Постанова
Іменем України
19 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 211/350/20
провадження № 61-3997св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2,
відповідач - ОСОБА_3,
третя особа -Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року в складі колегії суддів: Бондар Я. М., Зубакової В. П., Остапенко В. О.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2020 року ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини - ОСОБА_2, звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа - Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Уніка", про відшкодування моральної шкоди, завданої злочином.
В обґрунтування позову ОСОБА_1, діючи в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, зазначила, що 23 липня 2017 року, приблизно о 13 годині 00 хвилин, у Криворізькому районі Дніпропетровської області сталася дорожньо-транспортна пригода, винним у якій визнано водія ОСОБА_3, який порушив вимоги пунктів 1.5., 2.3. б), д) та 12.1. Правил дорожнього руху України, внаслідок чого керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу та зіткнувся з автомобілем "ВАЗ 211440-120-120" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, який рухався у зустрічному напрямку.
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі статті 75 КК України звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки та на підставі статті 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; роботи або навчання.
Звільнено ОСОБА_3 від відбування призначеного вироком основного та додаткового покарання на підставі пункту "є" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році".
Вироком частково задоволено цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4, зокрема стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн, на користь позивача ОСОБА_1 стягнуто 50 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 24 квітня 2019 року вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди змінено та стягнуто з ОСОБА_3 на її користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
Позивачка вказує на те, що вона не зверталася з цивільним позовом до відповідача в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року.
Відповідно до висновків судово-медичної експертизи Криворізького міжрайонного відділу комунального закладу "Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи" від 20 вересня 2017 року № 1590, у неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, виявлено відповідні тілесні ушкодження, які за своїм характером відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що в момент заподіяння чи в клінічному перебігу через різні проміжки часу спричиняють загрозливі для життя явища.
Також позивачка просила суд звернути увагу на той факт, що в результаті дорожньо-транспортної пригоди її доньці спричинені великі травми та завдано великого болю та страждань, вона перенесла величезний стрес, на сьогоднішній день вони так і продовжують відвідувати лікарів, оскільки донька отримала ушкодження обличчя, через які протягом всього життя вони будуть вимушені робити їй пластичні операції, які за попереднім оглядом лікаря вартуватиме близько 500 000,00 грн.
Зауважила, що на досудовому слідстві відповідачем ОСОБА_3 їй та ОСОБА_4 було відшкодовано тільки 5 000,00 грн, коли дитина знаходилася в лікарні, однак після цього ОСОБА_3 не здійснював ніякої матеріальної допомоги.
Моральну шкоду, завдану її неповнолітній донці ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка, як її законний представник, оцінює в сумі 1 100 000,00 грн, при визначенні такого розміру моральної шкоди, вона виходила з вини відповідача, глибини моральних, психологічних та фізичних страждань, які донька перенесла, продовжує переносити та продовжуватиме переносити протягом всього життя, починаючи з самого дитинства. Враховуючи наведене, просила стягнути з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якої вона діє, в рахунок відшкодування моральної шкоди 1 100 000,00 грн.
Короткий зміст судових рішень
Рішенням Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року в задоволенні позову ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої ОСОБА_2 моральної шкоди вже були предметом судового розгляду Дніпровським апеляційним судом під час перегляду вироку Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року рішення Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 15 вересня 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1, яка діє в інтересах неповнолітньої дитини ОСОБА_2, задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь неповнолітньої ОСОБА_2, в інтересах якої діє ОСОБА_1, у рахунок відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що цивільний позов у кримінальному провадженні про відшкодування моральної шкоди було подано ОСОБА_1 не як законним представником неповнолітньої доньки, а як цивільним позивачем, якому кримінальним правопорушенням було завдано моральної шкоди. Отже, вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року моральна шкода була стягнута саме на користь ОСОБА_1, ухвалою суду апеляційної інстанції від 24 квітня 2019 року розмір моральної шкоди, спричиненої ОСОБА_1, було збільшено з 50 000,00 грн до 100 000,00 грн.
Вирішуючи питання про розмір завданої моральної шкоди, суд виходив з обставин справи, вини відповідача у спричиненні малолітній ОСОБА_2 тяжких тілесних ушкоджень та наслідків, які настали для здоров`я дитини після дорожньо-транспортної пригоди.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
03 травня 2022 року ОСОБА_3, засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Дніпровського апеляційного суду від 05 квітня 2022 року у цій справі, та посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 1 частини другої
статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину 5 статті 23 ЦК України без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19.
Також у касаційній скарзі заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема, зазначає, що суд апеляційної інстанції розглянув справу за відсутності відповідача та його представника.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2022 року ОСОБА_1, в інтересах якої діє адвокат Губар А. Л., подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити її без задоволення, а постанову апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення суду апеляційної інстанції.
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 08 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У липні 2022 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Установлено, що 23 липня 2017 року приблизно о 13 годині, у Криворізькому районі Дніпропетровської області водій ОСОБА_3, керуючи технічно справним автомобілем "CHEVROLET AVEO", реєстраційний номер НОМЕР_2, слідував проїзною частиною автодороги Н-23 "Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя" у смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, з боку міста Апостолове в напрямку міста Кривий Ріг, не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну швидкість руху автомобіля, яка б дозволила йому контролювати рух автомобіля та безпечно керувати ним, чим порушив Правила дорожнього руху України, а саме вимоги пунктів 1.5., 2.3. б), д) та 12.1.
Внаслідок недотримання зазначених правил безпеки дорожнього руху, виконання яких було необхідною і достатньою умовою для запобігання дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3, керуючи автомобілем "CHEVROLET AVEO", реєстраційний номер НОМЕР_2, виїхав на праве узбіччя, відносно свого руху, проїзної частини автодороги Н-23 "Кропивницький - Кривий Ріг - Запоріжжя", біля електроопори ВУ 17/1 у смт. Радушне Криворізького району Дніпропетровської області, та в подальшому допустив неконтрольований занос автомобіля, внаслідок чого керований ним автомобіль виїхав на зустрічну смугу, з послідуючим зіткненням з автомобілем "ВАЗ 211440-120-120" реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4, при цьому транспортний засіб під керуванням ОСОБА_4 рухався у зустрічному напрямку. В результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були травмовані.
Відповідно до висновків судової автотехнічної експертизи Дніпропетровського НДЕКЦ МВС України №8/10.1-229 від 12 вересня 2017 року у діях водія ОСОБА_3 щодо керування автомобілем "CHEVROLET AVEO" вбачається невідповідність вимогам пункту 12.1. Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться у причинному зв`язку з дорожньо-транспортною пригодою, яка трапилася 23 липня 2017 року.
Вироком Криворізького районного суду Дніпропетровської області 03 жовтня 2018 року ОСОБА_3 визнано винним у пред`явленому йому обвинуваченні за частиною другою статті 286 КК України та призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік. На підставі статті 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання у виді позбавлення волі з випробуванням строком на 2 роки, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. На підставі статті 76 КК України покладено на ОСОБА_3 обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; роботи або навчання.
На підставі пункту "є" статті 1 Закону України "Про амністію у 2016 році" ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного основного та додаткового покарання.
Також цим вироком частково задоволено цивільні позови ОСОБА_1 та ОСОБА_4 до ОСОБА_3, та стягнуто з останнього на користь ОСОБА_4 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн, на користь ОСОБА_1 - 50 000,00 грн. В іншій частині позову відмовлено.
Вказані факти встановленні вироком суду та визнані сторонами у справі.
24 квітня 2019 року Дніпровським апеляційним судом постановлено ухвалу, відповідно до якої вирок Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2018 року щодо ОСОБА_3, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 286 КК України, змінено в частині вирішення цивільного позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди з ОСОБА_3, та стягнуто з останнього на корись ОСОБА_1 у рахунок відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн. В іншій частині вирок суду залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зауважив, що звертаючись у межах кримінального провадження з позовною заявою до ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, ОСОБА_1, посилаючись на положення частини другої статті 23 ЦК України, вказувала на те, що діями ОСОБА_3 особисто їй заподіяно моральну шкоду, яка полягає у душевних стражданнях, яких вона зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою відповідача щодо неї та членів її сім`ї, потерпілих у справі, чоловіка ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_2, які отримали різного ступеня тяжкості тілесні ушкодження внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.
Крім того, ОСОБА_1 у позові зазначила, що спричинена їй моральна шкода пов`язана з її психологічними стражданнями у зв`язку з ушкодженням здоров`я дитини, перенесеним відчуттям страху та психологічним стресом для всієї сім`ї.
Таким чином ОСОБА_1 звернулася з цивільним позовом у рамках кримінального провадження про відшкодування моральної шкоди не як законний представник неповнолітньої доньки, а як цивільний позивач, якому кримінальним правопорушенням було завдано моральної шкоди.