Постанова
Іменем України
03 серпня 2022 року
м. Київ
справа № 520/175/14
провадження № 61-5005св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя -доповідач),
суддів: Ігнатенка В. М., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
скаржник - ОСОБА_1,
стягувач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшен",
суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Дмитро Миколайович,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Дмитра Миколайовича на ухвалу Київського районного суду міста Одеси від 29 квітня 2021 року у складі судді Куриленко О. М. та постанову Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Князюка О. В., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст скарги
У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, стягувач - Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестмент Корпорейшен" (далі - ТОВ "Інвестмент Корпорейшен"), на дії приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Колечка Д. М.
Скарга мотивована тим, що рішенням Київського районного суду м. Одеси визнано неправомірними дії державного реєстратора Комунального підприємства Новоселівської сільської ради "Регіональне бюро державної реєстрації" Рубан М. О. (далі - державний реєстратор Рубан М. О.) та скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 та визначено порядок виконання рішення.
Заявник вказував, що приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Колечко Д. М. (далі - приватний виконавець Колечко Д. М.) під час здійснення виконавчих дій за виконавчим провадженням № 4969405 всупереч вимогам статей 2, 10, частини третьої статті 50, частини другої статті 56 Закону України "Про виконавче провадження", пунктів 1, 2, 6 статті 13 ЦК України наклав арешт на майно та зареєстрував обтяження на нерухоме майно, яке не належить боржникові на праві власності, що в свою чергу не дає йому можливості виконати рішення суду та зареєструвати майно у власність.
З урахуванням наведеного, заявник просив:
- визнати дії приватного виконавця Колечко Д.М. протиправними;
- зобов`язати приватного виконавця Колечка Д. М. скасувати постанову про опис та арешт майна боржника від 02 квітня 2021 року (трикімнатна квартира, загальною площею 58,0 кв. м, житловою площею 40,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_1 на праві власності);
- зобов`язати приватного виконавця Колечка Д. М. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57499661 від 07 квітня 2021 року 11:18:48;
- зобов`язати приватного виконавця Колечка Д.М. скасувати запис про обтяження: 41364495 (спеціальний розділ).
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Зобов`язано приватного виконавця Колечка Д. М. скасувати постанову від 02 квітня 2021 року про опис та арешт майна боржника - трикімнатної квартири АДРЕСА_2, загальною площею 58,0 кв. м, жилою площею 40,9 кв. м, що належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу від 28 вересня 1995 року.
Зобов`язано приватного виконавця Колечка Д. М. скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 57499661 від 07 квітня 2021 року 11:18:48.
Зобов`язано приватного виконавця Колечка Д. М. скасувати запис про обтяження: 41364495 (спеціальний розділ).
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що вимоги скарги свідчать про неправомірність дій приватного виконавця, адже судом встановлено, що на момент винесення приватним виконавцем постанови про опис та арешт майна боржника ВП № 64969405, спірна квартира заявникові не належала та не була майном боржника. Накладений приватним виконавцем Колечком Д. М. арешт перешкоджає виконанню рішення суду від 04 лютого 2020 року та відновленню відомостей у державному реєстрі прав на нерухоме майно, що передували скасованому запису, реєстрації спірної квартири за ОСОБА_1 та подальшому виконанню виконавчого листа №520/175/14-ц.
Постановою Одеського апеляційного суду від 26 квітня 2022 року ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 29 квітня 2021 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, внаслідок чого постановлено законне та обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції та зауважив, що саме арешт на спірне нерухоме майно, накладений постановою приватного виконавця, перешкоджає виконанню рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року. Апеляційний суд взяв до уваги, що ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 17 червня 2021 року у цій справі відмовлено у задоволенні подання приватного виконавця Колечка Д. М. про звернення стягнення на нерухоме майно боржника ОСОБА_1, а саме на трикімнатну квартиру, загальною площею 58,0 кв. м, жилою площею 40,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1, право власності на яке не зареєстровано. Також апеляційний суд зазначив, що у разі реєстрації ОСОБА_1 права власності на квартиру, приватний виконавець не позбавлений права звернути стягнення на вказане нерухоме майно боржника у передбаченому законом порядку.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі приватний виконавець Колечко Д. М. просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні скарги, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження судового рішення заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України - суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року в справі № 761/17142/15-ц (провадження №61-12309св19).
Касаційна скарга мотивована тим, що судами не враховано положень статей 328, 334, 346 ЦК України, статті 2, частини першої статті 13, статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", частини четвертої статті 50 Закону України "Про виконавче провадження", та залишено поза увагою, що саме після отримання документального підтвердження належності боржникові на праві власності об`єкту та нерухомого майна здійсненого шляхом доступу до документів реєстраційної справи в електронній формі та Єдиного державного реєстру судових рішень приватний виконавець наклав арешт на майно та вніс відомості про такий арешт до відповідного реєстру, тобто вчинив дії з чітким дотриманням вимог закону.
Крім того, заявник у касаційній скарзі вказує на те, що суди не врахували положень абзацу п`ятого пункту 4 частини третьої статті 13, статті 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та порушили вимоги статей 81, 89 ЦПК України, дійшли помилкового висновку про те, що існуюче обтяження, яке накладене на підставі постанови про опис та арешт майна від 02 квітня 2021 року, жодним чином не перешкоджало боржникові у реєстрації відновленого права власності на квартиру згідно з вимогами Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень". Право власності боржника могло бути безперешкодно зареєстроване (відновлено) на підставі його заяви, незважаючи на накладений арешт, який відповідно до статті 13 цього Закону мав перенестися. До того ж, суди не звернули уваги на те, що підставою для відмови боржникові в проведенні реєстраційної дії була саме неправильно складена ним заява та ненадання завіреної належним чином копії рішення Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року, а ні в якому разі не накладений на майно арешт.
Отже, боржник мав право повторно звернутись з правильно оформленою заявою про реєстрацію права власності додавши до заяви належним чином завірену копію судового рішення.
Також заявник у касаційній скарзі звертає увагу на те, що суди неправильно застосували положення статті 15 ЦК України, статті 4, частини четвертої статті 265 ЦПК України, зокрема, не зазначили за захистом якого порушеного права звернувся боржник та яке право підлягало захисту.
Заявник у касаційній скарзі посилається на неврахування судами вимог Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5), та зазначає, що судами захищено права боржника у неефективний спосіб, оскільки чинним законодавством не передбачено скасування приватним виконавцем власної постанови.
Доводи інших учасників справи
Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.
Провадження у суді касаційної інстанції
Касаційна скарга подана до Верховного Суду у травні 2022 року.
Ухвалою Верховного Суду від 17 червня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі.
У липні 2022 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 18 липня 2022 року справу призначено до розгляду.
Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи
Суди встановили, що 08 вересня 2006 року між ОСОБА_1 та Акціонерним поштово-пенсійним банком "Аваль" (далі - АППБ "Аваль"), для забезпечення умов виконання кредитного договору від 07 вересня 2006 року № 014/0014/82/6232 про надання кредиту в сумі 50 000,00 доларів США, укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_2 .
27 липня 2018 року між Акціонерним товариством "Райффайзен Банк Аваль" (далі - АТ "Райффайзен Банк Аваль") та Публічним акціонерним товариством "ОКСІБАНК" (далі - ПАТ "ОКСІБАНК") укладено договір відступлення прав за договором іпотеки № 1327.
В той же день, між ПАТ "ОКСІБАНК" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія Укрфінанс Груп" (далі - ТОВ "Фінансова компанія Укрфінанс Груп") укладено договір відступлення прав за договором іпотеки № 1329.
26 липня 2018 року між ТОВ "Фінансова компанія Укрфінанс Груп" та ОСОБА_2 укладено договір про відступлення прав за договором іпотеки.
21 вересня 2018 року о 18:30:08 державним реєстратором Рубан М. О. здійснено запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1, номер запису про право власності 28112400, на підставі договору іпотеки від 08 вересня 2006 року.
07 листопада 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Київського районного суду м. Одеси з позовом до державного реєстратора Рубан М. О., ОСОБА_2 про визнання неправомірної та скасування державної реєстрації права власності (справа № 520/17221/18).
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 04 лютого 2020 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25 березня 2021 року у цій справі позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним і скасовано запис про державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_2, номер запису про право власності 28112400 від 21 вересня 2018 року о 18:30:08 державного реєстратора Рубан М. О. Визначено порядок виконання рішення, зазначено, що скасування запису про право власності на цю квартиру є підставою для поновлення відомостей у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що передували скасуванню запису.
ОСОБА_1 мав намір поновити реєстрацію права власності в установленому законом порядку.
26 березня 2021 року приватний виконавець Колечко Д. М., що здійснює виконавчі дії на підставі виконавчого листа № 520/175/14-ц, виданий 11 червня 2018 року, виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № 64969405 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Інвестмент Корпорейшен" заборгованості за кредитом в розмірі 49 486,68 доларів США, заборгованості за процентами 53 552,63 доларів США та пені за прострочення кредиту та відсотків в розмірі 366 401,06 доларів США.
02 квітня 2021 року приватним виконавцем Колечко Д. М. винесено постанову про опис та арешт майна боржника ВП № 64969405, а саме, трикімнатної квартири, загальною площею 58,0 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 .
У цій постанові приватним виконавцем Колечко Д. М. вказано, що згідно з відомостями, які містяться в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, боржнику на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанцій норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.