольською міською радою та ОСОБА_1, зокрема, шляхом розробки ОСОБА_1 проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0360 га для розміщення та експлуатації торгових павільйонів у АДРЕСА_1 .
Суд зазначив, що фактично подання з боку ОСОБА_1 мирової угоди, вже узгодженої міською радою, є по своїй суті тим клопотанням про надання дозволу на обробку проекту землеустрою у розумінні статті 123 ЗК України від ОСОБА_1, як особи, зацікавленої в одержанні у користування земельної ділянки із земель комунальної власності.
Cуди дійшли висновку про те, що ОСОБА_1 та Маріупольською міською радою формально дотримано положення статті 123 ЗК України в частині звернення ОСОБА_1 за дозволом на розробку проект землеустрою та ухваленням рішення міською радою про надання такого дозволу.
Крім того, на виконання положень статей 123, 186-1 ЗК України ОСОБА_1 17 травня 2017 року до заяви про затвердження проекту землеустрою міською радою надала документи: готовий проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 0,0360 га, кадастровий номер 1412336900:01:024:0465, із земель житлової та громадської забудови для будівництва та обслуговування будівель торгівлі разом із висновком про погодження такого проекту землеустрою Управлінням Держземагенства в м. Маріуполі Донецької області, оскільки проектна документація відповідає вимогам земельного законодавства; висновок головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 03 квітня 2015 року про відповідність намірів ОСОБА_1 щодо використання спірної земельної ділянки видам використання території міста Маріуполя; рішення виконкому Маріупольської міської ради від 26 квітня 2017 року, прийняте на підставі висновку головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 11 березня 2017 року про надання ОСОБА_1 спеціального зонального погодження для будівництва торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1 .
Таким чином, суди вважали, що ОСОБА_1 виконано умови статей 123, 186-1 ЗК України для отримання позитивного рішення органу місцевого самоврядування з питання про надання земельної ділянки комунальної власності у користування та передачі її в оренду на підставі відповідного договору.
Погоджуючись з висновками суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції вказав, що хоча процедура, передбачена статтями 124, 134, 135 ЗК України, Маріупольською міської радою не була дотримана шляхом проведення земельних торгів щодо передачі в оренду фізичній особі земельної ділянки площею 0,0360 га по АДРЕСА_1, оскільки на такій земельній ділянці не було розміщено нерухоме майно фізичної особи, як того вимагає частина друга статті 134 ЗК України, однак ОСОБА_1 виконала умови мирової угоди, затвердженої ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, та умови земельного законодавства, передбачені статтями 123, 186-1 ЗК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2021 року заступник керівника Донецької обласної прокуратури подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 18 серпня 2020 року та постанову Донецького апеляційного суду від 05 березня 2021 року, ухвалити судове рішення про задоволення позову.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
14 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху, надано час на усунення недоліків.
21 квітня 2021 року ухвалою Верховного Суду продовжено заявнику строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року.
12 травня 2021 року ухвалою Верховного Суду продовжено заявнику строк для усунення недоліків, вказаних в ухвалі Верховного Суду від 14 квітня 2021 року.
02 червня 2021 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано справу із Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2022 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, заявник стверджує, що матеріалами справи доведено порушення вимог земельного законодавства. Судами встановлено і не оспорено сторонами, що процедуру передачі в оренду землі відповідачі у справі порушили, ОСОБА_1 отримала в оренду земельну ділянку поза законом, а саме: без звернення із клопотанням про намір отримати земельні ділянку в оренду - частина друга статті 122 ЗК України; без надання радою у встановленому законом порядку дозволу - частина третя статті 123 ЗК України; без обґрунтованого вивчення та погодження радою у встановленому порядку проекту - частина четверта статті 123 ЗК України; без додержання конкурсних засад при наданні права на оренду земельної ділянки шляхом проведення земельних торгів - статті 124, 134-137 ЗК України; без укладення договору оренди земельної ділянки на підставі прийнятого за результатами такої процедури обґрунтованого та законного рішення ради - статті 6, 16 Закону України "Про оренду землі".
Заявник вказує, що встановивши факт порушення, суди дійшли помилкового висновку про відсутність цивільно-правової відповідальності, а також порушили норми процесуального закону, що призвело до неправильного вирішення спору, чим не дотримано вимоги статей 263, 264 ЦПК України.
Вважає, що ОСОБА_1 не виконувала ухвалу суду від 10 грудня 2014 року на протязі шести років, оскільки зобов`язувалася не тільки демонтувати розміщені об`єкти на земельній ділянці, але і виключити запис про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно, однак у Державному реєстрі речових прав за нею зареєстровано нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_2 .
Прокурор вважає, що висновки судів про те, що договір на спірну земельну ділянку по АДРЕСА_1 є продовженням умов раніше нібито "фактично укладеного договору оренди" - на перехресті АДРЕСА_3, що, на думку суду, звільняє відповідачів від обов`язку додержувати вимог матеріального закону при укладенні договору оренди, не лише суперечить вимогам матеріального закону, а й спростований обставинами справи, підтвердженими матеріалами цивільних справ, з яких видно, що між ОСОБА_1 і Маріупольською міською радою станом на 2014 рік, час укладення мирової угоди, не існувало договірних відносин щодо оренди земельної ділянки для експлуатації кіоску " ІНФОРМАЦІЯ_1" за адресою на перехресті АДРЕСА_2, що й спонукало міську раду вимагати в судовому порядку пред`явити позов про звільнення спірної земельної ділянки у справі № 263/10488/14-ц.
Отже, у суду апеляційної інстанції були відсутні законні підстави для висновку про "заміну предмета договору" з ділянки на перехресті АДРЕСА_1, який би дозволив отримати ОСОБА_1 іншу земельну ділянку з порушенням вимог закону.
Суд дійшов висновку, що у ОСОБА_1 не було необхідності звертатись до Маріупольської міської ради з клопотанням про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, оскільки вважав, що такий дозвіл вже був наданий мировою угодою, що спростовано матеріалами справи, оскільки в ухвалі суду про затвердження мирової угоди йшлося про надання в оренду земельної ділянки, з орієнтовними даними її розташування, площі тощо, що не виключало обов`язку відповідачів додержати вимог матеріального права при наданні в оренду конкретної ділянки з чіткими параметрами.
Більше того, зазначена ухвала про затвердження мирової угоди за понад шість років з грудня 2014 року не була виконана ОСОБА_1 .
Отже, зазначені висновки суду суперечать не лише вимогам матеріального закону, але й спростовані фактичними обставинами справи, з сукупності яких вбачається, що в ухвалі про затвердження мирової угоди йшлося про якусь несформовану орієнтовну земельну ділянку, характеристики якої відмінні від наданої в оренду. Тотожність адреси доповнює сукупність узгоджених між собою інших доказів про те, що йдеться про різні земельні ділянки. Адресу " АДРЕСА_1" ділянці, наданій ОСОБА_1, було присвоєно пізніше. Ці зафіксовані в матеріалах справи обставини спростовують висновки оспорюваних судових рішень.
Таким чином, судами не додержано вимоги статей 76, 79-80, 89 ЦПК України.
Передана Маріупольською міською радою ОСОБА_1 в оренду земельна ділянка, зазначена в рішенні від 25 липня 2017 року № 7/20-1856, відповідно до даних "Публічної кадастрової карти" (електронної геоінформаційної системи, що адмініструється Держгеокадастром України; режим доступу: httр://mар.Іапd.gov.ua), розташована на відстані більш ніж 100 метрів від будівлі за адресою АДРЕСА_1, вказаної в ухвалі суду від 10 грудня 2014 року.
Однак, під час перегляду справи у суді апеляційної інстанції апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання прокурора про з`ясування даних фактичного розташування земельних ділянок відповідно до "Публічної кадастрової карти", чим порушив вимоги статей 182, 222 ЦПК України.
Обставина, що за мировою угодою Маріупольська міська рада взяла зобов`язання погодити надання ОСОБА_1 якоїсь реформованої на 2014 рік земельної ділянки, не виключала обов`язок міської ради та ОСОБА_1 провести земельні торги у формі аукціону, а не ухилятися від виконання вимог Закону України "Про оренду землі", безпідставно посилаючись на ухвалу суду, як нібито правову підставу, що дозволяє порушити вимоги земельного законодавства.
Доводи осіб, які подали відзив на касаційну скаргу
У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
У липі 2021 року Маріупольська міська рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити без задоволення касаційну скаргу, а судові рішення судів першої та апеляційної інстанції залишити без змін як такі, що ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
За рішенням Маріупольської міської ради від 27 листопада 2007 року, між Маріупольською міською радою та приватним підприємцем ОСОБА_2 укладений договір від 26 березня 2008 року про передачу в оренду земельної ділянки площею 0,0021 га на перехресті АДРЕСА_2 строком на три роки.
Згідно з договором дарування від 15 січня 2014 року ОСОБА_1 є власником нежитлової будівлі літ. А-1 площею 20,1 кв. м., розташованої у АДРЕСА_2 ) на вказаній земельній ділянці площею 0,0021 га, кадастровий номер 1412300000:04:005:0273.
У провадженні Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області перебувала справа за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1 про повернення земельної ділянки.
Рішенням Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4981 вирішено затвердити умови мирової угоди у справі за позовом міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення земельної ділянки, за умовами якої Маріупольська міська рада дозволяє ОСОБА_1 розробку проекту землеустрою з відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0360 га для розміщення та експлуатації торгівельних павільйонів по АДРЕСА_1, а ОСОБА_1, зі свого боку, погоджується на вилучення до земель запасу житлової громадської забудови земельної ділянки площею 0,0021 га для розміщення та експлуатації кіоску по ремонту взуття на перехресті АДРЕСА_2 та на демонтування розміщених об`єктів на такій земельній ділянці з виключенням запису про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно (текст мирової угоди згідно додатку до рішення Маріупольської міської ради від 30 жовтня 2014 року № 6/42-4981, а. с. 213-214 том 1; а. с. 73-74, 75 том 3).
Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року, яка набрала чинності 15 грудня 2014 року, у справі за позовом Маріупольської міської ради до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2, про повернення земельної ділянки, затверджено мирову угоду, за якою сторони дійшли згоди про вилучення в землі запасу житлової громадської забудови Маріупольської міської ради земельної ділянки площею 0,0021 га, кадастровий номер 1412300000:04:005:0273, для розміщення та експлуатації кіоску на перехресті АДРЕСА_3 та демонтування розміщених об`єктів на земельній ділянці з виключенням запису про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно. У свою чергу Маріупольська міська рада дозволила ОСОБА_1 розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 0,0360 га для розміщення та експлуатації торгових павільйонів у АДРЕСА_1 (а. с. 76-77 том 3).
На підтвердження виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року у частині вилучення в землі запасу житлової громадської забудови земельної ділянки площею 0,0021 га (кадастровий номер 1412300000:04:005:0273) для розміщення та експлуатації кіоску на перехресті АДРЕСА_3 та виключення запису про право власності з реєстру речових прав на нерухоме майно є інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про відсутність записів в Державному реєстрі станом на 18 червня 2020 року щодо такої земельної ділянки (а. с. 151 том 3).
На виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області складено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки в оренду терміном на 10 років для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (розміщення та експлуатація торгових павільйонів) по АДРЕСА_1, з якого встановлено, що на замовлення ОСОБА_1 та виконання ухвали Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 грудня 2014 року, у 2015 році фізична особа-підприємець ОСОБА_3 розробив проект землеустрою для відведення в оренду на 10 років із земель комунальної власності земельної ділянки по АДРЕСА_1 для розміщення та експлуатації торгових павільйонів, кадастровий номер 1412300000:04:005:0273, площею 0,0360 га, із яких: під тимчасову забудову - 0,0115 га, під інше - 0,0245 га, з викопіюванням із чергового кадастрового плану, схемою економіко-планувальної зони, планом земельної ділянки та актом встановлення меж землекористування, кадастровим планом земельної ділянки (а. с. 64-96 том 3).
Відповідно до висновку головного управління містобудування і архітектури Маріупольської міської ради від 03 квітня 2015 року на замовлення ОСОБА_1 щодо земельної ділянки площею 0,0360 га, розташованої по АДРЕСА_1, для розміщення та обслуговування торгівельного павільйону, наміри ОСОБА_1 на використання вказаної земельної ділянки відповідають видам використання території, що потребує спеціального узгодження, внаслідок чого надано висновок, що наміри ОСОБА_1 щодо вказаної території міста не суперечать плану зонування території міста Маріуполя за умови отримання спеціального узгодження (а. с. 181 том 1).