Постанова
Іменем України
19 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 263/12775/20
провадження № 61-15906св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "УкрСиббанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "УкрСиббанк" на постанову Донецького апеляційного суду від 17 серпня 2021 року у складі колегії суддів: Лісового О. О., Зайцевої С. А., Ткаченко Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства "УкрСиббанк" про визнання іпотеки такою, що припинена та виключення з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна і Державного реєстру іпотек записів щодо обтяження майна, яке є предметом іпотеки.
Позов мотивувала тим, що 04 жовтня 2007 року вона та Акціонерний комерційний інноваційний банк "УкрСиббанк" (далі - АКІБ "УкрСиббанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "УкрСиббанк" (далі - АТ "УкрСиббанк") уклали кредитний договір № 11226626000 на 20 000 доларів США до 04 жовтня 2037 року під 11,8 % річних.
В забезпечення повернення кредиту вона та АКІБ "УкрСиббанк" 04 жовтня 2007 року уклали нотаріально посвідчений іпотечний договір на житловий будинок АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1 .
У зв`язку з посвідченням іпотечного договору приватний нотаріус наклав заборону на відчуження предмету іпотеки від 04 жовтня 2007 року, яка зареєстрована в реєстрі за № 2.
Зазначила, що вчасно грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим рішенням від 07 квітня 2010 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області стягнув 168 099,65 грн з неї і поручителя ОСОБА_2 солідарно.
Наполягає, що за період з 2010 року до лютого 2016 року вона погасила заборгованість за кредитом.
Проте АТ "УкрСиббанк" з 2010 року до теперішнього часу нараховує відсотки за кредитом.
У 2014 році вона звернулась з вимогою щодо зупинення нарахування відсотків за кредитом.
Рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 10 вересня 2014 року, а у подальшому рішенням Апеляційного суду Донецької області від 18 лютого 2015 року позовні вимоги про зупинення нарахування відсотків за кредитом задоволені.
У серпні 2017 року вона звернулась до АТ "УкрСиббанк" за довідкою про відсутність заборгованості за кредитом.
14 серпня 2017 року АТ "УкрСиббанк" надав відповідь про те, що остання повинна виплатити заборгованість у іноземній валюті.
20 березня 2017 року вона звернулась до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Маріуполя Головного територіального управління юстиції в Донецькій області з питанням щодо роз`яснення зняття арешту, та їй роз`яснили, що для зняття заборони на відчуження необхідно надати довідку про відсутність заборгованості.
Просила суд визнати договір іпотеки нерухомого майна та земельної ділянки від 04 жовтня 2007 року, зареєстрований в реєстрі за № 2583, припиненим, та виключити з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек відповідних записів щодо обтяження майна, яке є предметом договору іпотеки від 04 жовтня 2007 року, а саме: будинку АДРЕСА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області рішенням від 17 травня 2021 року позов задовольнив.
Визнав договір іпотеки нерухомого майна та земельної ділянки від 04 жовтня 2007 року № 2583 припиненим.
Виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек записи щодо обтяження майна, яке є предметом договору іпотеки від 04 жовтня 2007 року № 2583, а саме: будинку АДРЕСА_2 .
Суд першої інстанції виходив з того, що забезпечені іпотекою зобов`язання за кредитним договором виконані в повному обсязі, у зв`язку з чим зобов`язання за договором іпотеки, які є похідними від кредитного договору, припиняються. Крім цього, у зв`язку із припиненням іпотечного договору, підлягає зняттю заборона відчуження нерухомого майна та виключення відповідного запису з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
На рішенням суду першої інстанції АТ "УкрСиббанк"подало апеляційну скаргу.
Донецький апеляційний суд постановою від 17 серпня 2021 року апеляційну скаргу АТ "УкрСиббанк" задовольнив частково.
Рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 17 травня 2021 року скасував.
Позов ОСОБА_1 задовольнив.
Визнав договір іпотеки нерухомого майна та земельної ділянки від 04 жовтня 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Бодягіною І. І. та зареєстрований в реєстрі за № 2582 припиненим.
Виключив з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек записи щодо обтяження майна, яке є предметом договору іпотеки від 04 жовтня 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Бодягіною І. І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2582, а саме: будинку АДРЕСА_2 .
Вирішив питання про розподіл судових витрат.
Апеляційний суд виходив з того, що оскільки основне зобов`язання за кредитним договором припинилося шляхом його виконання в повному обсязі, похідні зобов`язання позивача перед відповідачем у вигляді іпотеки за іпотечним договором також припинились.
Встановивши відсутність зобов`язань позивача за кредитним договором укладеним з відповідачем на час розгляду справи судом, апеляційний суд вважає, що відсутні законні підстави для обмеження цивільного права щодо володіння, користування та розпорядження власністю і воно підлягає захисту у спосіб визначений позивачем.
Разом з тим, апеляційний суд встановив порушення норм процесуального права, оскільки місцевий суд розглянув справу за відсутності представника АТ "УкрСиббанк", належним чином не повідомленого про дату, час і місце засідання суду, що з огляду на вимоги пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2021 року до Верховного Суду, АТ "УкрСиббанк",посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржене судове рішення та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 05 жовтня 2021 року відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
У листопаді 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження АТ "УкрСиббанк"зазначає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 509, 526, 598, 599, 611, 625 ЦК України, статей 1, 7, частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах без врахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 906/1130/17, від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17, від 21 березня 2018 року у справі № 520/16150/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційну скаргу мотивувало тим, що ОСОБА_1 сплатила лише заборгованість стягнуту на дату ухвалення рішення суду у національній валюті, без застосування до правовідносин сторін положень статті 625 ЦК України.
Крім того, виконання рішення суду не є підставою для припинення кредитного договору та договору іпотеки. Заборгованість за кредитним договором в повному обсязі позивачем не погашена та становить 29 518,18 доларів США.
Суд апеляційної інстанції здійснив підміну поняття "виконання зобов`язання" та "виконання рішення суду", проте ці поняття є різними, як за своєю суттю так і за правовими наслідками.
Разом з тим, виходячи з системного аналізу статей 525, 526, 599, 611, 625 ЦК України, звернення з вимогою про дострокове повернення всіх сум за кредитним договором у зв`язку з порушенням умов договору згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України: не припиняє правовідносини сторін кредитного договору; не означає односторонньої відмови від договору, а є наслідком невиконання чи неналежного виконання боржником своїх договірних зобов`язань; не звільняє боржника від обов`язку сплатити кредитору грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України в порядку частини другої статті 1050 ЦК України.
Відзив на касаційну скаргу
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просила суд залишити її без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін.
Зазначила, що належне виконання зобов`язання позивачем на користь кредитора підтверджено інформацією про закінчення виконавчого провадження у зв`язку з фактичним і повним виконанням судового рішення.
Отже, апеляційний суд, встановивши припинення зобов`язань позивача за кредитним договором, дійшов обґрунтованого висновку, що похідне зобов`язання у вигляді зобов`язання за іпотечним договором у позивача перед відповідачем також припинилось.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 жовтня 2007 року ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк" уклали кредитний договір № 11226626000 на 20 000 доларів США до 04 жовтня 2037 року під 11,8 % річних.
Виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором забезпечено нотаріально посвідченим іпотечним договором між сторонами від 04 жовтня 2007 року про передачу позичальницею в іпотеку житлового будинку АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_1 .
У зв`язку з посвідченням іпотечного договору приватний нотаріус наклав заборону на відчуження предмету іпотеки від 04 жовтня 2007 року, що зареєстрована в реєстрі за № 2.
ОСОБА_1 вчасно грошові кошти не повернула, у зв`язку з чим рішенням від 07 квітня 2010 року Жовтневий районний суд м. Маріуполя Донецької області стягнув солідарно 168 099,65 грн з ОСОБА_1 та поручителя ОСОБА_2 ..
На виконання рішення суду відкрито виконавче провадження № 51363968 про стягнення боргу з ОСОБА_1
13 червня 2016 року виконавче провадження № 51363968 про стягнення боргу з ОСОБА_1 закінчено на підставі фактичного повного виконання рішення суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України(неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм статей 509, 526, 598, 599, 611, 625 ЦК України, статей 1, 7, частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку" у подібних правовідносинах без врахування висновків викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17, від 19 травня 2020 року у справі № 361/7543/17, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі № 906/1130/17, від 29 січня 2020 року у справі № 394/433/17, від 21 березня 2018 року у справі № 520/16150/15-ц).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частин першої та другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що оскільки основне зобов`язання за кредитним договором припинилося шляхом його виконання в повному обсязі, похідні зобов`язання позивача перед відповідачем у вигляді іпотеки за іпотечним договором також припинились.
Встановивши відсутність зобов`язань позивача за кредитним договором укладеним з відповідачем на час розгляду справи судом, апеляційний суд вважав, що відсутні законні підстави для обмеження цивільного права щодо володіння, користування та розпорядження власністю і воно підлягає захисту у спосіб визначений позивачем.
Разом з тим, апеляційний суд встановив порушення норм процесуального права, а саме справу суд першої інстанції розглянув за відсутності представника АТ "УкрСиббанк", належним чином не повідомленого про дату, час і місце засідання суду, що з огляду на вимоги пункту 3 частини третьої статті 376 ЦПК України, є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового судового рішення.
Колегія суддів погоджується із висновками суду апеляційної інстанції враховуючи наступне.
Відповідно до пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів може бути припинення правовідношення.