Постанова
Іменем України
19 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 161/5831/20
провадження № 61-4928св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк Алла Юріївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 грудня 2020 року у складі судді Пахолюка А. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Матвійчук Л. В., Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У квітні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, за участю третьої особи - приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю., про визначення частки померлого у праві спільної сумісної власності, визнання права власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, внесення змін до свідоцтв про право на спадщину за законом, скасування записів про проведену державну реєстрацію.
Позовну заяву мотивував тим, що з 2013 року перебував у шлюбі з ОСОБА_3 та за спільні кошти ними була придбана квартира на АДРЕСА_1 .
Зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла і після неї відкрилась спадщина на належне їй майно, а саме 1/2 частину зазначеної квартири, оскільки інша 1/2 частина належала йому на праві спільної сумісної власності подружжя.
Посилався на те, що у встановлений законом строк він та відповідач ОСОБА_2, як спадкоємці першої черги за законом, звернулися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини та оскільки, він підписав відмову від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя, якою він, нібито ствердив той факт, що спадкове майно є особистою власністю спадкодавця ОСОБА_3, нотаріус видала на ім`я спадкоємців 14 квітня 2017 року свідоцтва про право на спадщину за законом по 1/2 частині квартири на АДРЕСА_1 .
Маючи на меті розпорядитися належним йому майном в повному обсязі, позивач звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя та про внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, однак отримав відмову, у зв`язку з наявністю у матеріалах спадкової справи його власноруч підписаної відмови від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя.
Вважав, що ця заява не припиняє права спільної сумісної власності на майно, що набуте у шлюбі, а при визначенні спадкової маси нотаріус даний факт не врахувала та не роз`яснила йому право на належну йому частину у справі спільної сумісної власності подружжя.
Зазначав, що відповідач ОСОБА_2 не визнає його права на частину у спільному майні подружжя, а вважав, що спірна квартира була особистою приватною власністю її матері ОСОБА_3, чим порушуються його права як власника майна.
Просив визначити частку померлої ОСОБА_3, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, у праві спільної сумісної власності на квартиру площею 66,5 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, як 1/2 її частину; визнати за ним, право власності на 1/2 частину квартири, як частку у спільній сумісній власності подружжя; внести зміни до свідоцтв про право на спадщину за законом, виданих 14 квітня 2017 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Гаврилюк А. Ю., зареєстрованих в реєстрі за № 402, № 403, зазначивши, що спадкоємцями указаними у цих свідоцтвах майна, 1/2 частина квартири ОСОБА_3 є її чоловік ОСОБА_1 - 1/4 частина квартири та її дочка ОСОБА_2 - 1/4 частина квартири по АДРЕСА_1 ; скасувати записи про проведену державну реєстрацію права власності на 1/2 частину квартири в порядку спадкування за законом, згідно виданих 14 квітня 2017 року свідоцтв про право на спадщину за законом.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням від 14 грудня 2020 року Луцький міськрайонний суд Волинської області у позові відмовив.
Суд першої інстанції рішення мотивував тим, що позивач ОСОБА_1 добровільно визначив статус спірної квартири, як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_3, у зв`язку з чим право претендувати на частку у спільному сумісному майні подружжя у випадку смерті другого подружжя та на оспорення свідоцтв про право на спадщину, припинилося, а тому приватний нотаріус при вчинені нотаріальних дій, діяла у порядку, визначеному чинним законодавством, не порушивши при цьому прав жодного зі спадкоємців.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 02 березня 2021 року Волинський апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, рішення суду першої інстанції залишив без змін.
Суд апеляційної інстанції постанову мотивував тим, що нотаріус позивачу роз`яснив зміст статей 60-63 СК України. Позивач ОСОБА_1 висловив свою позицію щодо спірної квартири, як прямо (у заяві нотаріусу), так і своєю поведінкою (протягом майже 3 років не оспорював свідоцтв про право на спадщину, виданих йому та відповідачці у 2017 році).
Виходив з того, що подана нотаріусу позивачем заява свідчить про добровільне визначення ним статусу спірної квартири як особистої приватної власності спадкодавця ОСОБА_3, а тому право на оспорення свідоцтв про право на спадщину припинилося.
Зазначив про недоведеність того, що заява нотаріусу № 71 щодо визначення статусу такого майна після смерті ОСОБА_3 написана позивачем під будь-яким примусом чи обманом.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2021 року до Верховного Суду, ОСОБА_1 просив, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою від 21 травня 2021 рокуВерховний Суд відкрив касаційне провадження, витребував справу з суду першої інстанції, надіслав учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснив їм право подати відзив на касаційну скаргу.
У червні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою для відкриття касаційного провадження ОСОБА_1 зазначив неврахування судами попередніх інстанцій висновків щодо застосування статті 60 СК України, статті 347 ЦК України, статей 34, 71 Закону України "Про нотаріат", підпункту 4.21 пункту 4 глави 10 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому Наказом Міністерства юстиції України, від 22 лютого 2012 року № 296/5, Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 року № 868, у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду: від 13 липня 2020 року у справі № 166/955/19, від 29 січня 2021 року у справі № 161/14048/19, від 22 лютого 2021 року у справі № 264/2232/19, від 07 лютого 2018 року у справі № 654/5243/14-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 235/9895/15-ц, від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц, від 10 липня 2019 року у справі № 402/1173/17, від 30 квітня 2020 року у справі № 544/555/17, від 27 червня 2018 року у справі № 925/797/17, від 10 квітня 2018 року у справі № 927/849/17, від 03 квітня 2018 року у справі № 917/927/17.
Касаційну скаргу мотивував тим, що суди не врахували презумпцію спільності майна подружжя, яка може бути спростована одним із подружжя, а також того, що матеріали справи не містять доказів на підтвердження вчинення позивачем дій, які свідчать про відмову від права власності; свідоцтво по право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється та не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
У червні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому приватний нотаріус Луцького міського нотаріального округу просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому ОСОБА_2 просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у шлюбі з 15 березня 2013 року (а. с. 15).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла та після її смерті відкрилася спадщина на належне їй майно, а саме квартиру АДРЕСА_1, яка була придбана нею 04 квітня 2014 року за час перебування у шлюбі з позивачем ОСОБА_1 (а. с. 16, 108-109).
Сторони є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_3 та в установлений строк 06 червня 2016 року звернулися до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу із заявами про прийняття спадщини (а. с. 90, 95).
ОСОБА_1 у той же день подав до приватного нотаріуса Луцького міського нотаріального округу заяву за № 71, зі змісту якої вбачається, що він відмовився від видачі свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя з померлою ОСОБА_3, оскільки квартира, як спадкове майно, є особистою власністю спадкодавця. При цьому, особа ОСОБА_1 та справжність його підпису перевірена нотаріусом (а. с. 96).
На підставі поданих документів приватний нотаріус 14 квітня 2017 року видав свідоцтва про право на спадщину за законом відповідно до яких чоловік ОСОБА_1 та донька ОСОБА_2 спадкодавця ОСОБА_3 успадкували по 1/2 частині квартири АДРЕСА_1 і провів державну реєстрацію зазначених часток згідно вимог чинного законодавства (а. с. 17, 19).
25 лютого 2020 року та повторно 12 березня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса із заявами про видачу свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в зв`язку із смертю одного з подружжя та про внесення змін у свідоцтва про право на спадщину за законом (а. с.128, 129, 140-142).
Заяви мотивував тим, що нотаріус безпідставно включила до спадкової маси 1/2 частину вищевказаної квартири, як майно того з подружжя, хто є живим, отже наявні передбачені законом підстави для видачі свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя та внесення змін до свідоцтва про право на спадщину за законом, виданих після смерті ОСОБА_3 .
Постановами про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 02 березня 2020 року № 29/02-31 та від 30 березня 2020 року № 35/02-31 приватний нотаріус відмовив позивачу у вчиненні вищезазначених нотаріальних дій з посиланням на Методичні рекомендації щодо вчинення нотаріальних дій, пов`язаних із вжиттям заходів щодо охорони спадкового майна, видачею свідоцтв про право на спадщину та свідоцтв про право власності на частку в спільному майні подружжя (далі - Методичні рекомендації), схвалених Рішенням Науково-експертної ради з питань нотаріату при Міністерстві юстиції України 29 січня 2009 року, у яких зазначено, що позивач скористався правом подати заяву про відсутність претензій на одержання свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя (а. с. 27-28).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.