Постанова
Іменем України
19 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 686/1364/21
провадження № 61-10923св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Держава Україна в особі Верховного Суду,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 11 травня 2021 року у складі судді Чевилюк З. А. та постанову Хмельницького апеляційного суду від 22 червня 2021 року у складі колегії суддів Купельського А. В., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Держави Україна в особі Верховного Суду про відшкодування моральної шкоди.
Позовну заяву мотивував тим, що моральна шкода завдана йому невиконанням рішення суду у справі № 2270/14181/11 у формі активної незаконної бездіяльності, незаконних дій та рішень і відмовою Хмельницького окружного адміністративного суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду та зобов`язати подати звіт про виконання судового рішення в період з 22 грудня 2020 року до 18 січня 2021 року.
Зазначив, що суд здійснює контроль за виконанням судового рішення, проте Хмельницький окружний адміністративний суд та Верховний Суд самоусунулися від здійснення такого контролю.
Вважав, що моральна шкода, полягає у моральних стражданнях та переживаннях, які він переніс під час тривалого очікування на виконання рішення суду та повернення його приватної власності у вигляді паспортної книжечки, розчарування в системі органів державної влади держави Україна, які не в змозі виконати рішення суду, додаткове психологічне напруження, яке виникло у нього внаслідок правової невизначеності, що викликало в нього почуття душевного болю.
Підкреслив, що активне невиконання рішення суду викликало у нього почуття тривоги, страху і занепокоєння за своє психологічне здоров`я та часткову втрату стресостійкості. Раптове хвилювання і душевні страждання під час спілкування з посадовими і службовими особами державної влади, які з винятковим цинізмом насміхалися над ним шляхом надання обіцянок виконати рішення через сто років, викликали високий рівень емоційної напруги, а відчуття образи та приниженої гідності змусило його витрачати свій дорогоцінний час з його безцінного життя задля поновлення своїх прав.
Зазначив, що він змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, а необхідність поновлення своїх прав змусила його вживати додаткових заходів для їх захисту в суді, що він сприймає, як зверхнє ставлення до нього як до людини, а підтримання стану хронічного стресу призвело до його передчасного старіння.
Внаслідок невиконання рішення судів порушено його наступні права: конституційне право споживача на доброякісну послугу від органів державної влади Україна в частині правомірності та добросовісності; право приватної власності на паспортну книжечку, яка є його власністю, право правомірного очікування на справедливий суд та відшкодування витрат, які були понесені ним на відновлення порушених прав, право на справедливий суд, право на судовий захист.
Просив стягнути з відповідача на його користь сімнадцять мільярдів гривень у відшкодування моральної шкоди.
Короткий змістрішення суду першої інстанції
Рішенням від 11 травня 2021 року Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у позові відмовив.
Рішення суд першої інстанції мотивував тим, що позивач не зазначив в чому саме полягає незаконність дій чи бездіяльність Держави Україна в особі Верховного Суду під час невиконання рішення суду у справі № 2270/14181/11 в період з 22 грудня 2020 року до 18 січня 2021 року.
Вважає вимоги про відшкодування позивачу моральної шкоди за відмову у встановленні судового контролю за виконанням рішення адміністративного суду необґрунтованими, оскільки в разі незгоди з такими судовими рішеннями позивач має право на їх оскарження в апеляційному і касаційному порядку, а не на стягнення за них моральної шкоди.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою від 22 червня 2021 року Хмельницький апеляційний суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
Постанову суд апеляційної інстанції мотивував тим, що сам по собі факт прийняття адміністративним судом процесуального рішення щодо залишення заяви заявника без розгляду чи без задоволення, не свідчить про завдання особі шкоди та про наявність підстав для її відшкодування.
Зазначив, що посилання ОСОБА_1 на незаконність дій та відмову Хмельницького окружного адміністративного суду та Верховного Суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду не є належною правовою підставою для відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року до Верховного Суду,ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Підставою касаційного оскарження ОСОБА_1 зазначає:
неврахування висновків щодо застосування статей 16, 23 ЦК України у постановах Великої Палати Верховного Суду від 01 вересня 2020 року у справі № 216/3521/16-ц (провадження № 14-714цс19), від 13 листопада 2019 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19), від 27 листопада 2019 року у справі № 242/4741/16-ц (провадження № 14-515цс19), статей 23, 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17, постановах Верховного Суду 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18), від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18), від 22 травня 2019 року у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19), від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19 (провадження № 61-17538св20), постанові Верховного Суду України від 27 вересня 2017 року у справі № 369/5585/15-ц (провадження № 6-1435цс17);
необхідність відступлення від висновків щодо застосування статей 1166, 1167, 1176, 1173, 1174 ЦК України, які викладено у постанові Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 6-501цс17 та у постановах Верховного Суду від 25 липня 2018 року у справі № 638/6944/16-ц (провадження № 61-2986св18) та від 06 лютого 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 61-18697св18, у справі № 686/20012/18 (провадження № 61-3491св19).
Касаційну скаргу заявник мотивував тим, що суди не встановили, чи виконано рішення суду у справі № 2270/14181/11, які докази надав відповідач на підтвердження відсутності вини у невиконанні рішення суду та на зменшення заявленого розміру моральної шкоди, не здійснили їх оцінку, оскільки невиконання рішення суду є юридичним фактом, який встановлено рішеннями суду, не встановили справедливий розмір відшкодування /сатисфакцію/ з врахування рішень ЄСПЛ.
Вимога про відшкодування моральної шкоди є похідною і наслідком невиконання рішення суду, яка не залежить від способів його невиконання, а сума моральної шкоди обчислена з врахуванням практики ЄСПЛ як справедливої сатисфакції за тривале правопорушення та фактично є компенсацією за тривале порушення гарантованих Конституцією і Законами України прав, за перенесені позивачем моральні страждання і крадіжкою часу життя, зміною звичного життя.
У липні 2021 року до суду надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому Держава в особі Верховного Суду просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суд установив, що 14 листопада 2011 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Хмельницького міського відділу Управління Міністерства внутрішніх справ в Хмельницькій області, Управління Державної казначейської служби України у м. Хмельницькому про зобов`язання вчинення дій та відшкодування моральної шкоди.
Постановою від 12 грудня 2011 року Хмельницький окружний адміністративний суд у справі № 2270/14181/11, яка залишена в силі ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 10 травня 2012 року, адміністративний позов задовольнив частково та зобов`язав Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області невідкладно вклеїти фотографію в паспорт громадянина України ОСОБА_1, який видати йому на руки та відмовив в задоволенні позову в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди.
Ухвалою від 23 травня 2017 року Вінницький апеляційний адміністративний суд визначив, що паспорт повинен був знаходитись на момент ухвалення рішення у справі у відповідача, оскільки останнього було зобов`язано видати позивачу паспорт, виданий Хмельницьким Управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області 27 липня 1999 року, а не новий.
Рішення суду у справі № 2270/14181/11 набрало законної сили та підлягає обов`язковому виконанню.
На виконання цього рішення 11 червня 2012 року суд видав виконавчий лист № 2270/14181/11, який перебував у Відділі примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Хмельницькій області на виконанні (виконавче провадження № 33223826).
Ухвалою від 05 жовтня 2012 року Хмельницький окружний адміністративний суд замінив у виконавчому проваджені № 33223826 боржника Хмельницький міський відділ Управління Міністерства внутрішніх справ України в Хмельницькій області на Управління Державної міграційної служби в Хмельницькій області.
Постановою від 28 грудня 2018 року державний виконавець виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2270/14181/11, виданого 11 червня 2012 року Хмельницьким окружним адміністративним судом, закінчив на підставі пункту 11 частини першої статті 39 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження".
Вищезазначені факти підтверджені постановою Хмельницького апеляційного суду від 05 квітня 2021 року у справі № 686/24767/20 за позовом ОСОБА_1, а тому в порядку статті 82 ЦПК України є доведеними.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржено з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Межі розгляду справи судом
Підставою для відкриття касаційного провадження є:
пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку);
пункт 2 частини другої статті 389 ЦПК України (якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні).
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.