Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 725/2609/20
провадження № 61-2540св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Петрова Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2021 року у складі судді Галичанського О. І., додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 серпня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року у складі колегії суддів: Височанської Н. К., Владичана А. І., Перепелюк І. Б.
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, про витребування майна з чужого незаконного володіння,
ВСТАНОВИВ:
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 у червні 2020 року звернулася до суду з вищевказаним позовом, який уточнила у процесі розгляду справи, і остаточно просила витребувати від відповідачів на її користь житловий будинок з належними до нього надвірними будівлями та спорудами АДРЕСА_1, шляхом повернення їй у користування.
Зазначений позов ОСОБА_1 обґрунтувала тим, що житловий будинок АДРЕСА_1 вона отримала у спадок на підставі заповіту від 04 серпня 1981 року від своєї сестри ОСОБА_5 .
У зазначений будинок відповідачі вселилися самовільно та незаконно користуються майном. Дозволу на вселення відповідачів у спадкове майно вона не давала. Факт проживання відповідачів в будинку підтверджується довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрвторресурс".
У зв`язку із самовільним захопленням відповідачами вищезазначеного спадкового майна, вона позбавлена можливості розпоряджатися, користуватися та володіти ним.
Неодноразово зверталася до відповідачів із проханням звільнити та повернути їй спадкове майно, проте перемовини залишаються безрезультатними, відповідачі продовжують користуватися та проживають у будинку.
Вважає, що відповідачі зобов`язані повернути їй майно, яке утримується незаконно.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Першотравневий районний суд міста Чернівці рішенням від 03 серпня 2021 року в задоволенні позову відмовив.
Рішення місцевий суд мотивував тим, що відповідачі є членами сім`ї власника, які були вселені до будинку за її згодою, позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б доводили факт існування обставин, за наявності яких виникає можливість витребувати майно з чужого володіння (систематичне руйнування будинку, використання не за призначенням, систематичне порушення правил співжиття, неможливість спільного проживання).
Крім того, місцевий суд зазначив про те, що позивачем не доведено неможливість спільного проживання у зв`язку з порушенням відповідачами правил співжиття, оскільки позивач зареєстрована у російській федерації, постійно проживає у Республіці Польща, у спірному будинку не зареєстрована.
Першотравневий районний суд міста Чернівці додатковим рішенням від 12 серпня 2021 року клопотання ОСОБА_6 про стягнення (розподіл) витрат на професійну правничу допомогу задовольнив частково.
Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн. У задоволенні решти клопотання відмовив.
Стягуючи з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн місцевий суд врахував складність та перебіг цієї цивільної справи.
Чернівецький апеляційний суд постановою від 17 листопада 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, в інтересах якої діє ОСОБА_7, задовольнив частково. Рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2021 року змінив з підстав, викладених у мотивувальній частині цієї постанови.
Додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 серпня 2021 року залишив без змін.
Змінюючи підстави відмови у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив з того, що на час звернення з позовом до суду право власності на нерухоме майно залишається зареєстрованим за ОСОБА_1, однак таке майно на її думку незаконно використовують інші особи, тому позивачу потрібно звертатися до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні своїм майном, який і буде ефективним способом захисту порушеного права.
Залишаючи без змін додаткову постанову суд апеляційної інстанції виходив з того, що судом першої інстанції обґрунтовано стягнуто на користь відповідача фактично надані та документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді першої інстанції на суму 12 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у лютому 2022 року подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 03 серпня 2021 року, додаткове рішення Першотравневого районного суду міста Чернівці від 12 серпня 2021 року та постанову Чернівецького апеляційного суду від 17 листопада 2021 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що вона надала всі необхідні підтверджуючі письмові докази щодо факту незаконного заволодіння відповідачами майна, що належить їй. Однак, суди не дослідили належним чином та не надали оцінки доказам, що призвело до винесення неправильного рішення.
Жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним у цих правовідносинах, тому задоволення позовних вимог призведе до ефективного захисту її прав та інтересів на спірний житловий будинок.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від представника ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 - адвоката Марусяка В. С. у серпні 2022 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому заявник просить залишити її без задоволення, посилаючись на те, що посилання позивача на те, що відповідачі вселилися у спірне приміщення самовільно та незаконно користуються її майном, дозволу на вселення у спадкове майно вона не надавала є припущеннями та зловживанням процесуальними правами, оскільки спір про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом виселення, позбавлення права користуватися жилим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку між сторонами вже розглядався в судовому порядку.
Під час розгляду зазначеної справи було встановлено, що відповідачі є членами сім`ї власника, які були вселені до будинку за її згодою, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, оскільки позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б доводили факт існування обставин, за наявності яких відповідно до статті 116 ЖК України виникає можливість виселення без надання іншого жилого приміщення.
Обставини щодо законності вселення і проживання відповідачів у спірному будинку відповідно до положень частини четвертої статті 82 ЦПК України є преюдиційними і не підлягають доказуванню.
Суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивач обрала неправильний спосіб захисту.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 04 липня 2022 року відкрив провадження у цій справі та витребував її матеріали із Першотравневого районного суду міста Чернівці.
Справа № 725/2609/20 надійшла до Верховного Суду 18 липня 2022 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням Першотравневого районного суду міста Чернівці від 04 липня 2013 року у справі № 725/3532/13-ц позов ОСОБА_1 до Чернівецької міської ради про оформлення спадкових прав за заповітом задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на спадкове майно, а саме будинок АДРЕСА_1 .
ОСОБА_1 є власником будинку АДРЕСА_1, що підтверджується копією Витягу № 7741391 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Укрвторресурс" № 208 від 21 січня 2020 року у будинку АДРЕСА_1 зареєстровані та проживають: ОСОБА_2 - дочка; ОСОБА_8 - онука; ОСОБА_3 - онук.
Відповідач ОСОБА_9 за зазначеною адресою не зареєстрований, однак позивач посилається на те, що останній проживає у належному їй на праві власності будинку.
Згідно з довідкою Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД" Укрвторресурс" № 208 від 21 січня 2021 року дочка позивача ОСОБА_2 зареєстрована у вказаному майні 02 липня 1993 року, ОСОБА_3 (онук) - 22 березня 2016 року, а ОСОБА_4 (онук) - 31 жовтня 2017 року.
Матеріалами справи не підтверджено той факт, що дочка позивача та її діти були зареєстровані у спірному будинку без згоди позивача та наданням нею відповідних документів на право власності.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
Серед способів захисту речових прав цивільне законодавство виокремлює, зокрема, витребування майна з чужого незаконного володіння (стаття 387 ЦК України) й усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (стаття 391 ЦК України). Вказані способи захисту можна реалізувати шляхом подання віндикаційного та негаторного позовів відповідно.