Постанова
Іменем України
17 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 765/6174/16-ц
провадження № 61-16777св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги:
позивач- ОСОБА_6,
відповідач - ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4,
треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги ОСОБА_6 та ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_7, на постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Ратнікової В. М., Левенця Б. Б., Борисової О. В.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2010 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, про стягнення боргу та накладення стягнення на майно.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_8 15 травня 2010 року позичив ОСОБА_9 1 500 000,00 дол. США за умови повернення грошових коштів до кінця 2010 року у розмірі 2 500 000,00 дол. США та 19 липня 2010 року позичив 500 000,00 дол. США строком до 19 серпня 2010 року, за умови повернення грошових коштів у розмірі 600 000,00 дол. США. На підтвердження отриманих коштів ОСОБА_9 надав розписки.
ОСОБА_9 борг не повернув.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
З 19 березня 2005 року ОСОБА_9 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 .
В період шлюбу між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 придбано наступне майно: земельна ділянка, площею 1 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0050, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Переяслав - Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; земельна ділянка, площею 0,9999 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0049, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська область, Переяслав - Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; земельна ділянка, площею 0,9999 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0046, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська область, Переяслав Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; паркінг по АДРЕСА_1, ринкова вартість на момент подання позову складає 886 200 грн; паркінг по АДРЕСА_2, ринкова вартість на момент подання позову складає 886 200 грн, паркінг по АДРЕСА_3, ринкова вартість на момент подання позову складає 886 200 грн; паркінг по АДРЕСА_4, ринкова вартість на момент подання позову складає 886 200 грн; паркінг по АДРЕСА_5, ринкова вартість на момент подання позову складає: 886 200 грн. Загальна вартість вказаного майна на момент подання позову, що визначена позивачем за інформацією з мережі Інтернет, складає 6 711 000,00 грн.
Позивач своєчасно повідомив спадкоємців про наявність боргу, направивши 15 квітня 2016 року вимогу (претензію) про обов`язок спадкодавця щодо повернення боргу, а також неодноразово намагався вирішити питання з дружиною спадкодавця ОСОБА_2 щодо повернення боргу, однак в добровільному порядку сторони не досягли згоди.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просив накласти стягнення на користь позивача ОСОБА_1 на спадкове майно, яке прийняте відповідачами в натурі, в межах суми боргу в розмірі 3 100 000 дол. США, що становить за офіційним курсом НБУ 78 492 000 грн.
У листопаді 2016 року третя особа, яка заявляє самостійні вимоги, ОСОБА_6 подав позов до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі АТ КБ "ПриватБанк") про стягнення боргу за договорами позики.
Позов мотивований тим, що 12 вересня 2013 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 укладений договір позики, який оформлено у формі розписки, за умовами якого ОСОБА_9 взяв у ОСОБА_6 в борг суму грошових коштів у розмірі 37 000,00 дол. США та зобов`язався повернути вказану суму в строк до 30 грудня 2013 року.
04 травня 2014 року ОСОБА_6 позичив ОСОБА_9 94 250,00 дол. США, а останній зобов`язався повернути вказану суму не пізніше травня 2015 року. На підтвердження факту отримання грошових коштів у борг ОСОБА_9 надав йому розписки.
Позичальник ОСОБА_9 борг не повернув.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_9 помер.
Спадщину прийняли дружина померлого ОСОБА_2, як законний представник малолітньої дочки ОСОБА_3, а також дочка ОСОБА_4 .
11 березня 2016 року ОСОБА_6 звернувся до Вишгородської районної нотаріальної контори з вимогою про включення його кредиторських вимог до спадкової маси померлого ОСОБА_9, тим самим, в межах встановленого статтею 1281 ЦК України строку повідомив спадкоємців про наявність боргу (претензія кредитора).
ОСОБА_6 раніше ніж ОСОБА_1 заявив про свої вимоги до спадкоємців померлого ОСОБА_9, але ніяких дій по сплаті заборгованості відповідачами не здійснено.
Просив стягнути з відповідачів на свою користь суму боргу за договорами позики від 12 вересня 2013 року та від 04 травня 2014 року у розмірі 131 250,00 дол. США з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення судового рішення, 3% річних у розмірі 8 459,92 дол. США та судові витрати.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, АТ КБ "ПриватБанк", про стягнення боргу за договорами позики та накладення стягнення на майно, яке передане спадкоємцям, задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_1 суму заборгованості в розмірі 3 100 000 дол. США та судовий збір в розмірі 6 890,00 грн.
В решті позовних вимог відмовлено.
Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, АТ КБ "ПриватБанк", про стягнення боргу за договорами позики задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, на користь ОСОБА_6 суму заборгованості в розмірі 131 250,00 дол. США, 3% річних в розмірі 8 459,92 дол. США та судовий збір в розмірі 6 890,00 грн.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та ОСОБА_6, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 та ОСОБА_6 у передбачений законом строк пред`явили вимоги до спадкоємців, відповідачі, як спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договорів позики, прийнявши спадщину, в силу статей 1281, 1282 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредиторів. Вирішуючи заяву відповідача ОСОБА_2 про застосування позовної давності до пред`явлених вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що незаконне позбавлення волі шляхом викрадення ОСОБА_1, що відбулося з лютого 2012 року по травень 2015 року, та підтверджується копією листа Генеральної прокуратури України від 04 червня 2015 року, є подією, яка перешкоджала пред`явленню ОСОБА_1 позову до суду, та свідчить про зупинення перебігу строку позовної давності на весь час існування цих подій, а тому підстави застосування позовної давності відсутні.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, - адвоката Степанова О. Л. задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року скасовано та ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, ОСОБА_6, АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення боргу за договорами позики та накладення стягнення на майно, яке передане спадкоємцям, відмовлено.
У задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3, ОСОБА_4, треті особи: Вишгородська районна державна нотаріальна контора Київської області, ОСОБА_5, АТ КБ "ПриватБанк" про стягнення боргу за договорами позики відмовлено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 167,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 5 167,50 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. Тобто, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Позивачем ОСОБА_1 та третьою особою, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору, ОСОБА_6, на порушення обов`язку, передбаченого статтею 12 ЦПК України (стаття 10 ЦПК України в редакції 2004 року), не доведено підстави свого позову та не надано доказів на підтвердження наявності, обсягу та вартості спадкового майна після смерті ОСОБА_9, що згідно статті 81 ЦПК України (стаття 60 ЦПК України в редакції 2004 року) є їх процесуальним обов`язком.
Додатковою постановою Київського апеляційного суду від 25 листопада 2021 року заяву представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Степанова О. Л. про ухвалення додаткового судового рішення задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 167,50 грн.
Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 5 167,50 грн.
Короткий зміст вимог та доводів касаційних скарг
У жовтні 2021 року ОСОБА_6 подав касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 12 лютого 2021 року в частині задоволення позову третьої особи, яка заявила самостійні вимоги щодо предмета спору ОСОБА_6 залишити в силі.
Касаційна скарга ОСОБА_6 обґрунтована тим, що апеляційний суд допустив порушення принципу змагальності сторін цивільного процесу, поклавши обов`язок доказування обсягу спадкового майна та його вартість на кредитора спадкодавця. За змістом вимог статті 81 ЦПК України обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна. Апеляційним судом не враховано правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 19 лютого 2020 року у справі № 607/98/17. Розписки від 15 травня 2010 року, від 19 липня 2010 року, від 12 вересня 2013 року, від 04 травня 2014 року підтверджують існування між позивачем ОСОБА_1 та ОСОБА_9, між ОСОБА_6 та ОСОБА_9 окремих зобов`язань, які виникають із договорів позики, які ОСОБА_9 не виконані. Задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватися у межах вартості отриманого ним у спадщину майна. Тобто, у разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна, особа не набуває статусу спадкоємця, і як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи. Судом апеляційної інстанції встановлено з матеріалів спадкової справи № 83/2016, що в ній наявні три окремо укладені договори купівлі-продажу земельних ділянок від 30 липня 2014 року, між ОСОБА_10, як продавцем, та ОСОБА_9, як покупцем, щодо земельної ділянки, площею 0,9999 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0046. цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав Хмельницький район, Строківська сільська рада; між ОСОБА_11, як продавцем, та ОСОБА_9, як покупцем, щодо земельної ділянки, площею 1,0000 га, кадастровий номер 3223387300:03:010:0050, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав Хмельницький район, Строківська сільська рада; між ОСОБА_12, як продавцем, та ОСОБА_9, як покупцем, щодо земельної ділянки, площею 0,9999 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0049, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, Переяслав Хмельницький район, Строківська сільська рада. Позивачем ОСОБА_1 до матеріалів справи долучались додатково докази вартості спадкового майна, за якими було заявлено, що до складу спадщини входить належне спадкодавцеві на момент відкриття спадщини майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а саме: земельна ділянка, площею 1 га, кадастровий помер: 3223387300:03:010:0050, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, за адресою: Київська область, Переяслав - Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; земельна ділянка, площею 0,9909 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0049, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська область, Переяслав - Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; земельна ділянка, площею 0.9999 га, кадастровий номер: 3223387300:03:010:0046, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: Київська область, Переяслав Хмельницький район, сільська рада Строківська, дата реєстрації: 30 липня 2014 року, ринкова вартість на момент подання позову складає 760 000 грн; паркінг по АДРЕСА_1, ринкова вартість на момент подання позову склала 886 200 грн; паркінг по Героїв Сталінграда, 10-А, № 154, ринкова вартість па момент подання позову складає 886 200 грн; паркінг по АДРЕСА_3, ринкова вартість на момент подання позову складає 886 200 грн; паркінг по Героїв Сталінграда, 10-А, № 208, ринкова вартість на момент подання позову складає: 886 200 грн.; паркінг по АДРЕСА_5, ринкова вартість на момент подання позову складає: 886 200 грн. Загальна вартість вказаного майна на момент подання позову, що визначена позивачем за інформацією з мережі Інтернет складає 6 711 000,00 грн. Відповідачі, як спадкоємці померлого позичальника, який не виконав умови договору, прийнявши спадщину, в силу статей 1281,1282 ЦК України зобов`язані у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора. На момент розгляду справи судом апеляційної інстанції встановлено коло спадкоємців та обсяг матеріальної відповідальності спадкоємців, які прийняли спадщину. При цьому відмова у задоволенні позову не ґрунтується на нормах матеріального права та нормах процесуального права, оскільки у цивільному судочинстві дії принцип презумпції вини, та відповідно, особа яка заперечує проти заявленого позову, у даному випадку відповідачі, зобов`язані доводити обсяг цивільно-матеріальної відповідальності за рахунок спадкового майна, визначити обсяг відповідальності та визначити його вартість. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 1282 ЦК України, адже в матеріалах справи наявні докази належного ОСОБА_9 майна, дані про яке містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі іпотеки, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна та підтверджуються інформаційними довідками, які були досліджені судом. Судом апеляційної інстанції досліджені матеріали спадкової справи № 83/2016 та встановлено наявність майна ОСОБА_9 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок. Незважаючи на вказаний факт, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив про відсутність у спадковій справі інформації про належність нерухомого чи рухомого майна спадкодавцю ОСОБА_9 . Суд апеляційної інстанції не дослідив зібрані у справі докази та не встановив фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, не врахував правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду. Хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора. Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця. Апеляційним судом безпідставно відхилено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Старовойтової Д. А. щодо витребування від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" інформації про власника майна, що додатково стверджує про недотримання принципу змагальності сторін цивільного процесу.
У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_7, у якій просить скасувати постанову Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року повністю і залишити в силі рішення Оболонського районного суду міста Києва від 12 лютого 2021 року.
Касаційна скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не врахував, що обов`язок встановити обсяг спадкового майна і його вартість належить саме суду. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі №202/7691/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12, від 26 травня 2021 року у справі № 519/783/16-ц. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував правовий висновок, викладений у постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 161/11682/15-ц та від 12 серпня 2020 року у справі № 61 -20217св 19. Суд апеляційної інстанції неправильно застосував норму статті 1282 ЦК У країни, адже в матеріалах справи наявні докази належності ОСОБА_9 майна, дані про яке містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та підтверджуються інформаційними довідками, які були досліджені судом. Судом досліджено матеріали спадкової справи № 83/2016 та встановлено наявність майна ОСОБА_9 за договорами купівлі-продажу земельних ділянок.Позивачем надано до матеріалів справи докази вартості спадкового майна, за якими було заявлено, що до складу спадщини входить належне спадкодавцеві на момент відкриття спадщини майно, що є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Незважаючи на це, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові зазначив про відсутність у спадковій справі інформації про належність нерухомого чи рухомого майна спадкодавцю ОСОБА_9, хоча ці докази були судом досліджені. Водночас, стосовно майна, відомості про яке відсутні у державному реєстрі, право власності на яке зареєстроване до 2013 року, представником позивача було заявлено клопотання щодо витребування від Комунального підприємства Київської міської ради "Київське міське бюро технічної інвентаризації" інформації щодо власника майна ОСОБА_9, проте клопотання було відхилено судом апеляційної інстанції. У правових висновках, викладених у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12 та від 01 липня 2021 року у справі № 202/7691/17, зазначено, що при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, саме суду належить встановити обсяг спадкового майна, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України. Відсутність у спадкоємців свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора, оскільки відповідальність спадкоємців за боргами спадкодавця настає лише за умови додержання кредитором вимог статей 1281, 1282 ЦК України, які позивачем були дотримані. Встановивши відповідно до положень статті 1282 ЦК України наявність порушеного права (наявність непогашеної спадкодавцем заборгованості за договорами позики), звернення спадкоємців із заявами про прийняття спадщини, коло спадкоємців, наявність спадкового майна, суд апеляційної інстанції не врахував, що принцип змагальності цивільного процесу, який закріплений у статті 81 ЦПК України, доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна, та дійшов передчасного висновку про те,що позивачем не надано доказів на підтвердження наявності спадкового майна, його вартості. Суд апеляційної інстанції не дослідив всі зібрані у справі докази в їх сукупності та необґрунтовано відхилив клопотання представника позивача про витребування доказів з метою встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме, стосовно майна, що належало (належить) ОСОБА_9, яке відсутнє у державних реєстрах, право власності на яке зареєстроване до 2013 року.Зазначені докази сторона позивача просила суд витребувати саме з метою встановлення обсягу майна, що належало (належить) ОСОБА_9 . Клопотання про витребування доказів було подано двічі: 01 липня 2021 року та 08 вересня 2021 року. Окрім того, представником позивача було зазначено в клопотанні про те, що майно, зареєстроване за ОСОБА_2 в період шлюбу, укладеного з ОСОБА_9, також може бути майном, що успадковується. Натомість в оскаржуваній постанові суд зазначив, що, як позивач ОСОБА_1, від імені якого здійснювали повноваження в суді представники, так і третя особа із самостійними вимоги ОСОБА_6 клопотань про витребування доказів щодо належності спадкодавцю ОСОБА_9 будь-якого рухомого чи нерухомого майна, вартості отриманого спадкоємцями майна суду не заявляли.
Позиція інших учасників справи
У листопаді 2021 року АТ КБ "ПриватБанк" подало відзив за підписом представника ОСОБА_13 у якій просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 756/6174/16-ц, витребувано справу з суду першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 23 жовтня 2021 року у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відмовлено, відкрито касаційне провадження у справі № 756/6174/16-ц, у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про зупинення виконання постанови Київського апеляційного суду від 09 вересня 2021 року відмовлено.
У грудні 2021 року матеріали цивільної справи № 756/6174/16-ц надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 23 червня 2022 року у задоволенні клопотання ОСОБА_6 щодо повідомлення про день, час та місце розгляду справи відмовлено, справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).